Ухвала

від 06.12.2021 по справі 520/19502/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 грудня 2021 р. Справа № 520/19502/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі № 520/19502/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 26.10.2021 року подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 р. відмовлено апелянту в поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вище судового рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою. Надано Головному управлінню ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази в їх обґрунтування протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено апелянту, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України, у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

29.11.2021 р. від Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 22.11.2021 року по справі № 520/19502/2020 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт зазначає, що контролюючим органом отримано 23.11.2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції № 44075/5/ЕС, ухвалу Другого апеляційного адміністартивного суду від 22.11.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху. Також, апелянт зазначає, що первинно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано 30.04.2021 року та ухвалою Другого апеляційного адміністартивного суду від 03.06.2021 року було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення до суду апеляційної інстанції квитанції або оргіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн. Ухвалою Другого апеляційного адміністартивного суду від 09.07.2021 року апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністартивного суду від 29.03.2021 року по справі № 520/19502/2020 було повернуто скаржнику. 25.10.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України повторно подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду першої інстанції, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначив, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження, а судовий збір не сплачено у зв`язку із безспірним списанням коштів. Також апелянт зазначає, що колегія суддів зауважила, що Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в обґрунтування клопотання про поновлення строку жодним чином не посвідчує поважність причин, та не вказує на обставини, які є об`єктивно неперебоними для подання скаржником повторної апеляційної скарги лише 25.10.2021 року. Однак фактично апелянт діє як відокремлений підрозділ ДПС України, та в повному обсязі залежить від Центрального офісу, що збільшення кошторису на витрати відокремлених підрозділів. В доказ того, що Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України здійснював усі необхідні від нього заходи, апелянт направляє до суду листи від заступника начальника ГУ ДПС у харківській області від 07.05.2021 №3570/8/20-40-20-07-06, 12.05.2021 №3641/8/20-40-10-03-06 та від 13.08.21 №6399/8/20-40-2007-07 до Державної податкової служби України та Департаменту супровдження судових справ щодо збілтшення бюджетних призначень. Надані докази також доводять те,що відсутність грошових коштів( збільшення бюджетних асигнувань, котре здійснюється Державною податковою службою України) - це незалежні від апелянта обставини та непереборна сила, оскільтки всі необхідні дії в межах повноважень апелянта були вчинені. Також апелянт у своєму клопотанні посилається на практику Верхоного суду, а саме викладену в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 820/2536/18, якою Верховний Суд, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, зазначив, що повернення касаційної скарг, у зв`язку з неусуненням недоліків у строк, визначений судом, не позбавляє податковий орган, права повторного звернення до суду після усунення недоліків попередньо поданої касаційної скарги. Зважаючи на вищевикладене, також враховуючи раніше надані докази відсутності коштів на сплату судового збору у апелянта та фактичну непереборність обставин щодо можливої сплати судового збору, що вказано вище, з метою встановлення соціальної справедливості, апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі № 520/19502/2020. До клопотання додає : лист про надання інформації щодо стану використання коштів, призначених для сплати судового збору від 13.08.2021р. № 6399/8/20-40-20-07-07; лист від 07.05.2021р. № 3570/8/20-40-20-07-06 щодо збільшення ГУ ДПС бюджетних призначень, направлених на сплату судового збору; лист від 12.05.2021р. № 3641/8/20-40-10-03-06 про надання інфрмації щодо перерозподілу наявних кошторисних призначень.

Перевіривши доводи клопотань апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали справи свідчать, що рішення Харківського окружного адміністративного суду ухвалене в порядку спрощеного провадження 29.03.2021 р. Повний текст рішення складено 29.03.2021 р.

Повторно апеляційна скарга подана до суду 26.10.2021 р. безспосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду (що підтверджується штампом суду апеляційної інстанції), тобто вже після закінчення встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку на її подання.

До клопотання жодних належних доказів в підтвердження скрутного матеріального становища в період з 29.03.2021 р. (дата винесення оскаржуваного рішення) до 12.10.2021 р. (дата сплати судового збору), не надає. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, приписи вказаної норми не надають права відповідачу у будь-який (необмежений) час на повторне звернення із такою заявою (скаргою).

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Необхідно зауважити, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ято статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІорганам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звертає увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

"Швидке" (без зволікань) повторне звернення до суду, само по собі не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, без надання особою відповідних та достатніх доказів на підтвердження таких обставин.

Відповідачем не надано належних доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги (сплату судового збору), які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення суб`єкта владних повноважень до виконання процесуального обов`язку.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження вищезазначеного судового рішення, оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17 (К/9901/60991/18).

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.04.2021р. у справі № 640/3393/19.

Також колегія суддів зазначає, що факт сплати скаржником судового збору, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно.

Колегія суддів зазначає, що суду так і не надано документів, які б свідчили про неможливість своєчасно сплатити суму судового збору, у розмірі визначеному судом (1447,68 грн.).

Крім того, надані заявником до клопотання листи від 07.05.2021 № 3570/8/20-40-20-07-06, від 13.08.2021 № 6399/8/20-40-20-07-07, від 12.05.2021р. № 3641/8/20-40-10-03-06 не містять даних про неможливість сплати судового збору , а містять лише інформацію про те, що ГУДПС у Харківській області на виконання листів ДПС України надає інформацію щодо стану використання коштів, призначених для сплати судового збору та інформацію щодо перерозподілу наявних кошторисних призначень.

При цьому додатки (таблиці) про які зазначено у листах від 07.05.2021 № 3570/8/20-40-20-07-06, від 13.08.2021 № 6399/8/20-40-20-07-07, від 12.05.2021р. № 3641/8/20-40-10-03-06, до клопотання не додано.

Наданий заявником лист від 07.05.2021 № 3570/8/20-40-20-07-06 щодо збільшення ГУ ДПС бюджетних призначень, направлених на сплату судового збору, який доданий до клопотання про поновлення строку не містять даних про неможливість сплати судового збору, а містять лише інформацію про необхідність збільшення бюджетних призначень за КЕКВ 2800.

Суд звертає увагу, що довідка про залишок коштів для сплати судового збору від 24.05.2021р., яка міститься в матеріалах справи, не підтверджує відсутність на рахунках апелянта коштів на сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, у період прострочення.

Надана довідка про залишок коштів від 24.05.2021р. стосуюється наявності коштів на сплату судового збору, виключно станом на один конкретний день (24.05.2021р.), а не всього періоду пропуску строку на апеляційне оскарження.

Наведені в клопотанні про поновлення строку, яке надано на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху обставини є фактично ідентичними тим, що вже зазначалися в клопотанні, що заявлялося при поданні апеляційної скарги та з приводу цих обставин судом вже надано оцінку щодо їх необґрунтованості.

Колегія суддів зазначає, що суду не надано документів, які б свідчили про неможливість своєчасно сплатити суму судового збору, у розмірі визначеному судом.

Жодних інших обґрунтувань, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт не наводить.

Також колегія суддів зазначає, що при первинному поданні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було забезпечено апелянту можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, шляхом залишення апеляційної скарги без руху (продовженням строку на усунення недоліків апеляційної скарги), однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.

Посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці судові рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження в межах справи № 520/19502/2020, а також з огляду на те, що оцінка Верховним Судом конкретних обставин конкретної справи в питанні строків сплати судового збору та наявності або відсутності коштів на його сплату у певний проміжок часу не є висновком Верховного Суду щодо вибору і застосування норм права.

Враховуючи наведене вище, термін пропуску строку на апеляційне оскарження, відсутність належних доказів щодо існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали поданню апеляційної скарги, з дотриманням порядку, встановленому законом, на підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року не виконані в повному обсязі (не надано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження), недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі № 520/19502/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.С. Бартош Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров