Постанова

від 02.12.2021 по справі 139/1006/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/1006/20

Провадження № 22-ц/801/2078/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 рокуСправа № 139/1006/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

за участю секретаря Очеретної М.Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Фермерське господарство Алмар ;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Кластерфарт ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Фермерського господарства Алмар на заочне рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27.04.2021 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Тучинської Н.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Алмар , за участю третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КЛАСТЕРФАРТ , про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Алмар , за участю третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КЛАСТЕРФАРТ , про розірвання договору оренди землі.

Вказав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2962 га, кадастровий номер 0522883300:04:001:0252, розташованої на території Котюжанської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

01.10.2015 року між ним та ФГ Алмар було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на 20 років.

Зазначив, що він дізнався про те, що на підставі договору суборенди від 01.03.2020 року № 11-1/01/03/2020 ФГ Алмар передало вищевказану земельну ділянку в суборенду ТОВ Кластерфарт .

Посилаюсь на те, що відповідач як орендар земельної ділянки самовільно, без відповідного узгодження із власником та всупереч положенням ч. 6 ст. 93 ЗК України , ч. 1 ст. 8 , ч. 1 ст. 24 , ст. 25 Закону України Про оренду землі та пунктів 28 та 31 договору оренди землі від 01 жовтня 2015 року, передав належну позивачу земельну ділянку в суборенду третій особі, просив суд розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди землі.

Заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27.04.2021 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі без номера від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Алмар , на підставі якого 12.10.2015 року за індексним номером 11559615 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26.07.2021 року заяву представника ФГ Алмар - адвоката Пинзара І.В. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ФГ Алмар - адвокат Пинзар І.В., посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказав, що позивачем не доведено реального порушення його прав, суд першої інстанції не взяв до уваги доказів, наданих відповідачем, про обробіток земель орендарем. Вважає, що сам факт укладення та реєстрації договору суборенди не свідчить про порушення прав позивача. ФГ Алмар не припиняло проводити свою господарську діяльність на земельній ділянці позивача , що доводиться доказами, які були надані до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву. Суд не прийняв до уваги вказані докази, внаслідок чого невірно оцінив обставини справи. Також, судом не враховано, що договір суборенди був укладений після посіву усіх культур, а розірваний до їх збору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судові засідання, призначені на 18.11.2021 року та 02.12.2021 року, сторони не з`являлись, про день, час та місце розгляду справи апеляційним судом повідомлялись належним чином за адресами, вказаній у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідно до трекінгу поштових відправлень поштові повістки про виклик до апеляційного суду, відправлені на адресу ФГ Алмар , яка зазначена у апеляційній скарзі АДРЕСА_1 не вручені, а прямують до точки видачі/доставки.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За правилами статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язанні повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оскільки, звертаючись до суду з апеляційною скаргою ФГ Алмар зазначило у ній свою адресу АДРЕСА_1 , повістки про виклик до суду на 18.11.2021 року на 13 год. 30 хв. та 02.12.2021 року на 13 год. 30 хв. направлялись за зазначеною адресою, про зміну адреси ФГ Алмар не попереджало , апеляційний суд розцінює поведінку ФГ "Алмар" як зловживання своїми процесуальними правами з метою можливого подальшого оскарження рішення суду в суді касаційної інстанції.

Відтак колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутність ФГ "Алмар".

Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2962 га, кадастровий номер 0522883300:04:001:0252, розташованої на території Котюжанської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

01.10.2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Алмар було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на двадцять років.

12.10.2015 року державний реєстратор Пушкар О.М. за №11559615, зареєструвала право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Алмар .

Вказані обставини сторонами визнаються та не оспорюються.

01.03.2020 року між ФГ Алмар та ТОВ Кластерфарт було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки №11-1/01/03/2020.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 цього договору передбачено, що в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 48,2660 га (з них рілля 48,2660 га); площа кожної окремої земельної ділянки, їх кадастрові номера та їх місце розташування зазначаються в акті приймання - передачі земельних ділянок.

Як вбачається з акту прийому - передачі земельної ділянки від 01.03.2020 року ФГ Алмар передало, а ТОВ Кластерфарт прийняло у суборенду земельні ділянки, що розташовані на території Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області загальною площею 48,2660 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0522883300:04:001:0252, площею 2,2962 га,

Із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53059875 від 10.07.2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №215794543 від 10.07.2020 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №221557506 від 26.08.2020 року, вбачається, що державним реєстратором Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області Лановим В.В. 03.07.2020 року вчинено державну реєстрацію права суборенди за ТОВ Кластерфарт земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0252, площею 2,2962 га, строком до 29.11.2021 року з правом пролонгації.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №235287373 від 03.12.2020 року вбачається, що 27.11.2020 року державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Пушкар О.М. зареєстровано припинення права суборенди на підставі угоди про дострокове розірвання договору суборенди земельної ділянки №11-1/01/03/2020 від 01.03.2020 року. Відповідно до підпункту 22 п. 2 цієї Угоди, нею припинено суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0252, площею 2,2962 га.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що передавши без згоди власника належну йому на праві власності земельну ділянку в суборенду іншій особі, відповідач порушив виключне право ОСОБА_1 на розпорядження своєю власністю на власний розсуд, при цьому враховано положення ч. 2 ст. 651 ЦК України , ст. ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі, ч. 3 та ч. 1 ст. 32 цього Закону , умови договору оренди землі без номера від 01.10.2015 року (п. 38), відповідно до яких дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Передавши спірну земельну ділянку в суборенду ФГ Алмар порушило умови договору оренди земельної ділянки та не виконало своїх зобов`язань, що є підставою для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для цього.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам факт укладення та реєстрації договору суборенди не свідчить про порушення прав позивача є необґрунтованими з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, пов`язані з орендою землі і регулюються Земельним кодексом України , Законом України Про оренду землі (далі Закон), Цивільним Кодексом України , іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного Кодексу України та статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частино першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного Кодексу України та іншими законами України.

Відповідно до ст. ст. 24 , 25 Закону України Про оренду землі , припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем і є підставою для розірвання договору оренди землі за ст. 32 цього Закону, так як являється істотним порушенням вимог закону і умов укладеного договору.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України - викладеній в постанові від 21 березня 2018 року № 6-18цс14 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.09.2020 року у справі №291/1009/18.

Положеннями статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 783 ЦК України , наймодавець має беззаперечне право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без його дозволу передав річ в користування іншій особі, така передача права оренди землі взагалі є неможливою в силу норм Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , передача права оренди землі прямо порушує вимоги частини 7ст. 93 Земельного кодексу України , згідно з якою право оренди земельної ділянки може відчужуватись, у тому числі продаватися на земельних торгах, передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі закріплено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Відповідно до статті 77 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина шоста статті 93 ЗК України передбачає, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Як вбачається з матеріалів справи договором оренди земельної ділянки від 01.10.2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ Алмар , не передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду. Крім того, ФГ Алмар не повідомляло орендодавця про намір укласти договір суборенди та не запитувало у нього згоди на таке право.

Умовами вищевказаного договору оренди передбачено обов`язок орендаря самостійно використовувати орендовану земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням , а орендодавцю надано право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Так, частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, передавши без згоди позивача належну йому на праві власності земельну ділянку в суборенду (користування) іншій особі, ФГ Алмар порушило виключне право ОСОБА_1 як власника земельної ділянки на розпорядження своєю власністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам факт укладення та реєстрації договору суборенди не свідчить про порушення прав позивача є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що лише власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Передання без згоди позивача належної йому на праві власності земельної ділянки в суборенду іншій особі, порушує його виключне право як власника земельної ділянки на розпорядження своєю власністю.

Крім того, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не припиняв свою господарську діяльність на спірній земельній ділянці з посиланням на надані ним докази, а саме звіти про посівні площі під урожай та про збирання урожаю, а також відомості про господарську діяльність господарства впродовж 2020 року у вигляді договорів постачання, видаткових накладних, документів, що посвідчують право власності на спецтехніку тощо, довідку про обробіток землі позивача, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт укладення договору суборенди між ФГ Алмар та ТОВ Кластерфарт .

При цьому, вказані обставини можуть свідчити лише про права орендаря щодо користування та використання земельної ділянки згідно умов договору оренди.

Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України , статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367 , 374 , 375 , 381 , 382 , 384 ЦПК України , апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Алмар залишити без задоволення.

Заочне рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27.04.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

В.В. Оніщук