Ухвала

від 07.12.2021 по справі 640/24315/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

07 грудня 2021 року м. Київ № 640/24315/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпродакшн до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов від 05.04.2018 року ВП №55448815, від 09.08.2021 року ВП №56773662, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпродакшн до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №55448815 від 05.04.2018 року, в частині арешту буксиру TUG РИБАЧОК , рег. номер SRU601955;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №56773662 від 09.08.2021 року, в частині опису та арешту буксиру TUG РИБАЧОК , рег. номер SRU601955;

- зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з буксиру TUG РИБАЧОК , рег. номер SRU601955 та повідомлення органи реєстрації щодо зняття арешту.

02 грудня 2021 року до суду від надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі обґрунтоване тим, що наявний спір про майнове право, відтак такий спір не віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також, клопотанні викладено заяву про продовження процесуального строку подання пояснень щодо позовних вимог, у зв`язку з неотриманням позовної заяви та відзиву.

Оцінивши доводи, зазначені у поданому клопотанні, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановлений законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Згідно із визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, що узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, відповідно до визначення, наведеного в п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України Про виконавче провадження , згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскільки Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16, від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 та від 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушених прав та інтересів, як, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яким накладено арешт на його майно під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні в якому позивач не є стороною.

Таким чином, спір у цій справі не має приватноправового характеру, отже розгляд цієї справи підлягає здійсненню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Щодо продовження строку на подання пояснень, суд зазначає таке.

Представник третьої особи був ознайомлений з матеріалами адміністративної справи 26.11.2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

Копію ухвали від 09.11.2021 року, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 отримано 24.11.2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Відтак, враховуючи не отримання третьою особою у встановлений судом строк позовної заяви та відзиву, для належного забезпечення права позивача на судовий захист існує необхідність продовження строку третій особі для подання суду пояснень щодо позовних вимог на 2 дні з моменту отримання копії даної ухвали.

Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Керуючись ст. 121, 238, 241, 248, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження.

2. Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання суду пояснень щодо позовних вимог на 2 (два) дні з моменту отримання копії даної ухвали .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда