Рішення

від 01.12.2021 по справі 509/1012/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1012/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лисенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, місцезнаходження: 67842, Одеська область, Овідіопольський район, с. Дальник, вул. Дружби, 126 до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив суд, витребувати у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,09 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0807. Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішення суду, на підставі якого з державної власності вибула земельна ділянка загальною площею 0,09 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0807 в даний час скасоване, в наслідок чого вищевказана ділянка підлягає поверненню у власність Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1ст. 14 Конституції України, ч. 1ст. 1 ЗК України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом прав власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним.

Частиною 2ст. 78 ЗК України та ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю набувається і здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007 по справі №2- 7574/07 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 до Дальницької сільської ради, відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги вищевказаних громадян задоволені у повному обсязі та визнано право власності на земельну ділянку за кожним громадянином, зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати та видати державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я кожного з позивачів, зобов`язано відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області видати та підписати бланки державних актів на право власності за кожним громадянином.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею, 0,09 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0807, та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №792247, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900160.

В подальшому, 21.12.2007 ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі №2-7574/07 рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №2-7574/07 від 17.12.2007 скасовано, а провадження по справі закрито на підставі ч. 1 ст.205 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаними рішення, прокуратурою району внесено апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.12.2009 вказані рішення від 17.12.2007 та ухвала від 21.12.2007 Київського районного суду Одеської області скасовані, справа направлена на новий розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №2/951/10 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 до Дальницької сільської ради, відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії залишений без розгляду.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Дальницької сільської ради та вирішуються виключно на її пленарних засіданнях, в тому числі питання щодо розпорядження землями територіальної громади і передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам.

Крім того, Дальницька сільська рада здійснює контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.

Аналогічні положення містяться вст. 373 ЦК України та вст. 116 ЗК України, якими визначено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель комунальної власності виключно на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст.126,128 ЗК України державний акт на право власності на земельну ділянку, яка раніше знаходилась у комунальній власності, видається виключно особі, що набула її у відповідної міської ради або на підставі договору купівлі-продажу, або в межах процесу приватизації.

Проте Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області, як орган який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції, не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачу.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, ОСОБА_1 не є особою, яка у встановлений законом спосіб набула право власності на спірну земельну ділянку.

Отже, власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачу.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 387 ЦК України передбачає право власника витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.

За приписами частини 1статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що добросовісний набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно у випадку, коли воно вибуло з володіння поза його волею іншим шляхом.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка придбана відповідачем у особи, яка не мала права її відчужувати, тому суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13 та у постанові від 11 квітня 2014 року у справі № 6-52цс14, стосовно того, що за змістом частини 1статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.12.2009 рішення від 17.12.2007 та ухвала від 21.12.2007 Київського районного суду м. Одеси скасовані, справа направлена на новий розгляд до Овідіопольського суду, де ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №2/951/10 позовні вимоги залишено без розгляду.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р № 9 Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсним містить роз`яснення стосовно того, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2007, на підставі якого з державної власності начебто вибула земельна ділянка загальною площею 0,1000 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0807, взагалі не набрало законної сили, та в подальшому було скасовано ухвалою від 21.12.2007 судом який його приймав, а Апеляційний суд Одеської області своїм рішенням від 24.12.2009 взагалі скасував всі попередні рішення Київського районного суду м. Одеси та направив на новий розгляд до Овідіопольського районного суду. Де ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №2/951/10 позовні вимоги про визнання права власності на земельні ділянки залишено без розгляду.

Єдиним документом, зазначеним як підстава для складання та видачі державного акту на право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 є рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 12.2007, відповідно до запису на самому державному акті, але у даному випадку таке рішення не є правовою підставою набуття права власності на земельну ділянку.

Складання, видача та реєстрація державного акту права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 відбулось без відповідної правової підстави та без участі і поза волею дійсного власника спірної земельної ділянки - територіальної громади в особі Дальницької сільської ради, з порушенням статті 346 387 ЦК України, статей 116, 122 Земельного кодексу України, а тому реєстрація, яка здійснена без належних документів, що посвідчують підставу передачі права на земельну ділянку, не позбавляє титульного власника майна права на нього та можливості витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України.

Разом із тим відповідно до положень статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-137цс16, до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/WestAlliansLimited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном і гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду можливостей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14,19 Конституції України).

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (зокрема, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) волі.

Таким чином, здійснення радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) володіння.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенція якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а органом місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області не вжито жодних заходів щодо відновлення порушеного права територіальної громади на неї, тому прокурор вимушений самостійно звернутися до суду з даним позовом.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не позбавлена можливості звернутись до органів держаної власності та оформити своє право на земельну ділянку у порядку та згідно вимог чинного земельного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області, який дії в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Одеської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 328, 330, 373, 387, 388 ЦК України, ст.ст.1, 12, 78, 116, 126, 128 ЗК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04380270) земельну ділянку загальною площею 0,09 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0807.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 048 7319800, неприбуткова організація), сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 30088,80 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський