Рішення

від 06.12.2021 по справі 533/801/21

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.12.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/801/21

Провадження № 2/533/203/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами позовного провадження)

01 грудня 2021 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_3., ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Маслюка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козельщина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ІНВЕСТ-2012 про стягнення орендної плати,

У С Т А Н О В И В

31.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до відповідача ТзОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 про стягнення заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки у сумі 54 803,00 грн, що складається із:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2018 рік у сумі 22 820,00 грн та за 2019 рік у сумі 22 820,00 грн;

- три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2018 рік у сумі 1 752,00 грн та за 2019 рік у сумі 1 067,00 грн;

- інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2018 рік у сумі 3 674,00 грн та інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2019 рік у сумі 2 670,00 грн.

Окрім цього, позивач прохала стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Заявлені вимоги позивачем вмотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322084600:00:001:0510, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області.

24.06.2019 року позивач вимушена була звернутися до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 25.09.2012 року, який укладений між нею та відповідачем та зареєстрованого 01.03.2016 року Реєстраційною службою Козельщинского районного управління юстиції у Полтавській області.

Далі позивач зазначила, що ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року між нею та відповідачем затверджена мирова угода, згідно до умов якої сторони прийшли до згоди розірвати даний договір з моменту затвердження мирової угоди.

Відповідач ТОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 зобов`язується сплатити позивачу орендну плату за 2020 рік в грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку 18 лютого 2021 року позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача ТзОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 письмову вимогу, в якій вона просила перерахувати добровільно їй заборгованість з орендної плати за 2018-2019 роки.

Станом на день подачі до суду вищезазначеної позовної заяви, будь-якої відповіді чи коштів вона не отримала.

Відповідно до ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.07.2021 року вищезазначена справа передана за підсудністю до Козельщинського районного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 року справа передана головуючому судді.

Згідно ухвали суду від 02.09.2021 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, справа призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 18.10.2021 року о 08 год 30 хв.

18.10.2021 року позивач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні подала заяву про збільшення розміру позовних вимог.

18.10.2021 року судом ухвалою без виходу до нарадчої кімнати прийнято зазначену заяву до розгляду.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач прохає стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки в сумі 55 707,37 грн, що складається із:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2018 рік у сумі 22 820,00 грн та за 2019 рік у сумі 22 820,00 грн;

- три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2018 рік (починаючи з 31.12.2018 року по 18.10.2021 року) у сумі 1 918,00 грн та за 2019 рік (починаючи з 31.12.2019 року по 18.10.2021 року) у сумі 1 234,15 грн;

- інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2018 рік (починаючи з 31.12.2018 року по 18.10.2021 року) у сумі 3 970,68 грн та інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2019 рік (починаючи з 31.12.2019 року по 18.10.2021 року) у сумі 2 943,78 грн.

Окрім цього, позивач прохала стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Судом у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для подачі сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Розгляд справи відкладено та вирішено питання щодо продовження підготовчого судового засідання 17.11.2021 року о 09 год 00 хв.

03.11.2021 року представником відповідача в порушення строків на подання відзиву на позовну заяву подано відзив на позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 17.11.2021 року без виходу до нарадчої кімнати продовжено строк на подання відзиву.

Згідно відзиву представник відповідача позов позивача не визнав та прохав у задоволенні відмовити, оскільки відповідачем відповідно до умов договору оренди землі № б/н від 25.09.2012 року вживалися всі можливі заходи щодо сплати позивачу орендної плати за 2018 та 2019 рік. Позивач безпідставно відмовилася від отримання орендної плати.

Окрім цього, 01.06.2020 року Козельщинським районним судом під час розгляду справи за позовом позивача до відповідача про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 25.09.2012 року затверджено морову угоду відповідно до умов якої відповідач повертає позивачу орендовану земельну ділянку після збору врожаю 2020 рок, сплачує судовий збір та орендну плату у розмірі 10 % лише за 2020 рік.

Також, п. 9 мирової угоди сторони відмовилися від усіх позовних вимог, що були предметом судового розгляду та інших майнових вимог, що можуть виникнути із закриттям цієї справи.

П. 7 додаткової угоди від 18.05.2020 року до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року сторони домовилися, що жодних претензій майнового характеру які витікають з дострокового розірвання оренди, одна до одної не мають.

Окрім цього, відповідачем вживалися заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2018 та 2019 рік шляхом переказу грошових коштів через відділення УКРПОШТИ та особистого приїзду представника відповідача до позивача, а тому з врахуванням вищевикладеного відсутні підстави для задоволення позову.

12.11.2021 року позивач ОСОБА_1 в межах процесуального строку подала відповідь на відзив відповідача, згідно якої вбачається, що позов позивача є обґрунтованим та підлягає до задоволення, оскільки посилання відповідача на п. 9 мирової угоди та п. 7 додаткової угоди від 18.05.2020 року до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року є безпідставними, так як кожна із сторін уразі розірвання договору має право вимагати від іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону та умов договору.

Окрім цього, на час розгляду справи існує заборгованість, яка відповідачем не погашена, а отже відповідач повинен її сплатити, а саме 10% від нормативно грошової оцінки вартості земельної ділянки,а також з врахуванням 3 % річних та індексу інфляції.

Відповідач скористався своїм правом та подав заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вбачається, що відповідач відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки вартості земельної ділянки тобто після сплати відповідних податків та зборів за 2018 рік у сумі 13 127,66 грн та за 2019 рік у сумі 13 127,66 грн.

Окрім цього, відсутні підстави для сплати штрафних санкцій, оскільки позивач ухилилася від отримання грошових коштів,а також у зв`язку з тим, що п. 7 додаткової угоди від 18.05.2020 року до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року сторони домовилися, що жодних претензій майнового характеру які витікають з дострокового розірвання оренди, одна до одної не мають.

Згідно ухвали суду від 17.11.2021 року справа призначена до судового розгляду по суті на 01.12.2021 року о 09 годині 00 хвилин.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та прохала задовольнити, оскільки відповідач за 2018 та 2019 рік несплати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні надала пояснення, що відповідач наприкінці 2018 року шляхом переказу через поштове відділення намагався сплатити орендну плату у сумі 22 800,00 грн за відповідний рік, а також наприкінці 2019 року шляхом переказу через поштове відділення намагався сплатити орендну плату у сумі 44 960,00 грн. Зазначені грошові кошти за порадою адвокатів вона відмовилася отримати, оскільки у Козельщинському районному суді розглядалася її справа за позовом до відповідача про визнання договору оренди землі № б/н від 25.09.2012 року недійсним.

Також, пояснила що у 2021 році зверталася із письмовою заявою до відповідача щодо добровільної виплати орендної плати за 2018 та 2019 рік.

Представники позивача в судовому засіданні позов позивача підтримали з підстав викладених у відповіді позивача на відзив відповідача та прохали задовольнити позов повінстю, оскільки позивач та відповідач перебували в договірних зобов`язаннях щодо оренди вищезазначеної земельної ділянки. На час розгляду справи існує заборгованість, яка відповідачем не сплачена. Відповідач наприкінці 2018 року шляхом переказів коштів позивачу та сплати відповідних податків до державного бюджету визнав та підтвердив існування боргу за оренду земельної ділянки у сумі 22 800,00 грн, а також шляхом переказу коштів за 2019 рік визнав та підтвердив існування боргу за оренду земельної ділянки у сумі 44 960,00 грн за 2018 та 2019 роки.

Окрім цього, відповідач не вчинив жодних дій щодо розміщення відповідних коштів, які позивач відмовилася отримати на депозит у нотаріуса, а тому повинен сплати грошові кошти з врахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Також, посилання відповідача умови мирової угоди та додаткової угоди від 18.05.2020 року до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року є безпідставними, так як кожна із сторін уразі розірвання договору має право вимагати від іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону та умов договору.

Представник відповідач ТзОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 у судовому засіданні позов позивача не визнав з підстав викладених у відзиві і заперечень та пояснив, що позивач та відповідач перебували в договірних зобов`язаннях щодо оренди земельної ділянки. Розмір орендної плати за 2018 та 2019 рік визначено договором оренди землі № б/н від 25.09.2012 року у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки землі, а отже за кожен відповідний рік, а саме за 2018 та 2019 роки по 13 907,74 грн.

Крім цього пояснив, що у 2018 році дійсно відповідач з власної волі перераховував позивачу у більшому розмірі орендну плату, оскільки рік був прибутковим. У 2019 році грошові кошти у сумі 44 960,00 грн були сплачені з врахуванням виплат у 2019 році та з урахуванням майбутніх платежів.

Також, між сторонами під час розгляду спору щодо визнання договору оренди недійсним укладено мирову угоду та додаткову угоду від 18.05.2020 року до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року про те, що сторони домовилися, що жодних претензій майнового характеру, які витікають з дострокового розірвання оренди, одна до одної не мають.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.09.2012 року ОСОБА_1 та ТзОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 уклали договір оренди земельної ділянки б\н щодо оренди земельної ділянки загальною площею 10,77 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0510, що розташована на території Пригарівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району.

Згідно умов договору оренди земельної ділянки, а саме пунктів 8, 9, 10, 11 вбачається, що договір укладено на десять років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки на момент підписання договору . Форма орендної форми натуральна або грошова. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься один раз на рік до 30.12 кожного року: розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі : зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

П. 33 умов договору оренди земельної ділянки визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 34 та 35 договору оренди земельної ділянки вбачається, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … від 20.08.2018 року вбачається, що 01.03.2016 року державним реєстратором зареєстрований договір оренди земельної ділянки б\н від 25.09.2012 року.

Суд звертає увагу на те, що сторонами до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що договір оренди земельної ділянки б\н від 25.09.2012 року визнаний недійсним або нікчемним, а тому вважає, що зазначений договір є діючим згідно умов, які зазначені у договорі.

Далі судом встановлено, що 01.06.2020 року Козельщинським районним судом під час розгляду справи за позовом позивача до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2012 року затверджено мирову угоду.

Відповідно до умов мирової угоди вбачається, що сторони визнають те, що між ними укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2012 року. Сторони прийшли до згоди розірвати даний договір з моменту затвердження мирової угоди. ТзОВ МАГ-ІНВЕСТ-2012 зобов`язується сплатити позивачу орендну плату за 2020 рік в грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Окрім цього, судом встановлено, що 18.05.2020 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року.

Відповідно до умов додаткової угоди до договору вбачається, що договір оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року розривається за взаємною згодою сторін 18.05.2020 року.

Пунктами 2, 5 та 7 визначено, що орендар зобов`язується повернути орендодавцю орендовану земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, після збору урожаю кукурудзи 2020 року, але не пізніше 31 грудня 2020 року. Орендар зобов`язується сплатити орендодавцю орендну плату за 2020 р. в грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в строк не пізніше 31 грудня 2020 року. Сторони домовились, що жодних претензій майнового характеру, що витікають з дострокового розірвання Договору оренди, одна до одної не мають.

Далі судом встановлено, що 25.02.2021 року відповідач отримав письмову вимогу позивача щодо виконання умов договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2012 року в частині сплати заборгованості за 2018 та 2019 рік.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст. 13 ЗУ Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Нормами ст. 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписом ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Далі судом встановлено, що відповідач відповідно до умов договору оренду земельної ділянки б/н від 25.09.2012 року нарахував позивачу з врахуванням сплати податків до виплати грошові кошти за 2018 рік у сумі 13 907,74 грн, що складає 5 % від грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач відобразив у довідці про розмір нарахованої орендної плати, що позивачу необхідно сплатити грошові кошти у сумі 22 820,00 грн (а.с. 21).

В свою чергу, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що позивач за оренду вищезазначеної земельної ділянки в 2018 році повинна отримати відповідно до умов договору від 25.09.2012 року грошові кошти у сумі 13 907,74 грн, що складає 5 % від грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з наступних встановлених обставин.

27.12.2018 року відповідач здійснив переказ позивачу за оренду вищезазначеної земельної ділянки грошові кошти у сумі 22 820,00 грн ( а.с. 21,22 розрахунок відповідача та квитанція про перерахування коштів).

Позивач відповідно до наданої інформації Полтавської дирекції АТ Укрпошта відмовилася від отримання грошових коштів в сумі 22 820,00 грн. Грошові кошти повернуті відповідачеві.

Позивач та представник відповідача в судовому засіданні не заперечували щодо переказу грошових коштів у сумі 22 820,00 грн та відмови від отримання коштів.

Відповідно до додаткової угоди від 18.05.2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року судом не встановлено, що сторони узгодили питання щодо боргових зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем за 2018 рік.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що відповідач відзвітувався до відповідного структурного підрозділу Державної податкової інспекції щодо нарахування та виплати позивачу за оренду землі в 2018 році грошових котів у сумі (27 704,39 грн нарахована сума коштів - 4 986,79 грн податки)= 22 717,60 грн (а.с. 105).

Суд звертає увагу на те, що відповідач і в попередні роки здійснював виплату за оренду вищезазначеної ділянки у більшому розмірі ніж передбаченому умовами договору оренду земельної ділянки б/н від 25.09.2012 року, що також відображено відповідачем у довідці про розмір нарахованої орендної плати позивачу та відомостях Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с. 21,105).

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за 2018 рік в сумі 22 820,00 грн підлягає задоволенню, оскільки відповідач своїми діями фактично визнав та підтвердив те, що позивач повинна була отримати та недотримала за оренду вищезазначеної земельної ділянки в 2018 році грошові кошти у сумі 22 820,00 грн.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за 2019 рік у сумі 22 820,00 грн, суд виходить з наступних встановлених обставин.

27.12.2019 року відповідач здійснив переказ позивачу за оренду вищезазначеної земельної ділянки грошові кошти у сумі 44 960,83 грн ( а.с. 73 квитанція про перерахування коштів).

Позивач та представник відповідача в судовому засіданні не заперечували щодо переказу грошових коштів у сумі 44 960,83 грн та відмови від отримання коштів.

Відповідно до додаткової угоди від 18.05.2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року судом не встановлено, що сторони узгодили питання щодо боргових зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем за 2019 рік.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за 2019 рік вбачається, що відповідач не нараховував, а позивач не отримувала орендну плату за 2019 рік, тобто відповідних податків та зборів до Держаного бюджету не сплачено.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та її представників в частині того, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плати за 2019 рік саме в сумі 22 820,00 грн, оскільки жодним належним та допустимим доказом не підтверджено нарахування зазначеної суми коштів за 2019 рік.

Суд, звертає увагу на те, що сторонами не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки б\н від 25.09.2012 року щодо оренди земельної ділянки загальною площею 10,77 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0510, що розташована на території Пригарівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району визнаний недійсним або нікчемним.

Згідно п. 9 зазначеного договору вбачається, що відповідач зобов`язується сплачувати позивачу орендну плату орендарем у формі та в розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до умов додаткової угоди від 18.05.2020 року до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року судом не встановлено, що сторони узгодили питання щодо боргових зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем за 2019 рік.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що станом на 2019 рік нормативно грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки складає у сумі 345 533,91 грн

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за 2019 рік в сумі 22 820,00 грн підлягає частковому задоволенню, а саме (345 533,91 х 5% (відсоток відповідно до умов договору) х 18% ПДФО х 1,5% (військовий збір))=13 907,74 грн.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2018 рік (починаючи з 31.12.2018 року по 18.10.2021 року) у сумі 1 918,00 грн та за 2019 рік (починаючи з 31.12.2019 року по 18.10.2021 року) у сумі 1 234,15 грн, а також інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2018 рік (починаючи з 31.12.2018 року по 18.10.2021 року) у сумі 3 970,68 грн та інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2019 рік (починаючи з 31.12.2019 року по 18.10.2021 року) у сумі 2 943,78 грн, суд виходить з наступних встановлених обставин.

Ст. 625 ЦК України визначені правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторонами по справі не заперечувалося, що відповідач у 2018 та 2019 році перераховував кошти за оренду земельної ділянки, а позивач за порадою адвокатів відмовлялася від отримання коштів.

25.02.2021 року відповідач отримав письмову вимогу щодо сплати заборгованості орендної плати за 2018 та 2019 роки (а.с. 23-24).

Відповідно до ч.1 ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Суд не приймає до уваги доводи представників позивача, що відповідач у разі відмови позивачем від отримання коштів зобов`язаний виконати свій обов`язок шляхом внесення коштів на депозитний рахунок нотаріальної контори, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 537 ЦК України внесення відповідачем грошових коштів за оренду земельної ділянки є правом, а не обов`язком боржника.

Далі судом встановлено, що заборгованість із сплати орендної плати за 2018 та 2019 роки станом на час подачі позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме на 18.10.2021 року та на час ухвалення судом рішення несплачена.

Отже, враховуючи поведінку позивача щодо відмови від отримання коштів у 2018 та 2019 році, які перераховував відповідач відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.09.2012 року вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2018 - 2019 рік та інфляційні збитки по сплаті орендної плати за відповідні роки підлягають до часткового задоволенню виходячи з наступних розрахунків.

Сума заборгованості за 2018 рік встановлена судом - 22 820,00 грн.

Інфляційні витрати (період з 25.02.2021- 18.10.2021) складають: березень 2021 - 101,70%; квітень 2021 - 100,70%; травень 2021 - 101,30%; червень 2021 - 100,20%, липень 2021 - 100,10%, серпень 2021 - 99,80%, вересень 2021 - 101,20%, жовтень 2021 - 100,90%.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) = 1.06038576

Отже, 22 820,00 грн x 1.06038576 - 22 820,00 грн = 1 378,00 грн (грошові кошти, які у зв`язку з інфляційне збільшення боргу підлягають стягненню).

Сума заборгованості за 2019 рік встановлена судом - 13 907,74 грн.

Інфляційні витрати (період з 25.02.2021- 18.10.2021) складають: березень 2021 - 101,70%; квітень 2021 - 100,70%; травень 2021 - 101,30%; червень 2021 - 100,20%, липень 2021 - 100,10%, серпень 2021 - 99,80%, вересень 2021 - 101,20%, жовтень 2021 - 100,90%.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) = 1.06038576

Отже, 13 907,74 грн x 1.06038576 - 13 907,74 грн = 839,83 грн (грошові кошти, які у зв`язку з інфляційне збільшення боргу підлягають стягненню).

Сума заборгованості за 2018 рік встановлена судом - 22 820,00 грн.

22 820,00 грн (сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 236 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 442,65 грн (за період з 25.02.2021- 18.10.2021відсотки які підлягають стягненню).

Сума заборгованості за 2019 рік встановлена судом - 13 907,74 грн.

13 907,74 грн. (сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 236 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 269,77 грн (за період з 25.02.2021- 18.10.2021 відсотки які підлягають стягненню).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

У відповідності до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем та представниками було надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 908,00 грн, договір про надання правової допомоги адвокатами Нестеренко Н. М. та ОСОБА_3., детальний опис робіт та надання послуг адвокатами, акт наданих послуг та виконаних робіт, квитанцію про сплату кожному адвокату грошових коштів у сумі 2 500,00 грн.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в загальній сумі 4 199,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 14, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ІНВЕСТ-2012 про стягнення орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ІНВЕСТ-2012 (м. Кременчук, вул. Кірова, буд. 53, Полтавська область, ЄДРПОУ 38132402) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 39 657,99 грн, з яких:

- заборгованість зі сплати орендної плати за 2018 рік у сумі 22 820, 00 грн та за 2019 рік у сумі 13 907,74 грн;

- три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2018 рік у сумі 442,65 грн та за 2019 рік у сумі 269,77 грн;

- інфляційні збитки по сплаті орендної плати за 2018 рік у сумі 1 378,00 грн та за 2019 рік у сумі 839,83 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ІНВЕСТ-2012 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4 199,00 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з часу оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.12.2021 року.

Суддя М. М.Оксенюк