Постанова

від 08.12.2021 по справі 182/5191/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10230/21 Справа № 182/5191/19 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/5191/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Нікопольська міська рада Дніпропетровської області,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 серпня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 12.06.2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 , у власності ОСОБА_1 , згідно Договорів дарування №1137 та №1132 від 26.05.2014 року, знаходиться 1/2 та 1/2 частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у м. Нікополі Дніпропетровської області ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0732 га, має кадастровий номер 1211600000:03:001:0058.

ОСОБА_1 є користувачем вказаної земельної ділянки.

Рішенням Нікопольської міської ради від 29.01.2016 року № 17-4/VII Про надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі , вирішено надати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0732 га, кадастровий номер 1211600000:03:001:0058, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; встановити на земельну ділянку на АДРЕСА_1 орендну плату у розмірі 3% від діючої нормативної грошової оцінки земель; зобов`язати укласти та зареєструвати договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі рішення Нікопольської міської ради від 29.01.2016 року №17-4/УІІ, 18.11.2016 року між Нікопольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 0,0732 га (кадастровий номер: 1211600000:03:001:0058), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , терміном на 7 років. Договір зареєстрований 20.03.2017 року (строком дії до 17.11.2023 року). Код цільового призначення 03.07.

В період з липня 2016 року по лютий 2017 року, ОСОБА_1 , користуючись земельною ділянкою, зберегла у себе кошти за рахунок Нікопольської міської ради, без достатньої правової підстави та зобов`язана повернути їх в розумінні ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України.

За інформацією відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.10.2016 року №18-426-99.4-2936/2-16 та від 13.03.2017 року №18-4-0.172-3/120-17, кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міста Нікополя у 2016 році складає 2,18, у 2017 році складає 2,315.

Згідно витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земель м. Нікополя, надану відділом у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у 2018 році від 26.07.2018 року № 1168, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:001:0058, площею 732 м?, по АДРЕСА_1 у 2018 році складає 1 031 351,40 грн., (з врахуванням кумулятивного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель м. Нікополь станом на 01.01.2018 рік, який складає 2,315).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 732,0 м?, без урахування коефіцієнтів індексації становить 445 508,16 грн., розрахована шляхом ділення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2018 рік на кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель м. Нікополя на 2018 рік (1 031 351,40 : 2,315).

Сплата земельного податку у звітному періоді за інформацією Нікопольської ОДПІ не здійснювалась.

Отже, згідно проведеного позивачем розрахунку, визначено розмір безпідставно збережених відповідачкою коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, в сумі 19 724,88 грн.

18.06.2019 року Нікопольською міською радою було направлено на адресу відповідачки претензію від 14.06.2019 року № 285/19, яку отримано останньою 29.06.2019 року, але умови претензії не виконано, кошти не сплачені, відповіді не надано.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, що становить 19 724,88 грн., за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Нікопольська міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суду було надано належні та допустимі докази щодо вихідних даних для розрахунку орендної плати у спірний період, адже, земельна ділянка є сформованою з присвоєнням їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. При цьому, судом не було враховано, що позивачем були надані суду відповідні витяги про нормативну грошову оцінку землі, які є чинними та відповідачка зобов`язана відшкодувати вартість безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із врахуванням щорічного коефіцієнту індексації. При цьому, зазначає, що суд дійшов невірного висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже Договір оренди земельної ділянки зареєстровано 20.03.2017 року, а до цього часу відповідачка користувалася земельною ділянкою без достатніх правових підстав та договірні правовідносини між сторонами були відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.06.2019 року № 170202697 (а.с.8), відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору дарування 1/2 частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів №1137 від 26.05.2014 року та на підставі Договору дарування 1/2 частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів № 1132 від 26.05.2014 року, належить Ѕ та Ѕ частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів по АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.07.2019 року № 174703710 (а.с. 7 ), власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211600000:03:001:0058, є територіальна громада м. Нікополя, в особі Нікопольської міської ради.

За інформацією відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.07.2018 року № 1168, згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, на земельну ділянку по АДРЕСА_1 : базова вартість земельної ділянки, у грн./м2, складає 107,01 грн., економіко планувальна зона: 59 (100%), коефіцієнт Км2: 1,82, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: 0,95 1,20, сукупний коефіцієнт Км3 - 1,25. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 2,315. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1 031 351,40 грн. (а.с.11).

Рішенням Нікопольської міської ради від 29.01.2016 року № 17-4/VII Про надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі вирішено - надати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0732 га, кадастровий номер 1211600000:03:001:0058, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; встановити на земельну ділянку на АДРЕСА_1 орендну плату у розмірі 3% від діючої нормативної грошової оцінки земель; зобов`язати укласти та зареєструвати договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 23).

На підставі рішення Нікопольської міської ради від 29.01.2016 року № 17-4/УІІ, 18.11.2016 року між Нікопольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0732 га (кадастровий номер: 1211600000:03:001:0058), яка знаходиться по АДРЕСА_1 терміном на 7 років, договір зареєстрований 20.03.2017 року (строком дії 17.11.2023 року). Код цільового призначення 03.07 (а.с. 29).

За інформацією про нарахування та сплату земельного податку та орендної плати за землю з юридичних та фізичних осіб, наданою Нікопольським управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року (а.с.12,12-на звороті), у 2016, 2017, 2018 роках сплата ОСОБА_1 за земельною ділянкою по АДРЕСА_1 - не здійснювалась.

28.08.2018 року, з метою здійснення контролю за додержанням земельного законодавства та обстеження земельної ділянки комунальної власності, а також враховуючи рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 30.03.2018 року № 265, робочою групою було здійснено вихід на місцевість та обстежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зазначено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкти нерухомості, які знаходяться за вказаною адресою належать ОСОБА_1 . За результатами обстеження було складено Акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі від 28.08.2018 року (а.с.17).

Антологічний вихід та обстеження вказаної земельної ділянки було здійснено робочою групою 19.07.2019 року, у відповідності до рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687. За результатами обстеження також складено Акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі від 19.07.2019 року (а.с. 20).

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року № 22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у м. Нікополі станом на 2016 рік - 2,18 та на 2017 рік - 2,315 (а.с. 10).

Позивач зазначає, що оскільки відповідачка ОСОБА_1 не є власницею спірної земельної ділянки та не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), тому при визначенні розміру безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за кожний із періодів розраховується як 3% від нормативної грошової оцінки землі. При цьому, відповідачка не вносила плату за користування земельною ділянкою за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, що є порушенням прав позивача, як власника такої земельної ділянки. У зв`язку із чим, позивачем нараховано відповідачці за цей період безпідставно збережених коштів з орендної плати у розмірі 19 724,88 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення вимог статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , документально не підтверджено розрахунки суми безпідставно збережених коштів за вказаний період, не надано доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період з липня 2016 року по лютий 2017 року. Крім того, суд зазначив, що між сторонами укладено договір оренди землі, тобто наявні зобов`язально - правові відносини між сторонами, а наявність зобов`язальних правовідносин і чинного договору оренди землі, в якому передбачено орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, є законною правовою підставою набуття грошових коштів і виключає застосування правил ст. 1212 ЦК України, а тому позивачем взагалі невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав при зверненні до суду.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, названих вимог закону не дотримався.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2016 року між Нікопольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (яка припинила підприємницьку діяльність 07.06.2018 року) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0732 га (кадастровий номер: 1211600000:03:001:0058), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , терміном на 7 років, який зареєстрований 20.03.2017 року (а.с. 29), а тому, в силу положень статті 125 ЗК України, право оренди вказаної земельної ділянки виникало у відповідачки ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації цього права, тобто з 20 березня 2017 року.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 , у період з липня 2016 року по лютий 2017 року здійнювала фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому є такою, що за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, й зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, й висновок суду першої інстанції щодо обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права є помилковим.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки, відповідачка не є власницею або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 року у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 року у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Нікопольська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про нобґрунтованість розрахунку позивачем суми безпідставно збережених коштів за спірний період, у зв`язку з наданням Нікопольською міською радою витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Так, у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19 міститься наступний правовий висновок про те, що: 1) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

З урахуванням наведеного (пункти 57-59 цієї постанови), колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що за період з липня 2016 року по лютий 2017 року Нікопольська міська рада не надала до суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог за спірний період, враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів зазначає, що обґрунтованість вказаного розрахунку підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від від 26.11.2018 року №1168, а також листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року № 22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель".

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останній при визначенні розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з липня 2016 року по лютий 2017 року розрахував, як 3% від нормативно грошової оцінки землі, а саме: за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року відповідно до положення статті 288 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент розрахунку (період нарахування з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року: кумулятивний коефіцієнт індексації за 2016 рік - 2,18. Сума збитків становить - 14 568,12 грн); за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року, відповідно до положення статті 288 Податкового кодексу України та рішення Нікопольської міської ради від 26.06.2015 року № 13-63/VI "Про земельний податок за земельні ділянки" (період нарахування з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року: кумулятивний коефіцієнт індексації за 2017 рік - 2,315. Сума збитків становить 5 156,76 грн.).

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, встановив його невідповідність вимогами законодавства, проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду та користуючись дослідженим судом розрахунком, з урахуванням позиції, викладеної у даній постанові, приходить до висновку щодо його обґрунтованості та відповідності вимогам законодавства, тому сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.07.2016 року по 28.02.2017 року, відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку, становить 19 724,88 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідачки.

При цьому, колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2020 року у справі № 712/8916/17, а також з урахуванням положень статей 78-80, 89 ЦПК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , бере до уваги неподання відповідачкою до суду першої інстанції будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо неврахуванням судом першої інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, підтвердилися під час апеляційного перегляду справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у розмірі 4 802,50 грн. (а.с. 1, 140), тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Нікопольської міської ради Дніпропетровської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, у розмірі 19 724 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Нікопольської міської ради Дніпропетровської області судові витрати по справі у розмірі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: