Рішення

від 31.03.2021 по справі 160/11544/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 160/11544/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.01.2020р. №13-1114/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населеного пункту.

Крім того, в позовній заяві позивачем висловлено клопотання, в якому останній просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі подати звіт про його виконання до суду.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначалося, що позивач 12.12.2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВППЗ - 01.03), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастром номером 4620685800:07:000:0106, до якого були надані всі документи, передбачені ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, проте, за результатами розгляду цього клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 22.01.2020 року №13-1114/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким позивачеві протиправно відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, з посиланням на те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДКЗ масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, загальна площа 19,6749 га), поділ якого не проведено, а також ця земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, водночас, наведені для відмови підстави відсутні у вичерпному переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою з підставі інших, ніж передбачено законом, є протиправною, а спірний наказ підлягає скасуванню. Також позивач зауважував, що, на його думку, він вірно звернувся до відповідача саме з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки, хоча земельна ділянка, частину з якої позивач бажає отримати безоплатно у власність шляхом поділу, і є сформованою, проте, у даному випадку йдеться саме про відведення землі сільськогосподарського призначення у власність із зміною її цільового призначення (з коду КВЦПЗ - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на код КВЦПЗ - 01.03), позаяк земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, і у даному випадку позивач звернувся з клопотанням для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, у зв`язку із чим відведення земельної ділянки має здійснюватися саме шляхом виготовлення проекту землеустрою, а не за технічною документацією в порядку приписів ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України, бо зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється саме за проектами землеустрою щодо їх відведення. Доводи відповідача відносно того, що спірна земельна ділянка начебто перебуває у користуванні третіх осіб, не підтверджені належним чином, оскільки на момент звернення позивача до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Державному земельному кадастрі інформація щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 за третіми особами на праві власності або користування відсутня. Щодо строку звернення до суду з цим позовом позивачем зазначено, що, на його думку, такий строк порушено не було, оскільки оскаржуваний наказ надійшов на адресу представника позивача простим листом лише 15.07.2020р., що підтверджується конвертом, в якому він надійшов засобами поштового зв`язку, отже, саме з цієї дати позивачеві стало відомо про його існування і про порушення ним своїх прав, тому, при зверненні до суду з цим позовом строк, встановлений ст.122 КАС України, порушено не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11544/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 29.10.2020 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

13 листопада 2020 року від представника відповідача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що відповідно до Журналу реєстрації поштових відправлень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області оскаржуваний наказ від 22.01.2020р. №13-1114/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою направлений ОСОБА_1 23.01.2020р., таким чином, підстави стверджувати, що про цей наказ позивач дізнався лише 15.07.2020р. відсутні, оскільки, виходячи зі строків поштових пересилань, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилань поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися ще з 27 або 28 січня 2020 року, проте, звернувся до суду з цим позовом лише 22.09.2020р., у зв`язку із чим порушив встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, а тому його позовна заява має бути залишена без розгляду.

13 листопада 2020 року від представника відповідача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №160/11544/20.

16 листопада 2020 року від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла заява про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тими самим доводами, що і клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 13.11.2020р.

16 листопада 2020 року від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Соколянської сільської ради Буського району Львівської області.

19 листопада 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з метою реалізації свого права на землю, позивач, через представника за довіреністю Волонтир В.В., звернувся до відповідача з клопотанням (реєстр. номер в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області від 02.01.2020р. №Ш-107/0/36-20-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходить на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастром номером 4620685800:07:000:0106. За результатами розгляду клопотання, позивачу наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Львівській області від 22.01.2020р. №13-1114/16-20-СГ відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, загальна площа 19,6749 га), поділ якої не проведено, крім того, земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб. За твердженням відповідача, його відмова є правомірною, ґрунтується на невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Земельна ділянка, яка пропонується позивачем до відведення, знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. №513 Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 Проведення земельної реформи . Такі земельні ділянки можуть надаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок, параметрам визначених за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки. Відтак, в даних спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастром номером 4620685800:07:000:0106 площею 19,6749 га, з якої 2,0 га бажає приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. В даних спірних правовідносинах земельна ділянка є сформованою, відтак, неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка є вже сформованою, без її поділу. Таким чином, на переконання відповідача, у зв`язку з тим, що позивач звернувся до Головного управлінням Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, тобто частини сформованої земельної ділянки з кадастром номером 4620685800:07:000:0106, для надання дозволу на її приватизацію необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки та сформувати нову земельну ділянку площею 2 га позивачу шляхом поділу. Крім того, відповідно до листа Соколянської сільської ради Буського району Львівської області від 22.10.2020р. за №131 земельна ділянка з кадастром номером 4620685800:07:000:0106 площею 19,6749 га перебуває у користуванні громадян згідно з рішенням виконкому №5 від 19.03.1992р. Про розширення присадибних ділянок по Соколянській сільській раді . Земельні ділянки обліковуються за громадянами згідно погосподарських книг сільської ради. При цьому, громадянам, які не звільнені від сплати земельного податку, нараховується земельний податок за земельні ділянки. А отже, оскаржувана відмова надана відповідачем правомірною, ґрунтувалась на невідповідності місця розташування об`єкта вимогам чинного законодавства, зокрема ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , ст. 25, 50, 56 Закону України Про землеустрій , Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476, тобто невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів, відповідач зауважує, що задоволення цієї позовної вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року клопотання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №160/11544/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії було задоволено, вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/11544/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22 грудня 2020 року об 11:00 год.

Позивач в підготовче судове засідання 22 грудня 2020 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, 22.12.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд провести підготовче судове засідання без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 22 грудня 2020 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 26 січня 2021 року об 11:00год.

Позивач в підготовче судове засідання 26 січня 2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, 26.01.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній, зокрема, просив суд провести підготовче судове засідання без участі позивача та його представника, а також закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 26 січня 2021 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі №160/11544/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Соколянської сільської ради Буського району Львівської області було відмовлено, у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №160/11544/20 було відмовлено, клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи №160/11544/20 до розгляду по суті було задоволено та закрито підготовче провадження, а також призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23 лютого 2021 року о 13:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 23 лютого 2021 року №195 справа №160/11544/20 знята з розгляду 23 лютого 2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Турової Олени Михайлівни.

При цьому, відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року №41 суддя Турова Олена Михайлівна з 08.02.2021р. по 26.02.2021р., включно, була тимчасово непрацездатна, з 01.03.2021р. по 05.03.202 р., включно, перебувала у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання у справі призначено на 31 березня 2021 року о 13:00 год.

Позивач в судове засідання 31 березня 2021року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому, 31.03.2021 року на електронну адресу суду від його представника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник відповідача в судове засідання 31 березня 2021року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2019 представник позивача за довіреністю Волонтир В.В. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ 01.03), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Бузького району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №1620685800:07:000:0106.

До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 його представником додано копії наступних документів: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорту та РНОКПП заявника, копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; нотаріально засвідчена копія довіреності від 04.03.2019 р.; копія паспорту та РНОКПП представника заявника.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання представника позивача та доданих до нього документів Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було винесено наказ від 22.01.2020р. №13-1114/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Соколянської сільської ради Бузького району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав: земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106 площею 19,6749 га), поділ якої не проведено, крім цього, земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.

Не погодившись з означеним наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.01.2020р. №13-1114/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , позивач звернулися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі за текстом - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, яка враховується судом відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

При цьому, відповідно до статті 79 Земельного Кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Приписами частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій встановлено, що:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Відповідно до положень Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Судом встановлено та фактично не заперечується позивачем у позові, що останній звернувся до відповідача саме із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, яка, у свою чергу, знаходиться у межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га.

Також судом встановлено, що відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, що також підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га має цільове призначення 16.00 землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Отже, з огляду на викладені вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а та від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а.

При цьому, суд не погоджується з доводам позивача про те, що оскільки відведення земельної ділянки передбачає зміну її цільового призначення, її відведення повинно здійснюватися саме за проектом землеустрою, з огляду на таке.

Так, позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ - 01.03), яка, як встановлено судом, знаходиться у межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га. Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 16.00 Землі запасу.

Водночас, згідно з ч.5 ст.20 ЗК України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки може відбуватись на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок.

Позивач, стверджуючи, що зміна цільового призначення здійснюється за проектом землеустрою, безпідставно не звернув увагу на те, що відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Окрім цього, в ст.33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

За таких обставин суд доходить висновку, що проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Таку позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі №806/5308/15 та від 04.05.2020р. у справі за №802/1539/17-а.

Таким чином, позивач внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права дійшов помилкового висновку про те, що в даному випадку він правомірно просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВППЗ - 01.03), яка знаходить на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастром номером 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га.

Разом з цим, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 має право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га.

Як вище було зазначено, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відмітивши місцезнаходження бажаної земельної ділянки площею 2,0 га в межах іншої земельної ділянки державної форми власності більшої площі (19,6749 га, утворена шляхом інвентаризації земель державної форми власності сільськогосподарського призначення та зареєстрована в ДЗК з присвоєнням кадастрового номера 4620685800:07:000:0106).

Суд враховує, що ці обставини були відомі представнику заявника на момент подачі клопотання, оскільки останнім було вказано кадастровий номер земельної ділянки (4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га) в цьому клопотанні, як місце розташування бажаної для ведення особистого селянського господарства ділянки площею 2,0 га, а також до суду разом з позовною заявою також надано Інформацію державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106.

При цьому, судом наголошується, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (про що просив представник ОСОБА_1 у клопотанні від 12 грудня 2019 року) та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Так, проект землеустрою для відведення земельної ділянки із земель державної/комунальної власності є належним способом формування земельної ділянки за умови за відсутності на цій частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. За фактичних обставин цієї справи відведення земельної ділянки шляхом розробки проекту відведення в бажаному для ОСОБА_1 місці є неможливим, оскільки на цій частині земної поверхні вже сформована та зареєстрована земельна ділянка. За умови задоволення клопотання представника заявника відбудеться накладення земельних ділянок, а реєстрація ділянки меншої площі шляхом накладення ( зверху ) на частину сформованої та зареєстрованої земельної ділянки більшої площі суперечить закону.

Таким чином, відмова відповідача надати такий дозвіл з посиланням на те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, площею 19,6749 га), є правомірною та ґрунтується на правильному застосуванні норм (в т.ч. частини 6 статті 79-1) Земельного кодексу України, позаяк, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок є технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Оскільки позивач фактично бажає отримати частину (в розмірі 2 га) вже сформованої та зареєстрованої в ДЗК земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, загальною площею 19,6749 га), таке відведення можливе лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (як наслідок, розробка та затвердження такої технічної документації призведе до утворення двох нових ділянок площею 2,0 га та 17,6749 га відповідно, з новими кадастровими номерами). Проте представник ОСОБА_1 не просив відповідача надати йому такий дозвіл, - проте має можливість подати таке клопотання з метою реалізації свого інтересу безоплатно отримати 2 га для особистого селянського господарства.

Отже, оскільки об`єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача. Водночас, те, що у відмові відповідач не роз`яснив позивачеві порядок отримання спірної земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.

Також суд зауважує, що згідно з листом Соколянської сільської ради Буського району Львівської області від 22.10.2020р. №131 земельна ділянка кадастровий номер 4620685800:07:000:0106 площею 19,6749га перебуває в користуванні громадян згідно з рішенням виконкому №5 від 19.03.1992р. Про розширення присадибних ділянок по Соколянській сільській раді , земельні ділянки рахуються за громадянами згідно з погосподарськими книгами.

Надаючи оцінку доводам відповідача, що запитувана земельна ділянка знаходиться у користуванні фізичних осіб, суд враховує, що Конституційний Суд України в рішенні 5-рп/2005 від 22.09.2005 зазначив, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства. Поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалась можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Крім того, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

Таким чином, гарантуючи право на одержання земельної ділянки у власність відповідач має забезпечувати і право користування землею інших користувачів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 через їх недоведеність та необґрунтованість, а, отже, про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: просп. В.Чорновола, буд.4, м. Львів, 79019) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 31 березня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова