Рішення

від 05.12.2021 по справі 420/8322/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8322/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, треті особи Державне підприємство Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, Товариство з обмеженою відповідальністю Південноукраїнський центр підводної діяльності АКВА-ПЛЮС, Товариство з обмеженою відповідальністю Підводні професіонали, Казенне підприємство Морська пошуково-рятувальна служба, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, треті особи Державне підприємство Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, Товариство з обмеженою відповідальністю Південноукраїнський центр підводної діяльності АКВА-ПЛЮС, Товариство з обмеженою відповідальністю Підводні професіонали, Казенне підприємство Морська пошуково-рятувальна служба, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1 №155350008043 від 15.02.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача водолазом: 24.02.1992 - 01.03.1995; 02.03.1995 - 20.01.1998; 01.06.1998 - 06.11.2000; 30.06.2001- 31.08.2001; 02.04.2002 - 06.10.2003; 22.03.2010 - 20.08.2010; 30.05.2011- 20.03.2012; 12.12.2012-20.10.2013; 01.12.2013 - 01.09.2014, зарахувавши, що час перебування під водою з початку його (позивача) водолазної практики становить 3640 годин та 9 хвилин, та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 10 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 липня 2017 року він вперше звернувся вiдповiдача iз заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у відповідності до ст.114 Закону України Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки йому виповнилося 55 років, загальний страховий стаж роботи на той момент становив 25 років 5 місяців 27 днiв, з яких кiлькiсть годин водолазної практики -3640 годин та 9 хвилин, що було достатнім для призначення пенсії.

Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії з підстав, викладених у Рішенні №4849 від 27.10.2017 Малиновського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м.Одесі.

10.02.2021 ОСОБА_2 вдруге звернувся за призначенням пенсії до Малиновського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, бо йому виповнилося 58 років, маючи страховий стаж - 29 років 0 місяців 9 днів, з яких кількість годин водолазної практики - 3640 годин та 9 хвилин.

01.04.2021 позивач отримав Рiшення №155350008043 від 15.02.2021 про відмову в призначенні пенсії Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивач зазначає, що відповідач в рішенні помилково вважає, що робота позивача врегульована приписами підпункту 2 пункту 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону України № 1058, оскільки відповідно до розділу ХХIII позиція до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в також відповідно до п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, мають водолази 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт та інші працівники, зайняті роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рік (25 годин на місяць), або час перебування яких під водою з початку водолазної практики становить 2750 годин і більше. Умови призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку працівникам, зайнятим повний робочий день на пiдземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України врегульовано підпунктом 1 пункту 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону України № 1058. Професія водолаз ніколи не відносилася до Списку №2, отже, підстави посилатися на приписи підпункту 2 пункту 2 статті 114 розділу XIV Закону України № 1058 відсутні.

Позивач вказує, що за спірним рішенням відповідач визнав страховий стаж позивача - 28 років 3 місяці, пiльговий стаж - 4 роки 10 місяців. Вiдповiдач не зарахував за рiшенням про відмову в призначеннi пенсiї №155350008043 вiд 15.02.2021 до пiльгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи: 24.02.1992-01.03.1995; 02.03.1995-20.01.1998; 01.06.1998-06.11.2000; 30.06.2001-31.08.2001; 02.04.2002-06.10.2003; 22.03.2010-20.08.2010; 30.05.2011-20.03.2012; 12.12.2012-20.10.2013; 01.12.2013-01.09.2014 - оскільки відсутня iнформація щодо проведення атестації робочих місць та довідок, що підтверджують час перебування під водою водолаза. Для вирішення питання щодо призначення пенсії за віком було рекомендовано надати довідки.

На думку позивача, згідно чинного законодавства обов`язок отримати та подати уточнюючу довідку не покладається виключно на особу, що звернулася за призначенням пенсії. Необхiдний стаж підтверджується трудовою книжкою та особистою книжкою водолаза, однак, на виконання зазначених вимог, викладених в Рiшенні №155350008043 вiд 15.02.2021 про відмову в призначенні пенсії позивач звертався до підприємств, на яких здобував пільговий стаж за Списком №1 через адвоката Сластнікову Г.О. Однак позивач не зміг отримати довiдки, передбачені п.20 Порядку та через відсутність архіву запитуваної позивачем та його адвокатом інформації не було надано.

Позивач зазначає, що з незалежних від нього причин, він не отримує пенсію, що зумовлено наявним Рішенням №155350008043 вiд 15.02.2021 про відмову в призначенні пенсії, а тому вважає зазначене рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач вказав, що в даному випадку вiдповiдач мав в розпорядженні трудову книжку позивача, особисту книжку водолаза, в яких чітко по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, тому відповідач до обрахунку пільгового стажу позивача поставився формально, та протиправно відмовив у призначенні пенсії з підстав, не передбачених п. 10 Порядку застосування Списків №1 та №2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383.

Крім того, позивач зазначає, що станом на дату його звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг 50 річного віку та загалом час перебування ОСОБА_1 під водою з початку його водолазної практики, згідно особистої книжки водолаза №1447 А, становить 3640 годин та 9 хвилин, у зв`язку із чим має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за Списком №1.

Також позивачем зауважено, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії були висновки вiдповiдача про те, що на день звернення його страховий стаж становить 28 років 3 місяці, пільговий стаж роботи за Списком № 1 4 роки 10 місяців, так як до пільгового стажу не зараховані наступні період роботи:

24.02.1992-01.03.1995 - перiод роботи у вiйськовій частині 90391 на посаді водолаз 3 класа;

02.03.1995-20.01.1998 - період роботи в Чорноморсько-Азовському управлінні морських шляхів на посаді водолаз-матрос;

01.06.1998-06.11.2000 - період роботи в ТОВ Південноукраїнський центр підводної діяльності Аква-Плюс на посаді водолаза 3-го класу 1-2 групи спеціалізації, в т.ч. за сумісництвом;

30.06.2001-31.08.2001 - період роботи в ТОВ Підводнi професіонали на посаді водолаза 3-го класу 1-2 групи спеціалізації;

02.04.2002-06.10.2003 - період роботи в ТОВ Підводні професіонали на посаді водолаза 3-го класу 1-2 групи спеціалізації;

22.03.2010-20.08.2010 - період роботи в ДП Морська аварійно-рятувальна служба на посаді водолаза 3 класу;

30.05.2011-20.03.2012 - період роботи в ДП Морська аварійно-рятувальна служба на посаді водолаза 3 класу-матроса 2 класу;

12.12.2012-20.10.2013 - період роботи в КП Морська пошуково-рятувальна служба на посаді водолаза 2,3 класу-матроса 1 класу;

01.12.2013-01.09.2014 - період роботи в філії Морська пошуково-рятувальна служба ДП АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ на посаді матроса-водолаза 2 класу, - оскільки відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць та довідок, що підтверджують час перебування під водою водолаза. Перелічені періоди роботи зараховано пенсійним органом до страхового стажу.

Позивач вказує, що в матеріалах його пенсійної справи наявні довідки про прийняття/звiльнення на/з роботу(и), довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років для окремих категорій працівників, довідки про підтвердження наявного трудового стажу, довідки про зміну назви підприємства, довiдки про заробітну плату, трудова книжка, особиста книжка водолаза, але відсутні накази про атестацію робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць за умовами підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, водолазам (в т.ч. рятувально-водолазних служб) за визначеними умовами, оскільки позивачем, не зважаючи на докладені зусилля, отримати ці довідки не вдалося.

При цьому, позивач зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Ухвалою від 25.05.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24 червня 2021 року о 11:00 год.

У підготовчому засіданні 15.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 15.07.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 13 вересня 2021 року о 11 год. 30 хв.

У судове засідання, призначене на 18.10.2021 року на 14 год. 30 хв., учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

18.10.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління, в порядку письмового провадження.

24.06.2021 року від представника Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи про причини неявки до суду станом на призначений час судового засідання суд не сповістили.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи по суті за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України.

09.06.2021 року до суду представник відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.02.2021 звернувся до Головного управління із заявою № 1017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Після розгляду заяви про призначення пенсії № 1017 та на підставі наданих документів Головне управління винесло Рішення вiд 15.02.2021 № 155350008043 щодо відмови Позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Відповідач зазначає, що у відповідності до п.п. 2 п. 2 ст. 114 чоловіки, які працювали в особливо важких i особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 50 років, при наявності з 01.04.2017 по 31.03.2018 не менше 21 року 6 місяців страхового стажу, з них не менше 10 років на роботах за Списком № 1. Працівникам, які мають не менше половини стажу пільгової роботи, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку: на 1 рік за кожний рік такої роботи.

Розділом "Загальні професії Списку №l, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення водолазам 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт та іншим працівникам, зайнятим роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рiк (25 годин на мiсяць), або час перебування яких пiд водою з початку водолазної практики становить 2750 годин і більше.

Відповідач вказує, що страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці та пільговий 4 роки 10 місяців. До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 24.02.1992 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 20.01.1998, з 01.06.1998 по 06.11.2000, з 30.06.2001 по 31.08.2001 з 02.04.2002 по 06.10.2003, з 22.03.2010 по 20.08.2010, з 30.05.2011 по 30.03.2012, з 12.12.2012 по 20.10.2013 та з 01.12.2013 по 01.09.2014 на посаді водолаза, оскільки відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць та довідок, що підтверджують час перебування під водою водолаза.

Окрім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до Рiшення від 15.02.2021 № 155350008043 позивачу було рекомендовано звернутися до Головного управління та надати до 09.05.2021 додаткові документи про стаж роботи, однак позивач у встановлений термін до Головного управління не звертався, додаткових документів про стаж роботи не надавав.

Таким чином, на думку відповідача, Головне управління дiяло в порядку, в межах повноважень і спосіб, передбачений Конституцією і законами України та Рiшення від 15.02.2021 № 155350008043 винесено при дотриманні ст.114 Закону №1058.

Також відповідач зазначив, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, зайнятість повний робочий день на пiдземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, наявність стажу роботи на зазначених роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за вiдповiдною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Підтвердження права на пільгове забезпечення здійснюється на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та підтвердження спеціального трудового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідач зазначає, що позовна вимога позивача, в частині зобов`язання Головне управління провести зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача водолазом: 24.02.1992-01.03.1995; 02.03.1995-20.01.1998, 01.06.1998-06.11.2000, 30.06.2001-31.08.2001, 02.04.2002-06.10.2003, 22.03.2010-20.08.2010, 30.05.201120.03.2012, 12.12.2012-20.10.2013, 01.12.2013-01.09.2014 та призначення пенсії на пiльгових умовах за Списком № 1 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто, з 10.02.2021 не підлягає задоволенню, оскільки зазначена позовна вимога є втручанням в дискреційні повноваження Управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Ухвалою від 14 червня 2021 року задоволено заяву Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба про продовження встановленого судом строку для надання пояснень щодо позову, продовжено Казенному підприємству Морська пошуково-рятувальна служба строк для надання пояснень щодо позову.

25.06.2021 року від Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до наказу державного підприємства Морська аварійно-рятувальна служба від 25.05.2011 №62 ОСОБА_3 прийнятий на посаду водолаза 3 класу - матроса 2 класу та був звільнений iз займаної посади вiдповiдно до наказу державного підприємства Морська аварійно-рятувальна служба від 20.03.2012 №95.

Згідно з наказом державного підприємства Морська аварійно-рятувальна служба від 20.01.2009 № 05/1 Про затвердження результатів атестації робочих місць робоче місце (посада) ОСОБА_4 було атестоване і він виконував водолазнi роботи за професією, посадою, що передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професiй, позад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ ХХIII підрозділ 23-2), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

За період роботи в державному підприємстві Морська аварійно-рятувальна служба з 25.05.2011 по 20.03.2012 ОСОБА_3 виконував водолазні роботи за професією та час його перебування під водою становить сто вiсiмдесят годин п`ятнадцять хвилин (180 год. 15 хвилин), що підтверджуєтеся випискою підводно-спускових годин Журналу водолазних робіт 2009-2012 роки ОСОБА_4 .

Третя особа зазначила, що до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, слід зарахувати роботу у державному підприємстві Морська аварійно-рятувальна служба у період з 25.05.2011 по 20.03.2012 та відповідний час перебування під водою у сто вісімдесят годин п`ятнадцять хвилин (180 год 15 хвилин).

Інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши в порядку письмового провадження наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 10.02.2021 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 10.02.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (том 1 а.с.21-23).

15.02.2021 року за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача № 1017 від 10.02.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155350008043, яким відмовлено у призначені пенсії за Списком №1 (том 1 а.с.33).

Підставою для вказаної відмови, у рішенні відповідача № 155350008043 від 15.02.2021 року зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 3 місяці, пільговий стаж роботи складає 4 роки 10 місяців. До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 24.02.1992 по 01.03.1995 рр., з 02.03.1995 по 20.01.1998 рр., з 01.06.1998 по 06.11.2000 рр., з 30.06.2001 по 31.08.2001 рр., 02.04.2002 по 06.10.2003 рр., 22.03.2010 по 20.08.2010 рр. з 30.05.2011 по 20.03.2012 рр., з 12.12.2012 по 20.10.2013 рр. та з 01.12.2013 по 01.09 2014 рр. на посаді водолаза, оскільки відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць та довідок, що підтверджують час перебування під водою водолаза.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.02.2021 року 155350008043 щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що позивач, зокрема, за спірний період (том 1 а.с.46-60):

04.08.1986-26.02.1992 - зарахований водолазом 3 кл. І-ІІ гр.в е/о АСП ЧМП;

24.02.1992-01.03.1995 - прийнятий на посаду водолаза 3 кл. на РВК1473 Військової частини НОМЕР_2 ;

01.03.1995-20.01.1998- зарахований водолазом-матросом на суда (з подальшими направленнями та переведеннями) в Чорноморсько-Азовське управління морських шляхів:

01.06.1998-06.11.2000 - зарахований водолазом 3 кл. І-ІІ гр. спеціалізації за сумісництвом, з 01.10.1998 переведений на постійну роботу водолазом 3 кл. І-ІІ гр. спеціалізації в ТОВ Південноукраїнський центр підводної діяльності АКВА-ПЛЮС;

30.06.2001-31.08.2001 прийнятий на постійну роботу водолазом 3 кл. І-ІІ гр. Спеціалізації в ТОВ Підводні професіонали;

02.04.2002-06.10.2003 - принятий на роботу на посаду водолаза в ТОВ Підводні професіонали;

22.03.2010-20.08.2010 принятий водолазом 3 кл. Ручної водолазної станції Морспецпідрозділу в ДП Морська аварійно-рятувальна служба;

23.08.2010-17.03.2011 - принятий водолазом 6 розряду в філію компанії Петро Газ ФЗЕ;

30.05.2011-20.03.2012 - принятий водолазом 3 кл.-матроса 2 кл. с/с Светломор-4 в ДП Морська аварійно-рятувальна служба;

12.12.2012-20.10.2013 - принятий на посаду водолаза 3 кл. матроса 1 кл. (з подальшим переведенням) в КП Морська пошуково-рятувальна служба;

01.12.2013-01.09.2014 - принятий на посаду матроса-водолаза 2 кл. в філії Морська пошуково-рятувальна служба ДП Адміністрація морських портів України.

Згідно довідки Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба № 1/41/1113-21 від 22.06.2021 року за період роботи з 30.05.2011 по 20.03.2012 ОСОБА_3 виконував водолазні роботи за професією, посадою водолаз (3 класу) та час його перебування під водою становить сто вiсiмдесят годин п`ятнадцять хвилин (180 год. 15 хвилин), що підтверджуєтеся випискою підводно-спускових годин Журналу водолазних робіт 2009-2012 роки ОСОБА_4 (том 3 а.с.71-72).

Довідкою Філії «Морська пошуково-рятувальна служба» ДП «Адміністрація морських портів України» від 23.11.2015 року № 1/29/2591-15 підтверджується трудова діяльність позивача на посаді водолаза 3 класу та 2 класу в періоди з 12.12.2012 по 20.10.2013 та з 01.12.2013-01.09.2014 (том 1 а.с.64-65).

Довідкою Філії «Чорноморська філія» Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 22.10.2018 року № 47/226-18 підтверджується, що позивач в період роботи на посаді водолаза з 04.08.1986 по 26.02.1992 перебував під водою загалом 1647 годин (том 1 а.с.67).

Згідно довідки Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» від 19.06.2015 року № 35 позивач за період з 04.08.1986 по 12.06.1991, з 13.08.1991 по 26.02.1992, з 22.03.2010 по 20.08.2010, з 30.05.2011 по 20.03.2012 виконував роботу за професією водолаза 3 кл., що передбачено Списком № 1 Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року. Всього пільгового стажу: 6 років 07 місяців 21 день (том 1 а.с.68).

З наданої позивачем копії особової книжки водолаза №1447, в якій містяться дані про час перебування позивача під водою, вбачається, що загалом час перебування позивача під водою з початку його водолазної практики становить 3640 годин та 9 хвилин (том 1 а.с.35-45).

Крім того, 30.09.2021 року відповідачем була проведена перевірка достовірності та обгрунтованості видачі позивачу довідок для призначення пенсії від 23.11.2015 № 1/29/2591-15, від 19.06.2015 № 35, від 23.10.2020 № 1/41/1949-20, від 22.10.2018 № 47/226-18.

За результатами перевірки складено Акт № 4782, відповідно до висновків якоо дані акту перевірки відповідають даним первинних документів, які були надані під час перевірки. Висновки про недостовірність вказаних довідок чи необгрунтованість їх видачі відповідачем зроблено не було.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991р. (далі за текстом -Закон №1788-XII) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003р. (далі за текстом -Закон №1058-IV).

Статтею 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 5 ст.45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно ч.1 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд зазначає, що у період роботи позивача за професією - водолаз, застосовувався "Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173, та "Список № 1 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях", затверджений постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10, якими була передбачена ця професія та надавала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, який затверджено постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водолази і інші працівники, зайняті роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рік (25 годин на місяць), або час перебування яких під водою з початку водолазної практики становить 2750 годин (позиція - 12100000-11465, розділ XXIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. №461, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом розділі XXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" вказаного Списку № 1 до нього належать водолази 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт та інші працівники, зайняті роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рік (25 годин на місяць), або час перебування яких під водою з початку водолазної практики становить 2750 годин і більше.

Відповідно до п. 2 "Постановления Госкомитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы и Секретариата ВЦСПС" від 19 січня 1961 року №35/2, мовою оригіналу "личная книжка водолаза служит документом, удостоверяющим квалификацию водолаза, установленную глубину погружения, прохождение водолазной службы, количество часов пребывания под водой, характер выполнявшихся им водолазных работ, результаты ежегодных проверок знаний по специальности и требований безопасности, а также является основанием для выплаты единовременного денежного вознаграждения за длительное пребывание под водой с начала водолазной практики и оформления льготной пенсии".

Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п.п. 1 та 2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі за текстом Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг 50 річного віку, він має більше 25 років страхового стажу та загалом час перебування ОСОБА_1 під водою з початку його водолазної практики становить понад 2750 годин.

З копії спірного рішення вбачається, що на день звернення страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці. Підставою для відмови у призначенні пенсії були висновки відповідача про те, що пільговий стаж позивача складає 4 роки 10 місяців, до пільгового стажу не враховані періоди роботи: з 24.02.1992 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 20.01.1998, з 01.06.1998 по 06.11.2000, з 30.06.2001 по 31.08.2001 з 02.04.2002 по 06.10.2003, з 22.03.2010 по 20.08.2010, з 30.05.2011 по 30.03.2012, з 12.12.2012 по 20.10.2013 та з 01.12.2013 по 01.09.2014 на посаді водолаза, оскільки відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць та довідок, що підтверджують час перебування під водою водолаза.

Щодо відсутності матеріалів атестації робочих місць за вищевказаний період, який не враховано відповідачем до пільгового стажу позивача, суд зазначає таке.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731ь (далі за текстом Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Беручи до уваги, що усі записи в трудовій книжці позивача за спірні періоди, які не враховані відповідачем до пільгового стажу, містять відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (зазначена посада позивача, яка включена до Списку № 1), а сособиста книжка водолаза підтверджує наявність необхідної кількості годин під водою, доводи відповідача у спірному рішенні про ненадання позивачем довідок, що підтверджують час пепребування водолаза під водою є безпідставними та необгрунтованими.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 (далі Порядок №№ 442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося вище, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту а статті 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Таким чином, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту а статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.

При цьому суд враховує, що при прийнятті рішення від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням наведених приписів законодавства, суд вважає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зараховано до спеціального стажу періоди його роботи з підстав відсутності атестації робочих місць.

В той же час, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг 50 річного віку, має страховий стаж більше 25 років та загалом час перебування позивача під водою становить понад 2750 годин, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.02.2021 року 155350008043 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення, зважаючи на обставини, які слугували підставою для його прийняття, похідна вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача водолазом: 24.02.1992 - 01.03.1995; 02.03.1995 - 20.01.1998; 01.06.1998 - 06.11.2000; 30.06.2001- 31.08.2001; 02.04.2002 - 06.10.2003; 22.03.2010 - 20.08.2010; 30.05.2011- 20.03.2012; 12.12.2012-20.10.2013; 01.12.2013 - 01.09.2014, зарахувавши, що час перебування під водою з початку водолазної практики становить понад 2750 годин також підлягають задоволенню. При цьому суд не обраховує точну кількість годин під водою, оскільки вирішальне значення має те, що ця кількість перевищує 2750 годин, що є однією з умов призначення пільгової пенсії.

З огляду на викладене, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а тому у відповідача відсутня можливість вибору між декількома варіантами правомірної поведінки, а отже і відсутні дискреційні повноваження. Тому суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 10 лютого 2021 року.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 11200 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 05.04.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Сластніковою Г.О., додаткову угоду, кошторис витрат, акт виконаних робіт, розрахункову квитанцію на суму 11200 грн..

Як вбачається з кошторису витрат на оплату гонорару, адвокатом Сластніковою Г.О. зазначено, що надано позивачу такі види послуг, а саме: складання позовної заяви разом із додатками - 10800 грн., подання позовної заяви до суду - 400 грн.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від у справі №640/18402/19 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом також зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 7000,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

З огляду на зазначене, стягненню підлягають судові витрати у розмірі 8816 грн. (судовий збір у розмірі 1816 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), треті особа Державне підприємство Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів (вул. Судноремонтна, 35, смт. Олександрівка, м. Іллічівськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 01125637), Товариство з обмеженою відповідальністю Південноукраїнський центр підводної діяльності АКВА-ПЛЮС (вул. Піонерська, 32, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24532397), Товариство з обмеженою відповідальністю Підводні професіонали (вул. Середня, 48, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 31528093), Казенне підприємство Морська пошуково-рятувальна служба (вул. Люстдорфська дорога, 140А, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38017026) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №155350008043 від 15.02.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 водолазом: 24.02.1992 - 01.03.1995; 02.03.1995 - 20.01.1998; 01.06.1998 - 06.11.2000; 30.06.2001- 31.08.2001; 02.04.2002 - 06.10,2003; 22.03.2010 - 20.08.2010; 30.05.2011- 20.03.2012; 12.12.2012-20.10.2013; 01.12.2013 - 01.09.2014, зарахувавши, що час перебування під водою з початку водолазної практики становить понад 2750 годин.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 10 лютого 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 8816 грн. (вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів