Рішення

від 25.11.2021 по справі 921/518/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2021 року м. ТернопільСправа № 921/518/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув матеріали справи

за позовом - Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" (пров. Шевченка, 10, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, 47100)

до відповідача - Шумської міської ради (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100)

про визнання права власності.

За участю від:

позивача - Собчук В.К.

відповідач - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Релігійна організація "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Шумської міської ради про визнання права власності на будівлю, церкву (літ. А), загальною площею 82,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Шумськ, провулок Шевченка, буд. 10А , з посиланням на ч.5 ст. 376 ЦК України.

Позиція відповідача.

Шумська міська рада у заяві №03-03/1619 від 07.09.2021 (вх. №7533 від 14.09.2021) зазначила, що не заперечує проти позовних вимог. У заяві відповідач також просив суд розглядати справу без участі його представника.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 10.08.2021 позовну заяву Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/518/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.09.2021, яке відкладалось на 11.10.2021.

Строк підготовчого провадження у справі №921/518/21 продовжувався ухвалою від 11.10.2021, якою також було відкладено підготовче судове засідання на 28.10.2021.

Ухвалою суду від 28.10.2021 закрито підготовче провадження по справі №921/518/21 та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 25.11.2021.

Присутній в судовому засіданні 25.11.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 25.11.2021 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Як вже зазначалось, Шумська міська рада у заяві №03-03/1619 від 07.09.2021 (вх. №7533 від 14.09.2021) просила суд розглядати справу без участі його представника.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Розпорядженням голови Тернопільської ОДА №96 від 26.03.2002 зареєстровано статут Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" (позивача у справі).

Рішенням Шумської міської ради Тернопільської області №110 від 09.04.2003 позивачу надано дозвіл Релігійній громаді УГКЦ на розробку проекту відведення земельної ділянки під будівництво церкви в м. Шумськ та дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації під будівництво церкви в м. Шумськ.

В матеріалах справи міститься виготовлений у 2003 році Приватним малим творчо- виробничим підприємством Архітектурно-проектна майстерня Нетриб`яка , на замовлення церковної громади УГКЦ м. Шумськ, робочий проект церкви-каплиці на 50 прихожан в м. Шумськ Тернопільської області.

За твердженням позивача, у період з червня 2003 року по листопад 2003 року ним за власні кошти та власними силами відповідно до робочого проекту побудовано церкву-каплицю за адресою м. Шумськ, пров. Шевченка, 10 А .

Керівництво проведенням будівельних робіт здійснювалось ОСОБА_2 , відповідно до наказу ТОВ Шляховик №12 від 08.04.2002 та підпискою виконавця робіт. Авторський нагляд здійснював головний архітектор проекту церкви-каплиці на 50 прихожан в м. Шумськ ОСОБА_3 , здійснення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт виконував інженер-будівельник ОСОБА_4 , відповідно до наказів ПМ творчо-виробничого підприємства Архітектурно-проектна майстерня Нетриб`яка М №4 а/н від 29.07.2003, №18 т/н від 29.07.2003, зобов`язанням представника авторського нагляду та підпискою працівника технічного нагляду.

У відповідь на запит Шумської міської ради №03-03/1829 від 30.09.2021, Архівним відділом Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області у довідці №03-01/2/75 від 01.10.2021 повідомлено, що згідно протоколу сесії Шумської міської ради Кременецького (Шумського) району Тернопільської області №35 від 02.03.2010 проводився розгляд звернення громади УГКЦ храму св. Софії, Віри, Надії, Любові щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та надання її у постійне користування. За результатом розгляду звернення прийнято рішення №805.

В матеріалах справи міститься копія рішення №805 від 02.03.2010 Шумської міської ради, яким вирішено, зокрема: розірвати за згодою сторін договір оренди земельної ділянки, укладений Шумською міською радою з УГКЦ храму св. Софії, Віри, Надії, Любові від 01.07.2004 (п. 1 рішення); надати в постійне користування громаді УГКЦ храму св. Софії, Віри, Надії, Любові земельну ділянку площею 0,1588 га в м. Шумськ, провулок Шевченка за рахунок забудованих земель громадського призначення міської ради.

На підставі рішення Шумської міської ради №805 від 02.03.2010, Шумська парафія Української греко-католицької церкви Храму святої Софії, Віри, Надії, Любові (Тернопільська область, м. Шумськ, пров. Шевченка,10) 09.06.2010 отримала Державний акт серії ЯЯ №297284 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1588 га з кадастровим номером 6125810100:01:005:0081. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №031066000001.

Вищевказана інформація підтверджується також даними Витягу №279872996 від 19.10.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6125810100:01:005:0081.

З копії плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 6125810100:01:005:0081 (зазначеного на зворотній стороні Державного акта на право постійного користування) вбачається опис меж цієї ділянки, згідно якого: землі від А до Б становлять землі Шумської міської ради, землі від Б до А - землі Шумського ліцею.

Шумською міською радою до суду подано письмову інформацію №03-03/1787 від 27.09.2021 з приводу того, що на її розгляд не надходило скарг від суміжних користувачів щодо розміщення Релігійною організацією "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" будівлі церкви, що знаходиться за адресою: пров. Шевченка, 10 А, м. Шумськ.

На замовлення Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" КП Шумське БТІ 11.10.2020 виготовлено технічний паспорт на будівлю церкви по вул. Шевченка, 10А у м. Шумськ, під літерою "А" загальною площею 82,10 кв. м.

В матеріалах справи міститься Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 22.07.2021, щодо об`єкту будівлі церкви під літерою А, загальною площею 82,1 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, м. Шумськ, провулок Шевченка, буд. 10А . Вказаний звіт виготовлений експертом О.М. Гурін - відповідальним виконавцем ПП Мідас Фінанс Груп , на замовлення Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви".

Гурін Олександр Миколайович згідно Кваліфікаційного сертифікату №001953 від 26.03.2013 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, виданого Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, являється експертом, який пройшов професійну атестацію, що підтверджує його відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань. Вказаний Кваліфікаційний сертифікат зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 26.03.2013 №1832 та підтверджує рівень кваліфікаційних знань експерта з робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, спроможність виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом: технічне обстеження будівель і споруд.

Із змісту звіту від 22.07.2021 вбачається, що за результатами проведеного технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж, будівля відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва, а загальний технічний стан будівель та інженерних мереж оцінюється, як задовільний та дозволяє подальшу експлуатацію.

Відповідно до Висновку про вартість майна загальною площею 82,10 кв.м., розташованого за адресою: вул. Шевченка, 10 А, м. Шумськ, Тернопільська область , виготовленого станом на 02.08.2021 оцінювачем - ФОП Шинкаренко Ю.Б. , вбачається, що вартість будівлі церкви становить 108400 грн.

За результатом розгляду поданої Релігійною організацією "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС 1), Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області листом №40-1019-3.6-360-21 від 08.04.2021 повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 01.07.2020 затверджено Порядок проведення експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва . Створення та внесення відомостей про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про зміну, відмову у видачі, зупинення, скасування та анулювання таких документів виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр) є обов`язковим з 06.07.2020 по 30.06.2021. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011) орган державного архітектурно - будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до Реєстру. Повнота даних - інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації. Реєстрація - це внесення даних до Реєстру.

За результатами перевірки вказаної декларації, Управлінням встановлено, що декларація оформлена з порушенням установлених вимог, а саме: 1) не зазначено код об`єкта згідно з Державним класифікатором ДК 018-2000 (п.1 декларації); 2) не зазначено місце знаходження та номер телефону замовника (п. 2 декларації); 3) не зазначена інформація про керівника замовника - юридичну особу (п. 3 декларації); 4) не в повному обсязі та не коректно зазначена інформація про відповідальну особу - інженера з технічного нагляду (п. 4 декларації); 5) не в повному обсязі зазначена інформація про генерального підрядника (п. 5 декларації); 6) не в повному обсязі зазначена інформація про осіб відповідальних за виконання робіт (п. 7 декларації); 7) не в повному обсязі зазначена інформація про генерального проектувальника ( п. 8 декларації); 8) не в повному обсязі зазначена інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника, головного архітектора (інженера) проекту, особи що здійснює авторський нагляд, а також особи яка здійснює технічний нагляд (п. 9 декларації); 9) не зазначена інформація про проектну документацію (п. 10 декларації); 10) не зазначена інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт (п. 11 декларації); 11) не в повному обсязі зазначена інформація про дату початку будівництва, дату закінчення будівництва та строк введення об`єкта в експлуатацію (п. 12 декларації); 12) не в повному обсязі зазначена інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (п. 13 декларації); 13) не зазначена інформація про основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва (п. 16 декларації); 14) не зазначена кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією (п. 20 декларації); 15) не зазначено вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію (п. 21 декларації); 16) не зазначена підстава, згідно якої замовники не залучаються до сплати пайової участі (п.22 декларації); 17) кожна сторінка декларації підписується керівником замовника та засвідчується за наявністю печаткою замовника згідно (п.1 примітки додатку 3 до Порядку). Вищезазначені порушення унеможливлюють внесення відповідної інформації до Реєстру.

Отримана позивачем від Управління ДАБІ у Тернопільській області відмова щодо введення в експлуатацію самочинно збудованого ним об`єкту нерухомості, відсутність у Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що перешкоджає подальшому оформленню і реєстрації у встановленому порядку права власності на об`єкт нерухомості, а відтак і можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вимогами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України засобів захисту.

Згідно ч.ч. 3,5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За правилами ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 у справі № 11/30-07.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч.1 ст.376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається за наявності однієї з умов: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Тобто, право власності на самочинно побудовані об`єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 5 якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Із змісту ч.5 ст.376 ЦК України вбачається, що при вирішенні справ за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, потрібно встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі №10/143/10 та від 28.08.2013 у справі №5023/6088/12.

Згідно із п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов`язку прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст.13, 73-74, 76-77 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи судом встановлено наступне:

- позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,1588 га, кадастровий номер 6125810100:01:005:0081, за адресою пров. Шевченка, 10 у м. Шумськ , на підставі Державного акта серії ЯЯ №297284 від 09.06.2010;

- спірне майно - будівлю церкви за адресою пров. Шевченка, 10А, м. Шумськ , площею 82,10 кв. м., самочинно збудовано позивачем на земельній ділянці, яка станом на час будівництва належала йому на праві оренди. Після розірвання договору оренди у двосторонньому порядку, вказану земельну ділянку надано позивачу в постійне користування;

- відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження від 22.07.2021, виготовленого ПП Мідас Фінанс Груп , за результатами проведеного технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж, будівля відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва, а загальний технічний стан будівель та інженерних мереж оцінюється, як задовільний та дозволяє подальшу експлуатацію;

- здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, підтвердженням чого являється відсутність звернень таких осіб із скаргами до органу місцевого самоврядування. При цьому, відповідач у справі, який не заперечує щодо визнання права власності на будівлю церкви, також являється одним із суміжних землекористувачів земельної ділянки, на якій проводилось будівництво. А відтак, матеріали справи не містять доказів порушення прав інших осіб при визнанні права власності на нерухоме майно за позивачем.

З метою здачі самочинно збудованого об`єкту в експлуатацію (а як наслідок і подальшого оформлення права власності на нього) позивач звертався із відповідною декларацією до Управління ДАБІ у Тернопільській області, на що отримав відмову відповідного контролюючого органу.

Таким чином, наявні усі обставини, визначені ч.5 ст. 376 ЦК України для визнання права власності на самочинне будівництво.

Іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

З огляду на вищенаведене та приписи ч.5 ст. 376 ЦК України, позовні вимоги Релігійної організації "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати за Релігійною організацією "Парафія святих Софії, Віри, Надії, Любові м. Шумськ Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви" (пров. Шевченка,10, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 26309261) право власності на будівлю, церкву (літ. А), загальною площею 82,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Шумськ, провулок Шевченка, буд. 10А.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 06 грудня 2021 року.

Суддя І.П. Шумський