Ухвала

від 18.11.2021 по справі 497/1511/2021

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1456/21

Номер справи місцевого суду: 497/1511/2021 1-кс/497/684/2021

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

представника власника майна - ОСОБА_7 ,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 07.09.2021 року, про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12021167270000034, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 07.09.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021167270000034, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не доведено відповідними та належними доказами необхідність накладення арешту на зазначені земельні ділянки та відповідну техніку, можливість будь-ким їх відчуження, розпорядження та/або користування, чи підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, тобто не доведено мету та завдання цього арешту.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її необґрунтованою та невмотивованою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не взято до уваги доводи прокурора щодо незаконності використання вказаних земельних ділянок, що підтверджується письмовими доказами. Також зазначає, що необхідність арешту земельних ділянок обґрунтовано в клопотанні прокурора, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів. Вказує, що слідчому судді надавались копії протоколів огляду місця події від 17.04.2021 та 11.08.2021, під час складання котрих самовільно зайняті земельні ділянки Арцизької міської ради оброблювались технікою ФГ «Лучіна», а в серпні на вказаних земельних ділянках виявлено посіви соняшника, що свідчить про користування земельними ділянками. Крім того, зазначає, що в клопотанні про арешт майна крім восьми земельних ділянок на які слідчий суддя відмовив в накладанні арешту, йшла мова ще про чотири земельні ділянки загальною площею 35,47 га.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати частково та постановити нову, якою клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково та накласти арешт у вигляді заборони користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120482400:01:002:1558, площею 16,9429 га, 5120482400:01:002:1406, площею 6,3985 га, 5120482400:01:002:1407, площею 6,3985 га, 5120482400:01:002:1382, площею 5,6091 га.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ФГ «Лучіна» - адвокат ОСОБА_9 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначила, що з апеляційною скаргою не згодна та вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки прокурор не зазначає мету накладання арешту відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши: суддю-доповідача; прокурора який підтримала доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; представника власника майна ФГ «Лучіна» адвоката ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державного реагування на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Так з клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що СД ВП №1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021167270000034від 17.04.2021 року за заявами директора ПП «Альфа-Юг» ОСОБА_10 та Арцизького міського голови ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме за фактом самовільного зайняття ФГ «Лучіна» земельних ділянок на території Задунаївської сільської ради Арцизької ОТГ.

У зв`язку з чим 19.08.2021 року прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся дослідчого суддіз клопотаннямипро накладенняарештуна 12 земельних ділянок, посіви соняшника, які вирощуються на вказаних земельних ділянка, на транспортні засоби які належать ОСОБА_12 та Фермерському господарству «Лучіна» з метою збереження речових доказів, оскільки вони можуть бути втрачені, у зв`язку із знищенням, з метою приховування слідів злочину, або збирання після дозрівання рослин соняшнику, у разі невжиття заходів до забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя посилався на те, що прокурором не доведено відповідними та належними доказами необхідність накладення арешту на зазначені земельні ділянки, посіви соняшника та відповідну техніку, не доведено можливість будь-ким їх відчуження, розпорядження та/або користування, чи підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, тобто не доведено мету та завдання цього арешту, та неможливість без такого заходу проведення чи утруднення проведення розслідування кримінального провадження.

З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Так відповідно до протоколу огляду місця події від 17.04.2021 року дізнавачем ОСОБА_13 проведено огляд території, розташованої на відстані приблизно 1,5 км від західної околиці с. Задунаївка, Болградського району, Одеської області та 50 метрів праворуч від автодороги та встановлено, що на вказаній ділянці знаходиться поле, на якому працює техніка, а саме тракторCASE FARMALI JX110, д/н НОМЕР_1 , до якого причеплено культиватор КСП5, який їздить по полю та обробляє землю. З північної сторони поля, в лісосмузі, знаходиться трактор МТЗ 1025 "Белорус-1025", державний номер НОМЕР_2 до якого причеплений причеп самосвальний, також біля північно-західного кута поля знаходиться автомобіль ГАЗ 53, державний номер НОМЕР_3 , на полі також працює трактор МТЗ "Білорусь" державний номер НОМЕР_4 до якого причеплено сіялку "Червона зірка". Дане поле частково оброблене, закультівоване, приблизно 250 м на всю довжину, а поверх закультивованого засіяно шириною 80 м. на всю довжину. При цьому дізнавачем зі слів учасника огляду ОСОБА_14 встановлено, що вказана земельна ділянка має приблизну площу 70 га, з них 45 га обліковуються, як землі комунальної власності Задунаївської сільської ради, правонаступником є Арцизька міська рада, 6 га - землі державної власності, розпорядником якої є Держгеокдастр в Одеській області, 19 га приблизно розподілено сільською радою громадянам для ведення особистого селянського господарства. Землі площею 45 га та 6 га - є землями запасу. Земельні ділянки площею 45 га мають кадастрові номери 5120482400:01:002:1407, 5120482400:01:002:1396, 5120482400:01:002:1406. Тобто з цього протоколу вбачається, що земельна ділянка є єдиним масивом, без виділення кожної земельної ділянки з зазначенням їх меж.

Не зазначення прокурором чітких меж земельних ділянок, на які просить накласти арешт, позбавляє апеляційний суд можливості об`єктивно оцінити обставини викладені у клопотання, забезпечуючи при цьому права інших осіб.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор та представник Арцизької міської ради стверджували про необхідність накладення арешту з метою захисту майнових прав та інтересів Арцизької міської територіальної громади, оскільки зазначені земельні ділянки відносяться до комунальної власності Арцизької міської ради та протягом тривалого часу використовуються без будь-яких правових підстав.

Натомість зазначене прокурором повністю спростовується рішенням Арцизької міської ради "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення із земель комунальної власності на території Задунаївської сільської ради Одеської області (за межами населеного пункту)" № 578-VІІІ від 16.07.2021 року, та додатку №1 до вказаного Рішення Арцизької міської ради Перелік громадян яким надані у власність земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства розташованих на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області, земельні ділянки з кадастровими номерами 5120482400:01:002:1565, 5120482400:01:002:1562, 5120482400:01:002:1563, 5120482400:01:002:1564, 5120482400:01:002:1557, 5120482400:01:002:1560, 5120482400:01:002:1559, 5120482400:01:002:1561 площею 2 га кожна, вже на момент подачі клопотання про арешт майна передано у приватну власність громадянам України, а земельна ділянка з кадастровим номером 5120482400:01:002:1558 площею 16,9429 га., знаходиться в процесі передачі у приватну власність громадянам ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 .

Вказане свідчить про те, що прокурор формально послався на підстави, мету та обґрунтування необхідності накладення арешту, що вказувало на необхідність прийняття слідчим суддею рішення щодо відмови у накладені арешту.

Окрім того, надаючи правову оцінку заявленим у клопотання доводам, з урахуванням отриманим під час апеляційного розгляду поясненням, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що клопотання та додані до нього матеріали, жодним чином не доводять необхідність накладення арешту на зазначені земельні ділянки та відповідну техніку.

Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом з тим, не визначеність на даному етапі з розміром завданої шкоди державі, також позбавляє апеляційний суд можливості застосування такого заходу, як арешт майна, оскільки органами досудового розслідування не встановлено в якій мірі дії ФГ «Лучіна» завдали матеріальної шкоди, чи завдана вона взагалі діями ФГ «Лучіна», та відповідно накладення арешту на майно ФГ «Лучіна» є не пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, так як арешт транспортних засобів належних господарству повністю зупине виробничу діяльність у найважливіший період - збір врожаю.

Крім того, в матеріалах відсутні дані щодо повідомлення посадовим особам ФГ «Лучіна» про підозру у даному кримінальному провадженні.

Також санкція ч. 2 ст. 197-1 КК України не передбачає конфіскацію майна як виду покарання.

Посилання прокурора на те, що в клопотанні про арешт майна крім восьми земельних ділянок на які слідчий суддя відмовив в накладанні арешту, йшла мова ще про чотири земельні ділянки загальною площею 35,47 га, не заслуговують на увагу, оскільки слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в повному обсязі, а прокурором не зазначено чітких меж земельних ділянок, що позбавило суд можливості об`єктивно оцінити обставини викладені у клопотанні, забезпечуючи при цьому права інших осіб.

Таким чином,доводи прокурорапро те,що ухвала постановленавсупереч вимогамкримінального процесуальногозакону,а висновкисуду невідповідають фактичнимобставинам кримінальногопровадженняне знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а також дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором надано не було.

Відповідно доч.3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо:1)залишити ухвалубез змін;2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором наведено не було.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргупрокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 07.09.2021 року, про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12021167270000034, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4