Рішення

від 06.12.2021 по справі 560/7908/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/7908/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Старокостянтинівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Старокостянтинівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-865-56 від 13 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки позивачем провадилась підприємницька діяльність лише у 2014 році, у період з 2015-2019 рр., підприємницька діяльність позивачем не провадилась, дохід не отримувався. Так, у період з 01 лютого 2018 року по 10 червня 2019 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Еко-Флекс , а з 19 серпня 2019 року до часу подачі позову працює у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області. Єдиний внесок за нього в період з 01.02.2018 по 10.06.2019 нараховував та сплачував роботодавець (ТОВ Еко-Флекс ) у розмірі не менше мінімального. Сплата роботодавцем єдиного внеску підтверджується відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5, форма ОК-7).

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.08.2021 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.08.2014 року Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем. Відповідний запис міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер запису: 26770000000007076.

19.06.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням. Відповідний запис міститься у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, номер запису: 26770060002007076. Дані відомості підтверджуються витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 червня 2021 року.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області 13.10.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-865-56, якою повідомляється позивача про наявність боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 24074,76 грн. та вимагається сплатити таку недоїмку протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

Позивач не погоджується зі спірною вимогою та вважає, що остання підлягає скасуванню, з огляду на порушення процедури її прийняття.

Також позивач зазначає, що є найманим працівником, єдиний внесок за нього сплачується роботодавцем, що, в свою чергу виключає наявність підстав для подвійної сплати такого внеску.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Окремо вказана норма визначає, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Також, такими платниками є фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

З вказаної норми випливає, що законодавець розрізняє платників ЄВ як роботодавців, ФОП, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відтак, перед встановленням статусу позивача (фізична особа-підприємець або особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) важливо з`ясувати, чи така особа є працівником.

Відтак перед встановленням статусу позивача (ФОП або особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) важливо з`ясувати, чи така особа не є працівником.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 4 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз наведеного дає суду підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року №440/2149/19.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у період з 01 лютого 2018 року по 10 червня 2019 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Еко-Флекс .

За період з 01.02.2018 року по 10.06.2019 ТОВ Еко-Флекс , як роботодавцем позивача сплачено єдиний внесок.

Наведене підтверджується відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5, форма ОК-7).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 19 серпня 2019 року працює у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 від 01.02.2018.

Отже, у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховують та сплачують роботодавці в розмірі, не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, приймаючи до уваги те, позивач у період нарахуванням контролюючим органом недоїмки мав трудові відносини, як найманий працівник, що підтверджується довідкою Форми ОК-7 та копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 01.02.2018, він є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягнута за рахунок його сплати роботодавцем, що в свою чергу, виключає наявність правових підстав для подвійної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що нарахування позивачеві єдиного внеску є безпідставним, а тому оскаржувана вимога №Ф-865-56 від 13 жовтня 2020 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку оскаржуване рішення прийнято на порушення вимог щодо обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-865-56 від 13 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Третя особа:Старокостянтинівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (провул. Подільський, 1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 34907492)

Головуючий суддя І.І. Тарновецький