Рішення

від 03.12.2021 по справі 440/7456/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7456/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо відмови позивачу у наданні будівельного паспорту та повернення пакета документів, доданих до заяви позивача про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати позивачу будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем подано заяву щодо надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , разом з визначеним законодавством переліком необхідних документів. Проте листом №28.01-11/1163/33 від 02.06.2021 Управління містобудування та архітектури повідомило позивача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та повернуло надані до заяви документи. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує її права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7456/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.08.2021.

30.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2021 підготовче засідання відкладено до 26.08.2021 з огляду на неявку відповідача. Протокольною ухвалою суду від 26.08.2021 підготовче засідання відкладено до 05.10.2021 з огляду на неявку позивача. Протокольною ухвалою суду від 05.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 03.11.2021 вирішено перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.2020, зареєстрований в реєстрі за № 414, позивач (покупець) купив земельна ділянка, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1745 га, кадастровий номер 5322484404:04:001:0043 /а.с.25-26/.

Позивач звернулася до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради із заявою від 27.05.2021 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для нового будівництва індивідуального житлового будинку. До заяви додано документи: копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; ескіз намірів забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до сусідніх земельних ділянок тощо) /а.с. 48/.

За результатами розгляду звернення позивача Управління у листі №28.01-11/1163/33 від 02.06.2021 висловило зауваження щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, у зв`язку із чим звернення позивача залишило без задоволення.

Не погодившись із зазначеною відмовою в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями пункту "а" частини першої статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

За правилами частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частини першої статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі - Закон № 3038-VI).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За приписами частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Частиною п`ятою статті 25 Закону № 3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене, суд вважає протиправними мотиви відмови у наданні позивачу будівельного паспорта, обґрунтовані тим, що відсутня містобудівна документація с. Соснівка Кременчуцького району Полтавської області.

Як вищезазначено, з 05.06.2020 у власності позивача перебуває земельна ділянка, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1745 га, кадастровий номер 5322484404:04:001:0043, у зв`язку з чим право розпоряджатись нею позивачу гарантоване чинним законодавством України (доказів оспорювання цього права, оскарження тощо до суду не надано).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п.167 рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Відповідно до пункту 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як зазначено у пункті 60 рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції": "… заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (пункт 72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права.

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу будівельного паспорту порушує право позивача на мирне володіння її власністю.

За викладених обставин, суд визнає протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо надання позивачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про зобов`язання Управління надати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом цієї правової норми адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні будівельного паспорта в межах мотивів, наведених відповідачем у листі №28.01-11/1163/33 від 02.06.2021. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Управління надати позивачу будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає.

Водночас, належним способом захисту та відновлення права позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача №28-01/59575 від 27.05.2021 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Згідно з статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стали протиправні дії відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у наданні ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №28-01/59575 від 27.05.2021 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки розміром 0,1745 га з кадастровим номером 5322484404:04:001:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна