Рішення

від 23.11.2021 по справі 221/5353/21

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/5353/21

2/221/1337/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі

головуючого: судді - ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Гуровій Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волноваха цивільну справу №221/5353/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки земельної ділянки,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне.

За життя мати позивача залишила заповіт, якім заповідала ОСОБА_2 земельну ділянку, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 5.4342га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем за законом першої черги є позивач - рідний син померлої, який на час відкриття спадщини був неповнолітнім. 17.07.2017 року відповідач отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ѕ частки земельної ділянки. 28.04.2021 року позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку земельної ділянки. Виникла необхідність розподілу земельної ділянки, виходячи із права на частки кожного з метою у натурі на місцевості визначити межі і отримати кадастровий номер. Вирішити це питання добровільно відповідач відмовляється, тому вимушений звернутися до суду.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

У судове засіданні позивач не з`явився, у позові просив провести розгляд справи без його участі, зазначаючи, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, надав письмову заяву, у якій вказав, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, пересвідчившись, що визнання відповідачем позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.04.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №440 спадкоємцем на ј частку земельної ділянки, площею 5.4342га, розташованої на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ДН №181370, виданого 08.09.2009 року на підставі Волноваською райдержадміністрацією Донецької області від 05.05.2009 року №274, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010915000064, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 08.09.2009 року відділом Деркомзему у Волноваському районі Донецької області, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1402379602017, виданого відділом Дергеокадастру у Волноваському районі 13.02.2017 року, кадастровий номер 1421555600:02:000:0109, є ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №254618727 від 27.04.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 має на праві приватної, спільної часткової власності ј частку земельної ділянки площею 5.4342, кадастровий номер 1421555600:02:000:0109.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.08.2021р., земельна ділянка кадастровий № 1421555600:02:000:0109 площею 5.4345га, розташованої на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області поділена на дві земельні ділянки: ј частина площею 1.3585га та ѕ частки площею 4.0760га.

Зміст права власності полягає у праві володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, що визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, за яким право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку , встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно ст. 88 Земельного Кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з п. п. е. п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 16квітня 2004року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплатити рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, оскільки є спадкоємцем на ј частку земельної ділянки, площею 5.4345га, розташованої на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, для отримання визначення межі та отримання кадастрового номеру, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача судового збору, такі вимоги не були заявлені і під час судового засідання, то суд залишає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір, за рахунок позивача.

Керуючись ст. 88 Земельного Кодексу України, ст. 364, 392 ЦК України, ст. 12, 81, 189- 200, 211, 247, 263-265 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7від 16квітня 2004року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ суд,

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки земельної ділянки задовольнити.

Розподілити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 5.4345 га, розташованої на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області, кадастровий № 1421555600:02:000:0109 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є у спільній частковій власності.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 1.3585 га за №1, розташовану на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області, виділив її у натурі (на місцевості).

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 4.0760 га за №2, розташовану на території Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області, виділив її у натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Н.В. Писанець