Ухвала

від 03.12.2021 по справі 520/1652/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 520/1652/2020

адміністративне провадження № К/9901/43788/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року в справі №520/1652/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛО-КВАР до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2021 року до Верховного Суду всьоме надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року в справі №520/1652/2020.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає:

1) пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 квітня 2020 року в справі №520/1536/19;

2) пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

У касаційній скарзі скаржником викладено обставини справи, процитовано норми, що регулюють спірні правовідносини, зроблено посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок, що ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи та обумовлений іншим складом доказів та їх оцінкою судом. Скаржник не обґрунтував у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржником не зазначено підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також не обґрунтовано наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС) є не дослідження судом зібраних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Скаржник не виконав роз`яснення Верховного Суду, наведені в ухвалах від 08 квітня 2021 року, 21 травня 2021 року, 15 липня 2021 року, 25 серпня 2021 року, 05 жовтня 2021 року, 09 листопада 2021 року про повернення касаційних скарг, щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, які визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України.

Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року в справі №520/1652/2020 повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Чумаченко