Постанова

від 22.11.2021 по справі 914/1447/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1447/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. головуючого, Огородніка К.М. , Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника Каратанаса Ю.І., Слободяна І.Ф., Деленка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України(військова частина НОМЕР_1 )

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 31.08.2021

у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючого), Бойко С.М., Якімець Г.Г.,

та на рішення Господарського суду Львівської області

від 25.01.2021

у складі судді: Манюк П.Т.

у справі № 914/1447/20

за позовом Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України(військова частина НОМЕР_1 )

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Моршинський санаторій "Пролісок"; 3. Профспілка Товариства з обмеженою відповідальністю "Моршинський санаторій "Пролісок для дітей з батьками"; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Моршинське виробничо-торгове підприємство "Медтехніка"; 5. Дочірнього підприємства "Моршинська медтехніка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державного реєстратора з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Моршинської міської ради

про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2020 року Санаторій "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", ТОВ "Трудовий колектив "Моршинський санаторій "Пролісок", Профспілки ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", ТОВ "Моршинське виробничо-торгове підприємство "Медтехніка" та ДП "Моршинська "Медтехніка" про зобов`язання вчинити дії, а саме (відповідно до заяви по уточнення позовних вимог), зобов`язати відповідачів змінити свою юридичну адресу по вул. Проліскова, 8 м. Моршин на адресу вул. Проліскова,10 у м. Моршин за місцем фактичного ведення господарської, підприємницької діяльності.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20 відмовлено у задоволенні позову.

3. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 апеляційну скаргу Санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у даній справі залишено без змін.

Рух касаційної скарги

5. 28.09.2021 Санаторій "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 28.09.2021 № 14/402 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у справі № 914/1447/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Білоуса В.В., судді Погребняка В.Я., судді Огородніка К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.10.2021.

7. Касаційна скарга Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 28.09.2021 № 14/402 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20.

8. Крім того, касаційна скарга містить клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої палати Верховного Суду (ч. 2 ст. 302 ГПК України; ч. 5 ст. 302 ГПК України).

9. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2021, зокрема, поновлено Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20; відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 28.09.2021 №14/402 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021; призначено розгляд касаційної скарги Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на 23.11.2021 року о 10:00.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Санаторієм "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на відповідачів пропорційно; справу розглянути за участю представника Адміністрації Державної прикордонної служби України.

11. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

11.1. У 2013 році відповідач 1 орендував у ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" санаторій "Пролісок" та зареєстрував свою юридичну адресу на вул. Порлісковій,8 в спальному корпусі, хоча фактично адміністративний корпус знаходиться на вул. Пролісковій,10, і в подальшому уклав договори суборенди для господарської діяльності відповідачів 2, 3, 4, 5. В свою чергу, відповідачі здійснюють свою господарську діяльність в інших будівлях за іншими адресами, які не мають відношення до позивача (зокрема, ТОВ "Моршинське виробничо-торгове підприємство "Медтехніка" та ДП "Моршинська "Медтехніка" проводять свою діяльність на вул. Пролісковій,12 у м. Моршин).

11.2. Позивач неодноразово звертався до відповідачів, зокрема, в матеріалах справи наявні листи та претензії позивача, адресовані відповідачам з проханням змінити своє місце реєстрації (юридичну адресу) з посиланнями на те, що за адресою вул. Пролісоква,8 у м. Моршин зареєстрований та веде свою діяльність санаторій "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

11.3. Позивач неодноразово наголошував судам, що відповідачі використовують недостовірні дані щодо фактичного знаходження їх юридичних осіб (адрес). При листуванні з державними та місцевими органами влади та приватними організаціями у позивача виникають складності, щодо отримання кореспонденції. Крім того, на адресу позивача надходить кореспонденція відповідачів, що відволікає позивача від виконання своїх обов`язків.

11.4. Суди попередніх інстанцій не застосували абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; не спонукали відповідачів до виправлення порушених вимог відповідачами згідно ст. 93 Цивільного кодексу України, п. 45.2 Податкового кодексу України, змінити своє місце реєстрації за фактичним місцем перебування та ведення господарської (профспілкової) діяльності.

11.5. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах та вважає, що справи, на які здійснюють посилання суди попередніх інстанцій та які викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №923/364/19, від 16.06.2020 у справі №904/1221/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09,2020 у справі №469/1044/17, не є подібними зі справою №914/1447/20.

11.6. Санаторій "Моршин-Прикордонник" є військовою частиною, яка входить в склад системи оборони України, та виконує функції щодо обороноздатності держави в особливий період (в умовах воєнного часу санаторій - військова частина НОМЕР_1 використовується як територіальний госпіталь, військова частина закритого типу), а відтак, будучи юридичною особою публічного права, не допускає розміщення та реєстраиії на своїй території юридичних осіб приватного права на вул. Пролісковій,8. м. Моршин.

12. У судовому засіданні 23.11.2021 представники позивача підтримали касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Розгляд клопотань Верховним Судом

14. Касаційна скарга Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) містить клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої палати Верховного Суду (ч. 2 ст. 302 ГПК України; ч. 5 ст. 302 ГПК України).

15. У судовому засіданні 23.11.2021 представники позивача не підтримали вказане клопотання.

16. З огляду на викладене, колегія судді дійшла висновку про залишення клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої палати Верховного Суду без розгляду.

17. Клопотання про розгляд справи за участю представника Адміністрації Державної прикордонної служби України, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване, оскільки Державна прикордонна служби України не є учасником цієї справи.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

22. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

23. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

24. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

25. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

26. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

27. Предметом розгляду у судах попередніх інстанцій була заява Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії, а саме (відповідно до заяви по уточнення позовних вимог), зобов`язати ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", ТОВ "Трудовий колектив "Моршинський санаторій "Пролісок", Профспілки ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", ТОВ "Моршинське виробничо-торгове підприємство "Медтехніка" та ДП "Моршинська "Медтехніка" змінити свою юридичну адресу по вул. Проліскова, 8 м. Моршин на адресу вул. Проліскова,10 у м. Моршин за місцем фактичного ведення господарської, підприємницької діяльності.

28. Вказана заява позивача обґрунтована наступним:

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі № 5015/2805/12 визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області та витребувано із незаконного володіння ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вищевказане нерухоме майно;

- відповідно до розпорядження КМУ від 07.06.2017 №376-р нежитлову будівлю санаторного комплексу по вул. Пролісоквій,8 у м. Моршин віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України та зареєстровано право власності на неї за Адміністрацією;

- відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2017 визначено місце дислокації санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на вул. Пролісковій,8 у м. Моршин;

- у лютому 2020 року позивачу стало відомо про те, що за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, крім санаторію "Моршин-Прикордонник" ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) також зареєстровані: ТОВ "Моршинський санаторій Пролісок" для дітей з батьками, ТОВ "Трудовий колектив "Моршинський санаторій Пролісок", Профспілка ТОВ "Моршинський санаторій Пролісок" для дітей з батьками, ТОВ "Моршинське виробничо-торгове підприємство "Медтехніка", ДП "Моршинська Медтехніка";

- позивач, з метою досудового врегулювання, намагався вирішити питання щодо зміни юридичної адреси вищенаведених юридичних осіб шляхом направлення листів та претензій відповідачам з проханням змінити своє місце реєстрації, так як за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Проліскова, 8 зареєстрований та веде свою діяльність санаторій "Моршин-Прикордонник" ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ), а відповідачі за вищевказаною адресою жодної діяльності не ведуть та протягом періоду 2018-2020 років за даною адресою не з`являлися, однак такі залишені відповідачам без відповідей та задоволення;

- використання відповідачами неправдивих даних щодо їх фактичного місцезнаходження порушує права та охоронювані законом інтереси позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

29. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права не передбачений законодавством та є неефективним, враховуючи, що пунктом 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців громадських формувань" не передбачено способів та механізму виконання судового рішення про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідачів змінити свою юридичну адресу. При цьому суди зазначили, що наявність у вказаному переліку можливого судового рішення про зобов`язання до вчинення реєстраційних дій стосуються державного реєстратора, який не є відповідачем у даній справі, і який згідно з приписами вказаного Закону наділений повноваженнями щодо вчинення реєстраційних дій, а не відповідачів, визначених позивачем. Також суди зазначили, що питання щодо зміни місцезнаходження відповідачів належить до питань діяльності товариства, вирішення якого в судовому порядку можна розцінювати як втручання суду у господарську діяльність відповідачів, та відхилили доводи позивача про можливість застосування до спірних відносин аналогії права, оскільки процедура зміни відомостей в Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження юридичної особи чітко визначена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

30. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з оскаржуваними рішеннями першої та апеляційної інстанції з огляд на наступне.

31. Відповідно до частини першої статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво), та здійснення управління і обліку.

32. Згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" серед відомостей, що в обов`язковому порядку повинні міститися в Єдиному державному реєстрі, є інформація про місцезнаходження юридичної особи.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачі зареєстровані за адресою: Україна, 82482, Львівська область, м. Моршин (пн), вулиця Проліскова, будинок 8.

34. Частиною 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено перелік документів юридичної особи, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Зокрема, подаються наступні документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, та установчий документ юридичної особи в новій редакції у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

35. Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

36. Частиною першою статті 98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

37. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами).

38. Статтею 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.

39. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

- заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

- накладення/зняття арешту корпоративних прав;

- зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

- виділу юридичної особи;

- провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

- відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

- припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

- відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

40. Вказаним переліком судових рішень не передбачено судового рішення, прийнятого за результатом розгляду позову до відповідачів юридичних осіб про зобов`язання змінити свою юридичну адресу, що може тягнути за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо місцезнаходження юридичної особи.

41. Отже, аргументи касаційної скарги (п. 11.4. постанови) про те, що суди попередніх інстанцій не застосували абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та не спонукали відповідачів змінити своє місце реєстрації за фактичним місцем перебування та ведення господарської (профспілкової) діяльності є необґрунтованими.

42. Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій в силу приписів статей 97, 98 ЦК України питання щодо зміни місцезнаходження відповідачів належить до питань організації діяльності товариства, вирішення якого в судовому порядку можна розцінювати як втручання суду у господарську діяльність відповідачів, зокрема, у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства чи іншого органу управління.

43. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не передбачений чинним законодавством та є неефективним, оскільки пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців громадських формувань" не зазначено способів та механізму виконання такого рішення суду у випадку задоволення позову згідно з позовними вимогами позивача.

44. За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

45. Суди попередніх інстанцій визначили, що позивач може захистити свої права в іншому судовому процесі із іншим суб`єктним складом учасників справи шляхом звернення з позовом про скасування реєстраційної дії/запису чи зобов`язання вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, що передбачені пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що може бути здійснений.

46. З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин обрання позивачем неналежного способу захисту, суд касаційної інстанції не надає оцінки аргументам касаційної скарги наведеним у пунктах 11.1-11.3., 11.6 постанови.

47. Щодо аргументів касаційної скарги зазначених у п. 11.5. постанови, Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №923/364/19, від 16.06.2020 у справі №904/1221/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09,2020 у справі №469/1044/17 та які були враховані судами попередніх інстанцій, стосуються загальних принципів, якими суд повинен керуватися надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту свої прав.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання щодо спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).

50. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

51. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Санаторію "Моршин-Прикордонник" Державної прикордонної служби України(військова частина НОМЕР_1 ) від 28.09.2021 №14/402 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 у справі № 914/1447/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк