Рішення

від 25.11.2021 по справі 757/53613/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53613/21-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань - Шевчук А.В.

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології , Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології , Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що 24 червня 2008 року рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології (далі - ТОВ Російсько-українські транспортні технології , Товариство) позивача було призначено директором зазначеного товариства.

01 вересня 2021 року позивач направив учасникам Товариства заяву про звільнення за власним бажанням, яка була отримана учасниками товариства 07 вересня 2021 року. Однак відповіді позивач не отримав та будь-яких дій щодо державної реєстрації зміни керівника відповідач не вчинив.

22 вересня 2021 року позивач видав наказ №01/21 про припинення виконання обов`язків директора Товариства у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що трудові відносини між позивачем та Товариством є припиненими з 21 вересня 2021 року позивач для державної реєстрації цього факту звернувся до державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація), однак у проведенні державної реєстрації йому було відмовлено, оскільки подані позивачем документи суперечать нормам чинного законодавства.

У зв`язку з чим, позивач просив визнати припиненими трудові відносини між позивачем та Товариством. Зобов`язати Адміністрацію виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ Російсько-українські транспортні технології . Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою судді від 11 жовтня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відзив від відповідачів не надійшов.

Відповідачі про час, дату, місце судового розгляду повідомлялися належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає приписам частини десятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, причини неявки свого представника суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідачів до суду не надходили.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником ТОВ Російсько-українські транспортні технології .

01 вересня 2021 року ОСОБА_1 направив учасникам ТОВ Російсько-українські транспортні технології заяву про звільнення за власним бажанням.

Відповіді від учасників ТОВ Російсько-українські транспортні технології не надійшло.

22 вересня 2021 року ОСОБА_1 видав наказ №01/21, в якому вказано про те, що він припиняє свою діяльність на посаді директора ТОВ Російсько-українські транспортні технології на підставі ст. 38 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1 від 01 вересня 2021 року про звільнення за власним бажанням.

23 вересня 2021 року державний реєстратор Шубіна Т.Я. відмовила у державній реєстрації по заяві Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу , щодо ТОВ Російсько-українські транспортні технології, оскільки подані документи суперечать вимогам Конституції та законам України.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з ТОВ Російсько-українські транспортні технології у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ Російсько-українські транспортні технології , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ Російсько-українські транспортні технології на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, що стосується заявлених позивачем позовних вимог до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про позивача як керівника (директора, підписанта) ТОВ Російсько-українські транспортні технології , суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок державної реєстрація змін до відомостей та інших реєстраційних дій про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводиться в порядку встановленому ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зокрема пунктом 2 частини 1 передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 3 Частини 5 зазначеної вище статті передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1 цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання що на підставі судовогорішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації вносить змінивідомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення записукерівника відповідного товариства.

Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру, що буде порушенням дискреційних повноважень цього органу.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ТОВ Російсько-українські транспортні технології на користь позивача також сплачена ним при зверненні до суду сума судового збору у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології , Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 21 вересня 2021 року з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 908 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 доШевченківської районної у місті Києві державної адміністрації - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Російсько-українські транспортні технології (адреса: вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 35481096);

Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація (адреса: вул. Богдана Хмельницького, 24, м. Київ, 01054).

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2021 року.

Суддя О. Л. Бусик