Постанова

від 07.12.2021 по справі 120/7795/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7795/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

07 грудня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Моніча Б.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Управління), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.11.2020 №2-15859/15-20-СГ, щодо відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.11.2020 №2-15859/15-20-СГ, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою;

-зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог, відмовлено.

12.08.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача про заміну сторони виконавчого провадження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на Джуринську сільську раду Шаргородського району Вінницької області.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати останню та постановити нове рішення про задоволення заяви.

Мотивами апеляційної скарги зокрема зазначено, що згідно наказу та акту приймання-передачі, земельну ділянку за кадастровим номером 0525381400:02:001:0220 передано у комунальну власність Джуринської сільської ради, а тому остання є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в частині розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

17.11.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та уповновжених представників для участі у справі не направили.

У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження. При цьому, судом звернуто увагу, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду виконане відповідачем, про що свідчить наказ №2-368/15-21-СГ від 24.03.2021.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В свою чергу, статтею 370 КАС України врегульовано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За визначенням, навденим у ст.1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин 1-2 ст.15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (абз. 1 ч. 5 статті 15 Закону №1404-VIII).

Ч.1 ст.379 КАС України унормовано, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу,-це вибуття сторони виконавчого провадження.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 року (справа № 826/16659/15), від 30.11.2020 року (справа № 260/453/19).

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво-це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

До того ж колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові №826/14670/16 від 09.11.2020, який полягає у наступному.

У висновку зазначено, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Так, предметом розгляду у даній справі є заява позивача про заміну Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області як сторони у виконавчому провадженні правонаступником Джуринською сільською радою, тому умовою для її задоволення є встановлення обставин повного чи часткового припинення адміністративної компетенції суб`єкта владних повноважень у відносинах щодо яких виник спір та перехід відповідної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

27.05.2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким розділом Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Тобто, з дня набуття чинності вищезазначеним Законом змінилась форма власності з державної на комунальну щодо земель, які розташовані за межами населених пунктів. Також, п. 24 визначено, що такі землі є комунальною власністю саме територіальних громад.

При цьому, згідно ч.1 ст.117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Таким чином, право комунальної власності виникає після державної реєстрації такого права відповідно до рішення органу виконавчої влади в сукупності з актом приймання-передачі земельної ділянки.

Проте, позивачем не надано жодного із вищезазначених доказів, які свідчать про передачу спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також будь-яких відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження або об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, які підтверджують факт того, що Джуринською сілською радою зареєстровано право комунальної власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на земельну ділянку, дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо якої бажає отримати позивач.

Також, в матеріалах справи відсутні письмові докази про передачу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, оскільки у випадку публічного правонаступництва перехід прав та обов`язків оформлюється розпорядчим актом.

При цьому, колегією суддів із клопотання, поданого головою Джуринської сільської ради до суду першої інстанції встановлено, що як стверджує останній земельна ділянка за кадастровим номером 0525381400:02:001:0220 не перебуває у власності Джуринської сільської ради, оскільки не зареєстрована в Реєстрі речових прав.

Крім того, в матеріалах справи міститься наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.03.2021 №2-368/15-21-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації", зміст якого свідчить про те, що останній виданий на виконання судового рішення від 16.02.2021 у справі №120/7795/20-а.

Вказане свідчить, що відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за наслідками розгляду якого винесено відмову в його задоволенні.

Відомостей про те, що вказаний наказ визнаний нечинним чи оскаржений ОСОБА_1 в судовому порядку, матеріали справи не містять. Не надані такі позивачем і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведена, колегія суддів дійшла висновку про передчасність поданої ОСОБА_1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Моніч Б.С. Сторчак В. Ю.