Рішення

від 07.12.2021 по справі 741/884/21

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/491/21

Єдиний унікальний номер 741/884/21

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2021 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Олійник Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області, Носівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року представник позивача адвокат Гунько Олександр Юрійович, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки, які належали їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року. На день смерті разом із ОСОБА_3 проживав її чоловік ОСОБА_4 . ОСОБА_4 у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , але юридично не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року належали ОСОБА_3 , спадщину після якої прийняв ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 першої черги за законом. Спадщину вона прийняла, подавши до Носівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_4 відкрита спадкова справа за № 275/2019. 01 червня 2021 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_4 у виді земельних ділянок площею 0,8106 га, кадастровий номер 742381000:02:002:0132 та площею 2,2424 га, кадастровий номер 7423881000:02:002:0285, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, які на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року належали ОСОБА_3 . Постанова мотивована тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме правовстановлюючий документ на вищевказані земельні ділянки. Правовстановлюючий документ на земельні ділянки було втрачено, він разом із іншими документами був знищений вогнем під час пожежі, яка сталася 05 березня 2018 року в господарстві ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у позивача відсутнє документальне підтвердження того, що її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Свідоцтво про укладення шлюбу не збереглося. Шлюб між ними було укладено по Судомській сільській раді Вельського району Архангельської області РФ. Задля вирішення цього питання 16 січня 2020 року представник позивача звернувся з проханням про надання правової допомоги у витребуванні повторного свідоцтва до відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Однак, відповіді не отримано. Те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина підтверджується їх спільним прізвищем, тим, що вони разом проживали, а також тим, що вони записані як батько та мати у свідоцтві про народження позивача. Крім того, вони вели спільне господарство, брали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності родини, весь час проживали в одному будинку.

Саме тому представник позивача звернувся до суду та просив судовим рішенням:

- встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав однією сім`єю із ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто, починаючи із червня 1963 року до 04 листопада 2012 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 0,8106 га, кадастровий номер 742381000:02:002:0132 та площею 2,2424 га, кадастровий номер 7423881000:02:002:0285, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, які на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняв її чоловік ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав. Ухвалою судді від 16 липня 2021 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07 грудня 2021 року.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та пояснила, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 десь у 1962 році уклали між собою шлюб, який був зареєстрований в Архангельській області РФ. Вона особисто бачила свідоцтво про укладення шлюбу між ними. ОСОБА_3 проживали в одному будинку в с. Адамівка Носівського району, вели спільне господарство, мали один бюджет, вони обоє записані її батьками у свідоцтві про народження. Щоб оформити спадщину на земельні ділянки, які належали її матері, позивачеві необхідно пред`явити нотаріусу свідоцтво про укладення шлюб між батьками та оригінал державного акта на право власності на спадкові земельні ділянки. Однак, ці документи не збереглися, втрачені, адже в будинку батьків у 2018 році сталася пожежа. Тому в іншому порядку, крім судового, вона не може підтвердити факт, що її батьки проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, та оформити право власності на спадкові земельні ділянки.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у її змісті, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, але до початку судового розгляду справи по суті направила до суду заяву, у якій указала, що відповідач визнає позовні вимоги та просила справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача Носівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином, про поважні причини неявки не повідомлено, відзиву на позов не подано.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Отже, суд розглядає справу за відсутності представника Носівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_5 дала показання, що вона особисто була добре знайома із батьками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 була родом з Архангельської області, там же вона одружилася із ОСОБА_4 . З 1962 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в с. Адамівка Носівського району. Вони проживали постійно в одному будинку, вели спільне господарство, тримали худобу, народили п`ятьох дітей.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_6 дала показання, що вона давно знайома з позивачем і добре знала її покійних батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батьки позивача дійсно були подружжям, постійно проживали разом у с. Адамівка, мали спільних дітей. Першою померла ОСОБА_3 , похоронена в с. Адамівка. ОСОБА_1 доглядала батька до смерті, він помер у м. Носівка, похоронений в с. Адамівка.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та показання свідків, вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

У судовому засіданні встановлено, що 10 липня 2006 року на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 3,0530 га (ділянка НОМЕР_1 площею 2,2424 га, кадастровий номер 74238831000:02:001:0285, ділянка НОМЕР_2 площею 0,8106 га, кадастровий номер 7423881000:02:001:0132) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Держанівської сільської ради, що підтверджується повідомленням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а. с. 17), копією відповідного державного акта (а. с. 18), копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,8106 га № НВ-7416665062020 від 03 лютого 2020 року (а. с. 19-21) та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2,2423 га № НВ-7416664492020 від 03 лютого 2020 року (а. с. 22-24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Адамівка Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 9).

Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки, що згадані вище.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 48). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.

Судом установлено, що до майна померлої ОСОБА_3 Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області заведена спадкова справа № 382/2012, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 47). Із матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її чоловік ОСОБА_4 , подавши в установлений ЦК України шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини. Інформації про інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , матеріали спадкової справи не містять (а. с. 46).

На день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області № 208 від 26 квітня 2021 року (а. с. 10).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначалося вище, на день смерті разом із ОСОБА_3 проживав її чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_4 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак, документи, які б підтверджували, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували між собою у шлюбі не збереглися, а саме свідоцтво про укладення шлюбу втрачене, що підтверджується довідкою Носівського РС У ДСНС України в Чернігівській області від 12 березня 2018 року № 33-06/198 про пожежу в житловому будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 15). Стороною позивача було вжито заходів щодо витребування повторного свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , укладений по Судомській сільській раді Вельського району Архангельської області Російської федерації, а саме надіслано до відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) прохання про надання правової допомоги та анкету про витребування повторного свідоцтва. Однак ці заходи не дали результатів (а. с. 12).

Із показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , даних у судовому засіданні, убачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як подружжя, починаючи з 1962 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права й обов`язки, народили спільних чотирьох дітей. Підстав не довіряти таким показанням свідків у суду немає.

Крім того, такі показання свідків повністю узгоджуються із іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи та достовірно підтверджують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Такими доказами є вищезгадана довідка виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області № 33-06/198 від 12 березня 2018 року, яка підтверджує спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; копії свідоцтв про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджують їх спільне прізвище; копія свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ), у якому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначені батьками позивача (а. с. 13).

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До членів сім`ї відносяться чоловік, дружина, їхні батьки та неповнолітні діти, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з власником, ведуть з ним спільне господарство.

Як роз`яснено в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:…5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

Установлення факту проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідне позивачеві ОСОБА_1 для підтвердження того, що ОСОБА_4 був спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги за законом та успадкував після її смерті вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, із сукупності досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, починаючи з червня 1963 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

А тому з огляду на вищезазначене, беручи до уваги всі обставини справи, досліджені докази, суд робить висновок, що позовна вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Отже, з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 її спадкоємцю за законом ОСОБА_4 стали належати земельні ділянки площею 2,2423 га, кадастровий номер 74238831000:02:001:0285, ділянка НОМЕР_2 площею 0,8106 га, кадастровий номер 7423881000:02:001:0132, але юридично він не оформив спадкових прав на них.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на ці земельні ділянки суд робить нижченаведений висновок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Носівка Чернігівської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_4 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 44). Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, його дружина та батьки.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 13) та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а. с. 14). Отже, вона (позивач) є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

На день своєї смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав один у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області № 207 від 26 квітня 2021 року (а. с. 11).

Згідно з копією спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 № 275/2019, заведеної Носівською районною державною нотаріальною конторою, позивач ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні (а. с. 41-42).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 стали належати земельні ділянки площею 0,8106 га, кадастровий номер 742381000:02:002:0132 та площею 2,2423 га, кадастровий номер 7423881000:02:002:0285, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, які на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняв ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до Носівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки після смерті батька ОСОБА_4 . Однак, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме правовстановлюючого документа на спадкове майно, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 575/02-31 від 01 червня 2021 року (а. с. 25).

Судом встановлено, що державний акт на право власності на спірні земельні ділянки серії ЧН № 136472 втрачено, що підтверджується оголошенням у районній газеті Носівські вісті (а. с. 16) та довідкою Носівського РС У ДСНС України в Чернігівській області від 12 березня 2018 року № 33-06/198 про пожежу в житловому будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 15).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. г ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1264, 1268, 1269, 1273 ЦК України, ст. 211, 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області, Носівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Установити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, починаючи з червня 1963 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,8106 га, кадастровий номер 742381000:02:002:0132 та площею 2,2423 га, кадастровий номер 7423881000:02:002:0285, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, які на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 136472 від 10 липня 2006 року належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у поряду спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2021 року.

Суддя А.О. Крупина