Рішення

від 06.12.2021 по справі 665/1803/21

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

набрала чинності "___"

Справа № 665/1803/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.,

представника позивача - адвоката Кузьменка Д.А.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кузьменка Д.А. до Приватного підприємства ВІТКОС-М про усунення перешкод в користуванні власністю - земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ

До Чаплинського районного суду Херсонської області надійшла вказана позовна заява.

В позовній заяві позивач просить усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 10,07 га (кадастровий номер 6525455100:13:003:0006) та зобов`язати приватне підприємство ВІТКОС-М код ЄДРПОУ 36345176, повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 10,07 га (кадастровий номер 6525455100:13:003:0006);

Скасувати реєстрацію договору оренди 2/2015 від 18.08.2015, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Кузнєцовою Л.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 11100113 від 08.09.2015

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 10,07 га., яка розташована на території Чаплинської селищної ради Каховського району Херсонської області на підставі акту на право власності на землю серії ІІ-ХС № 036480.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2015 року, вищевказана земельна ділянка була в оренді у ФГ Діденко І.М. до 09.09.2015 року.

З 2015 року позивач самостійно сплачував земельний податок, так як був переконаний, що його земельною ділянкою ніхто не користується.

Коли позивач вирішив здати в оренду свою земельну ділянку, він звернувся зі своїм майбутнім орендатором до державного реєстратора Хільченко Ю.О., однак отримали рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2021 року, де вказується, що реєстратор встановив наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Після отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2021 року (копія додається), позивач дізнався, що за його земельною ділянкою зареєстровано право оренди строком на 10 років з ПП Віткос-М , хоча ніякого договору оренди позивач не підписував.

Поспілкувавшись з державним реєстратором, позивачу було роз`яснено, що нібито помилково здійснено таку реєстрацію договору оренди землі і тому він має звертатися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відзив не надали.

Суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,07 га., яка розташована на території Чаплинської селищної ради Каховського району Херсонської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС № 036480.

Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2015. Кадастровий номер земельної ділянки - 6525455100:13:003:0006.

Як вбачається зі змісту позову, позивач вирішив здати в оренду свою земельну ділянку та звернувшись з цього приводу до державного реєстратора Хільченко Ю.О., отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2021 року, де вказується, що реєстратор встановив наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 283676634 від 09.11.2021 вбачається, що в розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права 08.09.2015 державним реєстратором Кузнєцовою Л.А. зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 10 років з правом пролонгації, передачі в піднайм (суборенду), Договір №2/2015 від 18.08.2015. Орендодавець: ОСОБА_3 . Орендар: ПП ВІТКОС-М , ЄДРПОУ 36346176. Об`єкт оренди (іншого речового права): земельна ділянка площею 3,7923 га.

З 2015 по 2021 роки позивачем сплачувався земельний податок, що підтверджується доданим до позову податковими повідомленнями-рішеннями та квитанціями про сплату за вказані роки.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

З доданих до матеріалів справи доказів дійсно вбачається, що позивач не укладав з відповідачем ПП ВІТКОС-М договору оренди земельної ділянки №2/2015 від 18.08.2015, що підтверджується вищезазначеною Інформацією з Державного реєстру №283676634, де чітко вбачається, що орендодавцем зазначено не позивача, а іншу особу - ОСОБА_3 , та об`єктом оренди не є земельна ділянка площею 10,07 належна позивачу, а земельна ділянка площею 3,7923 га, тобто внесені відомості не стосуються речових прав на земельну ділянку площею 10,07 га, належної позивачу ОСОБА_1 , а відтак такі є помилково внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

В п.п. 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказано, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт не завершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно вимог ч.1 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно вимог абз. 3 ч. 3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За приписами ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження ним своєю власністю - земельною ділянкою площею 10,07 га, яка розташованана території Чаплинської селищної ради Каховського району Херсонської області.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди, проведеної 08.09.2015 року у державного реєстратора Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17 (провадження № 61-40620св18).

Що стосується позовної вимоги з приводу усунення перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою площею 10,07 га (кадастровий номер 6525455100:13:003:0006) та зобов`язати Приватне підприємство ВІТКОС-М повернути цю земельну ділянку позивачу, суд вважає вказану вимогу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Зі змісту позову вбачається, що виникнення спірних правовідносин між сторонами обумовлено наявністю відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2021 про реєстрацію іншого речового права, а саме договору оренди №2/2015 від 18.08.2015 де орендарем виступає ПП ВІТКОС-М , а орендодавцем, як встановлено вище, не є позивач.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу порушення його права саме на користування належною йому земельною ділянкою площею 10,07 га зі сторони ПП ВІТКОС-М , зокрема, не надано жодного доказу з приводу того, що останнім хоча б обробляється вказана земельна ділянка.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Постанова КГС ВС від 21.01.2021 № 925/1222/19).

Таким чином, враховуючи порушене цивільне право позивача на нерухоме майно, а саме право розпорядження майном, скасування державної реєстрації є ефективним способом захисту порушеного права та задоволення позову в цій частині забезпечить реальне його відновлення, а позовна вимога в частині усунення перешкоди в користуванні позивачем цією земельною ділянкою є такою, яка заявлена безпідставно і задоволенню не підлягає.

Згідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 454,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державного реєстратора Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області Кузнєцової Л.А. про державну реєстрацію договору оренди 2/2015 від 18.08.2015 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про інше речове право № 11100113 від 08.09.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства ВІТКОС-М ,ЄДПОУ: 36346176, адреса: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Золіна, 9, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 454.00 грн..

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Чаплинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Березніков