Рішення

від 07.12.2021 по справі 917/1683/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 Справа № 917/1683/21

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БІО РЕСУРСИ» , ідентифікаційний код 39638430 (вул. Бердянська, 3А, м. Дніпро, 49098)

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ САНТРЕЙД» , вул. Святотроїцька, б.11, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300

про стягнення 20 426,70 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 20 426,70 грн. за договором поставки № 16062020/01 від 16.06.2020, з яких 19 200,00 грн. основний борг, 420,30 грн. пеня, 230,40 грн. інфляційні втрати, 576,00 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № УТ-1478 від 30.08.2021 на умовах договору поставки № 16062020/01 від 16.06.2020.

Ухвалою від 03.11.2021 (а.с. 41-42) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 03.11.2021 направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 40) та отримана представниками сторін, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 43-44).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у строк, визначений судом, не скористався. За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Біо Ресурси", як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сантрейд» , як Покупцем, був укладений договір поставки № 16062020/01 від 16.06.2020 (далі - Договір, а.с. 10-14) з протоколом розбіжностей № 1 до нього від 16.06.2020 (а.с. 17-33), на умовах якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначається у рахунках-фактурах, що надаються Постачальником, та узгоджуються Покупцем (далі - Товар) (п. 1.1 Договору).

За п. 1.3 Договору, кількість та номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається у відповідних рахунках та видаткових накладних, які є невід`ємними додатками до цього Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору (в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 16.06.2020), Покупець сплачує вартість Товару згідно із сумою кожної видаткової накладної окремо в розмірі 100% оплати Товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту постачання за такою видатковою накладною, визначеного в п. 4.1 Договору та отримання Покупцем всіх товаросупровідних документів, складених та оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання умов укладеного Договору позивач виписав рахунок № УТ-1449 від 30.08.2021 на оплату 19 200,00 грн. (а.с. 15) та поставив відповідачу Товар на зазначену суму за видатковою накладною № УТ-1478 від 30.08.2021 (а.с. 16).

Відповідач оплату отриманого Товару не здійснив, на момент звернення із позовом до суду основний борг в сумі 19 200,00 грн. відповідачем сплачений не був.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 420,30 грн. пені, нарахованої за період з 10.09.2021 по 27.10.2021, 230,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня по жовтень 2021 та 576,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2021 по 27.10.2021.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу Товар за видатковою накладною № УТ-1478 від 30.08.2021 на суму 19 200,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 2.6 Договору (в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 16.06.2020) визначено, що Покупець сплачує вартість Товару згідно із сумою кожної видаткової накладної окремо в розмірі 100% оплати Товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту постачання за такою видатковою накладною, визначеного в п. 4.1 Договору та отримання Покупцем всіх товаросупровідних документів, складених та оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.

У термін, визначений п. 2.6 Договору, відповідач зобов`язання по оплаті не виконав.

За видатковою накладною № УТ-1478 від 30.08.2021 на суму 19 200,00 грн. останнім днем виконання грошового зобов`язання є 08.09.2021, відповідно прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 09.09.2021.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 19 200,00 грн., строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п. 7.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 16.06.2020), якщо Покупець у термін, зазначений в п. 2.7 Договору, не здійснить оплату поставленого Товару, то він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого Товару, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 420,30 грн. пені, нарахованої за період з 10.09.2021 по 27.10.2021, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період від суми простроченого платежу.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що заявлений до стягнення розмір не перевищує обрахований судом, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 230,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня по жовтень 2021 та 576,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2021 по 27.10.2021.

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних , суд встановив, що розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю в сумі 230,40 грн., а в частині стягнення 3% річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 74,17 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення річних відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт"(а.с. 76-78).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних частково та стягнення з відповідача 19 200,00 грн. основного боргу, 420,30 грн. пені, 230,40 грн. інфляційні втрати, 74,17 грн. 3% річних.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати покладаються на відповідача в сумі 2214,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сантрейд» (вул. Святотроїцька, 11, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 42441738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Біо Ресурси» (вул. Бердянська, 3А, м. Дніпро, 49098, код ЄДРПОУ 39638430) - 19 200,00 грн. основного боргу, 420,30 грн. пені, 230,40 грн. інфляційні втрати, 74,17 грн. 3% річних; 2214,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.