Рішення

від 07.12.2021 по справі 120/10006/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2021 р. Справа № 120/10006/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича до Томашпільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича до Томашпільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення 9 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 25.06.2021 року №1130 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 ".

Ухвалою від 25.08.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

15.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Томашпільська селищна рада відмовила у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав передбачених статтею 186 Земельного кодексу України, а саме невідповідність положень документації вимогам законів та прийнятих актів, зокрема вимогам Земельного кодексу України.

Крім того, зазначили, що позивачем порушено поетапність отримання земельної ділянки у власність, оскільки дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу надано Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який не є розпорядником спірної земельної ділянки.

Що стосується зобов`язання Томашпільської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зауважили, що затвердження такого проекту є дискреційними повноваженнями відповідача.

04.10.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

08.10.2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких представник відповідача зазначив, що позивач у відповіді на відзив недостатньо обґрунтував поданий позов, а наведені позивачем доводи зводяться лише до незгоди позивача із прийнятим рішенням Томашпільської селищної ради.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Томашпільської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0523984300:01:002:0229, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

Однак, рішенням 9 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 25.06.2021 року №1130 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Водночас, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, вказав на недотримання вимог пункту б статті 12 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту б статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивачем порушено поетапність отримання земельної ділянки у власність, оскільки дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу надано Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який не є розпорядником спірної земельної ділянки.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд вказує наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-17102/15-20-СГ від 21.12.2020 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

У зв`язку із наведеним, 05.04.2021 року між позивачем та землевпорядником було укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" визначено, що Пеньківська сільська рада Томашпільського району Вінницької області входить до складу Томашпільської територіальної громади з адміністративним центром у місті Томашпіль.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2021 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних ОТГ.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Держгеокадастру доручено прискорити проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та забезпечити передачу з 17.11.2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №11-ОТГ від 04.12.2020 року Томашпільській селищній раді (Томашпільській селищній територіальній громаді) передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4266,6233 га, які розташовані на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського (Томашпільського) району Вінницької області.

Із акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 року вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передає із державної власності, а Томашпільська селищна рада (Томашпільська селищна територіальна громада) приймає у комунальну власність Томашпільської селищної ради (Томашпільської селищної територіальної громади) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

У пункті 2 акту зазначено, що цей акт разом із даним наказом є підставою для державної реєстрації права, на вказані у додатку земельні ділянки, комунальної власності Томашпільської селищної ради (Томашпільської селищної територіальної громади).

Згідно з додатком до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 року по Томашпільській селищній раді (Томашпільській селищній територіальній громаді) Тульчинського (Томашпільського) району Вінницької області, земельна ділянка з кадастровим номером 0523984300:01:002:0181, площею 8,000 га, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, передана у власність Томашпільській селищній раді (Томашпільській селищній територіальній громаді).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження або об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 12.04.2021 року Томашпільською селищною радою зареєстровано право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером 0523984300:01:002:0181.

Суд зауважує, що позивач розробила проект землеустрою в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523984300:01:002:0181, а тому спірній земельній ділянці присвоєно окремий кадастровий номер 05239843000:01:002:0229.

Отже, земельну ділянку за кадастровим номером 0523984300:01:002:0181, в межах якої позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передано із державної власності у комунальну власність.

Крім того, відповідно до пункту 24 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Таким чином, саме до повноважень Томашпільської селищної ради входить обов`язок розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд вважає за необхідне вказати, що станом на дату прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-17102/15-20-СГ від 21.12.2020 року, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області були беззаперечними, оскільки лише 12.04.2021 року Томашпільською селищною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0523984300:01:002:0181, в межах якої позивач розробила проект землеустрою.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що позивачем повністю дотримано процедуру отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та дотримано процедуру реалізації права на виготовлення відповідного проекту для затвердження.

При цьому, суд зауважує, що факт прийняття наказу про передачу земель Томашпільської селищної ради сам по собі не змінює тип власності земельної ділянки та не ставить у залежність реалізацію права позивача замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-17102/15-20-СГ від 21.12.2020 року.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення 9 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 25.06.2021 року №1130 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 " та як наслідок його скасування.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності площею 2,0 га, кадастровий номер 0523984300:01:002:0229 та надати таку земельну ділянку у власність позивачу, суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу

Частина 7 статті 186 ЗК України вказує, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України).

Згідно із частиною 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

З аналізу наведених норм вбачається, що затвердженню документації із землеустрою передує процедура його погодження.

В свою чергу, оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою надається державному кадастровому реєстратору для державної реєстрації земельної ділянки (п. 107-110 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012 року).

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012 року, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Згідно з пунктом 67 Порядку № 1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Пунктом 69 Порядку № 1051 передбачено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт, або власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки у випадках, передбачених статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно з пунктом 73 Порядку № 1051, державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

- відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

- електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Таким чином, чинним законодавством передбачено порядок внесення даних до Державного земельного кадастру, ведення якого здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, а відповідальним за внесення відомостей до Державного земельного кадастру є державний кадастровий реєстратор.

Отже, державний кадастровий реєстратор перед внесенням відомостей до Державного земельного кадастру зобов`язаний перевірити проект землеустрою щодо відповідності його вимогам чинного законодавства, оскільки він є відповідальним за внесення недостовірних даних до Державного земельного кадастру.

У даному випадку державним кадастровим реєстратором внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо бажаної позивачем земельної ділянки.

До того ж, аналіз вказаних норм законодавства, дає можливість дійти висновку, що факт реєстрації земельної ділянки свідчить про погодження документації із землеустрою, розробленої відносно неї.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Із долученого до матеріалів справи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність таких обставин також не вбачається.

Визначаючись щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд звертає увагу, що проект землеустрою розроблявся щодо відведення земельних ділянок громадянам, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із наявного в матеріалах справи рішення 9 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 25.06.2021 року №1131 вбачається, що ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та надано у власність земельну ділянку.

Натомість, оскаржуваним рішенням відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, хоча проект землеустрою розроблявся в одному примірнику щодо відведення земельних ділянок для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Наведені обставини також підтверджують відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року та №560/1334/19 від 27.01.2021 року, де суд касаційної інстанції вважає, що у подібних правовідносинах належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Водночас, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу пропорційності, а тому з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 9 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 25.06.2021 року №1130 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Томашпільську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 0523984300:01:002:0229 та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Томашпільська селищна рада (пл. Т. Шевченка, 1, смт. Томашпіль, Вінницька область, 24200, ЄДРПОУ 04326218).

Суддя Свентух Віталій Михайлович