Рішення

від 29.11.2021 по справі 143/1228/20

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1228/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

у складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

за участю секретаря Огородник Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

Встановив:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 20.05.1991 року її бабою ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області Степанюк Н.В., згідно із яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що належатиме їй на день смерті, вона заповіла своєму сину ОСОБА_5 , який є дядьком позивачки.

Рішенням 3 сесії Павлівської сільської ради ХХІІ скликання від 24.05.1995 року №636 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування громадянам ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,40 га, із яких 0,15 га - для ведення особистого господарства та 0,25 га - для обслуговування та будівництва житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 12.11.2007 року спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_5 , який подав відповідну заяву до нотаріуса, яким заведено спадкову справу.

З огляду на наведене позивачка стверджує, що ОСОБА_5 на підставі ст.ст.1216, 1218, 1231, 1296, 1297 ЦК України набув права власника вищезазначеного нерухомого майна з моменту відкриття спадщини.

З дозволу останнього у домоволодінні АДРЕСА_1 з 2008 року до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та зареєструвала своє місце проживання його сестра ОСОБА_6 , яка, на думку позивачки, не мала будь-яких правових та моральних підстав на розпорядження чи відчуження майна, розташованого за вказаною адресою.

Рішенням 30 сесії Павлівської сільської ради VІІ скликання від 25.09.2018 року №96 Про розгляд заяв громадян задоволено заяву ОСОБА_5 про запис головою домогосподарства АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та надання їй в користування присадибної земельної ділянки площею 0,40 га без зміни цільового призначення.

Позивачка наголошує, що у зв`язку із прийняттям цього рішення сільською радою, їй безкоштовно надано в постійне користування зазначену вище присадибну земельну ділянку.

26.02.2019 року право власності на земельну ділянку площею 0,40 га, що розташована по АДРЕСА_1 , було зареєстровано за нею.

Із листів голови Павлівської сільської ради від 17.09.2020 року №182 ОСОБА_7 та голови сільського комітету Вода-джерело життя Божика А.І. вбачається, що ОСОБА_3 просив дозволу ОСОБА_6 на проведення через земельну ділянку домогосподарства АДРЕСА_1 , яке на той час не було приватизованим, до домогосподарства АДРЕСА_2 водогінної труби, за що заплатив останній грошові кошти в розмірі 1000 грн. Проте, на переконання позивачки, спростувати це твердження не можливо, оскільки ОСОБА_6 померла.

Позивачка звертає увагу суду на те, що на момент проведення через земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , відокремленої гілки водомережі діаметром труби 0,25 Павлівській сільській раді було добре відомо, що з 12.11.2007 року по 25.09.2018 року головою домогосподарства за вказаною адресою був ОСОБА_5 . Відтак, саме він мав право надавати чи не надавати згоду на проведення через його земельну ділянку відокремленої гілки водомережі, і саме від нього необхідно було отримати відповідний дозвіл, а не від ОСОБА_6 , яка лише проживала та була зареєстрована за цією адресою, і не являлася власником вказаного домогосподарства.

Ураховуючи викладене, вважає, що дії Павлівської сільської ради щодо надання Божику А.І. , ОСОБА_3 та механізатору можливості проведення відокремленої гілки водомережі через приватну земельну ділянку без дозволу на це її власника, є протиправними, так як вони мають ознаки незаконного втручання у приватну влдасність.

Крім того, позивачка зазначає, що у липні 2020 року вона дізналася, що через її земельну ділянку проведена водогінна труба, та звернулася до голови сільського комітету Вода-Джерело життя Божика А.І. з письмовим проханням підключити від неї водопостачання до її домогосподарства, але їй було відмовлено в категоричній формі з посиланням на ту обставину, що у інших мешканців села, чиї домогосподарства вже підключено до водопостачання, буде слабкий напір води.

25.09.2020 року нею надіслано претензії до Павлівської сільської ради та сільського комітету Вода-Джерело життя , в яких вона вимагала демонтувати та прибрати з належної їй земельної ділянки відокремлену гілки водомережі, та сплатити їй грошову компенсацію за користуання її земельною ділянкою в розмірі 11400 грн.

Проте, означені претензії залишилися без реагування, що спонукає її звернутися із цим позовом до суду.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України, ст.ст.325, 1218, 1219, ч.3 ст.1296 ЦК України, просить:

- визнати протиправними дії Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та сільського комітету Вода-Джерело життя с.Павлівка щодо проведення через приватну земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 відокремленої гілки водомережі діаметром труби 0,25 (водогінної труби) без відома та дозволу власника;

- зобов`язати Павлівську сільську раду Погребищенського району Вінницької області та сільський комітет Вода-Джерело життя с.Павлівка демонтувати та прибрати з території приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 , відокремлену гілку водомережі діаметром труби 0,25;

- стягнути на її користь із відповідачів солідарно у рівних частках судові витрати.

Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (Т.1, а.с.91).

У відзиві на позовну заяву Павлівська сільська рада Погребищенського району Вінницької області просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В обгрунтування заперечення проти позову Павлівська сільська рада зауважила, що в кінці 2013 року, на початку 2014 року виконком Павлівської сільської ради організував за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництво артезіанської свердловини і водомережі по всій території с.Павлівка. Це будівнитцво було розпочато підрядними організаціями в квітні 2014 року і закінчилося весною 2015 року.

На підставі договору від 11.09.2015 року по акту прийому - передачі від 11.09.2015 року артезіанська свердловина і водомережа, які є власністю Павлівської територіальної громади, передані у строкове безоплатне користування (на обслуговування) органу самоорганізації населення сільському комітету Вода-Джерело життя .

Коли виникла необхідність проведення водомережі до садиби ОСОБА_3 , яка знаходиться по АДРЕСА_2 , то було лише дві можливості, або зруйнувати дорогу із твердим покриттям довжиною 85 метрів, або провести водомережу по межі між земельними ділянками ОСОБА_4 (спадкодавець) та ОСОБА_9 .

За домовленістю із дочкою покійної ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , яка на той час була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , і була фактичним володільцем садиби, було досягнуто домовленості про проведення по під межу її присадибної земельної ділянки, яка на той час не була приватизованою, водомережі до садиби ОСОБА_3 . Ця межа на той час була поросла кущами і бур`янами, та була шириною від 1 до 1,5 метра.

Відповідач покликається на те, що ОСОБА_6 була дочкою ОСОБА_4 . Відтак, навіть при наявності заповіту покійної ОСОБА_4 від 20.05.1991 року на ім`я ОСОБА_6 , Павлівська сільська рада не могла ігнорувати фактичне проживання у спадковому будинковолодінні дочки спадкодавиці - ОСОБА_6 .

Звертає увагу суду, що траншея під водопровід прокопувалася екскаватором, з шириною ковша 40 см. А тому з покійною ОСОБА_6 і велись переговори щодо надання нею дозволу на проведення по під межу її присадибної земельної ділянки цієї водомережі, оскільки була необхідність проїзду екскаватора по краю її земельної ділянки.

Разом із цим, Павлівська сільська рада наголошує, що ОСОБА_1 в підтвердження своїх позовних вимог не надала жодного належного і допустимого доказу того, що вищевказана водомережа проведена саме під поверхнею належної їй на даний час земельної ділянки. Адже, ця водомережа могла бути проведеною так само під поверхнею суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_9 , або виключно по межі цих земельних ділянок.

Також Павлівська сільська рада зазначає, що позивач не вказала в позовній заяві, в чому саме полягає порушення її прав відповідачами і не надала жодного належного та допустимого доказу того, що проведенням цієї водомережі в 2014-2015 роках порушуються її права як власника земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, на володіння, користування та розпорядження нею (Т.1, а.с.96-100).

У відзиві на позовну заяву Орган самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, навівши аналогічні доводи (Т.1, а.с.108-112).

Ухвалою суду від 27.11.2020 року залучено ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_2 , до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів (Т.1, а.с.124).

Ухвалою суду від 22.07.2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Павлівської сільської ради - Погребищенську міську раду Вінницького району Вінницької області (Т.1, а.с.192, 193).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та підтвердила викладені у позовній заяві обставини. Крім того, зауважила, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання відповідної заяви в нотаріальну контору, він був головою двору. Водночас, позивачка стверджувала, що надані відповідачами виписки з погосподарської книги не відповідають дійсності, оскільки у погосподарських книгах не було відомостей про те, що ОСОБА_6 була головою двору. При цьому звернула увагу суду на ту обставину, що згідно будинкової книги остання була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 з 31.12.2015 року. Також позивачка ззаначила, що на момент проведення водогону земельна ділянка не була приватизована. Наголошує на тому, що водогін проходить в межах її земельної ділянки, він їй заважає і не приносить жодної користі.

Представник Погребищенської міської ради Жмурчук О.М. позов не визнала та пояснила, що позивачкою не доведено порушення її прав, як власника земельної ділянки. Також зазначила, що позивачкою не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що водогін проходить в межах належної їй земельної ділянки. При цьому з пояснень учасників справи вбачається, що водогін проходить по межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Крім того, зауважила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . В той же час, особа, яка на той час користувалася земельною ділянкою, надала дозвіл на проведення водогону. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя Божик А.І., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи в судове засідання, призначене на 30.11.2021 року, не з`явився, про причин неявки суду не повідомив. Разом із цим, в попередньому судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Крім того, повідомив, що основна частина водогону проходить поза межами земельної ділянки позивачки. Проте, приблизно 5 метрів цього водогону проходить в межах земельної ділянки ОСОБА_1 . Труба проходить на глибині приблизно 1, 2 метра. Також зауважив, що він не знав, що ОСОБА_5 на той час був головою двору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи в судове засідання, призначене на 30.11.2021 року, не з`явився, про причин неявки суду не повідомив. Разом із цим, в попередньому судовому засіданні вказав, що позовні вимоги, на його погляд, задоволенню не підлягають, та пояснив, що він вирішував питання про проведення водогону із покійною тіткою позивачки - ОСОБА_6 , якій він дав 1000 грн. Також зазначив, що він телефонував ОСОБА_5 , який не заперечував проти проведення ним водогону.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що 20.05.1991 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області Степанюк Н.В., згідно із яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що належатиме їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_5 (Т.1, а.с.11).

Рішенням 3 сесії 22 скликання Павлівської сільської ради від 24.05.1995 року №636 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування громадянам згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,40 га, із яких 0,15 га - для особистого господарства та 0,25 га - для обслуговування та будівництва житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Павлівка Погребищенського району Вінницької області померла ОСОБА_4 (Т.1, а.с.13).

17.03.2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ВН 142150760032, згідно із якою введено до експлуатації водопровідну мережу с.Павлівка Погребищенського району, замовником якої є Орган самоорганізації населення сільський комітет Вода - джерело життя та Павлівська сільська рада. У цій Декларації, серед іншого, зазначено, що будівництво здійснювалося з 01.06.2014 року по 06.03.2015 року; документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію чи договір про встановлення права земельного сервітуту щодо будівництва об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури не вимагається згідно п.4 ст.34 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності (Т.1, а.с.75-81).

20.03.2015 року Департаментом екології і природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації видано Павлівській сільській раді дозвіл на спеціальне водокористування (Т.1., а.с.21).

11.09.2015 року між Павлівською сільською радою та Органом самоорганізації населення сільський комітет складено акт прийому - передачі об`єкту артезіанської свердловини та водомережі Вода-Джерело життя с.Павлівка (Т.1., а.с.22).

Рішенням 30 сесії 7 скликання Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області від 25.09.2018 року Про розгляд заяв громадян задоволено заяву ОСОБА_5 , якою він відмовляється від присадибної земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,40 га в межах населеного пункту. Задоволено заяву ОСОБА_1 та надано їй в постійне користування безкоштовно присадибну земельну ділянку загальною площею 0,40 га, що розташована по АДРЕСА_1 та записано її головою домогосподарства з виготовленням технічної документації на право власності (Т.1., а.с.15).

Згідно із відповідями голови сільського комітету Вода-Джерело життя Божика А.І. та Павлівської сільської ради №182 від 17.09.2020 року по під межу домогосподарства ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), що по АДРЕСА_1 , не йде труба водопостачання загального користування, а іде відокремлена гілка водомережі діаметром труби 0,25 тільки до домогосподарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 . Останній узгодив і отримав дозвіл у ОСОБА_6 , яка згідно погосподарської книги №2 по Павлівській сільській раді з 2011 року по 30.07.2018 року була зареєстрована і проживала у даному домогосподарстві та являлася головою погосподарського двору, і вона дала дозвіл на прокладення водогінної труби у кінці (при межі) своєї присадибної земельної ділянки, яка на той час не була приватизована. Водомережа є власністю громади, а органу самоорганізації населення передана на обслуговування 11.09.2015 року по акту прийому-передачі (Т.1, а.с.20, 24).

Згідно із випискою з погосподарської книги №2 за 2011-2015 роки по Павлівській сільській раді головою домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), є ОСОБА_6 (Т.1, а.с.104).

Із домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_6 була зареєстрована у вказаному житловому будинку з 31.12.2015 року (Т.1, а.с.204, 205).

Згідно із випискою з погосподарської книги №2 за 2016-2020 роки по Павлівській сільській раді головою домогосподарства, що розташоване по вул. Бондаровського, 39 в с.Павлівка Погребищенського району Вінницької області (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), є ОСОБА_6 (Т.1, а.с.103).

Згідно із випискою з погосподарської книги №2 за 2016-2020 роки по Павлівській сільській раді головою домогосподарства, що розташоване по вул. Бондаровського, 39 в с.Павлівка Погребищенського району Вінницької області (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), є ОСОБА_1 (Т.1, а.с.34).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186216769 від 25.10.2019 року з 22.10.2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523484000:10:003:0067, що розташована по АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.35).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186200538 від 25.10.2019 року з 22.10.2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0523484000:10:003:0068, що розташована по АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.36).

Згідно із положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

На підставі пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 336/149/17.

Ураховуючи ту обставину, що баба позивачки - ОСОБА_4 , якій рішенням 3 сесії 22 скликання Павлівської сільської ради від 24.05.1995 року №636 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування громадянам згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 було передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,40 га, із яких 0,15 га - для особистого господарства та 0,25 га - для обслуговування та будівництва житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 , не одержала у встановленому порядку державного акта на право власності на землю, то відповідно вона не набула право власності на зазначені вище земельні ділянки.

Разом із цим, позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_5 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса.

Відтак, доводи позивачки про те, що ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, набув право власності на означені вище земельні ділянки, суперечать обставинам справи та не засновані на приписах ст.ст.1216, 1218 ЦК України та ст.ст.81, 116, пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України.

З огляду на викладене суд вважає неспроможними покликання позивачки на те, що дозвіл на проведення відокремленої гілки водомережі, яка, як вона стверджує, проходить в межах належної їй на праві власності земельної ділянки, відповідачам та третій особі слід було отримати саме від ОСОБА_5 .

Разом із цим, за змістом ст.81 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За ч.1 ст.83 ЗК України (в редакції, діючій станом на час будівництва водопровідної мережі) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_4 за життя не набула право власності на згадані земельні ділянки, а до її спадкоємців лише перейшло право на отримання державного акта на право власності на землю в порядкування спадкування, слід дійти висновку, що станом на час спорудження водопровідної мережі ці земельні ділянки належали на праві комунальної власності територіальній громаді Павлівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Відповідно до ч.4 ст.34 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до вжитого у п.5 ч.1 ст.1 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності терміну інженерно-транспортна інфраструктура - це комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо. До складу інженерних споруд відносяться, зокрема, водопровідні споруди (ДК 018-2000 Державний класифікатор будівель та споруд).

Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє стверджувати, що нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації, до яких відносяться, зокрема водопровідні споруди, на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Таким чином, ураховуючи, що будівництво водопровідної мережі в с.Павлівка в 2014-2015 роках здійснювалося на замовлення Павлівської сільської ради на відповідних землях комунальної власності, що узгоджується із наведеними в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17.03.2015 року відомостями, суд дійшов висновку, що проведення таких робіт за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою для цих потреб, проводилося з дотриманням вимог діючого на той час законодавства.

Водночас, суд бере до уваги ту обставину, що на час проведення таких робіт земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , не були виділені в натурі (на місцевості), їх межі та конфігурація також не були визначені.

Таким чином, на час здійснення спорудження водомережі не були визначені як межі земельної ділянки, на якій вона мала бути проведена, так і земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , що об`єктивно спростовує аргументи позивачки стосовно необхідності погодження відповідачами та третьою особою місця розташування водомережі із фактичними користувачами цих земельних ділянок.

З огляду на викладене суд вважає, що наявність або відсутність погодження фактичними користувачами цих земельних ділянок місця розташування водомережі, не є визначальним при вирішенні розглядуваного спору.

Відтак, та обставина хто саме являвся головою домогосподарства по АДРЕСА_1 на час будівництва водомережі, та хто надавав дозвіл ОСОБА_3 на проведення відокремленої гілки цієї водомережі, на переконання суду, не має вирішального значення для правильності вирішення спору.

Разом із цим, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить із того, що згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до підпунктів г , е частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною другою, пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Звертаючись із позовом до суду, позивачка зазначала, що внаслідок знаходження на належній їй на праві власності земельній ділянці відокремленої гілки водомережі, порушуються її права на вільне володіння та користування власністю.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд відзначає, що у відповідях голови сільського комітету Вода-Джерело життя Божика А.І. та Павлівської сільської ради №182 від 17.09.2020 року міститься суперечлива інформація щодо місця розташування відокремленої гілки водомережі, позаяк у них одночасно зазначено як про те, що вона проходить по під межу домогосподарства ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), що по АДРЕСА_1 , так і про те, що вона знаходиться у кінці (при межі) цієї присадибної земельної ділянки (Т.1, а.с.20, 24).

В ч.6 ст.81 ЦПК України регламентовано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, ураховуючи зміст цих письмових доказів, суд вважає, що вони не можуть слугувати підставою для однозначного висновку про те, що згадана відокремлена гілка водомережі дійсно розташована в межах належної на праві власності позивачці земельної ділянки.

Як зазначено вище, в судовому засіданні представник Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя Божик А.І. повідомив, що основна частина водогону проходить поза межами земельної ділянки позивачки. Проте, приблизно 5 метрів цього водогону проходить в межах земельної ділянки ОСОБА_1 .

Суд відхиляє дані пояснення представника відповідача, як доказ знаходження відокремленої гілки водомережі в межах земельної ділянки позивачки, виходячи із наступного.

В частинах 1,2 ст.76 ЦПК України обумовлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В той же час, частиною 1 ст.92 ЦПК України унормовано, що сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Сукупний аналіз наведених положень цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку, що доказом в цивільному судочинстві в розумінні ст.76 ЦПК України є показання сторін, третіх осіб та їхніх представників, допитаних як свідки.

Оскільки представник Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя Божик А.І. не був допитаний в судовому засіданні як свідок, то його пояснення не можуть розцінюватися як належний та допустимий доказ в контексті наведених норм процесуального права.

Разом із цим, суд ураховує, що за змістом ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Проте, телеологічне (цільове) тлумачення наведеної норми процесуального права дозволяє стверджувати, що під час судового розгляду не підлягають доказуванню лише ті обставини, які визнаються усіма учасниками справи.

Натомість, якщо ті чи інші обставини справи визнаються одними учасниками, однак заперечуються іншими, то в такому випадку вони підлягають доказуванню на загальних підставах.

Відтак, зважаючи на ту обставину, що представник Погребищенської міської ради Жмурчук О.М. заперечила факт знаходження відокремленої гілки водомережі в межах земельної ділянки позивачки, суд дійшов висновку, що визнання цієї обставини представником Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя Божиком А.І. не призводить до звільнення позивачки від процесуального обов`язку їх доведення.

Крім того, згідно із положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що з урахуванням характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, підстав та предмету спору, доведення факту знаходження відокремленої гілки водомережі в межах земельної ділянки позивачки не може ґрунтуватися виключно на поясненнях сторін та їх представників, оскільки така обставина вочевидь має бути доведена відповідними письмовими, речовими, електронними доказами або висновками експертів.

Проте, будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження знаходження відокремленої гілки водомережі в межах земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , позивачка суду не надала.

З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено порушення її прав, як власника земельної ділянки, відповідачами, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України врегульовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сплачений позивачкою судовий збір за пред`явлення даного позову, слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст.2-7, 10, 133, 258, 259, 263, 268, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, Органу самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідачі:

Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області, 22200, м.Погребище, Вінницького району, Вінницької області, вул. Б. Хмельницького, 77, код ЄДРПОУ: 03772654.

Орган самоорганізації населення сільський комітет Вода-Джерело життя , 22260, с.Павлівка, Вінницького району, Вінницької області, вул.Першотравнева, 24, код ЄДРПОУ: 04327749.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02.12.2021 року.

Суддя