Рішення

від 04.10.2021 по справі 757/29193/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29193/21-ц

Категорія 67

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загальному позовного провадження цивільну справу №757/29193/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Енерго про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Енерго про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Так, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при звільненні відповідачем не було здійснено належного розрахунку з позивачем, що зумовило останнього звернутись до суду за захистом своїх прав.

З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:

- визнати бездіяльність ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО щодо нездійснення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , протиправною;

- стягнути з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 :

- заробітну плату, за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року в сумі 99 564,32 грн.;

- компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 4 013,74 грн.;

- компенсацію щорічної невикористаної відпустки в сумі 11 414,88 грн.;

- компенсацію за невчасний розрахунок при звільненні в сумі 58 534,06 грн.;

- сплачений судовий збір в сумі 1 816,00 грн.;

- поштові витрати в сумі 46,60 грн.;

- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 200,00 грн.

02.06.2021 ухвалою суду було відкрито провадження в порядку спрошеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, представником позивача було подано заяву до суду, в якій зазначено, про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Дослідивши письмові докази по справі, судовим розглядом встановлено, що з 17.10.2017 ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом відповідача від 13.10.2017 № 17-к.

За виконувану роботу, ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО нараховувало ОСОБА_1 заробітну плату, що підтверджується даними про нараховану заробітну плату з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку.

Отримував заробітну плату ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 322904, ЄДРПОУ 23494105, (IBAN НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою ПАТ Райффайзен Банк Аваль , за підписом начальника Святошинського відділення № 3 Шейкман М.Л. від 22.02.2021, рахунок відкрито в рамках зарплатного проекту з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 39175164) для отримання заробітної плати.

Так, за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України та виписки за картковим рахунком НОМЕР_3 ПАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 нарахована ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО заробітна плата та виплачена на картковий рахунок, за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року включно, у розмірі 41 812,04 грн.

Наказом ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО від 19.10.2020 № 3-к ОСОБА_1 , звільнено з роботи з 19.10.2020, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін та видано трудову книжку.

Позивач стверджує, що при цьому, ОСОБА_1 не було надано ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО розрахунок при звільненні, а також не виплачено заборгованості за зарплатою та компенсації за невикористану відпустку, а також індексації за затримку виплати заробітної плати.

Всього ОСОБА_1 нарахована заробітна плата, за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року на загальну суму 146 306, 05 грн. Проте, за травень 2019 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась. Разом з цим, ОСОБА_1 відпрацював повний місяць. Відпустку за травень 2019 року не оформлював, на лікарняному не перебував.

Таким чином, на думку позивача, ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО повинно нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за травень 2019 в сумі 4 200,00 грн.

Отже, з урахуванням травня 2019 року, ОСОБА_1 за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року мала бути нарахована заробітна плата на загальну суму 150 506, 05 грн.

Фактично ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО перерахувало ОСОБА_1 заробітну плату на його картковий рахунок відкритий для отримання заробітної плати, № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) - 41 812,04 грн. (з утриманням податку на прибуток та військового збору).

Таким чином, нарахована ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО , але не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата, з урахуванням суми 4 200,00 грн. за травень 2019 року, за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року складає 99 564,32 грн., що є заборгованістю відповідача по невиплаченій заробітній платі, у відповідності до розрахунку зазначеного у позовній заяві.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата виплачувалась не в повному розмірі та з затримками, а починаючи з червня 2019 року - не виплачувалась взагалі.

Таким чином, сума втрати частини доходів ОСОБА_1 , а саме, внаслідок невиплаченої вчасно заробітної плати складає суму добутків нарахованої заробітної плати з утриманими податком на прибуток та військовим збором помісячно та встановлених у відповідному місяці індексів споживчих цін, поділених на 100, що відображено у таблиці, в якій позивач відобразив розрахунок, та складає загалом 4 013,74 грн.,

Окрім цього, позивач вказує, що всього, за останні 12 місяців за даними Пенсійного фонду України ОСОБА_1 отримав заробітну плату в сумі 56 600,00 грн.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 за зазначений період складає частку від заробітної плати за останні 12 місяців та кількості робочих днів (357) за даний період. Отже середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 158,54 грн.

Сума компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_1 складає добуток кількості днів невикористаної відпустки та середньоденного заробітку за останні 12 місяців роботи.

Так, позивач визначає, що загальна кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 береться за період - 3 повних років з 17.10.2017 по 20.10.2020, що становить 72 календарних дні за кожен рік: 5 днів за 2017 рік, 24 дні за 2018 рік, 24 дні за 2019 рік, 19 днів за 2020 рік.

Отже, загальна кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 за весь час роботи у ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО складає 72 календарних днів.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 складає 158,54 х 72 = 11 414,88 грн. (без урахування податку на прибуток та військового збору).

У відповідності до приписів ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивач вказує, що 19.10.2020 останній був звільнений з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО за угодою сторін, проте, до цього часу роботодавець не здійснив розрахунку з позивачем по заробітній платі та іншими виплатами, передбаченими чинним законодавством.

Так, з врахуванням зазначеного, позивач надає свій розрахунок суми компенсації позивачу за несвоєчасне здійснення розрахунку при звільненні.

Даний розрахунок рахується з дати його фактичного звільнення - 22.10.2020 по дату подання цього позову до суду - 01.06.2021.

Сума компенсації позивачу за несвоєчасне здійснення розрахунку при звільненні розраховується за формулою: середньоденний заробіток за два останніх повних місяці роботи помножений на кількість днів затримки розрахунку.

За даними Пенсійного фонду України ОСОБА_1 за вересень 2020 року було нарахована заробітна плата 5 000,00 грн., а за жовтень 2020 року - 4 800,00 грн.

У вересні 2020 року позивачем відпрацьовано 22 робочих дня, а у жовтні 2020 року - 15 робочих днів.

З врахуванням зазначеного, розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 22.10.2020 по 01.06.2021 (221 день) складає добуток середньоденного заробітку 264,86 (грн.) та 221 (день) і дорівнює на день подачі позову 58 534,06 грн. (без урахування податку на прибуток та військового збору).

Таким чином, позивач вказує, що трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розрахунку з позивачем не виконалась, що призвело до порушення його прав, які захищаються трудовим законодавством.

За ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, рудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КзпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Також, відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням їх виплати від 19 жовтня 2000 року №2050-111 зі змінами вказано що компенсація громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру , в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу(інфляція місяця, за який виплачується дохід до уваги не береться).

Статтею 34 Закону України Про оплату праці встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання ціп на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

У випадку порушення встановлених статтею строків виплати заробітної плати, працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за і період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-ПР/2013 положенню ст.233 КЗпП України надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звертатися до суду з позовом про стягнення суми індексації заробітної оплати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Із правового висновку, викладеному Верховним Судом України у рішенні № 6-43цс14 від 21 травня 2014 року вбачається, що: Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зістаттею 34 Закону України Про оплату праці , Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженимпостановою КабінетуМіністрів Українивід 20грудня 1997року №1427 (зі змінами, внесеними згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №692), підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Згідно п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (із наступними змінами), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс на споживчі товари і тарифів на послуги за цей час період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коєфіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.

Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць.

Також, за приписами ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За приписами ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У відповідності до п. 2 абз. 2 Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Аналіз частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" дозволяє дійти висновку про встановлення законодавцем права працівника, який звільняється, вимагати виплати йому роботодавцем грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються три її складові - "основна заробітна плата", до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; "додаткова заробітна плата", що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; "інші заохочувальні та компенсаційні виплати", до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, чинним законодавством грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку працівника у разі його звільнення віднесено до додаткової заробітної плати, а частиною першою статті 47КЗпП України гарантовано її виплату у день звільнення працівника разом з іншими належними працівнику виплатами на дату звільнення.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Так, суд дослідивши обставини справи, доводи позивача прийшов до висновку, про обґрунтованість вимог позивача та необхідності стягнення коштів у відповідності до розрахунків позивача, які зазначені в позовній заяві. Оскільки, на відповідача в рамках таких позовних вимог, покладено обов`язок спростувати відсутність заборгованості перед позивачем.

Також, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльность відповідача щодо не нарахування та вчасної виплати заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог та необхідності у їх задоволенні в повному обсязі, а протилежного відповідачем не спростовано.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвокат а визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Так, на підтвердження понесенних витрат на правову допомогу позивачем наданого договір про надання правової допомоги від 29.03.2021, копія акту виконаних робіт з детальним описом виконаної роботи, копія платіжних документів про отримання грошових коштів у розмірі 5 200,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 5 200,00 грн. та поштові витрати в розмірі 46,60 грн., у відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р.№ 13 допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 21, 115,116, КЗпП, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,280,354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Енерго про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Визнати бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕНЕРГО щодо нездійснення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , протиправною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 :

- заробітну плату, за період з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року в сумі 99 564 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 32 коп.;

- компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 4 013 (чотири тисячі тринадцять) грн. 74 коп.;

- компенсацію щорічної невикористаної відпустки в сумі 11 414 (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 88 коп.;

- компенсацію за невчасний розрахунок при звільненні в сумі 58 534 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 06 коп.;

Стягнути з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816 (одина тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. на користь держави.

Стягнути з ТОВ ГРАНД ЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. та поштові витрати в сумі 46 (сорок шість) грн. 60 коп.;

Допустити негайне виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2021 у справі 757/29193/21-ц в частині стягнення на користь ОСОБА_1 розміру заробітної плати за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській обл. 26.10.1995. РНКОПП: НОМЕР_5 , тел.: НОМЕР_6 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Енерго , 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, відома поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 81А, офіс 222, код ЄДРПОУ: 39175164, тел.: НОМЕР_7, +38 (044) 207-59-61,e-mail: grand_energo@ukr.net.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.10.2021.

Суддя Т.Г. Ільєва