Рішення

від 06.12.2021 по справі 911/2691/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2691/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130 В, код ЄДРПОУ 26690247)

до Товариства з обмеженою відповідальністю М.М.Групп (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Загребля, 21, код ЄДРПОУ 40085451)

про стягнення 17 147,41 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю М.М.Групп (відповідач) про стягнення 17 147,41 грн. заборгованості, з яких: 14 255,16 грн. основного боргу, 992,77 грн. пені, 642,06 грн. 3% річних та 1257,42 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за Договором про надання підприємством та організаціям послуг з водовідведення № 34 від 01.03.2016 в частині оплати отриманих послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2021 у справі № 911/2691/21 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

01.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містились ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ Укрпошта з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок , цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 06.10.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Положення ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Обухівським водопровідно - каналізаційним підприємством (скорочена назва КП Обухівводоканал ) та Товариством з обмеженою відповідальністю М.М.Групи (Абонент) був укладений Договір про надання послуг з водовідведення № 34 від 01.03.2016 року.

Відповідно до положень п. 1.1. КП Обухівводоканал зобов`язаний приймати від Абонента стічні води (водовідведення) в міський каналізаційний колектор від об`єкту м. Обухів, вул. Загребля, 21 кафе Корчма Лісова (далі - послуги), а Абонент у свою чергу п.1.2. Договору, зобов`язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строк та на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п.3.1 Договору тариф на момент укладення Договору складав : 1м3 водовідведення - 7,75 грн. ПДВ 20% - 1,55 грн. Всього - 9,30 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору встановлено новий тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Рішення №640 від 06.12.2018 року Обухівської міської ради, який складає централізоване водовідведення: 11,26 грн. за 1 м3 з ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Абонент оплачує надані послуги з водовідведення в п`ятиденний термін після отримання рахунку-акта про надання послуг. Акт-рахунок про надання послуг підписаний Абонентом має бути повернутий на протязі 10 днів.

Претензії за неправильну виписку рахунків надаються КП Обухівводоканал в письмовій формі не пізніше 5 днів з дня вручення рахунку. Пред`явлення рахунків не призупиняє оплату рахунків у повній сумі у встановлений термін. (п. 3.4. Договору).

За твердженням позивача, він належним чином виконав умови договору та надав протягом періоду серпень 2019 - лютий 2021 року послуги з водовідведення, а відповідач отримав послуги в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надано до суду акти-рахунки на оплату послуг з водовідведення згідно договору № 34 від 01.03.2016 року: Акт № 3432 від 28.08.19р. - 506,70 грн; Акт №3887 від 27.09.19р. - 416,62 грн; Акт № 4296 від 29.10.19р. - 281,50 грн; Акт № 4621 від 27.11.19р. - 349,06 грн; Акт № 5224 від 26.12.19р. - 506,70 грн; Акт №505 від 31.01.20р. - 574,26 грн; Акт №905 від 29.02.20р. - 529,22 грн; Акт № 1235 від 27.03.20р. - 360,32 грн; Акт №1830 від 25.05.20р. - 11,26 грн; Акт №2181 від 30.06.20р. - 394,10 грн; Акт № 2854 від 28.07.20р. - 2015,54 грн; Акт № 3160 від 31.08.20р. - 2792,48 грн; Акт № 3662 від 29.09.20р. - 1328,68 грн; Акт № 4166 від 29.10.20р. - 619,30 грн; Акт № 4512 від 30.11.20р. - 213,94 грн; Акт №5020 від 24.12.20р. - 213,94 грн; Акт №849 від 26.02.21р. - 3141,54 грн.

Відповідач у встановлені договором строки не надав обґрунтованих заперечень щодо обсягів та якості отриманих послуг. Таким чином послуги вважаються прийнятими в обсягах, зазначених в актах про надання послуг.

При цьому відповідач не виконав зобов`язання по їх оплаті, у зв`язку з чим станом на лютий 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водовідведення становила 14 255,16 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості №272 від 28.09.2020 року. Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Також позивачем направлялися на адресу відповідача Акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 по 12.07.2021 року, які відповідачем не були підписані.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Договору про надання послуг з водовідведення, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 193 ГК України, статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав, та обґрунтування належними доказами, для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за період серпень 2019 - лютий 2021 року за послуги водовідведення у сумі 14 255,16 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 992,77 грн. пені, яка була нарахована на суму заборгованості 14 255, 16 грн. за період з 26.02.2020 року по 26.02.2021 року.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову повністю або частково сплатити рахунки, Абонент сплачує КП Обухівводоканал пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому за змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18

Таким чином, надавши оцінку умовам договору про надання підприємством та організаціям послуг з водовідведення № 34 від 01.03.2016 та встановивши, що він не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, від кожного неоплаченого акту, судом встановлено, що вірним розміром пені є 1066,99 грн.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені є меншою, ніж розрахована судом, та у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягають 992,77 грн. пені, тобто у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у сумі 642,06 грн. та 1257,42 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, він здійснений позивачем арифметично невірно. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 216,76 грн. 3 % річних та 548,34 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 14255,16 грн. основного боргу, 992,77 грн. пені, 216,76 грн. 3% річних та 548,34 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М.М.Групп (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Загребля, 21, код ЄДРПОУ 40085451) на користь Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130 В, код ЄДРПОУ 26690247) 14255 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 16 коп. основного боргу, 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 77 коп. пені, 216 (двісті шістнадцять) грн. 76 коп. 3% річних, 548 (п`ятсот сорок вісім) грн. 34 коп. інфляційних збитків та 2119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 83 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.12.2021

Суддя Т.Д. Лилак