Ухвала
від 29.11.2021 по справі 761/31995/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/31995/18 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/2220/2021

Категорія ч. 3 ст. 300 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілих ОСОБА_10

захисника ОСОБА_11

обвинуваченого ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 , прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у кримінальному провадженні №42016101100000288 стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 300, ч. 3. ст. 300 КК України,

ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року ОСОБА_12 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 300, ч. 3. ст. 300 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цих кримінальних правопорушень.

Цим же вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду, застосовані на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019року до ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_11 заходи безпеки залишено без змін та вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 300, ч. 3 ст. 300 КК України, за наступних обставин.

У невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 27.03.2013, ОСОБА_12 , перебуваючи в студії телеканалу «UA:ПЕРШИЙ» ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі «Про життя» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », усвідомлюючи, що відеозапис цієї передачі буде розповсюджений у засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів, під час свого інтерв`ю закликав вбивати безпритульних собак, наслідуючи діяльність так званих «догхантерів», висловив переконання в етичності вбивств безпритульних тварин, інформував про способи вбивства тварин шляхом отруєння та відстрілу, тим самим створив відеопродукцію, яка пропагує культ насильства і жорстокості.

Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше грудня 2013 року, в невстановленому місці ОСОБА_12 умисно з метою розповсюдження аудіотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в радіоефірі «Тема дня», усвідомлюючи, що аудіозапис цієї радіопередачі буде розповсюджений у засобах масової інформації серед невизначеного кола слухачів, під час свого інтерв`ю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » висловив переконання в етичності вбивств безпритульних тварин, інформував про способи вбивства тварин, тим самим, створивши аудіопродукцію, яка пропагує культ насильства і жорстокості.

Також у невстановлену дату та час, але не пізніше ніж 15.03.2015, у невстановленому місці ОСОБА_12 умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », запис якої проводився за допомогою відеозаписуючої техніки в студії телеканалу «НТН» за адресою: АДРЕСА_2 , під час свого інтерв`ю висловив пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, тим самим сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Крім того, у невстановлену дату та час, але не пізніше грудня 2015 року, ОСОБА_12 , знаходячись у приміщенні студії телеканалу «RTI» за адресою: АДРЕСА_3 , умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », запис якої проводився за допомогою відеозаписуючої техніки під час свого інтерв`ю під назвою «Питання бездомних тварин» висловив пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, тим самим сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Також 09.02.2016 ОСОБА_12 , знаходячись у приміщенні студії телеканалу ТОВ «Інформаційне агентство «Перший козацький канал» за адресою: АДРЕСА_4 , умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » висловив пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, інформував про способи вбивства тварин, тим самим сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Крім того, 28.08.2016, в орієнтовний проміжок часу з 10 до 17 години, ОСОБА_12 , знаходячись у приміщенні студії телеканалу ТОВ «Телеканал СТБ», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 31-й кілометр автомобільної дороги «Київ Чоп» умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », запис якої проводився за допомогою відеозаписуючої техніки, під час свого інтерв`ю висловив пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, тим самим сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Також 11.10.2016 у невстановленому місці ОСОБА_12 умисно з метою розповсюдження відеотвору, що пропагує культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких забороняється пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, в ефірі телепередачі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », запис якої проводився за допомогою відеозаписуючої техніки, під час свого інтерв`ю висловив пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак, тим самим сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Таким діям обвинуваченого надано правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 300 КК України - виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження та за ч. 3 ст. 300 КК України - виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, вчинене повторно.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження наявності в діянні ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 300 КК України стороною обвинувачення не надано, судом не встановлено, у зв`язку з чим в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, ОСОБА_12 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 , не оспорюючи висновки суду у вироку щодо мотивів та підстав виправдання, просить змінити мотивувальну частину вироку та розширити її посиланням на недопустимість доказів обвинувачення (аудіовізуальних творів).

На обґрунтування апеляційного прохання посилається на те, що походження компакт-дисків (оптичних носіїв) із записами інкримінованих йому творів, які досліджувалися експертами та судом, не встановлено, а розкривалися вони стороні захисту з порушенням вимог ст. 290 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року щодо ОСОБА_12 скасувати; визнати ОСОБА_12 винним за ч. 1 ст. 300 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; визнати ОСОБА_12 винним за ч. 3 ст. 300 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; процесуальні витрати по справі покласти на ОСОБА_12 .

Обґрунтовуючи своє прохання, прокурор стверджує, що висновок суду про те, що прокурором не здобуто достатньо доказів, які могли б довести, що в діях ОСОБА_12 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 300 КК України, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки спростовується доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, висновок суду, що саме по собі усне мовлення ОСОБА_12 не являється твором у розумінні предмета злочину, передбаченого ст. 300 КК України, є помилковим, оскільки у ч. 2 ст. 300 КК України вживаються терміни «кіно- та відеопродукція», отже законодавець включає у предмет злочину також кіно- та відеозаписи, на яких можуть міститися записи реальних подій, записи програм, інтерв`ю тощо. Такий об`єм предмета цього злочину дещо дистанціюється від його розуміння як твору, що пропагує культ насильства і жорстокості. Фактично ч. 2 ст. 300 КК України не вимагає обов`язкової наявності твору, це можуть бути і реальні події суспільного життя, телепрограма, яка розривається за сценарієм-твором, але сама не є такою, записане інтерв`ю, що відображає певні погляди людини і може бути частиною твору, але може бути і простим технічним записом, тобто не бути твором тощо. Реальні події, що висвітлюють кожен день у новинах, можуть демонструвати насильство та жорстокість, але не самі ці дії, а заклики також є творами, хоча і з негативними забарвленнями.

Прокурор також посилається на те, що суд не надав належної оцінки показанням допитаної в суді експерта, яка проводила судово-лінгвістичну експертизу та підтримала висновок № 23554/17-39/6809/6810/18-39 від 30.03.2018, прямо вказавши у роз`ясненнях за висновком, що вислови обвинуваченого є усно-мовленнєвим твором, створеним безпосередньо адресантом мовлення, який реалізував продукт своєї мовленнєвої діяльності через усне мовлення.

За таких обставин, як вважає прокурор, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, водночас стверджує, що на підставі матеріалів, які досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні, в їх сукупності, вина ОСОБА_12 в інкримінованих злочинів доведена.

В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 300, ч. 3 ст. 300 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без застосування ст. 75 КК України.

За результатами аналізу наданих доказів, як вважає представник потерпілих, судом правомірно встановлено, що ОСОБА_12 пропагував фізичне знищення бездомних тварин, зокрема собак, детально описував спосіб знищення шляхом отруєння, крім того роз`яснював, яким чином таке отруєння здійснювати, звертався до широкого загалу людей, переконував, що ця ідея хороша, яка заслуговує на наслідування, поширення. Разом із цим суд дійшов безпідставного висновку про відсутність у діях обвинуваченого об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочинів, оскільки невірно надав оцінку обставинам, які ним же встановлені та не застосував положення закону, які підлягають застосуванню.

Що стосується висновку суду про відсутність об`єктивної сторони злочину, то представник потерпілих звертає увагу на те, що ОСОБА_12 не тільки промовляв заклики щодо необхідності умертвіння бездомних тварин та способи їх здійснення, а особисто створював той текст, який ним був промовлений, що не оспорював обвинувачений в суді, та записаний як телепередачі і розповсюджений в ефір.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а ст. 17 цього Закону визначено, що авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник, автор сценарію (або) текстів, діалогів, автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього, художник-постановник, оператор-постановник. Тобто в розумінні ст.ст. 1, 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права», як стверджує представник потерпілих, ОСОБА_12 є одним із авторів вказаних творів. При цьому поняття авторства і співавторства твору не є такими, що співвідносяться із поняттям вчинення та співучасті у вчиненні злочину, оскільки кожен із авторів є самостійним автором твору із самостійними правами та обов`язками, що вбачається із аналізу положень ст. 13 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Отже судом безпідставно було зроблено висновок щодо необхідності кваліфікації діяння як вчиненого у співучасті, а необхідність застосування саме ст. 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права» обумовлюється тим фактом, що всі телепередачі за участю ОСОБА_12 фіксувалися за допомогою відеозаписуючої техніки, тому має застосовуватися поняття «аудіовізуальний твір».

Судом також не було враховано, що тексти, автором яких був ОСОБА_12 , створено саме під час зйомок телевізійних передач, вони є їх складовою частиною і були записані за допомогою аудіо- відеозаписуючої техніки, тобто отримали матеріальну форму, оскільки це єдиний можливий спосіб створення телепередачі. А тому сам факт створення телепередачі та наступного її показу підтверджує наявність матеріальної форми такого твору. Отже суд не застосував положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», в якій надано визначення аудіовізуального твору та не зазначив мотиви незастосування вказаної норми.

За таких обставин, як вважає представник потерпілих, висновки суду щодо відсутності об`єктивної сторони складу злочину не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вже самим складанням текстів ОСОБА_12 набув статусу автора аудіовізуального твору, видом якого є відеопродукція, тобто виконав об`єктивну сторону інкримінованих злочинів.

Крім того, представник потерпілих вважає безпідставним і висновок суду щодо відсутності суб`єктивної сторони складу інкримінованих правопорушень в діях ОСОБА_12 . Вказуючи, що суб`єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням особи до суспільно-небезпечного діяння, що вона вчиняє, та його суспільно-небезпечних наслідків в момент вчинення злочину, представник потерпілих звертає увагу на те, що ОСОБА_12 було достовірно відомо про зйомки кожної телепередачі для показу її в ефірі, тобто для розповсюдження створеного твору серед глядачів телеканалів, і саме тексти ОСОБА_12 наділили відеопродукцію, яка розповсюджувалась, ознакою - така, що пропагує культ насильства та жорстокості. Тому його дії (складання текстів) призвели до створення та розповсюдження твору, який пропагує культ насильства та жорстокості. А мета розповсюдження підтверджується обізнаністю ОСОБА_12 у наступній трансляції відеотворів, автором яких він є, в ефірі телеканалів та матеріалами справи, в тому числі показаннями самого ОСОБА_12 , який повідомив, що його не примушували до створення текстів, йому не надавався будь-який сценарій чи тексти, отже такі дії носили свідомий характер та свідчать про наявність прямого умислу. При цьому згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України «Про авторське право та суміжні права», як зазначає представник потерпілих, опублікування запису інтерв`ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв`ю, а факт публікації інтерв`ю ОСОБА_12 підтверджує надання ним згоди на таку публікацію.

Представник потерпілих також вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, посилання суду на межі пред`явленого обвинувачення, який зроблений без врахування норм матеріального права, які регулюють правовідносини у сфері створення творів.

Підсумовуючи доводи апеляційної скарги, представник потерпілих вважає, що підставами скасування вироку суду першої інстанції є:

- суперечливі висновки суду щодо відсутності мети ОСОБА_12 одночасно із встановленням обставин, що він звертався до широкого загалу людей, а також здійснення публікацій творів, що неможливе без згоди авторів, що підтверджує надання ним дозволу на розповсюдження відеопродукції і на мету та усвідомлення фактів її розповсюдження;

- неправильне тлумачення судом положень Закону України «Про авторське право та суміжні права», відповідно до яких автором відеопродукції, як різновиду аудіовізуального твору, є автор текстів та в законі немає вимог щодо необхідності вчинення будь-яких інших дій для набуття статусу автора такого твору.

Вказані порушення, за позицією представника потерпілих, вплинули на прийняття рішення, оскільки через їх допущення було невірно встановлено межі доказування та судового розгляду, що відобразилось на оцінці судом питань їх доведення.

В запереченні представник потерпілих ОСОБА_10 вважає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 необґрунтованою та такою, що подана без дотримання вимог, встановлених законодавством, а тому просить відмовити у її задоволенні.

За позицією представника потерпілих, доводи апеляційної скарги ОСОБА_12 зводяться до його незгоди з порядком отримання доказів, а саме відеозаписів творів, автором текстів яких був саме він, натомість в матеріалах справи містяться підтвердження щодо отримання відеоматеріалів у двох примірниках на запит слідчого від телеканалів та потерпілої, отже з урахуванням положень ч. 2 ст. 93 КПК України диски із записами отримані у встановленому порядку шляхом їх витребування у юридичних осіб та громадян. Крім того, не підлягають врахуванню доводи ОСОБА_12 про те, що одні й ті саме диски перебували одночасно на дослідженні в різних експертних установах, оскільки ним не зазначається якими саме доказами або аргументами підтверджуються такі доводи.

У цьому ж контексті представник потерпілого звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у рішенні у справі №751/6069/19, згідно з якою відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Також зазначає, що сторона захисту не реалізувала права, передбачені ч. 3 ст. 358 КПК України, оскільки не заявила жодних клопотань про визнання будь-яких документів недостовірними, щодо їх виключення з числа доказів або призначення відповідної експертизи цього документа.

Крім того, на думку представника потерпілих, безпідставними є доводи обвинуваченого щодо не відкриття йому в порядку ст. 290 КПК України дисків, які досліджувалися під час судового засідання, оскільки, як зазначав сам обвинувачений, слідчий надав йому можливість ознайомитися зі змістом дисків, проте він вирішив не дивитися файли, які на них містяться, а тому здійснив ознайомлення в тому обсязі, в якому вирішив за необхідне, що не є порушенням вимог ст. 290 КПК України.

В запереченні на апеляційні скарги представника потерпілих та прокурора ОСОБА_12 просить залишити їх без задоволення та додатково звертає увагу на те, що положеннями п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК України відеофайли віднесено саме до документів, але слідчий ОСОБА_14 постановою від 25 січня 2017 року визнав їх речовими доказами, тому вони повинні бути у кримінальному провадженні в одному примірнику.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували щодо задоволення інших апеляційних скарг; пояснення прокурора, потерпілих та їх представника, які підтримали виключно апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілої сторони; частково дослідивши докази у провадженні; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих скарг; колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого, прокурора та представника потерпілих не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимогст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч. 3ст. 374 КПКУкраїни установлено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 373 КПКУкраїни виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.

За змістомст. 62 Конституції Українипід час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку івстановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1ст. 17 КПКУкраїни полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з вимогамист. 91 КПКУкраїни доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установленихКПКУкраїнивипадках-на потерпілого. Тобто, пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій застаттею (частиною статті) КК України, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

Відповідно до положеньст. 92 КПКУкраїни обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

За результатом апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що у вироку суду першої інстанції викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_12 за ч. 2та ч. 3 ст. 300 КК України, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов такого висновку.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції провів судовий розгляд з дотриманням вимог процесуального закону в межах висунутого обвинувачення; створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав; безпосередньо у судовому засіданні перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази винуватості ОСОБА_12 , на які посилалися прокурор і потерпілі в суді, та згідно з положеннямист. 94 КПКУкраїни оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності; надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, при цьому навів у вироку детальний аналіз досліджених доказів у контексті висунутого ОСОБА_12 обвинувачення та положень закону України про кримінальну відповідальність.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження на підставі досліджених у судових засіданнях доказів, на переконання колегії суддів, є вірним висновок суду про недоведеність у діянні ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2та ч. 3 ст. 300 КК України.

Виходячи зі змісту вироку, що не оспорюється сторонами кримінального провадження і потерпілими, на обґрунтування винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 300 КК України, стороною обвинувачення надано, а судом досліджено низку документів та висновків експертів. Зокрема, оцінено у вироку дані, що містяться у таких доказах, а саме:

- відповіді Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 27.06.18 № 2.4-23/1967 на запит слідчого, за змістом якої дата зйомки запитуваної програми 27 або 28 березня 2013 року, а місце зйомки цієї програми за фактичною адресою ПАТ «НСТУ» м. Київ, вул. Мельникова, 42, павільйон АСБ-1;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю МАГНОЛІЯ-ТВ від 26.03.2018 вих. № 26/03 на запит слідчого стосовно інтерв`ю в ефірі «Радіо Магнолія», яке в мережі Інтернет має назву « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що неможливо надати оригінальний запис даного ефіру, так як за давністю матеріали інтерв`ю (грудень 2013 року) не збереглися;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО» від 26 червня 2018 року вих. №71 на запит слідчого, відповідно до якої особа схожа на ОСОБА_15 ймовірно брала участь у зйомках телепередачі «Експертиза Покатілова» у 2015 році за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» від 23.03.2018 вих. №63 на запит слідчого, згідно з якими передача «Експертиза Покатілова» (питання бездомних тварин) виходила в ефір 25.12.2015 о 20:00 за адресою студії Телеканала «RTI»: м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, оф. 322;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» від 18.04.2018 вих. №87 на запит слідчого, за змістом якої проект «Агенти впливу» закінчив своє існування у 2014 році, така людина як ОСОБА_12 ніколи не працювала на цьому проекті;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агенство «Перший Козацький канал» від 13.04.2018 вих. № 13/04-02 на запит слідчого, відповідно до якої програма за участю ОСОБА_15 була записана (найбільш вирогідно, адже точної інформації не збереглося) 09.02.2016 за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 112;

- відповіді Публічного акціонерного Товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 13.04.2018 № 02-23/1132 на запит слідчого з оригіналом ефірної довідки про те, що на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » програма «Про життя» з ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) вийшла в ефір 04.04.13 о 19:21:31;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія - ТВ» від 02.04.2018 вих. №02/04 на запит слідчого, за змістом якої неможливо повідомити дату, час та місце проведення ефіру і надати необхідний матеріал інтерв`ю в ефірі «Радіо Магнолія», яке в мережі Інтернет має назву « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у зв`язку з тим, що він не зберігся в архіві за терміном давності (грудень 2013);

- відповіді ПрАТ «ТЕЛЕКАНАЛ «ІНТЕР» від 28.03.2018 вих. №176 на запит слідчого, згідно з якою неможливо надати запитувані матеріали, оскільки ПрАТ «ТЕЛЕКАНАЛ «ІНТЕР» не виявлено демонстрації в ефірі телеканалу «ІНТЕР» випусків телепередачі із вказаними параметрами;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» від 11.07.2018 вих. №99 на запит слідчого, згідно з якою програма «Агенти впливу» не виходить в ефір на телеканалі НТН з червня 2015 року; журналісти, які були задіяні при підготовці програми, припинили свою співпрацю з каналом, тому надати інформацію щодо дати і місце запису інтерв`ю з О.Святогором не можливо; програма про знищення бродячих тварин була випущена в ефір 15 березня 2015 року о 12:00;

- відповіді ПрАТ «ТЕЛЕКАНАЛ «ІНТЕР» від 26.06.2018 вих. №376 на запит слідчого про те, що через величезний масив щоденного надходження програмного продукту ПрАТ «ТЕЛЕКАНАЛ «ІНТЕР» не має можливості здійснювати облік /зберігання матеріалів понад встановленні чинним законодавством України норми;

- відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ» від 27.06.2018 вих. №00450/18 на запит слідчого, згідно з якою в рамках процесу зйомок проекту «Один за всіх», що відбувся 28 серпня 2016 року в знімальному павільйоні за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 31-й км автомобільної дороги Київ Чоп, гр. України ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) перебував на зйомках проекту «Один за всіх» в орієнтований проміжок часу з 10:00 до 17:00 за Київським часом; частину сюжету, що включає інтерв`ю з ОСОБА_12 було знято в орієнтований проміжок часу з 10:00 до 18:00 25-27 серпня 2016 року на території парку КПІ, між парком та корпусами інституту на центральній алеї (Політехнічний парк міський парк, розташований у Солом`янському районі м. Києва, вздовж пр. Перемоги, перед першими корпусами Київського політехнічного інституту); випуск проекту «Один за всіх» за участю ОСОБА_12 виходив в ефір 25 вересня 2016 року о 21:00:49 годині за Київським часом;

- заяві від 05.08.2016 Громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрованої Київською місцевою прокуратурою № 10 за вхід. № 3718 від 07.09.2016, згідно з якою, крім іншого, повідомлено про надане 26 лютого 2016 року біля Посольства Республіки Куба в Україні (м. Київ, Шевченківський р-н, провулок Бехтеревський, 5) ОСОБА_12 інтерв`ю журналісту інтернет-видання «Настоящее время», в якому висловлено пропаганду насильства і жорстокості, а саме вбивства бездомних собак;

- рапортах слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 від 07.05.2018, які зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Шевченківського УП ГУНП у м. Києві 07.05.2018, щодо виявлення під час розслідування кримінального провадження №42016101100000288 від 07.09.2016 обставин, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень;

- заяві свідка ОСОБА_9 від 25.01.2017 та постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом і встановлення місця його зберігання від 25.01.2017, за змістом яких 25.01.2017 свідком ОСОБА_9 до матеріалів кримінального провадження №42016101100000288 долучено, а процесуальним рішенням слідчого визнано речовими доказами: DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Зачем догхантеры убивают бродячих собак» подовженістю 00:16:20; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Про життя. Бывший друг человека» подовженістю 00:55:22; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Выпуск № 12, Собачья жизнь. Святогор1» подовженістю 00:01:00; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Агенты влияния Телеканал НТН_2015» подовженістю 00:01:04; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «ДогхантерыУБВолонтеры.интервью с догхантером» подовженістю 00:22:36, а також з відеофайлом, який має назву «ДогхантерыVSВолонтеры. интервью с догхантером» подовженістю 00:22:36; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Питання бездомних тварин» подовженістю 00:43:15; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Алексей Святогор защищает безопасность людей» подовженістю 00:02:56; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Догхантеры: убийцы или защитники людей» подовженістю 00:28:55; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Догхантеры убийцы бродячих собак» подовженістю 00:34:34; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, який має назву «Догхантеры» подовженістю 00:02:18;

- протоколі перегляду відеозапису від 09.08.2017, за змістом якого слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису з назвою «Догхантеры», який знаходиться на DVD-R диску, ємністю 4,7 GB, подовженістю 00:02:18 год., розмір файлу складає 7,52 МВ, встановив, що ОСОБА_12 надає кореспонденту телеканалу «УКРАИНА Киев» інтерв`ю, в ході якого, серед іншого, висловлюється щодо бездомних собак, які гризуть і рвуть у дворах котів, домашніх собак; зайнявся догхантерством, тому, що комунальні служби не справляються з проблемою бездомних собак; для отруєння собак використовує препарат, який без рецепту можна придбати в аптеці, після вживання якого в собак настає кисневий голод і вони засинають;

- протоколі огляду відеозапису від 13.08.2017, згідно з яким слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису з назвою «Догхантеры: убийцы или защитники людей? Алексей Святогор. Di», який знаходиться на компакт-диску DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що ОСОБА_12 веде бесіду з ведучою програми «I-one», серед іншого, про діяльність догхантерів, не потрібних у місті бездомних та бродячих собак, які також розносять велику кількість небезпечних хвороб, способи отруєння собак, при цьому засуджує діяльність зоозахисників;

- протоколі огляду відеозапису від 06.08.2017, згідно з яким слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису «Догхантеры Убийцы Бродячих Собак!», який знаходиться на компакт-диску DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що на ОСОБА_19 відбувається діалог між ведучим ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , серед іншого, про діяльність догхантерів, зоозахисників, про бездомних собак, притулки для них, про отруєння бездомних собак;

- протоколі огляду відеозапису від 05.07.2017, за змістом якого слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису «Алексей Святогор защищает безопасность людей!», який знаходиться на компакт-диску DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що ОСОБА_12 02.04.12 дає інтерв`ю у програмі «ВІКНА» на телеканалі «СТБ», в якому, серед іншого, повідомляє, що «ни один догхантер и ни кто, ни один нормальный человек, не может естественно поддерживать, что он там «мочил» этих собак»;

- протоколі огляду відеозапису від 11.08.2017, за змістом якого слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису «Питання бездомних тварин», який знаходиться на компакт-диску DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що в студії телеканалу «RTI», крім інших, присутній ОСОБА_12 , який бере участь в обговоренні питання бездомних тварин, повідомляє про діяльність догхантерів та зоозахисників;

- протоколі огляду відеозапису від 14.07.2017, відповідно до якого слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозаписів «Догхантеры VS Волонтеры. Интервью с догхантером Алексеем Св2», «Догхантеры VS Волонтеры. Интервью с догхантером Алексеем Свя», які знаходяться на компакт-диску DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучені до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що ОСОБА_12 в інтерв`ю повідомляє про діяльність догхантерів, отруєння ними бездомних собак препаратом від туберкульозу, про діяльність зоозахисників та нібито їх причетність до розповсюдження відеозаписів з муками собак;

- протоколі огляду відеозапису від 10.08.2017, за змістом якого слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеофайлу «Выпуск №12.Собачья жизнь_святогор1», який знаходиться на компакт-диску формату DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що ОСОБА_12 повідомляє про небезпеку бездомних собак для людей;

- протоколі огляду відеозапису від 12.08.2017, згідно з яким слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеофайлу «Агенты влиянияТелеканал НТН_2015», який знаходиться на компакт-диску формату DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що ОСОБА_22 представник руху догхантерів, виступає за фізичне знищення бродячих собак шляхом їх отруєння;

- протоколі огляду відеозапису від 13.07.2017, за змістом яких слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеофайлу «Зачем догхантеры убивают бродячих собак? Один за всіх. Ча», який знаходиться на компакт-диску формату DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що в студії програми «Один за всіх» телеканалу «СТБ» ОСОБА_12 , серед іншого, повідомив про своє ставлення до бездомних собак, про їх отруєння лікарськими препаратами;

- протоколі огляду відеозапису від 08.08.2017, згідно з яким слідчий у кримінальному провадженні за результатом перегляду відеозапису з назвою «Про життя. Бывший друг человека», подовженістю 00:55:22, який знаходяться на компакт-диску формату DVD-R об`ємом 4,7 GB і долучений до матеріалів кримінального провадження свідком, встановив, що в студії, крім інших, знаходяться ведучий передачі А.Пальчевський та ОСОБА_12 , останній, серед іншого, повідомив про своє ставлення до бездомних собак, яких не повинно бути на вулицях, про отруєння собак, про своє ставлення до відлову та стерилізації собак;

- висновку експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи № 2384/17-39/5674/17-39 від 30.08.2017, згідно з яким: у висловлюваннях ОСОБА_12 , наявних у текстових матеріалах відеозвукозаписів відеофайлів: «Зачем догхантеры убивают бродячих собак? Один за всіх. Ча», «Про життя. Бывший друг человека», «Выпуск №12 Собачня жизнь. Святогор ор1», «Агенты влияния Телеканал НТН_2015», «Догхантеры VS Волонтеры. Интервью с догхантером Алексеем Свя», «Питання бездомних тварин», «Догхантеры: убийцы или защитники людей? Алексей Святогор Di», «Догхантеры убийцы бродячих собак!», «Догхантеры», які містяться на DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, відсутні прямі публічні заклики до вчинення певних дій, а саме вбивства собак. Разом із тим, у висловлюваннях ОСОБА_12 , наведених у п. 1 (1, 2) дослідницької частини висновку, адресантом через ЗМІ поширюються ідеї, погляди та переконання, зміст яких полягає: - у змалюванні негативного образу безпритульних собак як агресивних, небезпечних і непотрібних містянам тварин; - в інформуванні адресатів про способи позбавлення безпритульних собак життя, якими є отруєння лікарським препаратом та відстріл; - в інформуванні адресатів про лікарський препарат, яким догхантери отруюють безпритульних собак, акцентуванні уваги на його назві та способах застосування; - в інформуванні адресатів про те, що отруєння безпритульних собак є єдиним «гуманним», безпечним, доступним і ефективним методом вирішення проблеми безпритульних тварин у місті, який не суперечить закону та підтримується міською владою; - в інформуванні адресатів про те, що нічого поганого у вбивстві безпритульних собак і птахів, зокрема зі зброї, немає, оскільки така діяльність відповідає закону; у спонуканні адресатів до підтримки і наслідування діяльності догхантерів та реалізації висловлених адресантом ідей.

Зміст висловлювань ОСОБА_12 , наведених у п. 1 (1, 2) дослідницької частини висновку, спрямований на створення у адресатів уявлення про безпритульних собак як про шкідливих, небезпечних, непотрібних у містах істот і формування у них переконання в істинності, доцільності та слушності переконань і тверджень про те, що вирішення проблеми безпритульних тварин у місті можливе лише шляхом їх отруєння або відстрілу, та про те, що ці методи є безпечними, ефективними, не суперечать закону і підтримуються міською владою, а також, загалом, на заохочування і спонукання адресатів до підтримки та наслідування діяльності і вчинків догхантерів та реалізації висловлених адресантом ідей.

Висловлювання, в яких містяться прямі публічні заклики до скоєння незаконних дій, а саме вбивства собак, а також висловлювання, у яких адресантом пропагуються культ насильства і жорстокості, саме вбивство бездомних собак, у відеозвукозаписі відеофайлу, який має назву «Алексей Святогор защищает безопасность людей!» і міститься на DVD-R диску «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату тр4, відсутні.

Такі висновки зроблені на основі спеціальних лінгвістичних знань із застосуванням методів лінгвістики, а тому вони не містять правової кваліфікації і потребують подальшої юридичної оцінки;

- аудіо та відеозаписів на DVD-R дисках, переглянутих у судовому засіданні;

- висновку судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12.03.2018 №14617, згідно з якими О.Святогор, який виступає в якості респондента під час інтерв`ю, тексти яких містяться у файлах під назвами: «Зачем догхантеры убивают бродячих собак», тривалістю 00:16:20; «Про життя. Бывший друг человека», тривалістю 00:55:22; «Выпуск №12, Собачья жизнь.святогор1», тривалістю 00:01:00; «Агенты влияния. Телеканал НТН 2015», тривалістю 00:01:04; «Догхантеры VS Волонтеры. интервью с догхантером», тривалістю 00:22:36; «Питання бездомних тварин», тривалістю 00:43:15; «Алексей Святогор защищает безопасность людей», тривалістю 00:02:56; «Догхантеры: убийцы или защитники людей», тривалістю 00:28:55; «Догхантеры убийцы бродячих собак», тривалістю 00:34:34; «Догхантеры», тривалістю 00:02:18, є одним з їх авторів (співавтором), на репліки якого припадає основне ідейно-смислове навантаження. У репліках О. Святогора, що містяться у текстах файлів «Догхантеры убийцы бродячих собак», тривалістю 00:34:34 (протокол огляду від 06.08.2017), «Догхантеры: убийцы или защитники людей» (протокол огляду від 13.08.2017), «Питання бездомних тварин» (протокол огляду від 11.08.2017), «Зачем догхантеры убивают бродячих собак», тривалістю 00:16:20 (протокол огляду від 13.07.2017), «Догхантеры VS Волонтеры. интервью с догхантером», тривалістю 00:22:36 (протокол огляду від 14.07.2017), «Про життя. Бывший друг человека», тривалістю 00:55:22 (протокол огляду від 08.08.2017), «Догхантеры», тривалістю 00:02:18 (протокол огляду від 09.08.2017), «Агенты влияния. Телеканал НТН 2015», тривалістю 00:01:04 (протокол огляду від 12.08.2017) наявні висловлювання, що пропагують насильство та жорстокість по відношенню до безпритульних тварин. Поширення таких висловлювань О. Святогора у засобах масової інформації сприяють їх розповсюдженню серед невизначеного кола осіб глядачів та слухачів. (Відповідні фрагменти текстів наведені у п. 2 дослідницької частини Висновку експертизи). У текстах файлів під назвами «Выпуск №12, Собачья жизнь.святогор1», тривалістю 00:01:00 (протокол огляду від 10.08.2017), «Алексей Святогор защищает безопасность людей», тривалістю 00:02:56 (протокол огляду відеозаписів від 05.07.2017), висловлювання, зміст яких можна було б розцінювати як такі, що пропагують культ насильства і жорстокості щодо безпритульних тварин, відсутні;

- висновку експертів за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи № 23554/17-39/6809/6810/18-39 від 30.03.2018, згідно з яким у промовах ОСОБА_12 , які наявні на відео-звукозаписах, що знаходяться на DVD-R дисках (аналогічні були предметом дослідження судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи відповідно до висновку від 12.03.2018 №14617), виявлені стійкі, неодноразово повторювані висловлювання ОСОБА_12 такого змісту: 1) ставлення до бездомних, безпритульних, бродячих собак як до хижих, огидних тварин, які не мають права на існування, нетерпимість до цих тварин; 2) безальтернативне однобічне акцентування ОСОБА_12 уваги аудиторії на смертельній небезпеці бездомних собак для людей, на небезпеці бездомних собак для здоров`я людей, для життя інших тварин, на дискомфорті їх наявності для проживання людей, тобто в аудиторії формується упереджене вкрай негативне ставлення до бездомних собак; 3) опис, в тому числі із деталізацією, із цинічним гумором, способів умертвіння, убивання бездомних собак; 4) проголошення умертвіння, убивання бездомних собак як єдиного реального та ефективного на сьогодні, законного, нормального і безсумнівно гуманного та дешевого способу очищення населених пунктів від цих тварин (в тому числі, супроводжуючи все це цинічним гумором), прирівнювання умертвіння, убивання бездомних собак до знищення щурів, до полювання, до забою тварин, м`ясо яких вживають в їжу; пряма агітація аудиторії за умертвіння, убивання бездомних собак (Агитирую другим способом. У меня 500 публикаций в средствах массовой информации (...) Объясняю в том, что, например, отрава собак ни имеет ничего плохого); 5) наполягання на тому, що більшість населення України підтримує умертвіння, убивання бездомних собак як спосіб очищення населених пунктів від цих тварин, люди самі організовано цим займаються, тобто вважають знищення бездомних собак, в тому числі власноруч, нормальним явищем, нормальною поведінкою; 6) посилання на неспроможність, небажання комунальних служб, влади вирішити проблему бездомних собак у населених пунктах; 7) виправдування умертвіння, убивання бездомних собак як необхідного в даних умовах способу очищення населених пунктів від цих тварин (останніх ОСОБА_12 уподібнює бруду, сміттю), вихваляння такого способу порівнянням його з наведенням чистоти, з сумлінним виконанням свого обов`язку; 8) огульна дискредитація зоозахисників як аморальних, жорстоких, цинічних людей, діяльність яких безглузда і шкідлива, на відміну від догхантерів; 9) визнання ОСОБА_12 , що отруєння бездомних собак є не безболісним способом умертвіння, убивання бездомних собак, а болючим, тяжким, нестерпним (текстове відтворення 1.5: Ну было бы глупо мне, или моим коллегам покормив этих собак изониазидом потом тут тусоваться, ждать пока там собака будит мучаться, потом ее снимать на видео, и потом его выкладывать; текстове відтворення 1.8: Нет, догхантеров не интересует, как там собаки мучаются. Это удел зоозащитников, так называемых); 10) підкріплення позиції щодо умертвіння, убивання бездомних собак як єдиного реального на сьогодні, законного, нормального і безсумнівно гуманного способу очищення населених пунктів від цих тварин чинним законодавством, на відміну від звинувачення в незаконності, жорстокості діяльності зоозахисників; в тому числі необ`єктивно-вибіркове, перекручене використання законодавства із захисту тварин для відволікання від сутності діяльності догхантерів, для виправдування останньої; 11) наукове обґрунтування умертвіння, убивання бездомних собак як єдиного реального на сьогодні, законного, нормального і безсумнівно гуманного способу очищення населених пунктів від цих тварин із посиланням на власні наукові праці та інші твори (Агитирую другим способом. У меня 500 публикаций в средствах массовой информации (...) Объясняю в том, что, например, отрава собак ни имеет ничего плохого; ... я аспирант научного учреждения, то есть несколько было работ написано, изложено научных сугубо, по проблемах бродячих собак, то есть они вредны, какой вред они приносят, сколько денег на них тратиться, какие убытки от них, ну и в интернете тоже в интернет изданиях, скажем так около десятка полноценных публикаций тоже на эту скажем так, по этому предмету есть, ну и огромная куча, скажем так чисто юридических моментов).

Виявлене свідчить про те, що у промовах ОСОБА_12 міститься:

- вихваляння умертвіння, убивання (тобто насильницького позбавлення життя) бездомних собак як єдиного реального на сьогодні, законного, нормального і безсумнівно гуманного способу очищення населених пунктів від цих тварин,

- сповідування зазначеного насильства стосовно бездомних собак як необхідної умови нормальної життєдіяльності суспільства,

- розкриття технології насильницького позбавлення життя бездомних собак.

При цьому дані прояви насильства видаються за правильну поведінку, за виконання обов`язку, що заслуговує на наслідування і поширення. Окрім цього, ОСОБА_12 проголошує запропонований ним метод позбавлення життя бездомних собак безболісним, насправді розуміючи його болючість, тяжкість і нестерпність для собак.

ОСОБА_12 безпосередньо визнає, що у своїх промовах він спирається на отримані ним наукові дані, що все ним висловлене детальніше описане в його наукових працях, публікаціях у ЗМІ (які є різновидом творів), тобто у своїх промовах розкриває зміст власних творів, в яких йдеться про технологію умертвіння, убивання бездомних собак, про шкоду бездомних собак для людей, про допустимість таких проявів насильства у чинному законодавстві, уточнює, пояснює, популяризує цей зміст, агітує за практичне втілення викладених ним ідей.

В цілому описане вище є пропагандою культу насильства і жорстокості, в тому числі шляхом популяризації вже опублікованих власних творів, агітацією за практичне втілення насильства і жорстокості стосовно бездомних собак.

Висловлювання ОСОБА_12 , ...кто-то должен когда-то принять решения и начать заниматься чем-то, стыдно скажем так не убивать, а стыдно жить в грязи... , ...нельзя защищать мусор на улицах, это глупо, это глупо и аморально..., ...стыдно жить в грязи... убивать не стыдно..., ...но нужно просто быть откровенным, в грязи стыдно жить. Убирать не стыдно. И иного выхода просто нет. Если не я то кто?, враховуючи контекст промов, а також граматичне оформлення цих висловлювань (должен принять решения и начать заниматься, стыдно не убирать, а стыдно жить в грязи, нельзя защищать мусор на улицах, стыдно жить в грязи... убирать не стыдно, нужно просто быть откровенным, в грязи стыдно жить. Убирать не стыдно, Если не я, то кто?), є спонуканням реципієнтів (аудиторії) у формі вказівок, закликів, заборони, гасел до прибирання сміття на вулицях, де під таким прибиранням сміття розуміється умертвіння, убивання бездомних собак.

Промови ОСОБА_12 , які наявні на досліджених відео-звукозаписах, що знаходяться на DVD-R дисках, є усними творами ОСОБА_12 ;

- роз`ясненні висновку експерта ОСОБА_23 , за змістом яких експерт, підтримавши висновок експертизи, також зазначила, що по суті висловлювання ОСОБА_12 є реалізованими через засоби масової інформації, вони мають всі ознаки пропаганди, а з огляду на зміст, пропаганди насильства. Висловлювання ОСОБА_12 це є усно-мовленнєвий твір, створений безпосередньо адресантом мовлення, особою, яка реалізує продукт своєї мовленнєвої діяльності через усне мовлення. Це усне мовлення зафіксоване на відеоносії, тобто ретранслювалося у ЗМІ, їй на дослідження було надано на диску, тобто воно зафіксовано на певному носії інформації. У кожному із виступів ОСОБА_12 є певна тема і певна ідея, яка ретранслюється у всіх виступах, присутня системність, тенденційність, оскільки у жодному із своїх виступів ОСОБА_12 не заперечує, що раніше сказав неправильно, не дотримуйтесь цього. Навпаки він налаштований на те, що ця ідея правильна і реалізувати її потрібно, розказує про способи реалізації такої ідеї. Під час експертизи досліджувалися ті об`єкти, які надані слідчим, експерт не перевіряє такі об`єкти дослідження на їх достовірність.

Відображені у вироку і показання потерпілих та свідків, які суд сприймав безпосередньо в судових засіданнях.

Так, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_8 , на волонтерських засадах вона надає допомогу безпритульним тваринам. 04.03.2013 її було запрошено на телепередачу «Про життя» з ОСОБА_16 , яка була присвячена подіям в парку «Гідропарк» 21.02.2013 щодо отруєння безпритульних собак і такі події, на її думку, пов`язані з діяльністю ОСОБА_12 , який неодноразово створював публікації на сайті «Вредителям нет» із закликами щодо знищення тварин. На цю телепередачу також було запрошено ОСОБА_24 , який під час зйомок телепередачі пропагував культ насильства над тваринами. У подальшому відео телепередачі було змонтовано, однак це суті пропагування обвинуваченого не змінювало.

За показаннями в суді потерпілої ОСОБА_9 , вона є зоозахисницею безпритульних тварин близько 8 років. Майже в кожному своєму виступі ОСОБА_24 висловлювався негативно на адресу волонтерів, які рятують тварин, і майже в кожному виступі називав медичні препарати, якими отруював тварин, зокрема собак. Телепередачі за участю обвинуваченого вона бачила на телеканалах, а також на YouTube. Відеозаписи телепередач та звукозаписи радіопередач за участю ОСОБА_24 були завантажені нею з мережі Інтернет, записані на диски та надані слідчому. Пропагування ОСОБА_24 насильства та жорстокого поводження з безпритульними тваринами нанесло їй душевних та емоційніх страждань.

Свідок ОСОБА_25 показала, що є зоозахисницею та дізналася про ОСОБА_12 із соціальних мереж, в яких він активно пропонував різні заборонені для вільного продажу препарати, які можливо використати для вбивства тварин. Він рекомендував як купувати такі препарати, як їх застосовувати та в яких дозах, називаючи це все «вкусняшки», розказував, що тварини потім відправляються на райдугу. ОСОБА_12 призивав собі подібних застосовувати препарати та в такий вкрай жорстокий спосіб позбавлятися любих тварин.

Крім того, як показала свідок, вона декілька разів запрошувалася на програми телебачення як експерт з приводу гуманного врегулювання чисельності тварин, в тому числі, бездомних, куди з`являвся ОСОБА_12 та пояснював зовсім іншу точку зору, підтримуючи при цьому всі негуманні методи, а саме вбивство. Після таких рекомендацій обвинуваченого, в тому числі в соціальних мережах, майже стовідсотково наставала смерть тварин від різних препаратів, зокрема протитуберкульозних. На всіх програмах телебачення ОСОБА_12 заявляв, що потрібно позбавлятися тварин саме таким методом, оскільки гуманні методи не є раціональними, дієвими, хоча світова практика доводить абсолютно інше та зоозахисники за останній час спільною роботою з представниками влади нанівець звели присутність бездомних тварин на вулицях гуманними методами.

Приблизно в 2016 2017 роках, як повідомила свідок, вона була присутня на програмі «Один за всіх» каналу « ІНФОРМАЦІЯ_12 », куди обвинувачений був запрошений головним героєм та на всю країну розказував про свою позицію. На цій програмі також були присутні колега обвинуваченого ОСОБА_26 , зоозахисник ОСОБА_27 , експерт ОСОБА_28 та інші зоозахисники, серед яких були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того, вона була присутня на програмі «Страсти за ревезором» на «Новому каналі», куди був запрошений ОСОБА_12 . Позиція обвинуваченого на всіх передачах була абсолютно незмінна, він пропагував вбивство бездомних тварин найжорстокішими методами, оскільки тварини зазнають страждань та помирають у страшних муках на очах у людей, дітей, своїх опікунів. Це є пряма пропаганда та вербування ОСОБА_12 собі подібних, в результаті чого значно збільшилася кількість вбивств тварин, що свідчить про досягнення обвинуваченим бажаного результату. В мережі YouTube програма «Один за всіх» за участю ОСОБА_12 носила характер пропаганди, оскільки було багато коментарів як на підтримку, яких було більше, так і на засудження.

Також за показаннями свідка, все, що говорилося обвинуваченим під час згаданої програми на каналі «СТБ», міститься у відео на YouTube каналі, нічого не було вилучено з його промов, просто змонтовано відео з п`яти годин в одну годину, яке в подальшому було розміщено в різних соціальних мережах.

За змістом показань свідка ОСОБА_29 , вона дізналася про догхантерів та ОСОБА_12 у 2012 році, коли особисто спостерігала як помирає собака. Після цього вона стала відстежувати в мережі Інтернет інформацію про догхантерів та убитих ними собак. Спільно з іншими небайдужими людьми зверталася з цього приводу до депутата. Вони отримали відповідь, що заяву передали до міліції, однак правоохоронні органи не стали цим займатися. Потім було багато отруєнь собак, за кожним фактом вони викликали міліцію, складали акти. На сайті догхантерів вони бачили фотографії живих собак, яких потім знаходили отруєними.

Свідок також показала, що брала участь у програмі «Один за всіх» на каналі «СТБ», бачила інтерв`ю ОСОБА_12 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_13 » в передачі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 », інші відео в мережі Інтернет, де ОСОБА_12 відкрито пропагує знищення собак, яких називає «блоховозами», розказує рецепт їх вбивства. Висловлювання ОСОБА_12 носять пропагандистський характер, оскільки він закликав отруювати бездомних собак.

Свідок ОСОБА_30 в суді показала, що є зоозахисницею та багато років знає ОСОБА_12 , який займається протилежною їй діяльністю, вбиває з особливою жорстокістю тварин та пропагує про це в соціальних мережах. Вона неодноразово була зі ОСОБА_12 на телевізійних каналах, де останній розповідав як вбиває тварин та закликав до цього інших, знаючи про те, що це негуманний метод, що тварини помирають в муках. Зокрема, вона була присутня на передачах «Страсти за ревезором» «Нового каналу» та «Один за всіх» телеканалу «СТБ», де ОСОБА_12 був зі своєю колегою ОСОБА_31 Суть передачі «Один за всіх» на телеканалі «СТБ» полягала в тому, що в м. Ірпінь в один проміжок часу вмирали від отрути бездомні та домашні тварини. На цій програмі були присутні волонтери з м. Ірпінь, зоозахисники, ОСОБА_12 та його напарниця ОСОБА_32 . На той момент останні у соціальних мережах розповідали про свої методи вбивства тварин. Зйомки передачі тривали три години, ОСОБА_12 абсолютно спокійно розповідав, що він нічого поганого не бачить в таких методах. В подальшому вона бачила цю передачу. ОСОБА_12 на всіх передачах завжди закликав до вбивств тварин та розповідав про методи вбивств, на своїй сторінці у Фейсбук виставляв фотографії собак, вказував їх місцезнаходження та писав, якщо ніхто не забере тварин, то він приїде завтра і їх не буде.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_33 , вона була присутня як експерт на телепередачі, яку вів ОСОБА_34 на каналі «ICTV», де ОСОБА_12 закликав отруювати собак та котів, відстрілювати тварин на вулицях. Крім того, вона дивилася по телебаченню на каналі «ICTV» передачу за участю ОСОБА_12 та в черговий раз отримала моральне потрясіння. Цю передачу дивилися мільйони людей в Україні та, судячи з відгуків, певна їх частина готова підтримати вбивства тварин. ОСОБА_12 протягом тривалого часу закликає до знищення тварин шляхом отруєння, відстрілу, що заборонено законом, а також дає поради іншим як уникнути кримінальної відповідальності. У своїх висловлюваннях ОСОБА_12 закликає до жорстокого поводження з тваринами задля начебто захисту громадян, що є безсумнівною пропагандою.

За змістом показань свідка ОСОБА_35 в суді, особисто вона ніколи не спілкувалася зі ОСОБА_12 , але побачивши, як помирають собаки, дізналася, що ОСОБА_12 є членом російсько-українського екстремістського угрупування з назвою «Догхантери», які розповсюджують свої страшні ідеї по відношенню до тварин. Вона дивилася передачі, в яких пропагується вбивство собак.

Як показала свідок, ОСОБА_12 через передачі та Фейсбук розповсюджує рецепти вбивства тварин. Всі знають на «СТБ» програму «Вікна новини», в одній з яких ОСОБА_12 стріляє і каже, що це нормально вбивати собак, птахів. На передачі «Про життя» ОСОБА_12 сказав, що в нього п`ятсот публікацій у ЗМІ, де він пояснює, що в отруєнні собак нічого страшного немає, тобто йде така неприкрита пропаганда насилля. Пропагував вбивство тварин ОСОБА_12 і на ТНК медіа «Интервью с догхантером», в інтерв`ю «Дяди Леши». Усі передачі націлені на неприкриту страшну пропаганду ідей фашизму, ОСОБА_12 пропагує отруювати тварин, розповсюджує рецепт, при цьому після цих передач були коментарі на його підтримку.

За показаннями свідка ОСОБА_36 , вона була учасником двох телепередач, а саме «Про життя», яку вів ОСОБА_34 у 2014 році, та на каналі «CTБ» у 2016 році «Один за всіх», де ОСОБА_12 закликав до знищення тварин на вулицях жорстокими методами.

Свідок ОСОБА_37 в суді показала, що у 2016 році познайомилась з обвинуваченим, який з`явився в коментарях соціальних мереж та у місцевих групах з агресивними висловлюваннями проти тварин з метою привернення до себе уваги якомога більшої кількості людей, а далі і з пропагандою, у якій свої дії представляв як єдині правильні, закликаючи приєднуватися до нього. Це викликало досить великий резонанс, далі була знята передача на телеканалі «СТБ» «Один за всіх», у якій обвинувачений брав участь, а вона була присутня. У цій передачі ОСОБА_12 висловлював фрази на підтримку своїх ідей. У подальшому вона переглядала відео вказаної передачі, де інформація не була викривленою та не відрізнялася за своїм контекстом від тих подій, що відбувались у студії.

Обвинувачений ОСОБА_12 винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, стверджував в суді, що не порушував жодний закон України і ніяку відеопродукцію з пропагандою насильства над тваринами не виготовляв і не розповсюджував.

ОСОБА_12 не заперечував, що запрошувався для участі на радіо- та телепередачі. Повідомив, що на одній із телепередач, де його участь була добровільною, обговорювались обставини щодо долі людей, погризених безпритульними собаками. Ця телепередача знімалась у студії приблизно 4 години за наявності 12 телекамер та відео телепередачі в подальшому було змонтовано. Ніяких сценаріїв цих передач не було, до початку укладався договір щодо нерозповсюдження даних телепередачі. Під час обговорення питань, які стосувалось безпритульних тварин, він цитував твір Остапа Вишні «Мисливські усмішки», де є фраза «Винищуйте бродячих собак!», ніколи не пропагував вбивства тварин.

Проаналізувавши такі докази за правилами ст. 94 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_12 , беручи участь: не пізніше 27.03.2013 в студії телеканалу «UA:ПЕРШИЙ» ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_15 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; не пізніше грудня НОМЕР_1 у невстановленому місці в інтерв`ю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; не пізніше ІНФОРМАЦІЯ_16 , у невстановленому місці в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в студії телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_17 » за адресою: АДРЕСА_2 ; не пізніше грудня 2015 року, в студії телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_18 » за адресою: АДРЕСА_3 в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в інтерв`ю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_19 »; ІНФОРМАЦІЯ_20 в студії телеканалу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » за адресою: АДРЕСА_4 , в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; ІНФОРМАЦІЯ_22 в студії телеканалу ТОВ «Телеканал СТБ», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 31-й кілометр автомобільної дороги «Київ Чоп» в ефірі телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; ІНФОРМАЦІЯ_23 , в ефірі телепередачі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_24 », у всіх своїх публічних висловлюваннях пропагував фізичне знищення бездомних тварин, зокрема собак, детально описував спосіб знищення шляхом отруєння, крім того роз`яснював, яким чином таке отруєння здійснювати, звертався до широкого загалу людей та переконував, що ця ідея хороша, заслуговує на наслідування та поширення.

Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд дійшов вірного висновку і про те, що самі по собі такі висловлювання ОСОБА_12 на радіоефірах та в студіях телеканалів не утворюють як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Як убачається із висунутого ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 300 КК України обвинувачення, йому інкримінується вчинення таких дій, як виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, а за ч. 3 ст. 300 КК України виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, вчинене повторно.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами та доведення в суді двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Передбачений ст. 300 ККУкраїни склад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт.

Складовою об`єкта злочину, який нерозривно пов`язаний із суспільними відносинами, які охороняються кримінальним законом, і яким завдано істотної шкоди чи створюється загроза її заподіяння, є предмет злочину.

Предмет злочину - це факультативна ознака об`єкта злочину, що знаходить свій прояв у матеріальних цінностях (котрі людина може сприймати органами чуття чи фіксувати спеціальними технічними засобами), з приводу яких та шляхом безпосереднього впливу на які (або без такого впливу) вчиняється злочинне діяння.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 300 КК України, закон про кримінальну відповідальність визначає твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, а спеціальним предметом, який окремо визначений у ч. 2 ст. 300 КК України кіно- та відеопродукцію аналогічного змісту.

За загальним визначенням твір це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо.

Твір може бути виражений у будь-якій об`єктивній формі, але обов`язково придатній для відтворення, сприймання.

Твори в розумінні предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 300 КК України, характеризуються такими ознаками, як фізична, соціальна, юридична.

При цьому фізична ознака означає, що ці твори мають становити матеріальний предмет, тобто матеріалізовані у формі писаних чи відповідно розмножених (надрукованих) текстів, фільмів, магнітофонних записів, комп`ютерних програм на носіях інформації.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 300 КК України, полягає у вчиненні будь-яких з передбачених у диспозиції цієї норми Закону України про кримінальну відповідальність дій, окремими формами яких є виготовлення предметів злочину, а також їх розповсюдження, що законодавцем визначено і як мету інших форм вчинення цього злочину, яка є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони ст. 300 КК України.

Виготовлення це створення таких творів заново, як у випадку їх авторського створення, так і технічного вироблення чи розмноження.

З огляду на зміст висунутого ОСОБА_12 обвинувачення, предметом якого виступають відеозаписи (відеопродукція) указаних в обвинувальному акті телеефірів, переміщені на певний носій інформації, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що самі по собі усні висловлювання ОСОБА_12 на радіоефірах та в студіях телеканалів, на яких за запрошеннями брав участь останній, не становлять окремий матеріальний предмет.

При цьому не спростований жодним доказом у справі висновок суду про те, що ОСОБА_12 , крім безпосередньої участі на теле- та радіопередачах, в яких мали місце його висловлювання на запропоновані теми, будь-яких інших дій, пов`язаних із виготовленням відеопродукції згаданих передач, не вчиняв, тобто особисто на фіксував технічними засобами і не створював відповідні аудіо- та відеозаписи, не монтував їх, не записував ці теле- та радіопередачі на будь-які носії інформації та не розповсюджував їх.

Як вірно вказав у вироку суд першої інстанції, у висунутому ОСОБА_12 обвинуваченні у фактичних обставинах, які встановив прокурор, не зазначається спосіб створення, відтворення, розмноження аудіо- та відеопродукції безпосередньо обвинуваченим. З наведених в обвинувальному акті фактичних обставин інкримінованих кримінальних правопорушень слідує, що під виготовленням ОСОБА_12 аудіо- та відеопродукції, її створенням, сторона обвинувачення має на увазі лише його участь в радіоефірах та телепередачах, надання ним інтерв`ю та висловлення своїх переконань щодо етичності вбивств безпритульних тварин, інформування про способи їх вбивств.

Така ж позиція сторони обвинувачення та потерпілої сторони міститься і в доводах апеляційних скарг. Разом із цим представник потерпілих, обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, посилається на те, що суд не застосував положення ст.ст. 1, 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до яких кожен із авторів аудіовізуального твору є самостійним його автором із самостійними правами та обов`язками, отже безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що ОСОБА_12 особисто створював текст, який потім ним було проголошено, записано як телепередачі та розповсюджено в ефір.

Досліджуючи такі доводи апеляційних скарг, з огляду на те, що в обвинуваченні, серед іншого, викладені обставини участі ОСОБА_24 у телепередачах, а відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України регулюються Законом України «Про телебачення і радіомовлення», колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати як норми Закону України «Про авторське право і суміжні права», так і згаданого спеціального закону.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції станом на 11 жовтня 2016 року):

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

запис (звукозапис, відеозапис) - фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль ( а також лазерних променів, гамма-променів того) у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів…, творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організації мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник.

Тобто саме спільною працею таких осіб створюється аудіовізувальний твір, а відповідно до положень ст. 13 цього ж Закону авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

Співавторством є також авторське право на інтерв`ю. Співавторами інтерв`ю є особа, яка дала інтерв`ю, та особа, яка його взяла.

Опублікування запису інтерв`ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв`ю.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції станом на 11 жовтня 2016 року):

аудіовізуальний твір частина телерадіопрограми, яка є об`єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників;

власний продукт телерадіоорганізації програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансовані телерадіоорганізацією;

передача (телерадіопередача) змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програм і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

студія-виробник (незалежний продюсер) - суб`єкт господарювання, який займається створенням (виготовленням) фільмів, реклами, окремих теле- та/або радіопередач чи програм;

телебачення - виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження;

телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення;

телерадіожурналіст штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження;

телерадіопрацівник штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов`язків бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач.

Згідно з вимогами ст. 6 у взаємозв`язку з положеннями ст. 67 цього Закону відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програм та/ чи передачі; у випадках, передбачених законодавством України, зокрема, якщо інформація розповсюджується без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації, відповідальність за зміст окремих передач можуть нести інші особи.

Аналіз наведених вимог законодавства в контексті висунутого ОСОБА_12 обвинувачення, за яким не інкриміновано вчинення злочинів у співучасті з іншими особами та в якому відсутні жодні посилання на співавторство ОСОБА_12 у створенні відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що саме по собі усне мовлення ОСОБА_12 не являється твором у розумінні предмета злочину, передбаченого ч. 2 ст. 300 КПК України, оскільки в даному випадку не є продуктом його особистої, окремої творчої діяльності, зафіксованим на певний матеріальний носій, а являється його особистими міркуваннями стосовно дискусійних питань, винесених на обговорення учасників радіо- та телепередач, де він приймав участь за запрошеннями, та поставлених питань в ході інтерв`ю. Тобто в даному випадку не є тотожним з поняттям виготовлення відеопродукції.

Таким чином за відсутності доказів у кримінальному провадженні, які б доводили, що ОСОБА_12 вчинялись дії, пов`язані з записом указаних в обвинуваченні програм або передач, у тому числі на будь-які носії інформації, з подальшою їх трансляцією, оплатною або безоплатною передачею іншим особам, є непереконливими доводи сторони обвинувачення, потерпілих та їх представника в суді першої інстанції та апеляційному суді про те, що висловлюючись на передачах про вбивство безпритульних тварин, про інформування щодо способів вбивства тварин шляхом отруєння та відстрілу ОСОБА_12 створив у розумінні диспозиції ч. 2 та ч. 3 ст. 300 КК України відеопродукцію та аудіопродукцію, яка пропагує культ насильства і жорстокості.

Разом із цим, колегія суддів також зауважує, що сам факт фіксування усного мовлення ОСОБА_12 , як і всіх інших учасників указаних передач за допомогою аудіо- відеозаписуючої техніки, до якої обвинувачений не має будь-якого відношення, жодним чином не доводить, що ОСОБА_12 виготовив відеопродукцію, оскільки кінцевий продукт аудіовізуальний твір як у розумінні положень Закону України «Про авторські та суміжні права», так і Закону України «Про телебачення і радіомовлення» є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників.

За чинним на час інкримінованих обвинуваченому дій законодавством України відповідальність за зміст програм та передач несли керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програм та/ чи передачі, а інші особи - за умови, якщо інформація розповсюджується без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації. Але таких обставин в цьому кримінальному провадженні не встановлено та не доведено, навпаки відповіді телерадіокомпаній, які дослідив суд, та показання потерпілих і свідків дають підстави для висновку про те, що всі програми та/або передачі попередньо записувалися в студіях і в подальшому виходити в ефір певного телеканалу у змонтованому вигляді.

При цьому твердження представника потерпілих про те, що факт публікації інтерв`ю ОСОБА_12 підтверджує надання ним згоди на таку публікацію, є лише припущенням, оскільки не підтверджується жодним доказом у справі.

На думку колегії суддів, з урахуванням встановлених судом обставин, за умови дотримання вимог ст. 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» телерадіокомпаніями, аудіовізуальні твори з висловлюваннями ОСОБА_12 , які пропагують культ насильства та жорстокості, взагалі не підлягали подальшому відтворенню за межами студій, а тим більше розповсюдженню у засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Крім того, обґрунтовуючи свої висновки щодо відсутності в діянні ОСОБА_12 об`єктивної сторони інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вірно звернув увагу на те, що при викладенні фактичних обставин, за яких ОСОБА_12 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилається на те, що шляхом участі у передачах та висловлювання про вбивство безпритульних тварин, інформування про способи вбивства тварин, ОСОБА_12 сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Але із висунутого обвинувачення та запропонованої прокурором правової кваліфікації дій обвинуваченого слідує, що ОСОБА_12 не інкримінується вчинення розповсюдження відеопродукції як окремої форми диспозиції ч. 2 ст. 300 КК України, а так само вчинення даних кримінальних правопорушень у співучасті з будь-якими іншими особами, які б виготовили відеопродукцію та розповсюдили її в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.

Суд також слушно зауважив у вироку, що в контексті обвинувачення за ч. 2 та ч. 3 ст. 300 КК України, предметом яких є кіно- та відеопродукція, не передбачена кримінальна відповідальність за усні висловлювання, тобто усний твір, який є пропагандою культу насильства і жорстокості, з метою його розповсюдження, а також за розповсюдження усних висловлювань в засобах масової інформації. В даному випадку усні висловлювання ОСОБА_12 є демонстрацією такого твору, отже розповсюдженням, виходячи з меж та фактичних обставин висунутого ОСОБА_12 обвинувачення, визнаватись не може.

Із суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 300 КК України, характеризується умисною виною та метою, зокрема, розповсюдження творів, що пропагують, крім іншого, культ насильства та жорстокості, але як вірно зазначив суд у вироку, з чим погоджується колегія суддів, така мета має місце, коли вказані твори, а в даному випадку це твір у вигляді готової продукції (відеопродукції), призначені для оплатної або безоплатної передачі іншим особам.

Встановивши, що ОСОБА_12 не вчинялись дії, які б свідчили про виготовлення ним аудіо-, відеопродукції та розміщення її на певний носій інформації, на думку колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого висновку і про відсутність в діях обвинуваченого суб`єктивної сторони складу інкримінованих йому злочинів, оскільки саме по собі усвідомлення особою, що її висловлювання будуть зафіксовані та перенесені на певні носії інформації іншими особами, і в подальшому ця відеопродукція буде поширена цими ж іншими особами через ЗМІ та/або у Всесвітній мережі Інтернет, не може розцінюватись, як наявність у такої особи мети на розповсюдження цієї відеопродукції.

Мотивуючи такий висновок, суд проаналізував, крім досліджених ним документів, показання потерпілих та свідків, які не повідомили в суді про обставини, які б могли свідчити про безпосереднє виготовлення ОСОБА_12 відеопродукції з метою її розповсюдження, в тому числі, які б указували на причетність ОСОБА_12 до транслювання готової відеопродукції на телебаченні та розміщення її у Всесвітній мережі Інтернет з можливістю перегляду.

Під час досудового розслідування слідчі та прокурори не спромоглися навіть з`ясувати яким чином відеозаписи телепередач, їх частини тощо потрапили у вільний доступ у мережі Інтернет, хто саме до цього причетний. Не встановили вони і повну відповідність даних, які містяться у наданих потерпілою ОСОБА_9 відеоматеріалах, з даними, зафіксованими у студіях під час проведення зйомки телепередач. При цьому твердження представника потерпілих про те, що слідчий, окрім як від потерпілої, отримав відеозаписи згаданих в обвинувальному акті передач безпосередньо від телерадіокомпаній, не ґрунтуються на матеріалах провадження, в яких відсутні та в суді не досліджувалися будь-які інші аудіо та відеозаписи, окрім тих, які були надані ОСОБА_9 . До того ж саме ці аудіо та відеозаписи досліджувалися експертами, про що свідчать відомості у відповідних висновках щодо предметів дослідження.

Всупереч тверджень в апеляційній скарзі прокурора, суд надав об`єктивну оцінку всім висновкам експерта у взаємозв`язку з тими даними, які сприймав за результатом перегляду відеозаписів, та з урахуванням інших доказів у справі, тому дійшов правильного висновку про те, що в контексті предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 300 КК України, такі докази (висновки експерта) лише вказують на те, що файли з відео-звукозаписами, які були предметом дослідження, містять висловлювання ОСОБА_12 , які є пропагандою культу насильства і жорстокості та є усними творами обвинуваченого. Але усні твори не є тотожним поняттям з виготовленням відповідної відеопродукції, що пропагує культ насильства та жорстокості, за що передбачена кримінальна відповідальність ч. 2 та ч. 3 ст. 300 КК України, яке є ширшим за своїм змістом, оскільки має включати, окрім висловлювань, додаткові дії винної особи, які б сприяли досягненню результату створення готової відеопродукції.

Що стосується висновків експерта про те, що поширення висловлювань ОСОБА_12 у засобах масової інформації сприяє їх розповсюдженню серед невизначеного кола осіб глядачів та слухачів, то суд вірно відкинув їх, оскільки питання наявності у ОСОБА_12 мети розповсюдження відеопродукції, що пропагує культ насильства та жорстокості до тварин як суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 300 КК України, відноситься до виключної компетенції суб`єкта правозастосування, яким є слідчий, прокурор та суд, а відповідно до положень ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Показання потерпілих та свідків у тій частині, що у Всесвітній мережі Інтернет у соціальних мережах ОСОБА_12 протягом тривалого часу закликав до жорстокого поводження з тваринами, повідомляв про способи та безпосереднє вбивство безпритульних собак, суд вірно визнав неналежними доказами, оскільки ОСОБА_12 таких діянь відповідно до обвинувального акта не інкриміновано, тому показання потерпілих та свідків в цій частині виходять за межі висунутого обвинувачення.

Крім того, обґрунтовано суд звернув увагу й на те, що ОСОБА_12 згідно висунутого обвинувачення інкримінується вчинення одного з епізодів за ч. 3 ст. 300 КК України, як виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, вчинене повторно, за обставин надання ним не пізніше грудня 2013 року в радіоефірі «Тема дня» інтерв`ю на тему «Догхантеры Убийцы Бродячих Собак!», де висловлені ним переконання в етичності вбивств безпритульних тварин, отже створено аудіопродукцію, яка пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження.

Однак диспозиціями як ч. 2, так і ч. 3 ст. 300 КК України не передбачено кримінальної відповідальності за таке діяння як створення та/або виготовлення аудіопродукції.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 , як встановлено колегією суддів, суд виходив із меж висунутого обвинувачення, тобто суворо дотримався вимог ст. 337 КПК України, які не вказують на те, що у разі не підтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.

В цьому ж аспекті колегія суддів звертає увагу на те, що прохання прокурора в апеляційній скарзі, зокрема про визнання ОСОБА_12 винним за ч. 1 ст. 300 КК України суперечить тому обвинуваченню, яке було висунуто ОСОБА_12 обвинувальним актом.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає безпідставними доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а також представника потерпілих про те, що норми Закону України «Про авторське право та суміжні права», які не врахував та не проаналізував суд першої інстанції, спростовують викладені у вироку висновки щодо відсутності в діях ОСОБА_12 об`єктивної та суб`єктивної сторони тих кримінальних правопорушень, обвинувачення в яких йому висунуто.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що дослідивши всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням з докладним обґрунтуванням кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, витлумачивши, як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, суд правильно зазначив, що докази сторони обвинувачення не доводять наявності у діях ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 300 КК України, водночас доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про недопустимість даних, які містяться у відео-звукозаписах, долучених на DVD-R дисках на стадії досудового розслідування свідком ОСОБА_9 , то суд першої інстанції на аналогічні доводи сторони захисту з огляду на вимоги кримінального процесуального закону надав у вироку обґрунтовані відповіді.

Відповідно до приписів частин 1, 2ст. 93 КПКУкраїни збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від фізичної особи ОСОБА_9 , яка на той час була свідком у кримінальному провадженні, за її ініціативою і доброю волею, дисків з аудіо та відеозаписами передач за участю ОСОБА_12 , які остання отримала шляхом запису з розміщених у вільному доступі на YouTube оригіналів.

Інформація, яка міститься на цих DVD-R дисках за результатом її відтворення під час апеляційного розгляду, в цілому не суперечить загальним даним, отриманим під час досудового розслідування, від телерадіокомпаній щодо конкретної передачі, її назви тощо, а також участі в ній ОСОБА_12 .

Відеофайли на вказаних дисках були відтворені у судовому засіданні в суді першої інстанції та з огляду на те, що учасники провадження в порядкуст. 242 КПКУкраїни не заявили клопотання про проведення судово-технічної експертизи досліджених судом електронних документів, їх зміст не викликав обґрунтованих сумнів у його достовірності.

Отже, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вчинила жодних дій та не надала доказів для спростування твердження сторони обвинувачення про допустимість цих доказів у кримінальному провадженні.

Водночас джерело виготовлення та розповсюдження відео-звукозаписів у мережі Інтернет органом досудового розслідування не встановлено, і таким обставинам суд першої інстанції дав відповідну оцінку, що не оспорюється стороною захисту.

Не встановлено колегією суддів і порушення вимог ст. 290 КПК України під час досудового розслідування.

Відповідно дост. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Згідно з матеріалами кримінального провадження стороні захисту була забезпечена можливість ознайомитися із матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, у тому числі зречовимидоказами - DVD-R дисках з аудіо та відеофайлами. Своїм правом на таке ознайомлення сторона захисту скористалася у повному обсязі, про що свідчать підписи обвинуваченого та захисника у протоколі від 26 липня 2018 року про надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування. У той же час своїм правом на ознайомлення безпосередньо із речовими доказами та/або їх частинами, у тому числі з метою їх копіювання або відображення відповідним чином, сторона захисту не скористалася і жодних зауважень про ненадання речових доказів обвинувачений та захисник не подавали.

Отже доводи обвинуваченого про недопустимість відомостей у відео-звукозаписах є безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у вказаному кримінальному провадженні не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 370,373, 374 КПКУкраїни і обґрунтовано визнав ОСОБА_12 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдав його з належною правовою оцінкою у вироку мотивів та підстав виправдання. Тому апеляційні скарги обвинуваченого, прокурора та представника потерпілих задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 , прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року стосовно ОСОБА_12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:




ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

Дата ухвалення рішення29.11.2021
Оприлюднено03.02.2023
Номер документу101732820
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти громадського порядку та моральності

Судовий реєстр по справі —761/31995/18

Постанова від 25.10.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Бущенко Аркадій Петрович

Постанова від 25.10.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Бущенко Аркадій Петрович

Ухвала від 27.06.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Бущенко Аркадій Петрович

Ухвала від 12.01.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Бущенко Аркадій Петрович

Ухвала від 10.01.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Бущенко Аркадій Петрович

Ухвала від 29.11.2021

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Павленко Оксана Петрівна

Ухвала від 05.04.2021

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Павленко Оксана Петрівна

Ухвала від 25.03.2021

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Павленко Оксана Петрівна

Ухвала від 26.10.2020

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Голуб О. А.

Ухвала від 26.10.2020

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Голуб О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні