Постанова

від 02.12.2021 по справі 739/639/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 739/639/20

провадження № 51 - 1851 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

законного представника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 і засудженого на вирок Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2021року ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.187 КК України, та призначено покарання за :

- ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком визнано винуватим і засуджено ОСОБА_9 за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 187 КК України, судові рішення стосовно якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Чернігівський апеляційний суд 02 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасував та ухвалив новий, яким засудив ОСОБА_8 за:

- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки;

- ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

- на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_9 і ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, у ніч з 08 на 09 лютого 2020 року ОСОБА_9 за попередньою змовою зі ОСОБА_8 з метою вчинення крадіжки через незамкнені задні двері проникли до Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області на вул. Сіверській, 25 у с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області, далі металевим ломом зламали замок надверях та проникли до кабінету бухгалтерії, звідки умисно, таємно викралиноутбук «НР ProBook 4540 s», серійний номер 2СЕ2341FND. Потім через кабінет бухгалтерії ОСОБА_9 і ОСОБА_8 проникли до кабінету сільського голови, звідки умисно, таємно викрали: ноутбук «НР ProBook 4540 s», серійний номер 2СЕ2340ТDВ, мобільний телефон «S-TELL», модель М558, мобільний телефон «SAMSUNG», модель SM- G531H/DS/SEK. Своїми діями ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спричинили матеріальних збитків: Авдіївській сільській раді Сосницького району Чернігівської області на загальну суму 9 735,40 грн; ОСОБА_10 2 069, 34 грн.

В подальшому, перебуваючи у приміщенні Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шляхом зламу замка проникли докабінету ТОВ «Прогрес», взяли ключі та зі складського приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» умисно, таємно викрали відправлення, спричинивши ТОВ«Нова Пошта» матеріальних збитків на загальну суму 34 654, 35 грн.

Крім того, 13 лютого 2020 року приблизно о 07.30 ОСОБА_9 за попередньою змовою зі ОСОБА_8 , одягнувши на голови заздалегідь підготовлені маски, маючи при собі розкладний ніж, пневматичний пістолет «Crosman PFM-16» та металеву трубу, через хвіртку, яка зачиняється на гачок, проникли на територію домоволодіння на АДРЕСА_2 та вчинили напад на ОСОБА_11 , який виходив з будинку на ґанок. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою подолання опору потерпілого застосували до ОСОБА_11 насильство, небезпечне для життя та здоров`я останнього, а саме, ОСОБА_8 завдав один удар металевою трубою по голові ОСОБА_11 , заподіявши таким чином останньому легке тілесне ушкодження. ОСОБА_9 у цей час перебував поряд зі ОСОБА_8 та з метою залякати потерпілого ОСОБА_11 тримав у руках пневматичний пістолет «Crosman PFM-16», направивши ствол пістолета на потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 закричав і покликав на допомогу, а ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покинули територію домогосподарства потерпілого.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_8 , просить його змінити, призначивши покарання, не пов`язане з позбавленням волі, та виключити обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину стосовно особи похилого віку. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, не врахував у достатній мірі всіх обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , та даних про його особу, не мотивував необхідності застосування до нього реального позбавлення волі переконливими аргументами. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що злочини вчинено неповнолітньою особою, позбавленою належного та достатнього батьківського піклування, під впливом повнолітнього підбурювача, а також позитивні характеристики обвинуваченого, його прагнення стати на шлях виправлення, про що свідчить його вступ до КЗ «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» під час судового розгляду. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим, його молодий вік, незадовільний стан здоров`я, висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення волі та він не становить високої небезпеки для суспільства. Також захисник зазначає про безпідставне врахування обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину стосовно особи похилого віку, оскільки суд апеляційної інстанції потерпілого ОСОБА_11 жодного разу не бачив. Вказує на те, що обвинувачений неодноразово надсилав ОСОБА_11 грошові перекази в рахунок відшкодування моральної шкоди, однак останній відмовився їх отримувати. Крім того, захисник зауважує на те, що його підзахисний вдарив трубою потерпілого ОСОБА_11 з переляку.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_8 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить вирок змінити, призначивши менш суворе покарання, та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги засуджений обґрунтовує доводами, аналогічними до доводів захисника.

На касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 від прокурора Корюківської окружної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Сторона захисту підтримала касаційні скарги та просила їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 187 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Зі змісту касаційних скарг убачається, що захисник і засуджений фактично порушують питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання, призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільняючи від його відбування на підставі ст. 75 КК України, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину стосовно особи похилого віку та пом`якшуючих обставин щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочинів, добровільного відшкодування потерпілим завданих збитків, дані про особу винуватого, зокрема те, що він вчинив злочини, будучи неповнолітнім, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, за місцем проживання і навчання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, його стан здоров`я та рівень розвитку, ставлення до вчиненого.

Прокурор, потерпілий та його представник,не погоджуючись із таким рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просили вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, призначивши обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді реального позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив указані апеляційні скарги, скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок, яким призначив покарання у виді реального відбування в місцях позбавлення волі настрок 5 років.

Як убачається з його мотивувальної частини, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про призначення ОСОБА_8 покарання саме у виді позбавлення волі та про можливість застосування положень ст. 69 КК України при визначенні його розміру.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, окрім характеру тяжкості вчинених злочинів, обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , вчинення злочину стосовно особи похилого віку, обставини, що пом`якшують покарання, - вчинення злочинів у неповнолітньому віці, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків, дані про його особу.

Водночас суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з огляду на те, що обвинувачений вчинив за короткий проміжок часу два злочини тяжкий та особливо тяжкий, потерпілий у судовому засіданні наполягав на суворому покаранні, достатньо переконливо обґрунтувавши свої висновки.

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду в цій частині.

Що стосується доводів сторони захисту про безпідставне врахування обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину стосовно особи похилого віку, то Суд уважає їх також неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке в подальшому суд першої інстанції визнав доведеним, зазначав про наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину стосовно особи похилого віку та яка була врахована судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні вироків з огляду на вік потерпілого ОСОБА_11 , 1958 року народження, на день вчинення злочину стосовно нього.

Крім того, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я категорію 60-75 років визначено похилим віком.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Водночас, колегія суддів уважає частково слушними доводи сторони захисту про суворість призначеного ОСОБА_8 покарання, виходячи з такого.

За положеннями Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх, будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників завжди мають бути співмірними як з особливостями особистості правопорушника, так і з обставинами правопорушення, тяжкістю правопорушення, а також зі становищем і потребами неповнолітнього та суспільства.

При призначенні покарання слід враховувати не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а й вікові особливості неповнолітніх, які значно впливають на мотивацію їхніх вчинків, а саме: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків та вчинків інших.

З огляду на викладене Суд за наслідками касаційного розгляду дійшов висновку про можливість пом`якшення засудженому призначеного покарання за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі, враховуючи те, що ОСОБА_8 на час вчинення інкримінованих злочинів був неповнолітнім, ніколи до тих подій не потрапляв у поле зору поліції, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, усвідомив наслідки вчинених ним злочинних дій та намагався їх виправити активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно відшкодував заподіяні збитки, вибачився перед потерпілим ОСОБА_11 . В період судового провадження ОСОБА_8 вступив на навчання до Комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж».

Також Суд визнає важливим те, що ОСОБА_8 учинив злочини за пропозицією товариша, старшого за нього на 9 років, а з наявних матеріалів, зокрема, психолого-педагогічної характеристики, виданої Холминською ЗОШ І-ІІІ ступенів, вбачається, що ОСОБА_8 швидко потрапляє під вплив компанії.

Колегія суддів уважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і засудженого задовольнити частково.

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_8 змінити.

Пом`якшити призначене ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

В решті вирок залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3