Постанова

від 07.12.2021 по справі 320/343/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/343/21 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Петрівської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Петрівської сільської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району від 06.11.2020 № 2130 прийнятого на 67 сесії 7 скликання, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 в надані дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Петрівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Петрівської сільської ради 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що відмова Відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ґрунтується на підставі, яка не передбачена нормами Земельного кодексу України.

Позивач також зауважив, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району від 06.11.2020 № 2130 прийнятого на 67 сесії 7 скликання, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 в надані дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Зобов`язано Петрівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Петрівська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Петрівська сільська рада посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду клопотання Позивача сільською радою було встановлено, що запитувана земельна ділянка, згідно відомостей Державного земельного кадастру, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:137:0001, яка належить ОСОБА_2 , внаслідок чого, на думку Відповідача, останній правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, оскільки Позивачем не було надано погодження землекористувача на вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні (власності).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Петрівської сільської ради, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області 28.06.1995.

Відповідно до довідки від 29.10.2018 № 0000641219 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місце проживання Позивача є: АДРЕСА_1 .

Позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.12.1996.

23.08.2020 Позивачем подано до Відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

До клопотання Позивачем було додано: копію паспорта; схему викопіювання; копію довідки внутрішньо переміщеної особи; копію посвідчення учасника бойових дій.

Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06 листопада 2020 року № 2130 Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд приблизною площею 0,10 гектара в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки заявника співпадає (накладається) на земельну ділянку приватної власності відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру.

Вважаючи відмову Відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що додані Позивачем до клопотання графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

Посилання Відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки у спірному рішенні не містить будь-яких обґрунтувань, що свідчить про безпідставну відмову сільської ради у наданні Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування тих обставин, які були покладені ним в якості підстави для прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим, враховуючи вищевикладені факти, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення.

При цьому, захист порушених прав Позивача також потребує зобов`язання Відповідача прийняти рішення про надання Позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, що не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, Позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю Відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями ст. 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України.

Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом абзацу 1 частини 8 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2020 Позивачем подано до Відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

До клопотання Позивачем було додано: копію паспорта; схему викопіювання; копію довідки внутрішньо переміщеної особи; копію посвідчення учасника бойових дій.

Як вбачається з доданої Позивачем схеми викопіювання, земельна ділянка приблизною площею 0,10 гектара, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104 є земельною ділянкою площею 0,1503 га з кадастровим номером 3221886001:02:137:0001, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та Технічною документацією із інвентаризації земель території адміністративно-територіальної одиниці села Нові Петрівці Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Державного підприємства Київський інститут землеустрою .

Проте, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:137:0001 яка розташована в с. Нові Петрівці та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:137:0104. відносно якої Позивач звертався із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2003 року № 6603, що підтверджується Державним актом на право власності па земельну ділянку, виданим 22 березня 2007 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та має право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010737200188.

Оскільки Земельним кодексом передбачена передача Відповідачем земельних ділянок у власність або у користування саме із земель державної чи комунальної власності, та підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зокрема іншої містобудівної документації, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06 листопада 2020 року № 2130 є правомірним, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки Позивача співпадає (накладається) на земельну ділянку приватної власності, що підтверджується містобудівною документацією.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень навів переконливі доводи та надав докази на підтвердження правомірності своїх дій та рішення, прийнятого в межах спірних правовідносин.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Петрівської сільської ради задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Петрівської сільської ради - задовольнити .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року - скасувати , та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко