Постанова

від 01.12.2021 по справі 922/3319/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Харків Справа №922/3319/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача в режимі відеоконференції - Ткачук О.В., свідоцтво №113 від 04.02.2013 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парттрейнд , м.Київ, (вх.№3169Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 року у справі №922/3319/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю Парттрейнд ), м.Київ, (код ЄДРПОУ 34181697),

до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь , м.Харків,

про стягнення 49321,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 року у справі №922/3319/19 (повний текст складено та підписано 29.09.2021 року, суддя Сальнікова Г.І.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Парттрейнд в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Ткачука О.В. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх.№22029 від 20.09.2021 року) відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Парттрейнд з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 року;

- прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі;

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 року по справі №922/3319/19 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 року та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 Ж, код ЄДРПОУ 39763914) 49321,98 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпідшипник (04070, м.Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд.15-17/18, код ЄДРПОУ 39696780) з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 21.05.2020 року про заміну сторони у виконавчому провадженні;

- здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 27.04.2021 року ухвалою Господарського суду Харківської області було скасовано ухвалу від 21.05.2020 року у справі №922/3319/19 про заміну сторони у виконавчому провадженні та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволені заяви ТОВ Інтерпідшипник про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, а саме, щодо заміни стягувача з ТОВ Торговий дім Інтерпідшипник у справі №922/3319/19 на ТОВ Інтерпідшипник . Отже, належним стягувачем за наказом від 27.02.2020 року виданим Господарським судом Харківської області у справі №922/3319/19 є ТОВ ТД Інтерпідшипник , а не ТОВ Інтерпідшипник на користь якого видано наказ.

При цьому, на сьогоднішній день рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 року з урахуванням всіх наведених обставин, а саме з урахуванням того, що саме ТОВ ТД Інтерпідшипник є належним стягувачем, не виконано на користь належного стягувача. Вказані обставини, на думку апелянта, є підставою для визнання наказу від 27.02.2020 року виданого Господарським судом харківської області у справі №922/3319/19 таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу порушив вимоги ст. 86 та ст. 328 Господарського процесуального кодексу України і дійшов висновків на підставі неправильно встановлених обставин справи, а тому така ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості встановленими ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 04.11.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана відповідачем 13.11.2021 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини не з`явлення суд не повідомив.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ільїна О.В., для розгляду справи №922/3319/190 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою суду від 10.11.2021 року задоволено клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду і ухвалено провести засідання суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon .

У судовому засіданні 24.11.2021 року в системі відеоконференцзв`язку за допомогою онлайн сервісу EasyCon у справі №922/3319/19 виникла технічна помилка у роботі системи відеоконференцзв`язку EasyCon , яка призвела до неможливості проведення судового засідання про що складено акт №12-33/723 від 24.11.2021 року.

З метою забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у даній справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на зміну складу суду та на виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь апелянта у судовому засіданні в режимі відеоконференції, керуючись приписами ст.202, ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 01.12.2021 року. При цьому розгляд справи відкладено також в режимі відеоконференції.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 26.11.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі. Також ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Крім того, на офіційному сайті суду було здійснено оголошення про відкладення розгляду справи, в якому повідомлено наступну дату та час судового засідання. Здійснити повідомлення відповідача про оголошення щодо відкладення розгляду справи шляхом телефонограми не вдалось через те, що за номером телефону, який наявний в матеріалах справи абонент не відповідав.

Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явку якого в судове засідання не було визнано обов`язковою, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 01.12.2021 року представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги і наполягав на її задоволенні.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У проваджені Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/3319/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь про стягнення заборгованості у розмірі 49321,98 грн. Позов обґрунтовано порушенням з боку відповідача його зобов`язання з оплати отриманого товару за видатковими накладними.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 року у справі №922/3319/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник 49321,98 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

27.02.2020 року Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ, який разом з супровідним листом вих.№005094 від 02.03.2020 року направлено на адресу стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник .

У подальшому, ухвалою суду першої інстанції від 21.05.2020 року ухвалено замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник у справі №922/3319/19 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерпідшипник .

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Парттрейнд (нова назва ТОВ Торговий дім Інтерпідшипник ) звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 21.05.2020 року, за результатом розгляду якої прийнято судове рішення про її задоволення.

Скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2020 року у справі №922/3319/19 про заміну сторони у виконавчому провадженні та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Інтерпідшипник про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, а саме, щодо заміни стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник на Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерпідшипник щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Парттрейнд в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Ткачука О.В. надало до суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просив визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 року у справі №922/3319/19 на примусове виконання рішення від 10.12.2019 року та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпідшипник 49321,98 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 21.05.2020 року про заміну сторони у виконавчому провадженні.

За результатом розгляду вказаної заяви, місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу.

Відповідно до ч. 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17.05.2005 року у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах Півень проти України від 29.06.2004 року заява №56849/00, Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року).

Як вбачається зі змісту рішення від 20.07.2004 року Європейського суду з прав людини Шмалько проти України право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Окрім того, у п.п.18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 року у справі Ліпісвіцька проти України однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п.1 ст.6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 року у справі Агрокомплекс проти України ).

У рішенні від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження .

Наслідком визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, однак лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

В обґрунтування наявності підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню заявником вказано, що оскільки Господарським судом Харківської області скасовано ухвалу від 21.05.2021 року у справі №922/3319/19 про заміну сторони у виконавчому провадженні та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Інтерпідшипник про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, то наказ від 27.02.2020 року має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Заявник вважає, що наказ був виданий на користь неправильного стягувача - ТОВ Інтерпідшипник .

Зі змісту статті 328 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі №910/9026/13 та від 11.07.2019 року у справі №910/8665/17).

Можна стверджувати, що вичерпними підставами для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, є: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням ним або іншою особою; інші причини.

Під помилковістю видачі наказу розуміється видача виконавчого документу внаслідок помилки суду.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2020 року було видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 року та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року, що набрало законної сили у відповідності до положень статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Помилка суду у видачі зазначеного наказу відсутня. При цьому, рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 року у справі №922/3319/19 є чинним та таким, що набрало законної сили в силу положень статті 129-1 Конституції України і статті 326 Господарського процесуального кодексу України і є обов`язковим до виконання. Доказів того, що обов`язок боржника за наказом відсутній - немає. Крім того, заявник як у своїй заяві так і в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду на його користь не виконано.

Твердження апелянта, що наказ видано на користь неправильного стягувача - ТОВ Інтерпідшипник є безпідставним. Так, з матеріалів справи вбачається, що наказ був виданий один 27.02.2020 року. За вказаним наказом стягувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерпідшипник і саме цьому стягувачу наказ було направлено.

Дійсно ухвалою суду від 21.05.2020 року судом було проведено заміну стягувача з ТОВ ТД Інтерпідшипник на ТОВ Інтерпідшипник . Проте, ухвалою суду від 27.04.2021 року ухвалу про заміну стягувача (від 21.05.2020 року) скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у заміні стягувача. При цьому, будь-які накази у зв`язку з винесенням вказаних ухвал не видавались. Наказу на користь ТОВ Інтерпідшипник у даній справі не існує. Прийняття судом рішень про заміну як в про відмову в заміні стягувача зумовлювало визначення для державного виконавця обсягу необхідних дій щодо виконання наказу у відношенні певного стягувача, однак це не є підставою для визнання наказу від 27.02.2020 року таким що не підлягає виконанню.

Таким чином, місцевий господарський суд, правомірно встановив, що передбачених чинним законодавством обставин для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - немає, а заявником не доведено та необґрунтовано своєї позиції по справі.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі тотожні вимогам викладеним у заяві і спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин та норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 року у справі №922/3319/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парттрейнд залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 року у справі №922/3319/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук