Постанова

від 22.11.2021 по справі 463/7735/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7735/20 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/811/3702/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Симець В.І.

з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , представника Львівської міської ради - Коржевич У.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Винниківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним та скасування рішення, скасування запису в поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви покликається на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2003 року у справі № 2-141/2003, яке набрало законної сили, визнано частково недійним рішення виконкому Винниківської міської ради від 14 квітня 1992 року № 89, рішення № 295 від 1992 року, рішення від 18 червня 1996 року № 344 в частині закріплення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в користування ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та передачу ділянки їм у власність. Незважаючи на це, рішенням Винниківської міської ради № 843 від 28 квітня 2005 року, надано дозвіл ОСОБА_6 на складання проекту відведення , а рішенням Винниківської міської ради № 48 від 06 липня 2006 року затверджено проект відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1200 га. Зазначає, що в межах земельної ділянки площею 0,1200 га, яка передається у власність ОСОБА_6 , розташована частина належного йому на праві власності будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме, господарська будівля сарай літ. Б та господарська споруда, а саме колодязь літ. У , чим грудо порушуються його права власника. Вважає, що відповідачами може бути зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку та здійснено її відчуження третім особам, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, відтак існує достатньо обгрунтована загроза порушення його прав до вирішення справи по суті. З наведених підстав просить заборонити державним органам та суб`єктам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії, вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ОСОБА_7 та ОСОБА_3 чи будь-яку іншу особу стосовно виникнення, переходу або припинення прав на земельну ділянку будь-якої площі та цільового призначення за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва кадастровий номер 4610160300:05:001:0072.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що метою вжиття заходів забезпечення є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Зазначає, що у зв`язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_6 існує реальна загроза переходу права власності на спірну земельну ділянку до вирішення спору по суті, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вважає, що оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_2 є спірною, вона не може бути об`єктом спадкування, а спадкоємці ОСОБА_6 зможуть оформити спадкові права на зазначену земельну ділянку лише у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, що спростовує висновки суду першої інстанції про передчасність вжиття заходів забезпечення позову. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , представника Львівської міської ради Коржевич У.Ф. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав таку заяву передчасною, а побоювання позивача щодо відчуження відповідачами спірної земельної ділянки безпідставними та необґрунтованими. І оскільки після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входить і спірна земельна ділянка, то забезпечення позову заявленим у заяві способом перешкоджатиме спадкоємцям померлого ОСОБА_6 реалізувати свої спадкові права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.

Пункт 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод, інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що змістом позовних вимог є визнання недійсними державного акту серії ЛВ №60045004 про право власності на земельну ділянку площею 0.10 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, та державного акту серії ЛВ №60045005 про право власності на земельну ділянку площею 0.1022 га для ведення особистого підсобного господарства, які видані Винниківською міською радою народних депутатів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ; визнання незаконним та скасування рішення третьої сесії четвертого скликання Винниківської міської ради №48 від 06.07.2006 року; скасування запису в поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки площею 0.12 га для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_2 .

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник покликається на те, що недобросовісність поведінки відповідачів свідчить про те, що існує достатньо обґрунтована загроза порушення його прав до вирішення справи по суті, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами може бути зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку та здійснено її відчуження третім особам, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Однак заявник, в обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову з цих підстав, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів можливих дій відповідачів, спрямованих на відчуження спірних земельних ділянок, що загроза порушення прав позивача має очевидний та об`єктивний характер, а твердження ОСОБА_1 про можливе відчуження спірних земельних ділянок є голослівними, ґрунтуються на припущеннях.

Крім цього, заявником не обгрунтовано, яким чином невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову вплине на можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову, з огляду на те, що змістом позову є вимоги немайнового характеру.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову, зазначені у ній заходи забезпечення позову, з предметом позову, їх співвідношення заявленій вимозі, дійшла висновку, що вчинення відповідачами дій по відчуженню спірних земельних ділянок не впливатиме на виконання рішення суду у даній справі, і не зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки позовними вимогами є вимоги немайнового характеру.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, дав оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову, врахував розумність, обґрунтованість вимог заявника щодо забезпечення позову, дав оцінку наявності зв`язку між запропонованим заявником заходом забезпечення позову і предметом позову, заявленими позивачем позовними вимогами, дав оцінку необхідності застосування таких заходів забезпечення позову з метою фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також дав оцінку імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, та дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , з яким не може не погодитися колегія суддів апеляційного суду.

З огляду на зміст позовних вимог та запропоновані позивачем заходи забезпечення позову, на необхідність дотримання балансу між інтересами позивача та відповідачів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та в значній мірі необгрунтовано обмежують права відповідачів, як спадкоємців майна після смерті ОСОБА_6 ,

Відмову суду першої інстанції в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає правильною та обґрунтованою, оскільки відмова у вжитті заходів забезпечення позову, про які просить заявник, з врахуванням вимог, з якими позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, які він вважає порушеними, не призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк