Рішення

від 06.12.2021 по справі 160/12966/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Справа № 160/12966/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні без виклику сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №88-3/VІІІ від 28.01.2021;

-зобов`язати Сурсько-Литовську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності з кадастровим номером 1221487500:01:040:0001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1221487500:01:040:0001. Проте, відповідач листом повідомив позивача, що дана земельна ділянка запланована для розвитку громади та включена до переліку ділянок, які передбачені для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами (рішення №88-3/VІІІ від 28.01.2021). Вважаючи рішення №88-3/VІІІ від 28.01.2021 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив. Копію ухвали суду від 11.10.2021 відповідач отримав 11.11.2021, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 12.01.2021 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1221487500:01:040:0001.

З матеріалі справи вбачається, що відповідачем Рішенням від 28.01.2021 №88-3/VIII внесено зміни до п.1, 7 Додатку до рішення №1277-49/VIII від 24.07.2020 Про включення до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, у формі аукціону, окремими лотами та додано до переліку земельні ділянки з кадастровими номерами, зокрема: 1221487500:01:040:0001 загальною площею 16,8522 га.

В подальшому, відповідач листом від 04.02.2021 №131/2-16, за результатами розгляду заяви позивача від 12.01.2021, повідомив останнього, що запрошувана земельна ділянка запланована для розвитку громади та включена до переліку ділянок, які передбачені для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами (Рішення №88-3/VIII від 28.01.2021).

Вважаючи Рішення №88-3/VIII від 28.01.2021 протиправним, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст.118 ЗК України.

Так, ч.6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 ЗК України передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Так, відповідно до ч.1 ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Частиною 2 статті 136 ЗК України встановлено, що добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (ч.3 ст.136 ЗК України).

Згідно п."б" ч.4 ст.136 ЗК України підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналіз ст.136 ЗК України свідчить про заборону внесення до відповідного переліку земельні ділянки, які призначені під забудову без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Отже, подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не є підставою для заборони внесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які або права на які виставляються на земельні торги.

Крім того, аналіз ст.136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, то це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 17.10.2019 у справі № 823/1120/16, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 22.04.2020 у справі № 823/1267/16, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16.

Відповідач, повідомляючи позивача про результати розгляду його заяви, виходив з того, що бажана до відведення земельна ділянка включена у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами.

Вказане, в силу приписів ч.3 ст.136 ЗК України, є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Даний висновок узгоджується з позицією Верхового Суду, викладеною в постанові від 02.10.2018 у справі № 806/3708/15.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження відповіді відповідача від 04.02.2021 №131/2-16, наданої позивачу за результатами розгляду його заяви від 12.01.2021.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи Рішення від 28.01.2021 №88-3/VIII, діяв у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 90, 241 - 246, 250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська