Рішення

від 02.12.2021 по справі 569/14575/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14575/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Добровчан К.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТзОВ "Приват Євробуд" - Іващенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/14575/21 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" про усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2021 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Грабовського В.А. звернулася до Рівненського міського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" про усунення перешкод в користуванні майном.

У своєму позові позивач просить суд виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з підвального приміщення площею 84,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки між нею та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини щодо використання підвального приміщення площею 84,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а договір суборенди №18 від 31.12.2014 року є нікчемний у зв`язку з порушенням ч.3 ст.12 Закону України Про іпотеку , користування відповідачем таким майном є безпідставним і створює перешкоди для його використання власником - позивачем по справі, та є підставою для виселення ФОП ОСОБА_2 , з підвального приміщення площею 84,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву.

22 жовтня 2021 року до суду від адвоката Іващенко І.І. надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача із запереченнями проти задоволення позову.

02 грудня 2021 року до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів по справі.

У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з урахуванням доказів, поданих до суду ним 02.12.2021 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поясненнях щодо позову від 22.10.2021 року.

Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд (Орендар) 31 грудня 2014 року був укладений договір оперативної суборенди приміщення №18.

З 30 червня 2020 року власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що набуттю права власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 передували наступні події.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні рішенням Рівненського міського суду від 18.04.2016 року у справі №569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_4 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд . Зобов`язано ОСОБА_4 передати Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 без вчинення з його боку, а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

13 червня 2016 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Олинець А.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею: 1512 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , - за Рівненською обласною асоціацією по сільському будівництву Рівнеагробуд .

28 вересня 2016 року Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд за актом приймання-передачі та оцінки активів передала нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1512 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD), у зв`язку із чим державним реєстратором, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. 10.12.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №;17944960 від 12.12.2016 року про державну реєстрацію права власності на вказане майно за Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD)

В подальшому 20 грудня 2016 року між Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) (надалі - Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рівнеагробуд (надалі - Управитель) укладено договір управляння майном, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрований в реєстрі за №1570, за умовами якого Установник управління передав Управителю наступне нерухоме майно: будівля, нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 353458856101 в управління на строк десять років, а Управитель здійснює управління цим майном виключно в інтересах Установника управління або названої ним особи (вигодонабувача).

У подальшому, внаслідок поділу та відчуження Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) вищезазначеної будівлі по АДРЕСА_2 , її власником з червня 2017 року являлася Міжнародна господарська компанія Юнайтед Консалт ЛТД/United Consult LTD, що підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

09 червня 2017 року між ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) та Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) (Іпотекодавець) укладено Договори іпотеки, зареєстровані в реєстрі за №№757, 751, 753, 755, 749 і посвідчені 09.06.2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикинім В.І., відповідно до яких з метою забезпечення зобов`язань, що виникли з договорів позики, в іпотеку було передано нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 . Відповідні іпотеки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5 лютого 2020 року між ОСОБА_5 (Цедент) та ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3 (Цесіонарій) укладено Договори про передачу прав за договором іпотеки, посвідченим 09 (дев`ятого) червня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №751, №753, які посвідченні приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстровані в реєстрі за №60, №62.

На підставі договорів про передачу прав №60, №62 ОСОБА_3 була зареєстрована Іпотекодержателем за Договорами іпотеки №751, №753, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер: 199091010 та 199146388 від 05.02.2020 року.

6 лютого 2020 року між ОСОБА_5 (Цедент) та ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3 (Цесіонарій) укладено Договори про передачу прав за договором іпотеки, посвідченим 09 (дев`ятого) червня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №749, №755, №757, які посвідченні приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстровані в реєстрі за №70, №67, №65.

На підставі договорів про передачу прав №70, №67, №65 ОСОБА_3 була зареєстрована Іпотекодержателем за Договорами іпотеки №751, №753, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер: 199317406, 199307759 та 199269929 від 05.02.2020 року.

Відтак, ОСОБА_3 стала Іпотекодержателем за Договором іпотеки від 09.06.2017 року №751, №753 з 05.02.2020 року, а за Договорами іпотеки від 09.06.2017 року №749, 755, 757 з 06.02.2020 року.

Згідно п. 1.5. Договору управління №1570 від 20.12.2016 року у разі переходу права власності на майно, що є предметом цього договору, від Установника управління до іншої особи договір про управління не припиняється, крім випадків коли право власності на майно переходять внаслідок звернення на нього стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1032 ЦК України Установником управління є власник майна.

У зв`язку із набуттям Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) у червні 2017 року права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , відповідна компанія стала замість Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) Установником управління за Договором управління №1570 від 20.12.2016 року.

08 травня 2020 року між Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) (надалі - Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рівнеагробуд (надалі - Управитель) укладено Договір про внесення змін до Договору управління майном, посвідченого 20 грудня 2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №1570, відповідно до якого серед іншого внесено зміни до Договору управління, виклавши п. 5.1. в наступній редакції: 5.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 41 (сорока одного) місяця до 20 (двадцятого) травня 2020 року.

Відповідні зміни щодо строку дії Договору управління №1570 від 20.12.2016 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1044 ЦК України договір управління припиняється у разі припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку.

29 травня 2020 року Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) зроблено заяву про припинення Договору управління №1570 від 20.12.2016 року у зв`язку із закінченням його строку, що стало підставою для його припинення, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення управління.

З огляду на викладене, суд вважає, що на сьогоднішній день так і на момент укладення Договору між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Приват Євробуд - ТОВ Рівнеагробуд не мав будь-якого юридичного та фактичного відношення до нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , оскільки Договір управління №1570 від 20.12.2016 року на підставі якого дане товариство було Управителем вказаного майна - припинений.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_7 своїх зобов`язань про повернення коштів за Договором позики від 01.02.2017 року, від 10.02.2017 року, від 01.03.2017 року, від 01.04.2017 року та від 01.05.2017 року, ОСОБА_3 звернула стягнення на предмет іпотеки, вказані в Договорах іпотеки від 09.06.2017 року №№749, 751, 753, 755, 757 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (п`ять об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ) в рамках виконання забезпечення виконання зобов`язання (договорів позики), що підтверджуються витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2020 року №№215088897, 215098891, 215118245, 215132953, 215144362.

Позивач, дізнавшись про наявність договірних відносин щодо об`єкту її власності, а саме: будівлі по АДРЕСА_2 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Приват Євробуд , звернулася до ОСОБА_2 у листі від 29.06.2021 року з вимогою звільнити підвальне приміщення площею 84,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Нормами ст. 346 Цивільного кодексу України визначені випадки підстав припинення права власності, водночас серед підстав відсутня саме та, відповідно до якої припинення права власності дійсного власника відбувається в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі - продажу за іншими особами під час перепродажу, що відбувалось без участі і поза межами волі дійсного власника.

Якщо дійсний власник не був стороною правочину і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а у відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном належить його власнику.

Вище викладене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі №907/892/15.

Дійсним власником на момент укладення договору суборенди №Р2-15 від 31 грудня 2014 року та договору оренди №1 від 30.12.2014 року була Рівненська обласна асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , тобто право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 не виникло по новому, а було захищене як таке, що виникло ще в 2003 році, і було належним чином зареєстровано, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про право власності.

Також, дійсний власник не передавав майно, а саме будівлю за адресою: АДРЕСА_2 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд 30.12.2014 року.

Крім того, на момент укладення договорів оренди №1 від 30.12.2014 року та суборенди №Р2-15 від 31 грудня 2014 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2014 року у справі №569/18557/14-ц, яка підлягає негайному виконанню, накладено арешт на нежитлову будівлю, літ. А-4, загальною площею 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було накладено арешт, а саме суд заборонив ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, пошкодження, знищення, розбирання, внесення до статутного капіталу юридичних осіб та користування нежитловою будівлею, адміністративним будинком, літ. А-4, загальною площею 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дані відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень 24 листопада 2014 року.

Про накладення арешту Рівненським міським судом Рівненської області, ОСОБА_4 було достовірно відомо, оскільки останній звертався до апеляційного суду Рівненської області зі скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2014 року у справі №569/18557/14-ц та 24.12.2014 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено та ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2014 року залишено без змін.

Тобто, договір оперативної суборенди №18 від 31.12.2014 року у редакції, яка існувала до 10.09.2018 не мав законної сили, оскільки дійсним власником будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_2 на момент укладення даного договору була Рівненська обласна асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , яка володіла даним приміщенням з 2003 року.

Водночас, як вже вказувалось вище у Договорі, який укладено між відповідачем та ТОВ Приват Євробуд були внесені зміни, де правовою підставою оперативної суборенди №18 від 31.12.2014 року підвального приміщення площею 84,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , став договір оренди, укладений 10.09.2018 року із ТОВ Рівнеагробуд , як Управителем відповідного майна.

Відповідно до пункту 1.8. Договору оренди від 10.09.2018 року укладеного між ТОВ Рівнеагробуд та ТОВ Приват Євробуд зазначено, що на виконання ч. 2 ст. 769 Цивільного кодексу України Орендодавець повідомляє, що предмет договору оренди передано в іпотеку громадянці України ОСОБА_5 . Сторони вважають себе зобов`язаними беззаперечно виконувати обов`язкові умови договору оренди на вимогу ОСОБА_5 .

Тобто, ТОВ Приват Євробуд був обізнаний, що майно яке передається в суборенду обтяжене іпотекою.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оренди від 10.09.2018 року укладеного між ТОВ Рівнеагробуд та ТОВ Приват Євробуд , цей договір укладений на 1095 календарних днів, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 08 вересня 2021 року, водночас Договір суборенди з врахуванням змін укладений з віідповідачем до 31 грудня 2021 року, що суперечить частині 2 статті 774 Цивільного кодексу України в якій вказано, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Крім того, з огляду на зміни, які були внесені в Договір, а саме: в розділ 4 пункт 4.1. Договору: Договір вступає в дію з 10.09.2018 року по 31.12.2021 р. , тобто термін дії договору становить три роки три місяці та двадцять два дні.

Так, у відповідності до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Положення статі 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, укладення договору оренди нерухомого майна на строк три роки і більше обумовлено, в першу чергу, його обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, договір оперативної суборенди приміщення №18 від 31.12.2014 року укладений між відповідачем та ТОВ Приват Євробуд є нікчемними, оскільки укладені та/або продовженні на строк більше ніж три роки, що відповідно до положень статей 220, 792 Цивільного кодексу України свідчить про їх нікчемність у зв`язку із недотриманням вимог закону про їх нотаріальне посвідчення.

Правову позицію щодо відсутності у суб`єктів господарювання правових підстав для користування нерухомим майном та необхідності його звільнення користувачем у зв`язку з нікчемністю договору оренди такого майна, укладеного на більш ніж 3-річний строк, наведено у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17.

До того ж, такий договір оренди, укладений 10.09.2018 року між ТОВ Приват Євробуд (Орендар) та ТОВ Рівнеагробуд (Орендодавець) є нікчемний з наступних підстав.

Згідно п.п. 4.2.3. Договорів іпотеки №757, 751, 753, 755, 749, що укладені 09.06.2017 року між ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) та Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (Іпотекодавець), Іпотекодавець має право виключно за згодою Іпотекодержателя відчужувати Предмет іпотеки, передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України Про іпотеку ).

З огляду на вищевикладене, ні попередній Іпотекодержатель ( ОСОБА_5 ), ні позивач - ніколи не надавали згоди на передачу в оренду для ТОВ Приват Євробуд переданих в іпотеку приміщень по АДРЕСА_2 .

Частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом викладених норм укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю.

Тобто, Договір оренди був укладений між ТОВ Рівнеагробуд та ТОВ Приват Євробуд та за яким відбулася передача в оренду будівлі по АДРЕСА_2 без згоди Іпотекодержателя є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом, та відповідно до положень статті 215 ЦК України - нікчемним.

Отже, договір суборенди №18 від 31.12.2014 року укладений між відповідачем та ТОВ Приват Євробуд , укладений на підставі нікчемного договору оренди також є нікчемним, оскільки укладений без згоди іпотекодержателя (позивач).

Відповідна правова позиція щодо нікчемності договорів оренди майна, яке передане в оренду без згоди Іпотекодержателя міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/72/17, від 29.05.2019 року у справі №501/1703/16-ц та постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №308/290/19.

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ Про іпотеку ) зазначив, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 4 ЗУ Про іпотеку від 5 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон №898) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (перше речення). Ці положення збігаються з положеннями абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV зі змінами (далі - Закон № 1952), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За Законом № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2); обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (пункт 5 частини першої статті 2); речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3).

З аналізу наведених положень Закону № 1952 випливає, що обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Відповідно до статті 32 Закону № 1952 інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом № 1952 (частина перша); для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац перший частини другої).

Вказане нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Вищезазначені обставини обґрунтовано підтверджують, що договір суборенди №18 від 31.12.2014 року є нікчемним у зв`язку з порушенням ч.3. ст. 12 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. У випадку ж їх наявності суд не може втручатися у такі правовідносини шляхом усунення перешкод у користуванні майном за встановлених домовленостей сторін стосовно такого майна у договорі.

Суть негаторного позову полягає у законній можливості суду усунути перешкоди у користуванні майном, які є такими, що здійснюються поза межами закону (з його порушенням), в той час, як наявність договірних відносин між сторонами спору виключає можливість законного втручання у правовідносини сторін шляхом усунення перешкод, які встановлені за домовленістю сторін.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 відсутні будь-які договірні відносини щодо використання підвального приміщення площею 84,0 кв.м., будівлі по АДРЕСА_2 , а договір оперативної суборенди №18 від 31.12.2014 року укладений на підставі договору оренди, у зв`язку з порушенням ч.3. ст. 12 Закону України Про іпотеку є нікчемним.

Між тим, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що відповідач продовжує користуватися підвальним приміщення площею 84,0 кв.м., будівлі по АДРЕСА_2 та використовує його для ведення своєї господарської діяльності, а відтак має бути виселений, з огляду на таке.

З долучних відповідачем доказів, а саме з акту приймання передачі приміщення від 27 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ Приват Євробуд та ФОП ОСОБА_2 вбачається, що відповідач ФОП ОСОБА_2 повернув нежитлове приміщення площею 84,0 кв.м., будівлі по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно витягу із сайту Державні закупівлі та тендери Прозоро (ProZoro) - місцезнаходження ФОП ОСОБА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 . 33027.

У відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак позивачем не доведено наявність обставин щодо зайняття спірного прміщення відповідачем і таким чином створення перешкод у користуванні позивачем своєю власністю.

Посилання представника позивача, що відповідач ФОП ОСОБА_2 надає друкарські послуги, здійснює продаж інформаційних табличок, буклетів та інші послуги, для реалізації яких приймає участь у тендерних закупівлях та у договорах купівлі-продажу вказує одну з адрес ФОП ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 та юридичну адресу АДРЕСА_3 суд не приймає до уваги, оскільки такі докази не є належними з яких би суд міг встановити користування спірним приміщенням відповідачем ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, на противагу доказам представника позивача щодо ведення господарської діяльності відповідачем саме за спірною адресою, відповідач надав договори, з яких вбачається, що в розділі договорів Юридичні адреси та банківські реквізити Сторін виконавець: ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин зайняття спірного приміщення ФОП ОСОБА_2 ( наприклад,актів знаходження майна ФОП ОСОБА_8 , чи здійснення безпосередньо діяльності ФОП ОСОБА_8 за вказаною адресою власником майна не складено) позивачем суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами на момент розгляду справи використання спірного приміщення ФОП ОСОБА_2 .

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Приват Євробуд , код ЄДРПОУ 39494203, адреса 35702, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Мала Мощаниця, вул. незалежності, 9-А

Повний тект складений 06 грудня 2021 року

Суддя Н.Г. Кучина