Рішення

від 03.12.2021 по справі 440/11698/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11698/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення Хорольської міської ради від 29.06.2021 №626 "Про розгляд заяв громадян"; зобов`язання Хорольської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га земель сільського господарства на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, однак, рішенням Хорольської міської ради Полтавської області від 29.06.2021 № 626 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без зазначення мотивів відмови, передбачених частиною 7 статті статті 118 Земельного кодексу України.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач відзив на позовну заяву до суду у строк, встановлений судом, не подав. Разом з тим, 02.11.2021 від представника відповідача надійшли пояснення /а.с. 17/, в яких останній зазначив, що ОСОБА_1 звертався із заявою про надання земельної ділянки у власність, а не про вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України. Представник відповідача наголосив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви, а тому рішення від 29.06.2021 відповідає вимогам чинного законодавства.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 27.12.1999 Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області /а.с. 6-8/.

ОСОБА_1 звернувся до Хорольської міської ради із заявою від 20.05.2021 (вхідний №3610/03-12 від 24.05.2021) про надання земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі статтей 118, 121, 122 Земельного кодексу України /а.с. 22/.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду /а.с. 24-25/, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 22/, відомості про земельну ділянку /а.с. 26/.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 29.06.2021 № 626 "Про розгляд заяв громадян" вирішено відмовити громадянам (згідно додатку № 1) в наданні земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що відведення земельних ділянок громадянам відбувається в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України /а.с. 18/.

Із додатку № 1 до рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради від 29.06.2021 № 626 слідує, що в наданні земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства відмовлено, зокрема, ОСОБА_1 /а.с. 19/.

Позивач, вважаючи рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради від 29.06.2021 № 626 про відмову у наданні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені у статті 118 ЗК органи, приймають одне з відповідних рішень.

Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Хорольської міської ради із заявою від 20.05.2021 (вхідний №3610/03-12 від 24.05.2021) про надання земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства /а.с. 22/, до якої додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду /а.с. 24-25/, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 22/, відомості про земельну ділянку /а.с. 26/.

Отже, позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.

Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

Суд враховує, що рішенням чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 29.06.2021 № 626 "Про розгляд заяв громадян" вирішено відмовити громадянам згідно додатку № 1, до якого включено, зокрема, позивача, в наданні земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що відведення земельних ділянок громадянам відбувається в порядку передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України /а.с. 18-19/.

Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу земельної ділянки, суд виходить з такого.

Так, згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Суд акцентує увагу на тому, що позивачем у заяві зазначено цільове призначення бажаної земельної ділянки, її розмір та додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Отже ОСОБА_1 дотримано вимоги, встановлені частиною 6 статті 118 ЗК України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що у зверненні ОСОБА_1 не йшлося про вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим позивач звернувся не в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Суд зауважує, що позивач у заяві просив надати земельну ділянку у власність на підставі статтей 118, 121, 122 Земельного кодексу України. Суд наголошує, що визначена частиною 6 статті 118 ЗК процедура звернення громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, передбачає подання таким громадянином клопотання, не встановлюючи вимог до його формулювання (зокрема, чіткого зазначення про "надання дозволу на розробку проекту землеустрою"), разом з тим, регламентує зміст клопотання, встановлюючи, що останнє повинно містити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 містила усі необхідні відомості, передбачені вимогами частини 6 статті 118 ЗК України, посилання на статті 118, 121, 122 Земельного кодексу України, відповідач мав можливість встановити намір позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідної земельної ділянки. Суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою є одним із етапів отримання земельної ділянки у власність (першочерговим) .

Натомість відповідач підійшов формально до розгляду заяви ОСОБА_1 , не надавши повної оцінки її змісту.

Зазначена відповідачем підстава відмови у наданні земельної ділянки у власність позивачеві не передбачена нормами Земельного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано правомірність спірного рішенням чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 29.06.2021 № 626 "Про розгляд заяв громадян" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у власність.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, досліджені докази та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 29.06.2021 № 626 "Про розгляд заяв громадян" прийнято не на підставі вимог законодавства, без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, та належного мотивування, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині відмови ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у власність.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, спірне рішення перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення. У даній справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише мотиву, який наведений відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 (вхідний №3610/03-12 від 24.05.2021) про надання земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі статтей 118, 121, 122 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Водночас позовна вимога про зобов`язання Хорольської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати у сумі 454,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Хорольської міської ради (вул. 1 Травня, 4, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 22528612) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішенням чотирнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 29.06.2021 № 626 "Про розгляд заяв громадян" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Хорольську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 (вхідний №3610/03-12 від 24.05.2021) про надання земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі статтей 118, 121, 122 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хорольської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол