Рішення

від 02.12.2021 по справі 757/45562/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45562/20-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кепіталіст Менеджмент , третя особа ОСОБА_2 про припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати його трудові відносини з ТОВ КЕПІТАЛІСТ МЕНЕДЖМЕНТ припиненими з 14 вересня 2020 року на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та визнати порядок виконання рішення та вжити заходів для забезпечення його виконання шляхом направлення його до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, з метою проведення державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора та виключити його із зазначеного реєстру як керівника (директора) вказаного Товариства. Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що

II. Процесуальні дії та рішення суду.

У провадженні Печерського районного суду м. Києва з 20 жовтня 2020 року перебуває вказана справа.

05 лютого 2021 року ухвалою судді Писанця В. А. відкрито провадження у справі для розгляду справи у загальному порядку /а. с. 58/.

04 жовтня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 339 від 04 жовтня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та 05 жовтня 2021 року передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом /а. с. 66, 67-69/.

11 жовтня 2021 року ухвалою судді Литвинової І. В. змінено порядок розгляду справи, у зв`язку із малозначністю категорії справи, із загального на спрощений з викликом сторін та третьої особи у судове засідання /а. с. 70/.

У судове засідання позивач / його представник не з`явилися, 02 грудня 2021 року було подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримує і не заперечує проти заочного рішення.

Представник відповідача, третя особа у справі у судове засідання, про час, дату і місце якого повідомлялися належним чином, не з`явилися, заяви по суті або з процесуальних питань не надходили до суду.

На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

04 травня 2016 року Загальними зборами учасників ТОВ КЕПІТАЛІСТ МЕНЕДЖМЕНТ було погоджено продаж частки у розмірі 50 % статутного капіталу цього Товариства на користь ОСОБА_1 та обрано останнього на посаду директора, згідно з протоколом № 5 від 04 травня 2016 року /а. с. 15-16/.

Також 04 травня 2016 року позивач видав наказ № 3 про призначення його на посаду директора Товариства та приступив до виконання покладених на нього трудових обов`язків /а. с. 17, 21/.

Відповідно до Статуту Товариства у редакції, затвердженій протоколом Загальних зборів учасників № 5 від 04 травня 2016 року, учасниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а. с. 32/.

14 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 переведений з посади директора за основним місцем роботи на посаду директора за сумісництвом /а. с. 21/.

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, яку направив засобами поштового зв`язку 11 серпня 2020 року, до Товариства та його учасника ОСОБА_2 із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням з 14 вересня 2020 року та скликати Загальні збори учасників Товариства, на яких прийняти рішення про задоволення заяви /а. с. 23, 24/.

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 як директор Товариства направив засобами поштового зв`язку рекомендованим листом письмове повідомлення учаснику ОСОБА_2 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ Кепіталіст Менеджмент , яке адресатом не було отримано і конверт повернувся до відправника за закінченням терміну зберігання, як вбачається з довідки Ф-20 про причини повернення / досилання /а. с. 25, 26, 27/.

Загальні збори учасників ТОВ Кепіталіст Менеджмент , призначені на 14 вересня 2020 року, на порядок денний яких було поставлено до вирішення питання обрання Голови Загальних зборів учасників Товариства, звільнення ОСОБА_1 з посади директора та призначення нового керівника, передача останньому всіх документів та печатки, не відбулися, оскільки учасник ОСОБА_2 не з`явився.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з частиною другою ст. 8 Конституції України презумується звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Положеннями частини першої статті 312 Цивільного кодексу України, передбачено, що фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

Частиною першою ст. 99 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

За приписами пункту 7 частини другої ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини третьої ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.

Пунктом 12.3.6 Статуту Товариства передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить призначення Директора (виконуючого обов`язки Директора), укладення з ним контракту, надання йому відпустки, звільнення тощо.

На підставі викладеного вище, та на виконання п. 12.5.3 Статуту Товариства 11 вересня 2020 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 (учасника Товариства, згідно з пунктом 3.1 Статуту) повідомлення про скликання Загальних зборів учасників Товариства 14 вересня 2020 року із винесенням питання про звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі та ознайомив із заявою про звільнення усіх учасників Товариства, що свідчить про дотримання позивачем процедури звільнення із займаної посади директора Товариства (постанова Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

Однак, адресат з невідомих позивачу причин не отримав повідомлення, у зв`язку з чим воно було повернуте останньому через закінчення встановлених строків зберігання.

Отже ОСОБА_2 не з`явився 14 вересня 2020 року на Загальні збори учасників Товариства, що призвело до неможливості прийняти рішення з питань, які були винесені на обговорення на порядок денний (п. 12.4.1 Статуту Товариства) та як наслідок до неможливості приймати рішення з питань, які були викладені у вказаному вище повідомленні.

Через неявку учасника Товариства ОСОБА_2 на Загальні збори учасників позивач фактично позбавлений можливості реалізувати, передбачене частиною першою ст. 38 КЗпП України, право розірвати трудовий договір (припинити трудові відносини), укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган ним орган письмово за два тижні.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Згідно з частиною першою ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Передбачений частиною першою ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Як встановлено судом, обставини, на які посилався позивач про те, що його повноваження як керівника організації фактично є припиненими, разом з тим, неможливість проведення Загальних зборів, у зв`язку із тим, що зв`язок із рештою учасниками Товариства ( ОСОБА_2 ) втрачений, а відповідно й оформлення закінчення повноважень, порушує його особисте немайнове право на вільний вибір та зміну сфери діяльності, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, тому вони підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 840, 80 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 99 Цивільного кодексу України,

ст. 65 Господарського кодексу України,

ст.ст. 22, 38 Кодексу Законів України про працю,

ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кепіталіст Менеджмент , третя особа ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, задовольнити.

Визнати трудові відносини ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛІСТ МЕНЕДЖМЕНТ припиненими з 14 вересня 2020 року на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛІСТ МЕНЕДЖМЕНТ (ідентифікаційний код: 37085624) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова