Рішення
від 29.11.2021 по справі 924/1009/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2021 р. Справа № 924/1009/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький та Міністерства юстиції України, м. Київ

до: 1. державної установи Замкова виправна колонія (№58), м. Ізяслав Хмельницької області

2. фермерського господарства Агросад-2016, с. Заморочення Шепетівського району Хмельницької області

про визнання недійсними договорів

за участю :

прокурора: Коломий О.Є.

представників:

позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: не з`явився

позивача - Міністерства юстиції України: Луков А.В.

відповідача - ДУ Замкова виправна колонія (№58): Марчук О.А.

відповідача - ФГ Агросад-2016: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: керівник Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький та Міністерства юстиції України, м. Київ з позовом до державної установи Замкова виправна колонія (№58), м. Ізяслав Хмельницької області, фермерського господарства Агросад-2016, с. Заморочення Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсними договору надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 та договору №Г-239 від 03.06.2021, укладених між відповідачами.

Ухвалою суду від 11.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.10.2021, яке відкладено на 09.11.2021, 16.11.2021.

Ухвалою суду від 16.11.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за спірними договорами відбулось розпорядження земельною ділянкою державної власності неповноважним суб`єктом, договори не відповідають вимогам законодавства, що ставляться до правочинів вказаного виду, договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і за змістом між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 202, 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 92, 95, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 13, 15, 16 Закону України Про оренду землі.

Позивач - Міністерство юстиції України у поясненнях (від 26.10.2021) вважає, що предмет спору у справі відсутній з огляду на припинення дії оспорених договорів за взаємною згодою сторін згідно з додатковими угодами від 06.10.2021.

Відповідач - ДУ Замкова виправна колонія (№58) у відзиві на позовну заяву (від 25.10.2021) просить у позові відмовити. Зазначає, зокрема, що у 2021 році частина земель сільськогосподарського призначення загальною площею 89 га, які перебувають у постійному користуванні колонії, використовувалась саме відповідачем 1 для вирощування сільськогосподарських культур. Так, для закупівлі послуг по обробітку і посіву з відповідачем 2 був укладений договір від 22.04.2021 №Г-192, який виконаний сторонами у повному обсязі, як свідчить акт надання послуг від 09.07.2021 №1 та платіжне доручення про оплату наданих послуг. Звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 №1017 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та установами виконання покарань, слідчими ізоляторами (їх виробничими майстернями і підсобними господарствами) та іншими установами Державної кримінально-виконавчої служби, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, яким передбачено послуги, пов`язані з виготовленням, вирощуванням та реалізацією продукції виробничих майстерень і підсобних господарств. З метою реалізації посіву сільськогосподарських культур (просо) та наповнення спеціального фонду між відповідачами укладено договір від 03.06.2021 №Г-239, на виконання відповідачем 1 передано відповідачу 2 товар на суму 270115,00 грн, а відповідачем 2 перераховано відповідачу 1 кошти у вказаній сумі, які були зараховані на рахунок спеціального фонду, та використовуються виключно за кошторисним призначенням. Зауважує, що відповідно до оспорених договорів земельні ділянки не передавалися в користування відповідачу 2, а є лише місцем надання послуг та місцем знаходження (поставки) товару. Також стверджує, що укладення відповідних договорів не потребує погодження. Вважає, що оспорені договори містять усі необхідні істотні умови, укладені уповноваженими на те особами з дотриманням вимог чинного законодавства, не є удаваними.

Відповідачем - ДУ Замкова виправна колонія (№58) подано заяву (від 25.10.2021) про закриття провадження у справі з огляду на те, що оспорені договори виконані сторонами у повному обсязі, договори припинили свою дію з 07.10.2021, а відтак відсутній предмет спору.

Прокурор у запереченнях (від 09.11.2011) на заяву відповідача 1 про закриття провадження у справі звернув увагу на те, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися на момент його вчинення. При цьому посилається на судову практику, відповідно до якої розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

У відповіді на відзив (від 08.11.2021) відповідача 1 прокурор, аналізуючи зміст оспорених договорів, робить висновок про фактичне передання відповідачу 2 у платне користування земельних ділянок державної власності площею 89 га без укладення договору оренди відповідно до вимог законодавства. Зокрема, звертає увагу на те, що відповідач 2 власною технікою, обладнанням, насінням, паливом та іншими матеріалами здійснить посів сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 89 га, належних відповідачу на праві постійного користування згідно з Державним актом від 12.01.1995, а також набуде у власність вирощені сільськогосподарські культури (п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору від 22.04.2021 №Г-192 у співставленні з п. п. 1.1, 2.1 договору від 03.06.2021 №Г-239); в основу розрахунку ціни за договорами визначено площу земель, щодо яких здійснюється обробіток, а не ціну фактично наданих послуг та придбаного урожаю (посівів), визначених родовими ознаками та вагою, числом, мірою. При цьому законодавством не передбачено право постійного землекористувача розпоряджатися земельною ділянкою державної власності шляхом передачі її у платне користування іншим особам, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади та без проведення аукціону. Щодо заяви відповідача 1 про закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору, посилаючись на правові позиції ВС у справі №394/301/19 від 22.01.2020, зауважив, що якщо предметом спору у справі є недійсність договору й такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не можуть розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач - ДУ Замкова виправна колонія (№58) у запереченнях на відповідь на відзив (від 15.11.2021) навів доводи, викладені у відзиві на позов.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області представника у судове засідання не направило, причини не повідомило. Про судовий розгляд справи повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 22.11.2021. У заяві (від 09.11.2021) просило розгляд справи проводити без представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, зазначивши про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач - ФГ Агросад-2016 представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи 19.11.2021, що підтверджується відомостями щодо відстеження пересилання поштового відправлення АТ "Укрпошта".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач - ФГ Агросад-2016 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позові, відповіді на відзив.

Представник позивача - Міністерства юстиції України у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача - ДУ Замкова виправна колонія (№58) у судовому засідання проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, запереченнях.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно з наданим у матеріали справи Державним актом на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995 установі МХ-324/58 у м. Ізяслав по вул. Гагаріна, 1 Білотинською сільською радою народних депутатів Ізяславського району Хмельницької області надано у постійне користування 888,39 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (для ведення підсобного сільського господарства).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 №165 скасовано існуючу систему умовних найменувань установ кримінально-виконавчої системи України, затверджено та введено в дію з 01.12.1999 Перелік найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України, в тому числі найменування Замкової виправної колонії Хмельницької області (№58).

У матеріали справи надано Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби. затверджений наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 №480 (у редакції наказу від 25.01.2012 №30), в якому зазначено Замкову виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби у Хмельницькій області (№58).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 №3679/39/5 державну установу «Замкова виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№ 58)» (ідентифікаційний код 08564771) перейменовано у державну установу «Замкова виправна колонія (№ 58)».

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.12.2018 на підставі вищезазначеного державного акта за відповідачем 1 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 6822181000:05:002:0022 площею 242,9497 га, 6822181000:05:012:0025 площею 40,5969 га, 6822181000:05:012:0024 площею 9,729 га, 6822181000:05:002:0023 площею 28,8794 га, 6822181000:05:019:0005 площею 73,08 га, 6822181000:05:010:0030 площею 5,772 га, 6822181000:05:018:0032 площею 23 га, 6822181000:05:019:0026 площею 22,73 га, 6822181000:05:003:0060 площею 97,1712 га, 6822181000:05:007:0057 площею 58,8716 га, 6822181000:05:013:0010 площею 289,6101 га (власник: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області).

Згідно з Положенням про державну установу "Замкова виправна колонія (№58)", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.03.2020 №1159/5 замкова виправна колонія (№ 58) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Виправна колонія є правонаступником Замкової виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58). Органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України. Діяльність виправної колонії контролюється та координується Центральним Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Департаментом з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до пп. 26 п. 5 вищезазначеного Положення виправна колонія відповідно до покладених на неї завдань забезпечує, при наявності умов, створення і розвиток підсобного господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу виправної колонії.

22.04.2021 між фермерським господарством «Агросад-2016» (виконавець) та державною установою Замкова виправна колонія (№58) укладено договір надання послуг №Г-192, згідно з п. 1.1 якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги, зазначені у п. .2 договору, а замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених договором, прийняти і оплатити вищевказані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено послуги по обробітку та посіву сільськогосподарськими культурами (просо) земельних ділянок.

Відповідно до п. 1.3 договору земельні ділянки, на яких надаються послуги, належать замовнику на підставі Державного акта на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995.

Послуги надаються необхідними механізмами, технікою, обладнанням виконавця, а також насінням, паливом та іншими матеріалами виконавця, вартість яких входить у ціну послуг (п. 1.4 договору).

Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015 77110000-4 Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (п. 1.5 договору).

У п. 2.2 договору зазначено, що послуги відповідно до договору надаються на земельних ділянках загальною площею 89 гектарів.

Ціна послуг, що надаються згідно даного договору, становить 535,00 грн з ПДВ за 1 гектар (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору становить 47615 грн з ПДВ.

Розрахунки проводяться у безготівковому порядку шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений у розділі 1.1 договору, протягом 60 календарних днів після надання послуг та підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та акта прийому-передачі наданих послуг (п. п. 4.1, 4.2 договору).

За змістом пп. 5.1.2, пп. 5.2.1 договору замовник зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору надати виконавцю завдання на надання послуг та має право контролювати надання послуг у строки, встановлені договором.

Виконавець, зокрема зобов`язаний надати послуги до 31.05.2021 та має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за надані послуги (пп. 5.3.1 договору, пп. 5.4.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що прийом послуг здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966 та оформляється актом прийому-передачі наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).

Відповідно до акту надання послуг від 09.07.2021 №1 виконавець здійснив послуги по обробітку та посіву сільськогосподарськими культурами земельних ділянок; виконавець здав, а замовник прийняв послуги: послуги по обробітку та посіву с/г культурами (просо) земельних ділянок за договором №Г-192 від 22.04.2021 в кількості 89 га за ціною 535,00 грн на суму 47615,00 гривень. Жодних претензій по якості та обсягу надання послуг замовник не має.

Згідно з платіжним дорученням від 14.07.2021 за вищевказані послуги відповідачем 1 перераховано відповідачу 2 кошти в сумі 47615,00 гривень.

03.06.2021 між державною установою Замкова виправна колонія (№58) (продавець) та фермерським господарством «Агросад-2016» (покупець) укладено договір №Г-239, за умовами якого продавець зобов`язується у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця посіви сільськогосподарських культур (просо) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору товар знаходиться на земельних ділянках, які належать продавцю на підставі Державного акта на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995. Поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дня отримання 100% передплати товару.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у відповідності до умов поставки, відповідно до Інструкцій (П-6, П-7) (п. 2.2. договору).

У п. 2.3 договору сторони погодили, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальними представниками від продавця та покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та видатковою накладною, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України: за кількістю фактично відпущеного товару згідно видаткової накладної, за якістю згідно розділу 4 даного договору.

Право власності на поставлений товар і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту передачі прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання товару покупцем вказується у накладній (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 3.1 ціна товару становить 3035,00 грн без ПДВ за 1 гектар.

Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Порядок розрахунків: 100% передплата товару в термін до 30.06.2021 згідно виставлених продавцем рахунків (п. п. 3.4, 3.5 договору).

За змістом п. 3.6 договору його загальна сума становить 270115,00 грн без ПДВ.

Загальна кількість товару 89 гектарів (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

У матеріали справи надано підписану на підставі договору від 03.06.2021 №Г-239 сторонами накладну від 27.07.2021 №2 щодо передання відповідачем 1 відповідачу 2 посівів с/г культур (просо) в кількості 89 га на загальну суму 270115,00 гривень.

Відповідачем 1 виставлено відповідачу 2 рахунок від 03.06.2021 №1 на оплату посівів сільськогосподарських культур (просо) згідно з договором від 03.06.2021 №Г-239 на суму 270115,00 гривень.

Відповідачем 2 здійснено оплату рахунку від 03.06.2021 №1 на загальну суму 270115,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2021 №224 на суму 75000,00 грн, №223 на суму 1000,00 грн, від 09.07.2021 №225 на суму 50000,00 грн, від 27.07.2021 №2 на суму 45115,00 грн та наданими у матеріали справи виписками з банківського рахунку відповідача 1.

У адресованому прокурору листі від 08.07.2021 відповідач 1 зазначив, що на балансі державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» на праві постійного користування перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 888,39 га згідно з Державним актом серії ХМ №40 від 12.01.1995, з них 89 га використовуються установою для вирощування сільськогосподарських культур (просо) відповідно до умов договору надання послуг №Г-192 від 22.04.2021, укладеного з Фермерським господарством «Агросад-2016». Оплата наданих послуг буде проведена державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» в порядку та межах строків, визначених п. 4.1 договору №Г-192 від 22.04.2021, після розблокування Управлінням Державної казначейської служби України в Ізяславському районі Хмельницької області рахунків установи, які заблоковані останнім в межах примусового виконання виконавчого листа від 28.04.2021 року, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №560/5503/20. Товар згідно з договором №Г-239 від 03.06.2021 державною установою «Замкова виправна колонія (№58)» буде передано покупцю в межах строків, визначених п. 2.1 договору, після його повної 100% попередньої оплати покупцем. Також повідомив, що органом управління державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» є Міністерство юстиції України; укладення колонією вищезазначених договорів погодження вищестоящого органу не потребує.

Листом від 08.07.2021 прокурор повідомив Міністерство юстиції України про виявлення порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)». Також повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства юстиції України шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсними договору про надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 та договору №Г-239 від 03.06.2021. Також просив повідомити про вжиті Міністерством юстиції України заходи щодо визнання недійсними спірних договорів у судовому порядку та чи надавалось Міністерством юстиції України погодження на укладення спірних договорів, вказавши, чи будуть вживатись заходи представницького характеру за вказаними фактами.

Листом від 28.07.2021 Міністерство юстиції України відповіло прокурору, що з метою повного і всебічного вивчення вищевказаних питань виникла потреба у зборі додаткових матеріалів. Зазначило, що після отримання Мін`юстом необхідної інформації та здійснення її аналізу буде надано ґрунтовну відповідь у найкоротший строк.

Прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 12.07.2021, в якому, зазначаючи про встановлення порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсними договору про надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 та договору №Г-239 від 03.06.2021. Просив повідомити про вжиті Головним управлінням Держгеокадастру в області заходи щодо визнання недійсними спірних договорів у судовому порядку та вказати, чи будуть вживатись заходи представницького характеру за вказаними фактами в подальшому.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що згоди або будь-якого погодження на передачу в оренду земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні у Державної установи "Замкова виправна-колонія (№58)" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ХМ №40 від 12,01.1995, Головним управлінням не надавалось. Крім того, Головне управління не зверталось до суду із позовом щодо визнання недійсними зазначених договорів оренди земельних ділянок та у зв`язку із відсутністю фінансування на зазначені цілі не має змоги звертатись (лист від 22.07.2021).

У матеріалах справи наявні повідомлення від 09.09.2021 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, адресовані позивачам, у яких прокурор з огляду на невжиття самостійно позивачами заходів щодо визнання спірних договорів недійсними з моменту їх укладення по даний час, на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді законних інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про визнання недійсними договору №Г-192 від 22.04.2021 та договору № Г-239 від 03.06.2021, що укладені між Замковою виправною колонією (№ 58) та ФГ «Агросад-2016».

У матеріали справи надано копії додаткової угоди від 06.10.2021 №1 до договору №Г-239 від 03.06.2021 та додаткової угоди від 06.10.2021 №1 до договору надання послуг №Г-192 від 22.04.2021, відповідно до яких сторони вирішили припинити дію договору №Г-239 від 03.06.2021 та договору надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 за взаємною згодою з 07.10.2021.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 4 ГПК України).

Керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства юстиції України з позовом до державної установи Замкова виправна колонія (№58) та фермерського господарства Агросад-2016 про визнання недійсними договору надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 та договору №Г-239 від 03.06.2021, укладених між відповідачами.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором, зокрема зазначено, що бездіяльність позивачів призводить до нераціонального використання державних ресурсів. Зокрема, земельна ділянка, яка повинна використовуватись виключно для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовується сільськогосподарським виробником з метою отримання прибутку.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Так, з матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся до Міністерства юстиції України, яке здійснює управління державним майном, закріпленим за установами виконання покарань, (лист від 08.07.2021) та, зазначивши про виявлення порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні Державної установи Замкова виправна колонія (№ 58), просив повідомити про вжиті Міністерством юстиції України заходи щодо визнання недійсними спірних договорів у судовому порядку та вказати, чи будуть вживатись заходи представницького характеру за вказаними фактами.

Листом від 28.07.2021 Міністерство юстиції України повідомило прокурора про те, що з метою повного і всебічного вивчення вищевказаних питань виникла потреба у зборі додаткових матеріалів. З огляду на викладене після отримання Мін`юстом необхідної інформації та здійснення її аналізу буде надано ґрунтовну відповідь у найкоротший строк.

Разом з тим, відомостей щодо вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі в судовому порядку, прокурору станом на час розгляду справи не повідомлено. Доказів протилежного суду не подано.

Також прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як органу, який здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та державний нагляд (контроль) за додержанням земельного законодавства, з листом від 12.07.2021, в якому, зазначаючи про встановлення відповідних порушень вимог законодавства, просив повідомити про вжиті Головним управлінням Держгеокадастру в області заходи щодо визнання недійсними спірних договорів у судовому порядку та вказати, чи будуть вживатись заходи представницького характеру за вказаними фактами в подальшому.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, зокрема, що не зверталось до суду із позовом щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та у зв`язку із відсутністю фінансування на зазначені цілі не має змоги звертатись (лист від 22.07.2021).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку за умови обізнаності про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачами, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з цим позовом.

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення від 09.09.2021 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, адресовані позивачам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості однієї із підстав позову прокурором зазначено, що спірні договори не є договорами щодо надання послуг та купівлі-продажу, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19).

Так, згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачами укладено договір надання послуг №Г-192 від 22.04.2021, за яким за завданням замовника (ДУ Замкова виправна колонія (№58)) виконавець (ФГ "Агросад-2016") надає замовнику послуги по обробітку та посіву сільськогосподарськими культурами (просо) земельних ділянок, а замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених договором, прийняти і оплатити вищевказані послуги (п. п. 1.1, 2.1 від 22.04.2021 №Г-192).

У подальшому між відповідачами укладено договір від 03.06.2021 №Г-239, за умовами якого ДУ Замкова виправна колонія (№58) як продавець зобов`язується у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність фермерського господарства Агросад-2016 як покупця посіви сільськогосподарських культур (просо), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору від 03.06.2021 №Г-239).

При цьому відповідно до п. 1.3 договору від 22.04.2021 №Г-192, п. 2.1 договору від 03.06.2021 №Г-239 земельні ділянки, на яких надаються послуги та на яких знаходиться товар, належать замовнику на підставі Державного акта на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995.

Також пунктом 2.2 договору від 22.04.2021 №Г-192 передбачено, що послуги надаються на земельних ділянках загальною площею 89 гектарів, а пунктом 4.1 договору від 03.06.2021 №Г-239 - що загальна кількість товару становить 89 гектарів.

Сторонами не заперечено, що відповідно до оспорених договорів надання послуг по обробітку та посіву сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 89 га та подальший продаж посівів в кількості 89 га здійснюються на одних і тих же земельних ділянках, які належать відповідачу 1 на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995.

Тобто, виходячи з умов оспорених договорів та фактичного змісту правовідносин, які склалися між сторонами на їх підставі, слідує, що ФГ «Агросад-2016» власною технікою, обладнанням, насінням, паливом та іншими матеріалами здійснить посів сільськогосподарських культур (проса) на земельних ділянках площею 89 га, які належать ДУ Замкова виправна колонія (№58) на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею ХМ №40 від 12.01.1995, а також набуде у власність посіви сільськогосподарських культур (просо) (зміст п. п. 1.23, 1.3, 1.4 договору від 22.04.2021 у співставленні з п. п. 1.1, 2.1 договору від 03.06.2021).

При цьому враховується, що відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи наведене, набуття відповідачем 2 у власність посівів передбачає його право на збір урожаю з таких посівів та з огляду на положення ст. 189 ЦК України, за якими продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом, - також право на сам урожай. Таким чином, урожай навіть не вибував з володіння відповідача 2.

Одночасно, наявність умов договору від 22.04.2021 №Г-192 про ціну послуг (535,00 грн з ПДВ за 1 гектар) та умов договору від 03.06.2021 №Г-239 про ціну товару (3035,00 грн без ПДВ за 1 гектар) вказує на те, що в результаті виконання оспорених договорів відповідач 1 отримає від відповідача 2 дохід у вигляді різниці між коштами, які підлягають сплаті відповідачами один одному за вказаними договорами.

При цьому суд вважає слушними доводи прокурора про те, що в основу розрахунку ціни за договорами визначено площу земель, щодо яких здійснюється обробіток, а не ціну фактично наданих послуг та придбаного урожаю (посівів), визначеного родовими ознаками та вагою, числом, мірою відповідно до ст. ст. 179, 184 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Вищевказане підтверджує, що земельні ділянки фактично передані в користування відповідачу 2 за плату, яка надходить відповідачу 1 під виглядом коштів за продаж посівів, та спростовує аргументи відповідача 1 про те, що земельні ділянки не надані у користування, а є лише місцем надання послуг та передачі товару.

Згідно з погодженими відповідачами умовами спірних договорів відповідач 1 фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках, передавши відповідачу 2 право обробітку земельної ділянки і збору сільськогосподарської продукції, виготовленої в результаті обробітку, отримуючи від відповідача 2, за підсумками виконання обох договорів, суму прибутку.

Аналіз норм ст. ст. 655, 712, 901 ЦК України та умов укладених відповідачами договорів дає підстави для висновку, що оспорювані договори не можуть вважатись відповідно договорами надання послуг та купівлі продажу, оскільки воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ними передбачені.

Зокрема, за вказаними договорами відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 у платне користування земельні ділянки державної власності площею 89 га, що перебувають у постійному користуванні відповідача 1, для вирощування відповідачем 2 сільськогосподарських культур (просо), а тому до оспорених договорів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Судом враховується, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки, що визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, на підставі аналізу, наведеного у ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірних договорів вбачається, що за змістом останніх між відповідачами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для відповідача 1 отримання плати за надану в користування земельну ділянку, а для відповідача 2 - використання земельної ділянки.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом приписів ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Судом звертається увага на надання відповідачу 1 у постійне користування згідно з Державним актом від 12.01.1995 землі для ведення підсобного сільського господарства, а також на положення пп. 26 п. 5 Положення про ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" щодо створення та розвитку колонією підсобного господарства саме з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу колонії. Натомість за результатами виконання оспорених договорів набуття колонією будь-яких прав на вироблену (вирощену) сільгосппродукцію не передбачено.

Так, статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.

У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що права на обробіток землі, здійснення посівів та їх набуття у власність, передбачені умовами спірних договорів, являють собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

При цьому саме відповідач 1 як землекористувач на титулі права постійного користування наділений передбаченими ст. 95 Земельного кодексу України правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування.

Формулювання "право самостійно господарювати" підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім користувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватись самостійно.

Натомість, надане відповідачу 1 як землекористувачу право самостійного господарювання згідно з умовами спірних договорів використовується не землекористувачем, а відповідачем 2, що суперечить вимогам вказаної норми права.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою державної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Крім того, судом враховується, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну пенітенціарну службу та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Положенням про ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" також визначено, що органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України (п. 1 Положення).

З наведеного слідує, що управління майном державної власності, закріпленим за установами виконання покарань, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

При цьому, суд вважає слушним доводи прокурора про те, що відповідно до Порядку ведення договірної роботи у державній пенітенціарній службі, затвердженого наказом ДПтС України від 28.07.2011 №271 із змінами, проекти договорів які укладаються органами (установами) виконання покарань щодо оренди та інших угод, пов`язаних з обтяженням та використанням активів (майна органів установ) підлягають погодженню з ДПтСУ (п. п. 1.2.2, 6.1 Порядку).

За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Натомість наділений правом постійного користування землею відповідач 1 фактично передав у користування відповідачу 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 89 га, не маючи права розпоряджатися ними, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади та без проведення аукціону.

Отже, відповідачами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі та отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Проте, як убачається зі змісту оспорених договорів, в останніх не дотримано усіх передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" вимог до істотних умов, зокрема, щодо кадастрового номера земельної ділянки, індексації орендної плати, порядку її перегляду, що також свідчить про недотримання вимог законодавства при укладенні договору оренди.

Суд вважає, що уміщення умов про права та обов`язки відповідачів щодо використання земельних ділянок в різних договорах не впливає на зміст правовідносин сторін, які фактично склались між відповідачами на підставі таких договорів. Неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Слід зазначити, що свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Натомість у даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні оспорених договорів, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу", якими обумовлено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, оспорені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на вищенаведене у сукупності суд доходить висновку, що укладені відповідачами договори №Г-192 від 22.04.2021 та №Г-239 від 03.06.2021 підлягають визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Додатково, оскільки земельна ділянка, яка фактично була передана у користування внаслідок укладення оспорених договорів, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, укладення таких договорів призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та нівелює економічний ефект від передачі земельної ділянки в оренду.

При цьому з приводу заяви відповідача 1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки оспорені договори припинили свої дію за взаємною згодою сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, оскільки предметом спору у справі є недійсність договорів і такі договори визнаються недійсними з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення дії договору не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не виключає право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №394/301/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, яка кореспондується з ч. 4 т. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, сам факт припинення оспорених договорів за домовленістю сторін не може свідчити про відсутність предмету спору, як помилково зазначив позивач - Міністерство юстиції України та відповідач - державна установа Замкова виправна колонія (№58).

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький та Міністерства юстиції України, м. Київ до державної установи Замкова виправна колонія (№58), м. Ізяслав Хмельницької області, фермерського господарства Агросад-2016, с. Заморочення Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсними договорів задовольнити.

Визнати недійсними договір надання послуг №Г-192 від 22.04.2021 та договір №Г-239 від 03.06.2021, які укладені між державною установою Замкова виправна колонія (№58) та фермерським господарством Агросад-2016.

Стягнути з державної установи Замкова виправна колонія (№58), Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, буд. 2 (код 08564771) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з фермерським господарством Агросад-2016, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Заморочення, вул. Космонавтів, буд. 1 (код 40341928) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2021.

СуддяВ.В. Виноградова

Видрук. 7 до справи, 2, 3 Шепетівська окружна прокуратура (вул. Сергія Оврашка, 43, м. Шепетівка, Хмельницька область, 30400; вул. Шевченка, 5, м. Ізяслав, Хмельницька область, 30300), 4 Хмельницька обласна прокуратура (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, 29000), 5 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, 29016), 6 Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001), 6 ДУ Замкова виправна колонія (№58) (вул. Гагаріна, 2, м. Ізяслав, Хмельницька область, 30300), 7 ФГ Агросад-2016 (вул. Космонавтів, 1, с. Заморочення, Шепетівський район, Хмельницька область, 30413). Всім рек. з пов. про вруч.

Дата ухвалення рішення29.11.2021
Оприлюднено29.08.2022

Судовий реєстр по справі —924/1009/21

Постанова від 04.04.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 15.03.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 11.02.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 19.01.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Рішення від 29.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Виноградова В.В.

Ухвала від 16.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Виноградова В.В.

Ухвала від 09.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Виноградова В.В.

Ухвала від 27.10.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Виноградова В.В.

Ухвала від 11.10.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Виноградова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні