Ухвала

від 09.11.2021 по справі 758/15249/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15249/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СМЦ» та Приватного підприємства «ФІРМА «ЛАГОС», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4202010107000245 від 04.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України -

В С Т А Н О В И В :

29.10.2021 р. адвокат ОСОБА_3 , як представник в інтересах ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СМЦ» та ПП «ФІРМА «ЛАГОС», звернулася до суду з клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2021 року у Справі №758/13202/21 арешт, на грошові кошти ТОВ «ВКЦ СМЦ» (код ЄДРПОУ 43147138), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку

№ НОМЕР_1 , ПП «Фірма «Лагос» (код ЄДРПОУ 20221890), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540.

В обґрунтування посилається на те, що відділом Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відомості про яке 04.11.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101070000245. Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2021 року у справі №758/13202/21 клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202010107000245 від 04.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ВКЦ СМЦ» (код ЄДРПОУ 43147138), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , ПП «Фірма «Лагос» (код ЄДРПОУ 20221890), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540.

Зазначає, що накладений ухвалою слідчого судді арешт на грошові кошти суб`єктів господарювання, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки вони не мають можливості ними користуватись за прямим їх функціональним призначенням, зокрема щодо виконання зобов`язань перед контрагентами. Також, зазначила, що при винесенні вищевказаної ухвали ані захисник, ані представники суб`єктів господарювання присутні не були. Вищевказане порушення призвело до неможливості навести аргументи на користь своєї позиції, у зв`язку з чим розгляд клопотання було проведено з порушенням прав власників майна на захист та справедливий суд. З-поміж вказаного також зазначає, що для збереження речових доказів такий вид арешту застосований бути не може внаслідок не відповідності критеріям ст.98 КПК. Окрім, представник звертає увагу, що суб`єкти господарювання або їх службові особи не перебувають у статусі підозрюваного, обвинуваченого та не є особою, яка з силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В судове засідання представник власників майна у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, клопотання задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечив.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до положень п.п. 2 п. 2.6 розділу 2 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального проваджений, заслуханого та обговорено на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яке відбулось 07 лютого 2014 року (надалі - «Узагальнення»), арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які з силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні - підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2021 року у Справі №758/13202/21 вбачається, що підставами накладення арешту на на грошові кошти ТОВ «ВКЦ СМЦ» та ПП «Фірма «Лагос», які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540 є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, як вбачається з наданих документів, Подільським управління поліції ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відомості про яке 04.11.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101070000245. Вказане кримінальне правопорушення розпочате за матеріалами Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області за фактом розтрати бюджетних коштів під час закупівлі продукції неналежної якості.

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2021 року у Справі №758/13202/21 клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202010107000245 від 04.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ВКЦ СМЦ» (код ЄДРПОУ 43147138), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , ПП «Фірма «Лагос» (код ЄДРПОУ 20221890), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, накладаючи арешт, суд виходив з відповідності даного майна критеріям речових доказів, оскільки воно є об`єктом кримінально-протиправних дій, та з метою його збереження накладено арешт.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приписами частини першої статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Також, відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на поточні рахунки суб`єктів господарювання, у кримінальному провадженні №4202010107000245 від 04.11.2020 року, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

У клопотанні прокурором не наведено жодного доказу, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахункових рахунках

платників податків є предметом злочину чи отримані незаконним шляхом. Отже, відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на розрахункові рахунки товариств.

Проте за вказаних обставин майно, яке належить товариству не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть буди використані як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власників, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для продовження арешту зазначеного майна, оскільки обставини справи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, не встановлені будь-які можливі негативні наслідки, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власника майна та інших осіб.

Крім того, слідчий суддя враховує, що на зазначених рахунках фактично відсутні грошові кошти, згідно з наданою інформацією банком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 174, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СМЦ» та Приватного підприємства «ФІРМА «ЛАГОС», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4202010107000245 від 04.11.2020 р. - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2021 року у Справі №758/13202/21 в межах кримінального провадження № 4202010107000245 від 04.11.2020 р., на грошові кошти ТОВ «ВКЦ СМЦ» (код ЄДРПОУ 43147138), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , ПП «Фірма «Лагос» (код ЄДРПОУ 20221890), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритих у АТ «КІБ» МФО 322540.

Ухвала оскарженню в апеляційному оскарженню не підлягає.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1