Ухвала

від 02.12.2021 по справі 350/2031/21

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/2031/21

Номер провадження 2-з/350/12/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Бейко А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій просить, заборонити державному реєстратору речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення щодо реєстрації ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,3361 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624886701:01:001:0133 до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

заборонити державному реєстратору речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення щодо реєстрації ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,00164 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624886701:01:001:0128 до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

заборонити державному реєстратору речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення щодо реєстрації ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,2282 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624886701:01:002:0209 до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

заборонити державному реєстратору речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення щодо реєстрації ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,3325 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624886701:01:001:0131 до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявниця зазначила, що вона має намір звернутися до Рожнятівського районного суду з цивільним позовом до Перегінської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Перегінської селищної ради. 01.12.2021 року із офіційного сайту Перегінської селищної ради їй стало відомо, що на даний час імовірні відповідачі до Пергінської селищної ради подали для затвердження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність. Так, згідно із пунктами 62, 64-66 проекту рішення сімнадцятої сесії Перегінської селищної ради Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача у власність Перегінською селищною радою заплановано затвердити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проекти землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок та передачу у власність:

62. Затвердити гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3361 га, кадастровий номер 2624886701:001:0133 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передати дану ділянку у власність.

64. Затвердити гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0164 га, кадастровий номер 2624886701:01:001:0128 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передати дану ділянку у власність.

65. Затвердити гр. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2282 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0209 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передати дану ділянку у власність.

64. Затвердити гр. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3325 га, кадастровий номер 2624886701:01:001:0131 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передати дану ділянку у власність.

Сімнадцята сесія, на якій заплановано затвердити зазначені вище проекти землеустрою повинна відбутись згідно із розпорядженням Перегінського селищного голови від 24.11.2021 №44-06.12.2021 о 10 год. 00 хв. Відповідно до вказаного розпорядження на порядку денному згідно п. 13 зазначено Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність .

У випадку затвердження вказаних вище проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні зможуть звернутися до державного реєстратора для реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки, тобто можуть вчинити дії щодо узаконення оскаржуваного нею рішення сесії Перегінської селищної ради про надання дозволів вказаним відповідачам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, до моменту вирішення судом справи за її позовом.

Зазначила, що незаконність рішення Перегінської селищної ради полягає в наступному.

Згідно витягу з протоколу сесії Ясенської сільської ради від 24.12.1993 року, її матері ОСОБА_6 надано дозвіл приватизувати земельні ділянки розміром до 0,85 га. Фактично площа земельної ділянки становила 0,9 га. В подальшому згідно пункту 292 рішення Ясенської сільської ради від 14.12.1997 року її матері ОСОБА_6 передано у приватну власність 1,6 га землі для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі "Задінниця"-0,9 га, "Коло звора" - 0,8 га, "За звір" - 0,09 га.

Таким чином Перегінська селищна рада намагається передати у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельні ділянки, які належали її покійній матері ОСОБА_6 , та на які вона та її сестра мають право після смерті останньої.

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову та додані до заяви матеріали, вважаю, що у задоволенні заяви слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі і забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`зання.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно з пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як зазначає зявниця, згідно витягу з протоколу сесії Ясенської сільської ради від 24.12.1993 року, її матері ОСОБА_6 надано дозвіл приватизувати земельні ділянки розміром до 0,85 га. Фактично площа земельної ділянки становила 0,9 га. В подальшому згідно пункту 292 рішення Ясенської сільської ради від 14.12.1997 року її матері ОСОБА_6 передано у приватну власність 1,6 га землі для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі "Задінниця"-0,9 га, "Коло звора" - 0,8 га, "За звір" - 0,09 га.

Разом з тим, стало відомо, що Перегінською селищною радою буде розглядатися питання про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 0,3361 га, кадастровий номер 2624886701:001:0133 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 0,0164 га, кадастровий номер 2624886701:01:001:0128 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 0,2282 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0209 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , земельної ділянки площею 0,3325 га, кадастровий номер 2624886701:01:001:0131 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 .

Сімнадцята сесія Перегінської селищної ради, на якій заплановано затвердити зазначені вище проекти землеустрою повинна відбутись згідно із розпорядженням Перегінського селищного голови від 24.11.2021 №44-06.12.2021 о 10 год. 00 хв. Відповідно до вказаного розпорядження на порядку денному згідно п. 13 зазначено Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність .

Тобто, на переконання завниці ОСОБА_1 невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може унеможливити виконання рішення суду, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, та істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У відповідності до вимог ст. 116, 118 ЗК України, набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідно до ч.ч. 9-11 ст. , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є підставою для набуття особою права власності на земельну ділянку.

У спірних правовідносинах Перегінська селищна рада діє як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України належить передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із приписами ст.ст. 125, 126 ЗК України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 4 вказаного Закону, державнійреєстрації прав підлягають: 1)право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершенного будівництва; 2)речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельноїділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму,оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини),укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Відповідно доч.1ст. 11вказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Аналізуючи норми вищевказаного закону, суд приходить до висновку, що державним реєстратором лише посвідчується факт набуття речового права на нерухоме майно (права власності на земельну ділянку).

Заявниця стверджує, що з метою захисту порушених прав вона має намір звернутись до суду з позовом до Перегінської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Перегінської селищної ради. Фактично доводи (причини забезпечення позову) заявниці зводяться до того, що оформлення права власності на земельні ділянки за відповідачами змусить її в майбутньому повторно звертатись до суду з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Слід зазначити, що відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на вищенаведене, вжиття заходів забезпечення позову, яких просить вжити заявниця, не буде належним способом забезпечення виконання рішення суду.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Всупереч викладеному, заявниця не обгрунтувала та не надала суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, а тому у забезпеченні позову належить відмовити.

При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст.ст. 149-151 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали суду направити заявниці.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з часу її проголошення.

Суддя А.М.Бейко