Постанова

від 02.12.2021 по справі 922/1474/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Харків Справа №922/1474/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Легуші Я.С.,

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - Тищенко А.В., свідоцтво серія ПТ №1419 від 25.06.2014, ордер серія ПТ №211788 від 28.10.2021,

від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт - Фісатіді Г.Д., свідоцтво №ЗП001768 від 31.08.2018, довіреність №12/2020/88 від 28.12.2020,

інші учасники провадження у справі - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№2839Х/1 від 14.09.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 (м. Харків, суддя Байбак О.І., повний текст рішення складено 20.08.2021) у справі №922/1474/21,

за первісним позовом ОСОБА_1 , м. Харків,

до 1. ОСОБА_2 , м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , м. Київ,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник , м. Харків,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Елат , с. Мартове, Печенізький р.-н, Харківська обл,

5. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, м. Харків,

про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариств та зняття арешту, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , м. Київ,

до 1. ОСОБА_1 , м. Харків,

2. ОСОБА_2 , м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, м. Харків,

2. Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, м. Харків,

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник , м. Харків,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Елат , с. Мартове, Печенізький р.-н, Харківська обл,

про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) ОСОБА_2 , м. Харків, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , м. Київ, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник , м. Харків 4) Товариства з обмеженою відповідальністю Елат , с. Мартове, Печенізького району, Харківської області та 5) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:

1) визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства;

2) зняти арешт накладений постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства;

3) зняти арешт накладений постановою державного виконавця Баранової Я.О. від 25.02.2021 на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства;

4) визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Елат у розмірі З468,75 грн, що складає 18,75 % статутного капіталу товариства;

5) зняти арешт накладений постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі ТОВ Елат у розмірі 3468,75 грн, що складає 18,75 % відсотка статутного капіталу товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт звернулось до суду із зустрічною позовною заявою (вх.№13476 від 08.06.2021) до ОСОБА_1 , м. Харків та ОСОБА_2 , м. Харків в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ Будівельник (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 5605,00 гривень;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ Елат (код ЄДРПОУ 32446326) в розмірі 18,75% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 3468,75 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ Будівельник (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 5605,00 грн. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ Елат (код ЄДРПОУ 32446326) в розмірі 18,75% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 3468,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт 2270 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт 2270 грн судового збору. Ухвалено видати накази після набрання рішенням законної сили; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 по справі № 922/1474/21.

ОСОБА_1 з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 по справі №922/1474/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а зустрічний позов ТОВ ФК Форінт залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує на наступне:

- наявними у справі письмовими доказами - договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі, розпискою ОСОБА_2 , згодою інших засновників на відчуження, протоколом загальних зборів ТОВ Будівельник у повній мірі підтверджується те, що договори мали на меті настання юридичних наслідків, що ними обумовлені, а саме перехід права власності на корпоративні права до ОСОБА_3 та отримання за це плати ОСОБА_2 . Внаслідок укладення вказаних договорів до ОСОБА_1 перейшло право власності на частки у статутному капіталі, а ОСОБА_2 отримав за них грошові кошти;

- 2-ий відповідач за первісним позовом не навів, а суд не встановив будь-яких обставин того, що правочини не були направлені на настання юридичних наслідків та у обох сторін правочинів спільно був умисел на вчинення фіктивного правочину і вони обидва не бажали настання юридичних наслідків, передбачених правочином. Не встановлення вказаних обставин виключає визнання правочину недійсним на підставі ст.234 ЦК України;

- фраудаторність договорів не підтверджена матеріалами справи, оскільки, зокрема: момент укладання договору жодним чином не може свідчити про зловмисний намір ОСОБА_2 щодо укладання фраудаторного правочину; контрагент з яким боржник вчинив оспорювані правочини не є родичем чи пов`язаною особою боржника, а є особою, яка переслідує легітимну мету здійснення підприємницької діяльності; факт сплати грошових коштів за відчужені частки не спростований;

- у суду першої інстанції не було жодних підстав посилатися на вчинення правочину під час дії арешту, оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність вказаного арешту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/1474/21 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№11322 від 29.09.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2021. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Призначено справу до розгляду на 28.10.2021. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт надійшов відзив (вх.№11912 від 19.10.2021), в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі 2-ий відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на наступне:

- жодна із сторін оспорюваних правочинів не з`явилась ані до нотаріуса для посвідчення актів прийому-передачі, ані до реєстратора для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців;

- відсутність нотаріального посвідчення актів приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ Будівельник та ТОВ Елат , обов`язковість нотаріального посвідчення яких прямо передбачена діючим законодавством України, беззаперечно нівелює твердження апелянта про дійсний намір сторін щодо передачі права власності на спірні частки у статутних капіталах та підтверджує той факт, що всі документи було підписано іншим числом виключно з наміром уникнути звернення стягнення на спірні частки;

- єдиною метою укладання 08.11.2020 договорів купівлі-продажу є ухилення боржника від виконання зобов`язань по яким ухвалене у 2013 році рішення суду і яке перебуває на виконанні з 2014 року;

- визнання права власності на частку у статутному капіталі (корпоративні права) є неналежним способом захисту, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/1474/21 до 25.11.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 учасників провадження повідомлено про те, що розгляд справи №922/1474/21, призначений на 25.11.2021 об 11:00 год., перенесено на 02.12.2021. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання ухвал на юридичні та повідомлені суду адреси учасників справи, а також шляхом виготовлення телефонограм.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.12.2021 представник позивача вимоги скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2020 між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав), згідно з умовами якого (п. 1.1.) продавець передає у власність покупця за плату, а покупець оплачує та приймає у власність належну продавцю частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник , надалі за текстом - Товариство, у розмірі 47.5 % статутного капіталу Товариства, що складає, згідно статуту Товариства 5605 грн., надалі за текстом - корпоративні права. Загальний розмір статутного капіталу Товариства на дату укладення цього договору складає: 11800,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, продаж корпоративних прав вчиняється за 25000,00 грн.

Згідно з п. п. 1-3.1.-3.2. договору, право власності па частку у статутному капіталі Товариства переходить до Покупця із моменту укладання цього договору. З моменту укладення цього Договору Покупець набуває усіх прав учасника Товариства, відповідно до чинного законодавства України та установчих документів Товариства. Покупець з моменту складення цього Договору зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки учасника Товариства, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що Продавець забезпечує проведення державної реєстрації змін до статутних документів Товариства пов`язаних із укладанням цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Покупець запевняє Продавця, що не має жодних обмежень та заборон щодо володіння Корпоративними правами Товариства, а також Покупець не обмежений будь-яким чином в укладенні цього Договору і отримав усі необхідні згоди та погодження, необхідні для укладення Покупцем цього Договору.

Згода іншого засновника ТОВ Будівельник ОСОБА_4 на укладання цього договору викладена в заяві від 08.11.2020.

Згідно з актом приймання-передачі від 08.11.2020 ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 47,5% яка в грошовому еквіваленті становить 5605,00 грн.

08.11.2020 між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір б/н купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав), згідно з умовами якого (п. 1.1.) продавець передає у власність покупця за плату, а покупець оплачує та приймає у власність належну продавцю частку у статутному капіталі ТОВ Елат , надалі за текстом - Товариство, у розмірі 18,75 % статутного капіталу Товариства, що складає, згідно статуту Товариства 3468,75 грн., надалі за текстом - корпоративні права. Загальний розмір статутного капіталу Товариства на дату укладення цього договору складає: 18500,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, продаж корпоративних прав вчиняється за 15000,00 грн.

Згідно з п. п. 1-3.1.-3.2. договору, право власності па частку у статутному капіталі Товариства переходить до Покупця із моменту укладання цього договору. З моменту укладення цього Договору Покупець набуває усіх прав учасника Товариства, відповідно до чинного законодавства України та установчих документів Товариства. Покупець з моменту складення цього Договору зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки учасника Товариства, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що Продавець забезпечує проведення державної реєстрації змін до статутних документів Товариства пов`язаних із укладанням цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Покупець запевняє Продавця, що не має жодних обмежень та заборон щодо володіння Корпоративними правами Товариства, а також Покупець не обмежений будь-яким чином в укладенні цього Договору і отримав усі необхідні згоди та погодження, необхідні для укладення Покупцем цього Договору.

Згода іншого засновника ТОВ Елат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на укладання цього договору викладена в заявах від 08.11.2020.

Згідно з актом приймання-передачі від 08.11.2020 ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ Елат у розмірі 18,75 % яка в грошовому еквіваленті становить 3468,75 грн.

Згідно з розпискою від 08.11.2020 ОСОБА_2 підтвердив, що він 08.11.2020 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40000,00 грн в якості оплати за частки у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат у відповідності до умов договорів від 08.11.2020, та претензій до ОСОБА_1 немає.

При зверненні до суду з первісним позовом у даній справі ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань за договорами б/н від 08.11.2020 та №1 від 08.11.2020 щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних з відчуженням часток у статутному капіталі ТОВ Будівельник та ТОВ Елат за вказаними договорами, а пізніше йому стало відомо про існування арешту на частки у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат , накладені Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Баранової Я.О. від 25.02.2021 ВП №63728482 та постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 24.11.2020 ВП №63628701.

ОСОБА_1 зазначає, що ці арешти грубо порушують його право власності на корпоративні права у ТОВ Будівельник та ТОВ Елат , позбавляють його правомочностей власника та не дають змогу здійснити державну реєстрацію змін до статутних документів цих товариств.

Зазначені обставини стали підставами для звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом у даній справі в якому він просить суд визнати за ним право власності на придбані за договорами №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 частки у статутних капіталах ТОВ Будівельник (у розмірі 5605,00 грн., що складає 47,5% статутного капіталу) та ТОВ Елат (у розмірі 3468,75 грн., що складає 18,75 % статутного капіталу) та зняти арешти на ці корпоративні права накладні вказаними вище постановами державного та приватного виконавців.

ТОВ Фінансова компанія Форінт при зверненні до суду з зустрічним позовом просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки за твердженням позивача за зустрічним позовом ці договори укладалися в період дії арешту накладеного на все майно ОСОБА_2 згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюкової О.О. від 22.04.2014 в ВП № 43031207. Крім того, ТОВ Фінансова компанія Форінт вважає, що зазначені договори мають бути визнані недійсними з тих підстав, що їх укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 (тобто є фраудаторними правочинами), оскільки останній є боржником перед ТОВ Фінансова компанія Форінт за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яке є невиконаним та перебуває на примусовому виконанні у виконавчих органів. Також ТОВ Фінансова компанія Форінт вважає, що ОСОБА_2 , намагаючись уникнути звернення стягнення на належне йому майно, підписував договори №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 заднім числом , та без наміру фактичної передачі часток на користь їх покупця.

Суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення по відмову у задоволенні первісних вимог та про задоволення зустрічних, дійшовши наступних висновків:

- спірні договори №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 про відчуження ОСОБА_2 часток у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат були укладені в період дії арешту на все його майно, накладеного в межах ВП №43031207 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюкової О.О. від 22.04.2014.

- ОСОБА_2 знав або мав знати про невиконані ним зобов`язання за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11, про відкриття відносно нього виконавчого провадження №43031207 з примусового виконання зазначеного рішення (оскільки в т.ч. в рамках цього виконавчого провадження з заробітної плати боржника здійснювалося утримання), та відповідно про наявність арешту накладеного на все його майно та оголошення заборони на його відчуження.

- договори №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 про відчуження часток у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат укладалися ОСОБА_2 за відсутності в нього необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження цими частками у статутних капіталах названих товариств, тобто названі договори укладені з порушенням вимог ч.3 ст.203 ЦК України, що з урахуванням вимог ст. 215 цього Кодексу є підставами для визнання їх недійсним.

- всі викладені фактичні обставини свідчать про наявність ознак фраудаторності оскаржуваних договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020, оскільки такі договори були укладені ОСОБА_2 з чоловіком своєї сестри ОСОБА_1 за наявності невиконаного зобов`язання за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11 про стягнення грошових коштів, в процесі виконання триваючого близько 7 років виконавчого провадження про стягнення з нього грошових коштів за вказаним судовим рішенням, всупереч накладеного державним виконавцем арешту на все його майно, за відсутності самостійного звернення будь-якої зі сторін договору до реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо складу учасників товариств та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

- суд прийшов до висновку що договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 також укладені з порушенням вимог ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсним також відповідно до ст.234 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.80 Господарського кодексу (далі - ГК) України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регулюється Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Згідно з положеннями ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Ст.317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У п.4 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, у відповідності до вказаної норми Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ст.116 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 відчужено свою частку у розмірі 47,5 % у статутному капіталі ТОВ Будівельник , та частку у розмірі 18,75% у статутному капіталі ТОВ Елат на користь ОСОБА_1 , про що 08.11.2020 між сторонами укладено відповідні договори купівлі-продажу.

На виконання вказаних договорів купівлі-продажу і підтвердження передачі часток від продавця до покупця між сторонами укладено акти приймання-передачі від 08.11.2020.

Додатково, матеріали справи містять згоду іншого засновника ТОВ Будівельник ОСОБА_4 на укладання договору, викладену в заяві від 08.11.2020; згоду іншого засновника ТОВ Елат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на укладання договору, викладену в заявах від 08.11.2020.

Крім того, згідно з розпискою від 08.11.2020 ОСОБА_2 підтвердив, що він 08.11.2020 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40000,00 грн в якості оплати за частки у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат у відповідності до умов договорів від 08.11.2020, та претензій до ОСОБА_1 немає.

Отже, колегія суддів не встановила порушення порядку відчуження часток у статутному капіталі товариств, який передбачений чинним законодавством України.

Стосовно тверджень ТОВ ФК Форінт про необхідність у зверненні сторони до нотаріуса для посвідчення актів прийому-передачі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,4 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. За бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Норми законодавства України не передбачають обов`язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. Крім того спірними договорами, або іншими документами, наявними у справі не підтверджується домовленість сторін/бажання будь-якої зі сторін стосовно здійснення нотаріального посвідчення укладених правочинів.

Отже, колегія суддів зазначає, що спірні правочині укладені у простій письмовій формі, що відповідає вимогам ст.ст.207, 209 Цивільного кодексу України та на час їх укладення не потребували обов`язкового нотаріального посвідчення.

Протилежні доводи ТОВ ФК Форінт є безпідставними та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні зазначених вище норм права.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 у справі №910/17072/18.

Стосовно посилань ТОВ ФК Форінт на положення ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, обов`язкове нотаріальне посвідчення договору не є тотожним засвідчення нотаріусом справжності підписів на документі.

По-друге, положення вищезазначеного Закону регулюють відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб. В даному випадку предметом спору є визнання права власності на частку, а не оскарження реєстраційних дій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідні посилання апелянта виходять за межі предмету спору у даній справі та не впливають на дійсність вчинених правочинів або факту набуття часток у приватну власність.

Стосовно тверджень ТОВ ФК Форінт та висновків суду першої інстанції про необхідність звернення до реєстратора для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, колегія суддів зазначає наступне.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

За загальним правилом частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. спірних договорів, право власності на частки у статутному капіталі Товариств переходить до Покупця із моменту укладання цих договорів.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.1.19 своєї постанови від 08.06.2021 року у справі №906/1336/19 зазначила, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що нереалізація стороною свого права участі в господарському товариству (реєстрація у державному реєстрі зміни складу часників) ніяким чином не пов`язується із реалізацією стороною свого права на набуття у власність відповідної частки у статутному капіталі. Більше того, момент набуття права участі в господарському товаристві ніяким чином не впливає на об`єм права власності на частку у статутному капіталі. У зв`язку з чим відповідні посилання суду першої інстанції на те, що відсутність змін в складі учасників товариств зумовлює відсутність прав ОСОБА_1 на набуті частки - є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на чинних положеннях законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спірними договорами передбачався обов`язок продавця забезпечити проведення державної реєстрації змін до статутних документів товариства, пов`язаних з укладенням цього договору (пункти 3.3. спірних договорів). Разом з тим, не виконання однією з сторін договору свого зобов`язання не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами частин 1 та 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Колегія суддів не встановила обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, оскільки волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника часток та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі володіння частками у статутному капіталі товариств. Крім того, передання вказаних часток підтверджується відповідними актами приймання-передачі від 08.11.2020, а передача грошових коштів за спірними договорами унеможливлює визнання таких договорів фіктивними.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що спірні правочини підписано іншим числом, в порушення ст.ст.73-79 ГПК України належними доказами у справі не доведено, а отже розцінюються судом як припущення, які не можуть бути покладені в основу висновку про недійсність укладених правочинів.

Крім того, продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) є виключним волевиявленням учасника Товариства, в даному випадку 1-го відповідача, що узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України і останній укладаючи договори купівлі-продажу гарантував відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав, що свідчить про відсутність порушень приписів ст. 203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів та відсутність підстав недійсності правочину, наведених у ст. 215 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2018 у справі № 927/265/17.

Щодо висновків суду першої інстанції те ,що спірні договори №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020 про відчуження ОСОБА_2 часток у статутних капіталах ТОВ Будівельник та ТОВ Елат були укладені в період дії арешту на все його майно, накладеного в межах ВП №43031207 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюкової О.О. від 22.04.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008:

- за кредитним договором №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США;

- за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 доларів США;

- за кредитним договором № 010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривень;

- за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473 688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривень, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривень, а всього у сумі 8 215 610,20 гривень (вісім мільйонів двісті п`ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 20 коп.)

Вказане судове рішення набрало законної сили, в зв`язку з чим, на його виконання судом видано відповідні виконавчі листи, в т.ч. виконавчий лист №2-747/11 від 31.03.2014 щодо боржника - ОСОБА_2 .

Згідно з Інформацією про виконавче провадження від 08.06.2021, з підстав примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11 ОСОБА_2 17.04.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюковою О.О. винесено постанову від 22.04.2014 про відкриття виконавчого провадження № 43031207.

В подальшому, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюкової О.О. від 22.04.2014 ВП №43031207 накладено арешт все на майно ОСОБА_2 .

На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2017 в ВП №43031207 змінено стягувача з ПАТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Фінансова компанія Форінт .

Постановою старшого державного виконавця Баранової Я.О. від 11.11.2020 ВП №43031207 повернуто стягувачу - ТОВ Фінансова компанія Форінт виконавчий документ за письмовою заявою останнього (п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ); припинено чинність арешту, накладеного на майно постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що 17.06.2018 набрав чинності Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю №2275-VIII. З прийняттям цього закону було введено новий інститут - звернення стягнення на частку учасника товариства на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів. Так, згідно із статтею 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

З прийняттям Закону були внесені зміни до профільного Закону України Про виконавче провадження , який було доповнено ст.53-1 - особливості звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, учасника товариства з додатковою відповідальністю.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодної постанови державного чи приватного виконавця про арешт часток, що належали ОСОБА_2 у статутних капіталах ТОВ Елат чи ТОВ Будівельник станом на дату укладення спірних договорів купівлі-продажу часток - 08.11.2020.

В подальшому постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 16.11.2020 відкрито виконавче провадження №63628701 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 по справі №2-747/11 (виконавчий лист № 2-747/11 від 31.03.2014).

Іншою постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 16.11.2020 ВП № 63628701 накладено арешт на все майно, яке належить боржнику - ОСОБА_2

24.11.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. ВП №63628701 накладено арешт на частику у статутному капіталі ТОВ Елат у розмірі 3468,75 грн, що складає 18,75% статутного капіталу (фонду товариства) та частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5% статутного капіталу (фонду) товариства.

Згідно з повідомленням Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 25.02.2021 № 63728482/181/В-4/2, у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження BП №63728482 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №43031207 виданої 11.11.2020 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 811605,40 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Баранової Я.О. від 25.02.2021 ВП №63728482 накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник , що належить боржнику - ОСОБА_2 .

Однак, колегія суддів констатує, що зазначені вище постанови від 24.11.2020 та від 25.02.2021 були винесені вже після укладення спірних договорів купівлі-продажу часток.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватись про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око , таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання, діє, очевидно, недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №904/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Матеріалами справи підтверджено, що:

- на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу часток у статутних капіталах товариств, відповідні частки не були заарештовані в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ;

- виконавче провадження триває з 2014 року, однак спірні договори були укладені в 2020 році; доказів здійснення державними або приватними виконавцями спроб звернути стягнення на частки протягом даного строку - надано не було;

- докази ухилення боржника у виконавчому провадженні від виконання судового рішення в матеріалах справи відсутні.

Таким чином момент укладення спірних договорів жодним чином не свідчить про зловмисний намір боржника щодо укладання фраудаторного правочину.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що сторони спірних договорів є пов`язаними особами.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наявних у справі матеріалів ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 40000,00 грн внаслідок продажу належних боржнику за виконавчим провадженням часток. Тобто, вказана сума є більшою, ніж вартість часток, визначена у статутних документах Товариств, що в свою чергу свідчить про відсутність ознак фраудаторності правочинів. При цьому позивачем за зустрічним позовом не доведено неможливості державним чи приватним виконавцем здійснювати звернення на грошові кошти, отримані внаслідок вчинених правочинів, як і не доведено того, яким чином відповідні правочини вплинули на можливість виконання судового рішення за ВП №43031207, виконавчий документ за яким було повернуто за заявою стягувача - 11.11.2020 (тобто через три дні після вчинення спірних правочинів), або на виконання ВП №63728482 та №63628701, що були відкриті вже після укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність ознак фраудаторності правочинів, що оскаржуються.

Крім того арешти, накладені постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства; постановою державного виконавця Баранової Я.О. від 25.02.2021 на частку у статутному капіталі ТОВ Будівельник у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства; постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі ТОВ Елат у розмірі 3468,75 грн, що складає 18,75 % відсотка статутного капіталу товариства - були вчинені після відчуження права власності на зазначені частки, які з 08.11.2020 перейшли у власність ОСОБА_1 та вибули із власності ОСОБА_2 .

Стосовно тверджень ТОВ ФК Форінт про неналежність способу захисту, обраного позивачем за первісним позовом, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту . В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна .

Таким чином, вищезазначеними приписами законодавства та висновками Великої Палати Верховного Суду підтверджується те, що позивач за первісним позовом визначив належний спосіб захисту своїх прав.

Стосовно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, суд зазначає про наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 за позовом фізичної особи про визнання недійсними рішення загальних зборів та визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства зазначила, що заявлений позивачем як учасником товариства, який вибув, позов підлягав розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому Великою Палатою висловлено правову позицію, за якою позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з огляду на положення статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Натомість, у справі №922/1474/21, що переглядається, позов не містить жодних вимог, пов`язаних із безпосередньою їх реалізацією, як щодо правомочностей на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів, а також інших правомочностей, передбачених саме господарською діяльністю товариства.

З огляду на викладене, постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається позивач за зустрічним позовом ухвалена за інших підстав позову, фактичних обставин справи, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, аніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог.

Згідно частині 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючі розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням первісного позову та відмови у зустрічному, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ ФК Форінт .

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п.2 ст.275, п.п.1,2,3 ч.1 ст.277, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/1474/21 скасувати.

Прийняти нове, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства.

Зняти арешт накладений постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства.

Зняти арешт накладений постановою державного виконавця Баранової Я.О. від 25.02.2021 на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 5605,00 грн, що складає 47,5 % відсотка статутного капіталу товариства.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Елат (код ЄДРПОУ 32446326) у розмірі 3468,75 грн, що складає 18,75 % статутного капіталу товариства.

Зняти арешт накладений постановою приватного виконавця Бабенко Д.А. від 24.11.2020 на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Елат (код ЄДРПОУ 32446326) у розмірі 3468,75 грн, що складає 18,75 % відсотка статутного капіталу товариства.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2; код ЄДРПОУ: 40658146) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 11350,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 23835,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.12.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук