Ухвала

від 03.12.2021 по справі 903/504/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"03" грудня 2021 р. Справа № 903/504/21

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Нововолинський комбінат шкільного харчування" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 25.10.2021 (суддя Войціховський М.П., повний текст складений 03.11.2021) у справі № 903/504/21

за позовом заступника керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби

до: 1) Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської

області

2) Комунального підприємства "Нововолинський комбінат шкільного харчування"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю послуг за бюджетні кошти

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2021 у справі № 903/504/21 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення, оформлене протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 02.02.2021р. №18 про визначення КП "Нововолинський комбінат шкільного харчування" переможцем процедури відкритих торгів, згідно предмету закупівлі: "Послуги з організації гарячого харчування в школах, пришкільних закладах відпочинку з денним перебуванням та позаміському дитячому закладі оздоровлення та відпочинку "Прикордонник" Нововолинської міської територіальної громади", ідентифікатор закупівлі №UA-2020-12-24-002300-b. Визнано недійсним укладений між Управлінням освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області і КП "Нововолинський комбінат шкільного харчування" договір про закупівлю послуг з організації гарячого харчування в школах, пришкільних закладах відпочинку з денним перебуванням та позаміському дитячому закладі оздоровлення та відпочинку "Прикордонник" Нововолинської міської територіальної громади від 15.02.2021р. №21-01.33 ВТА. Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області та з Комунального підприємства "Нововолинський комбінат шкільного харчування" на користь Волинської обласної прокуратури пропорційно по 2 270 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, КП "Нововолинський комбінат шкільного харчування" звернулося з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2021 у справі № 903/504/21 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Одночасно, скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення.

Апеляційна скарга подана 20.11.2021 (згідно відмітки пошти) та надійшла до апеляційного господарського суду 24.11.2021 (згідно відмітки канцелярії суду). Листом від 24.11.2021 справу витребувано із Господарського суду Волинської області.

01.12.2021 матеріали справи № 903/621/21 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана скаржником апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.

Положеннями ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, визначено форму та зміст апеляційної скарги, а також перелік документів, що додаються до скарги.

Зокрема, пунктом 2 частини 3 ст. 258 ГПК передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

У відповідності до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У даному випадку апелянт оскаржує рішення суду повністю. Тому, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 6 810,00 грн. (2 270 грн. * 2 (за кожну немайнову вимогу) * 150 %). Однак, доказів сплати судового збору у сумі 6 810,00 до апеляційної скарги не додано.

Натомість, апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення. Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, також є вичерпним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Тобто, питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують скрутний майновий стан КП "Нововолинський комбінат шкільного харчування" та вказують на обставини для застосування підстав, визначених ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

При цьому, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Виходячи з вищенаведеного, заявлене апелянтом в прохальній частині скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги статті 258 ГПК України, що відповідно до статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Комунального підприємства"Нововолинський комбінат шкільного харчування" про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нововолинський комбінат шкільного харчування" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2021 у справі № 903/621/21 - залишити без руху.

3. Запропонувати апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати докази сплати судового збору в сумі 6 810,00 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя Тимошенко О.М.