Рішення

від 29.11.2021 по справі 910/13006/14 (910/15882/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2021Справа № 910/13006/14 (910/15882/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13)

до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

про стягнення 12 307 646,18 грн.

В межах справи № 910/13006/14

За заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (код ЄДРПОУ 30859744)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Лінкевич О.М. - ліквідатор, Соколов В.В. - представник

Від відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13006/14 за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015.

28.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості за договором на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва № ДП/12-13 від 31.07.2012 в розмірі 12 307 646,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення 12 307 646,18 грн. до розгляду в межах справи № 910/13006/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" та призначено підготовче засідання на 01.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 розгляд справи відкладено на 15.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення 12 307 646,18 грн. в межах справи № 910/13006/14 до судового розгляду по суті на 29.11.2021.

У судовому засіданні 29.11.2021 представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2012 року між Державним підприємством "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" (генпідрядник, позивач) укладено договір № ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва згідно умов якого генпідрядник зобов`язується виконати, а замовник оплатити будівельно-монтажні роботи з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва (п. 1.1 договору).

Ціна цього договору, згідно з протоколом погодження договірної ціни та договірною ціною становить 291 593 196,67 грн, крім того ПДВ 20% - 58 318 639,33 грн, загальна вартість - 349 911 836,00 грн, в тому числі:

- на 2012 рік - 133 246 980,00 грн, крім того ПДП 20% - 26 649 396,00 грн, загальна вартість - 159 896 376,00 грн;

- на 2013 рік - 158 346 216,67 грн, крім того ПДВ 20% - 31 669 243,33 грн, загальна вартість - 190 015 460,00 грн (п. 3.1 договору).

Ціна цього договору динамічна та може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).

Генпідрядник виконує, а замовник оплачує 1 етап робіт відповідно до тендерної пропозиції генпідрядника та до погодженого календарного графіку виконання та фінансування робіт, за умови відстрочки платежів до 120 календарних днів за фактично виконані роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) (п. 4.1 договору).

Остаточна оплата робіт за цим договором, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 „Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", у розмірі 5% від вартості фактичної будівельно-монтажних робіт за цим договором здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акта готовності об`єкта до експлуатації крім випадків передбачених п. 4.5 договору (п. 4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору підряду на суму 8 725 770,38 грн, а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2012 № 11-1, від 20.12.2012 № 12-3, від 20.12.2012 № 12-1 від 28.02.2013, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем також були поставлені відповідачу будівельні матеріали на суму 6 096,13 грн, що підтверджується видатковою накладною від 13.02.2013 № 3.

Проте, відповідач за виконані підрядні роботи та поставлені матеріали розрахувався частково на суму 100 000,00 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 8 631 866,51 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що за договором підряду строк виконання зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт настав: по актами приймання виконаних будівельних робіт: від 28.11.2012 № 11-1 строк настав 27.03.2013, від 20.12.2012 № 12-3, від 20.12.2012 до 18.04.2013, від 28.02.2013№ 12-1 до 27.06.2013.

Строк оплати за видатковою накладною від 13.02.2013 № 3 є дата поставки матеріалів - 13.02.2013 у відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України, оскільки іншого строку оплати за поставлені матеріали в договорі не встановлено.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за цим договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок (п. 4.5. Договору).

Відсутність бюджетного фінансування не звільняє Відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, оскільки подібна обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов`язання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання викладена в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012.

При цьому, на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності, вказав Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 р.).

Чинне законодавство, в тому числі Господарський кодекс України, не передбачають привілейованого становища суб`єктів будь-яких господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цих Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлена договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і в установлений строк. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" був укладений Договір про відступлення права вимоги № 16/05, за умовами якого позивач відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" право вимоги за Договором на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва № ДП/12-13 від 31.07.2012.

Згідно з п. 1.2 Договору відступлення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" за договором одержало право вимагати та отримати від відповідача заборгованість у розмірі 8 631 866,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" 8 631 866, 51 грн. - заборгованості, 596 028, 38 грн. пені, 607 505, 40 грн. 3% річних, 6 442 154, 25 грн. збитків від інфляції та 72 973, 32 грн. судового збору.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/21945/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні № 49426420, про виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 по справі № 910/21945/15 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 910/21945/15 скасовано, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/21945/15 якою відмовлено в заміні сторони стягувача у виконавчому провадженні № 49426420 залишено в силі.

В пунктах 4.2.7., 4.2.8. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 910/21945/15 зазначена така позиція Верховного Суду:

4.2.7. В даному випадку правонаступництва у розумінні приписів ст. 52 ГПК України, ст.ст. 512-514 ЦК України не відбулося, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Таким чином, внаслідок визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014 не відбувається автоматична заміна первісного кредитора у зобов`язанні під час виконання судового рішення, яке ухвалено на користь ТОВ "БПФ "Україна".

4.2.8. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що після визнання недійним договору про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014, на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 стягнуто заборгованість, до ТОВ "УкрБудКонтракт" як правопопередника за договором підряду № ДП/12-13 від 31.07.2012 повернулося саме право вимоги за договором підряду № ДП/12-13 від 31.07.2012, а тому заявник не позбавлений права в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим договором .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини у невиконанні зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8 631 866,51 грн обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 177 717,61 грн. то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати робіт згідно з цим договором, за виключенням настання обставин, передбачених п. 4.5 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви) в розмірі 1 177 717,61 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 177 717,61 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 776 867,98 грн. 28 коп. та інфляційних втрат в розмірі 1 721 194,08 грн., то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 776 867,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 721 194,08 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 184 614,70 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 37403126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 30859744) основний борг в розмірі 8 631 866 (вісім мільйонів шістсот тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 51 коп., 3 % річних в розмірі 776 867 (сімсот сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 98 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1 721 194 (один мільйон сімсот двадцять одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн. 08 коп., пеню в розмірі 1 177 717 (один мільйон сто сімдесят сім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 61 коп., судовий збір в розмірі 184 614 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 70 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, ліквідатору та кредиторам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.12.2021.

Суддя П.П. Чеберяк