Рішення

від 07.12.2021 по справі 127/26251/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/26251/21

Провадження № 2/127/4400/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної власності на земельну ділянку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної власності на земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 з яким позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з жовтня 1989 року. Після його смерті відкрилась спадщина на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки кадастровим номером 0510100000:02:081:0018, розташованої за тією ж адресою. Спадкоємцями майна померлого є - позивач та його доньки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Право власності спадкодавця на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого Першою вінницькою нотаріальною конторою від 26.10.1991 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.01.1981 року та договором дарування від 09.02.2000 року. За даними КП ВМБТІ за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1 /2 частку : житлового будинку АДРЕСА_1 та Державним актом на земельну ділянку. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №825425, земельна ділянка площею 0,0634 га. цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Вінницької міської ради №1243 від 03.06.2005 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без визначення часток. У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину. Оскільки, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив заповіт, яким свою частину житлового будинку заповів позивачу, спору в цій частині спадщини між спадкоємцями немає. Однак, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу В.О. Конюк 17 вересня 2021 року винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з невизначеністю частки померлого у спільній частковій власності. Просить визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0510100000:02:081:0018, , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/ 2 частка зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 22.10.2021року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольни.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, не заперечувала щодо їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 з яким позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з жовтня 1989 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки кадастровим номером 0510100000:02:081:0018, розташованої за тією ж адресою.

Спадкоємцями майна померлого є - позивач та його доньки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Право власності спадкодавця на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого Першою вінницькою нотаріальною конторою від 26.10.1991 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.01.1981 року та договором дарування від 09.02.2000 року.

За даними КП ВМБТІ за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1 /2 частку : житлового будинку АДРЕСА_1 та Державним актом на земельну ділянку.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №825425, земельна ділянка площею 0,0634 га. цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Вінницької міської ради №1243 від 03.06.2005 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без визначення часток.

У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив заповіт, яким свою частину житлового будинку заповів позивачу, спору в цій частині спадщини між спадкоємцями немає.

Однак, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу В.О. Конюк 17 вересня 2021 року винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з невизначеністю частки померлого у спільній частковій власності

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що ...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні .

Відповідно до пункту 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.4.18. глави 10 цього ж Порядку вчинення нотаріальних дій якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно п.п.4.21 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Відповідно до п. 3.4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Частинами 1,2 ст. 71 Закону України Про нотаріат встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності. За змістом ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила ? .

Відповідно до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З огляду на зазначене, частка у праві спільної сумісної власності є рівними, отже, частка кожної з них становить 1 /2.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК (2768-14) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2цс15аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

З огляду на зазначене, частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:081:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та складають по 1 /2 у кожного.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:081:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 /2 частка.

За клопотанням представника позивача судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 369, 370, 372, 1216, 1261 ЦК України, ст. 120 ЗК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:081:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 /2 частка.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.12.2021року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя: