Рішення

від 06.12.2021 по справі 120/8374/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 грудня 2021 р. Справа № 120/8374/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" про: визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення 11 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого с/г в орієнтовному розмірі 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради.

З метою надання такого дозволу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.08.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

27.08.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що рішенням 11 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 208 від 29.06.2021р. Про розгляд заяв громадян (далі - Рішення № 208), гр. ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), для ведення особистого селянського господарства через невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове поділля .

Національний природний парк Кармелюкове Поділля розташований на території Південно-східної частини Вінницької області, що межує з Одещиною - південь Чечельницького (нині Гайсинського) та Тростянецького районів, який створений " Указом Президента України № 1057 від 16.12.2009 року.

Згідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

До території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" погоджено в установленому порядку включення 20203,4 гектара земель державної власності, в тому числі 16518 гектарів земель, які вилучаються у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та надаються національному природному парку в постійне користування, і 3685,4 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення згідно з додатком.

01.09.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача НПП "Кармелюкове Поділля".

Обґрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи відповідач вказав, що земельна ділянка, на яку претендує позивач (кадастровий номер до відведення земельної ділянки: 0525081600:06:000:0001) належить до земель природно-заповідного фонду України, перебуває під об`єктами природно - заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Ухвалою від 28.10.2021 клопотання Чечельницької селищної ради задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк "Кармелюкове Поділля". Встановлено третій особі 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмових пояснень.

17.11.2021 до суду третьою особою подано письмові пояснення у яких вказано про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту "г" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до договору №01/12-01 від 01.12.2017 "ТОВ "Експертцентр" розроблено "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду національного природного парку "Кармелівське Поділля" в адміністративних межах Бритавської сільської ради Чечельницького району Вінницької області".

Відповідно до плану меж земельних ділянок щодо включення до території природно-заповідного фонду меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без вилучення у землевласників та землекористувачів земельна ділянка з кадастровим номером 0525081600:06:000:0001 визначена як ділянка, яка входить до складу територій природно-заповідного фонду на яких розповсюджується обмеження.

Проект землеустрою розробником направлений на державну експертизу землевпорядної документації.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

25.05.2021 позивач звернувся до Чечельницької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Вінницької області. До клопотання позивач додав копію паспорта, дані реєстраційної картки платника податків та графічні матеріали.

Спірним рішенням 11 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 208 від 29.06.2021р. Про розгляд заяв громадян (далі - Рішення № 208), громадянину ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), для ведення особистого селянського господарства через невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове поділля . Відповідно до п. 4 ст. 83 Земельного кодексу вищезазначена земельна ділянка не може надаватися у власність.

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Так, аналіз частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

При цьому, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації та зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Так, предметом даного спору є рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове поділля .

Суд, оцінюючи доводи відповідача, встановив, що з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" Указом Президента України № 1057 від 16.12.2009 постановлено створити на території Тростянецького та Чечельницького районів Вінницької області національний природний парк "Кармелюкове Поділля", який як юридична особа зареєстрований в установленому законом порядку. До території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" погоджено в установленому порядку включення 20203,4 гектара земель державної власності, в тому числі 16518 гектарів земель, які вилучаються у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та надаються національному природному парку в постійне користування і 3685,4 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення.

Відповідно до договору №01/12-01 від 01.12.2017 "ТОВ "Експертцентр" розроблено "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду національного природного парку "Кармелівське Поділля" в адміністративних межах Бритавської сільської ради Чечельницького району Вінницької області".

Відповідно до плану меж земельних ділянок щодо включення до території природно-заповідного фонду меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без вилучення у землевласників та землекористувачів земельна ділянка з кадастровим номером 0525081600:06:000:0001 визначена як ділянка, яка входить до складу територій природно-заповідного фонду

Відповідно до ст. 44 ЗК, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту "г" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів встановлює Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон №2456-ХІІ).

Відповідно до преамбули Закону №2456-ХІІ, природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до статті 7 Закону №2456-ХІІ землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 26 Закону №2456-ХІІ на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Отже, на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду встановлюється особливий правовий режим, який повинен забезпечувати їх належну охорону, збереження та подальший розвиток шляхом встановлення низки суворих обмежень та заборон щодо нецільового використання природних ресурсів. Основними видами використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду є їх: використання у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Позивачем не спростовано факту знаходження бажаної ним земельної ділянки в межах природного парку. Підставою для скасування спірного рішення позивач вказує, що землі зареєстровані за цільовим призначенням як землі запасу, категорія земель сільськогосподарського призначення та відповідно до витягу із ДЗК відомості про обмеження у використанні земельною ділянкою відсутні.

Проте, відповідно до інформації про земельну ділянку за кадастровим номером 0525081600:06:000:0001, що вказана за об`єктом - національний природний парк загальнодержавного значення.

Як уже встановлено судом, основною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду України, а відтак в силу положень ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України, відноситься до категорії земель, які не можуть передаватись у приватну власність.

Порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в приватну власність зацікавленим особам визначений статтею 118 ЗК України. Положення зазначеної статті визначають процедуру та етапи отримання земельної ділянки у власність, зокрема:

- звернення особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- розробка та погодження проекту землеустрою;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак і правомірні очікування на передачу її у власність, тому таке рішення, на думку суду, охоплюється визначенням та поняттям "юридичної дії, пов`язаної із розпорядженням, відчуженням та передачею земельної ділянки у власність".

Незважаючи на те, що отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки само по собі не означає позитивного рішення про надання її у власність, однак, на переконання суду, таке рішення свідчить про вчинення відповідним органом, який надає дозвіл та передає земельні ділянки у власність, юридичної дії, яка є передумовою передання земельної ділянки у власність. За умови того, що земельна ділянка відноситься до земель природно заповідного фонду, вони не можуть передаватись у приватну власність.

Отже, підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені у спірному рішенні, на думку суду, відповідають нормам законодавства.

Посилання ж позивача на судову практику Верховного Суду в даному випадку суд вважає безпідставними, оскільки обставини даної справи не є аналогічними до обставин у вказаних справах.

За наведеного вище, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є правомірним та скасуванню не підлягає. А отже, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем похідних позовних вимог в силу того, що задоволення похідної позовної вимоги залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 4 КАС України).

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд ураховує, що в задоволені позовних вимог відмовлено, а відтак підстави для присуження витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04326247, 24800, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Чечельник, вул. Героїв Майдану, 36);

Третя особа: Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" (вул. Свято - Михайлівська, 15, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 37663423).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна