Рішення

від 03.12.2021 по справі 757/36693/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36693/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.,

справа № 757/36693/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Союз кредитних юристів України Фінфорт Клаб ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Союз кредитних юристів України Фінфорт Клаб , про захист прав споживача,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача про визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансова компанія Інвест Фінанс відносно неї такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, визнання недійсним договору № 10003066522, укладеного між нею та відповідачем. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 30.01.2021 р. між ними було укладено договір № 10003066522, втім у договорі відсутні підписи сторін, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили умови договору у письмовому виді, нарахована відповідачем сума є необґрунтованою та несправедливою.

Ухвалою суду від 13.07.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

01.09.2021 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву на виконання ухвали суду від 13.07.2021 р.

Ухвалою суду від 06.09.2021 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс подано відзив на позовну заяву.

Третьою особою: Товариством з обмеженою відповідальністю Союз кредитних юристів України Фінфорт Клаб пояснення щодо позову або відзиву не подано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суду надано договір про надання споживчого кредиту № 10003066522, укладений 30.01.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс (далі - Кредитодавець ) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник ), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором. Сума, на яку надається кредит, 5 900,00 грн, строк надання кредиту 30 календарних днів.

Суд вбачає, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, та Правила споживчого кредитування, що надано Позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства https://cashberry.com.ua (пункт 9.2 договору), отже Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Кредитодавця до укладення договору. Зазначений договір укладений в електронній формі з проставленням електронного підпису ОСОБА_1 .

За Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІнвестФінанс , що визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством і Позичальником, а також є пропозицією укласти електронний договір в розумінні частини четвертої статті 11 Закону України Про електронну комерцію , що розроблені у відповідності до Конституції України, ЦК України, Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , Закону України Про електронну комерцію , Закону України Про захист персональних даних , Закону України Про споживче кредитування , Закону України Про захист прав споживачів , Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р № 913, та інших нормативно-правових актів, що регулюють провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту,

акцепт - прийняття Позичальником пропозиції (оферти) товариства укласти електронний договір у розумінні Закону України Про електронну комерцію ;

електронний договір або договір - договір (домовленість) про надання фінансового кредиту, укладений між товариством та Позичальником, в електронній формі у виді електронного документа, підписаний Позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У договорі визначаються істотні умови, права та обов`язки сторін щодо отримання, користування та повернення кредиту Позичальником;

електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у виді алфавітної або цифрової або алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, та надсилаються товариству;

заявка (заява на отримання кредиту) - електронне звернення встановленої товариством формі, яке інтегроване в інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, яке заповнюється Позичальником на сайті товариства, яке забезпечує обмін інформації з інформаційно-телекомунікаційною системою товариства по захищеним каналам зв`язку. Заявка заповнюється з метою вчинення електронного правочину, ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства у відповідності до частини четвертої статті 8 та частини шостої статті 11 Закону України Про електронну комерцію ;

заявник/клієнт - фізична особа, яка з метою укладення електронного договору з товариством шляхом вчинення дій, передбачених цими Правилами та договором, акцептує пропозицію його укласти та підписує електронний договір у порядку, визначеному Законом України Про електронну комерцію та в цих Правилах;

інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, яка працює в форматі сайту(ів) товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;

логін входу до особистого кабінету - унікальна комбінація букв та/або цифр, що встановлюється Позичальником при заповненні заявки. Цю комбінацію Позичальник самостійно зазначає в спеціальному полі Логін при вході до особистого кабінету;

одноразовий ідентифікатор - алфавітна або цифрова або алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує Позичальник, приймаючи пропозицію (оферту) товариства, та, погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору в особистому кабінеті, та яка відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про електронну комерцію використовується з метою підписання пропозиції (оферти) та електронного договору. Товариство передає одноразовий ідентифікатор Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в особистому кабінеті заявника), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Позичальником під час заповнення заявки;

особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються Позичальнику в момент його реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі (особистий кабінет Позичальника), за допомогою якого Позичальник здійснює повну взаємодію з товариством, має постійний доступ до електронного договору, додаткових угод до електронного договору (у разі їх укладення), свого графіка розрахунків та до іншої інформації/документів, пов`язаних з наданням товариством фінансових послуг. Доступ до особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства в розумінні частини восьмої статті 11 Закону України Про електронну комерцію ;

оферта - пропозиція товариства укласти електронний договір, надіслана Позичальнику в розумінні Закону України Про електронну комерцію ;

фінансовий кредит, кредит - грошові кошти в національній валюті України (гривні), що надаються товариством Позичальнику на умовах зворотності, строковості та платності та визначений строк та під процент, що передбачені договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що договір нею не було підписано.

Між тим суду надано документи, які свідчать про те, що 30.01.2021 р. між сторонами було укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 5 9000,00 грн строком на 30 календарних днів. Згідно пункту 1.1 договору Позичальник зобов`язувалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Закон України Про електронну комерцію визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно частини першої статті 1 Закон України Про електронну комерцію , що регулює сферу його застосування, цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Термін електронний підпис одноразовим ідентифікатором задекларовано у частинах третій-четвертій пункту 1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію , зокрема, електронна форма представлення інформації -спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; електронне повідомлення -інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Факт оформлення заявки на отримання споживчого кредиту, яку оформила ОСОБА_1 , є акцептом на укладення кредитного договору (стаття 12 Закону України Про електронну комерцію ).

Відповідно до загального порядку дій заявника/Позичальника з метою укладення електронного договору заявник реєструється в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства через заповнення відповідної реєстраційної форми (заявки). На підставі реєстраційних даних інформаційно-телекомунікаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника, створює обліковий запис та особистий кабінет заявника (пункт 5.1 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). У процесі реєстрації клієнт реєструє банківську/платіжну карту для перерахування коштів на погашення кредиту, вказує бажані умови отримання кредиту (у том числі, суму та строк) та надсилає заявку на розгляд (пункт 5.4 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених у заявці (пункт 5.8 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). Товариство інформує Позичальника про прийняте рішення щодо видачі кредиту СМС-повідомленням на телефонний номер та/або електронним листом на електронну пошту Позичальника, зазначені у заявці, а також відповідним повідомленням в особистому кабінеті (пункт 5.14 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). У випадку схвалення заявки на отримання кредиту інформаційно-телекомунікаційна система товариства генерує (надсилає) заявнику Паспорт споживчого кредитування (стандартизована форма), пропозицію укласти договір на визначених товариством умовах, що є офертою та містить усі істотні умови; заяву про прийняття оферти (здійснити акцепт), про що інформує Позичальника в особистому кабінеті та/або шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Позичальника та/або електронним листом на електронну пошту (пункт 5.16 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). У випадку готовності заявника прийняти пропозицію (оферту), заявник натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду, у особистому кабінеті, після чого товариство надсилає заявнику засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у виді коду для підписання заяви про прийняття оферти (акцепт) в електронній формі (пункт 5.17 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). Після підписання заявником заяви про прийняття (здійснення акцепту) пропозиції укласти договір (оферти) та отримання товариством від заявника відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір у електронній формі (оферти) товариство направляє заявнику електронне повідомлення підтвердження вчинення правочину у формі електронного документу - договору (пункт 5.18 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту). Договір є укладеним з моменту одержання товариством, яке направило пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття (акцепт) Позичальником цієї пропозиції (оферти) в порядку, визначеному статтею 11 Закону України Про електронну комерцію , та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Договір набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на рахунок банківської/платіжної карти, вказаної Позичальником для укладення цього договору (пункт 5.119 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту).

Згідно статтей 5, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у виді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, допустимість електронного документа, як доказу, не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно частини дванадцятої статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Що стосується тверджень ОСОБА_1 в позовній заяві, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили умови договору, тому, на її думку, укладена угода не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів , то суд вбачає, що кредит на суму 5 900,00 грн надавався строком на 30 календарних днів, на умовах строковості, зворотності, платності, позивач прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Суму кредиту позивач отримала в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування, та надані суду докази свідчать про те, що до моменту укладення кредитного договору ОСОБА_1 було надано Паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу відповідно до Закону України Про споживче кредитування .

Доводи ОСОБА_1 в позовній заяві про те, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики та є такими, що порушують її права як споживача, не знайшли свого підтвердження, а тому вимоги позову в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Кодексу, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 1 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко прояснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Стаття 12 Закону України Про споживче кредитування встановлює, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Згідно частин першої, другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби -місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Згідно частин четвертої-шостої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб`єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю Фанансова компані Інвест Фінанс та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Втім в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про надання споживчого кредиту вимогам законодавства, оскільки доводи ОСОБА_1 в цій частині ґрунтуються виключно на її поясненнях і спростовуються самим змістом договору, отже відсутні підстави для визнання означеного договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, статтями 11, 19 Закону України Про захист прав споживачів , на не встановлено обставин, які б свідчили, що дії відповідача вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики, та є такими, що порушують права позивача, як споживача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів копії: паспорту, договору про надання споживчого кредиту, додаткової угоди про зміну умов договору, виписки по кредитному договору. Розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про визнання договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Фінанс про захист прав споживача - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , кв. РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Інвест Фінанс (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, прим.103, ЄДРПОУ: 4028315).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Союз кредитних юристів України Фінфорт Клаб (02021, м. Київ, вул. Мечникова, 2-А, ЄДРПОУ: 43509697).

Суддя Волкова С.Я.