ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 907/448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Семенчук М. А.,
позивача - не з`явилися,
відповідача - Савченко Т. В.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бонк Т. Б., Матущак О. І.) у справі
за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області
до фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни та державного реєстратора Іршавської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області,
про визнання недійсним державного акта на право постійного користування в частині та скасування рішення про державну реєстрацію права користування на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2018 року перший заступник керівника Хустської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Ільницької сільської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни (далі - ФОП Поп М. В.) про визнання недійсним державного акта на право постійного користування серії ІІ-ЗК №001799 в частині внесення змін в землекористуванні щодо передачі ФОП Поп М. В. земельної ділянки площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100 та скасування рішення про державну реєстрацію права користування на земельну ділянку площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, номер запису про інше речове право 26204167 від 14.08.2018.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799, на підставі рішення Ільницької сільської ради від 28.12.1999 були внесені відомості щодо наявності у ФОП Поп М. В. права користування земельною ділянкою площею 0,39 га, а саме шляхом графічного відображення такої у плані зовнішніх меж користування (позначено як ділянка № 2), та внесено зміни у землекористуванні - ділянка № 2 на підставі рішення сільської ради від 28.12.1999 про додаткове відведення ФОП Поп М. В. земельної ділянки площею 0,39 га.
Проте прокурор зазначав, що вказане рішення органу місцевого самоврядування від 28.12.1999 не передбачало передання спірної земельної ділянки у постійне користування ФОП Поп М. В., а лише було надано дозвіл підприємцю на додаткове відведення земельної ділянки. При цьому ФОП Поп М. В. проект відведення земельної ділянки площею 0,39 га не розроблявся. У відповідача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, щодо якої внесено зміни до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799.
Прокурор також наголошував, що ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 07.06.2018, яка набрала законної сили 15.06.2018 у справі № 301/1173/18 розглядалося кримінальне провадження з обвинувачення ОСОБА_2. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей) щодо незаконного внесення обвинуваченим відомостей до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 ІІ-ЗК № 001799 відомостей про наявність у Поп М. В. права на користування земельною ділянкою площею 0,39 га.
Прокурор вказував на те, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, перебіг позовної давності для позовних вимог прокурора в інтересах держави починається з моменту, коли прокурор дізнався про необхідність захисту таких інтересів, у зв`язку з чим на підставі статті 261 Цивільного кодексу України прокурор просив обраховувати строк позовної давності з моменту, коли прокурору стало відомо про наявність порушень прав держави, які підлягають захисту.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом, з посиланням на положення статті 131 1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зазначав, що користування земельною ділянкою відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства суперечить інтересам держави в особі Ільницької сільської ради, якою, у свою чергу, тривалий час не вжито заходів щодо захисту своїх прав та інтересів.
1.3. Ільницька сільська рада, підтримуючи позовні вимоги, зазначила про обґрунтованість доводів прокурора щодо внесення змін до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799 за відсутності правових підстав, оскільки рішенням про надання ФОП Поп М. В. у постійне користування земельної ділянки площею 0,39 га на території Ільницької сільської ради не приймалося, проект землеустрою не розроблявся та не затверджувався, а в рішенні ради від 28.12.1999, яке зазначено підставою для внесення змін до державного акта, не вирішувалося питання про надання ФОП Поп М. В. земельної ділянки у постійне користування.
1.4. ФОП Поп М. В. у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначала, що відповідно до положень Земельного кодексу України станом на 1999 рік питання про оформлення відведення земельної ділянки перебувало виключно в компетенції сільської ради, а особа, яка бажала отримати таку земельну ділянку, повинна була лише подати клопотання про надання земельної ділянки у користування та жодним чином не повинна була перейматися процедурою оформлення земельної ділянки у постійне користування, оскільки така робота проводилася сільською радою самостійно, за рахунок власного фінансування. Зазначене вказує на правомірність оформлення ФОП Поп М. В. права користування земельною ділянкою площею 0,369 га.
ФОП Поп М. В. у відзиві на позовну заяву просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, посилаючись на статті 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що посилання прокурора на ухвалу Іршавського районного суду від 07.06.2018 у справі № 301/1173/18 не мають братися до уваги, оскільки Поп М. В. не залучалася до участі в кримінальній справі, не була учасником кримінального провадження, а тому ця ухвала не має преюдиційного значення під час розгляду справи та має оцінюватися на рівні з іншими доказами з урахуванням позовних вимог та позицій інших сторін у справі.
Крім того, ФОП Поп М. В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі через непідвідомчість спору господарському суду, оскільки право постійного користування земельною ділянкою площею 0,07, кадастровий номер 2121984500:08:001:0101, зареєстровано за громадянкою Поп М. В. , а не за суб`єктом господарювання, а обставини видачі державного акта на землю саме громадянці Поп М. В. підтверджено наданим прокурором листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09.04.2018 № 10-7-0.1-1046/2-18.
1.5. Згідно з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2018 залучено до участі у справі співвідповідача - державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації.
Відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру).
1.6. ГУ Держгеокадастру в поясненнях на позовну заяву вказало на доведеність та обґрунтованість позовних вимог, які ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах, зазначивши таке.
За результами розгляду листа Іршавського відділення поліції Хустського відділення поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області від 13.03.2018 № 2221/106/28/2-2018 щодо законності надання у постійне користування Поп М. В. земельної ділянки площею 0,39 га на території Ільницької сільської ради на виконання наказу ГУ Держгеокадастру від 29.03.2018 № 207-ДК управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру здійснено позапланову перевірку з питань отримання вимог земельного законодавства Ільницькою сільською радою при наданні у постійне користування Поп М. В. земельної ділянки 0,39 га.
За результатами перевірки встановлено внесення змін до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799 за відсутності правових підстав, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
1.7. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3156/17, яке було поновлено згідно з ухвалою від 28.11.2019.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, яке було поновлено згідно з ухвалою від 13.10.2020.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 позов задоволено повністю, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799 в частині внесення змін у землекористуванні щодо передачі ФОП Поп М. В. земельної ділянки площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, скасовано рішення про державну реєстрацію права користування на земельну ділянку площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, за номером запису про інше речове право від 14.05.2018.
2.2. Суд першої інстанції установив, що згідно з нормами законодавства, яке діяло на час внесення змін до оспорюваного державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799, передумовою надання земельних ділянок у користування слугувала наявність проекту відведення земельної ділянки, при цьому за відсутності такого проекту заборонялося здійснення користування земельними ділянками. Проте в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06.04.20108 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18, встановлено, що проект відведення земельної ділянки площею 0,39 га не розроблявся та органом місцевого самоврядування не затверджувався.
При цьому в рішенні Ільницької сільської ради від 28.12.1999 "Про вилучення та додаткове відведення земельних ділянок підприємцю Поп Марії Василівні під розміщення заправочної станції" відсутня вказівка про надання у постійне користування земельної ділянки площею 0,39 га. Вказаним рішенням ФОП Поп М. В. зобов`язано останню оформити необхідні документи у земельному відділі.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував інтереси держави, оскільки позивач жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки не здійснював.
Щодо позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано аргументів позовної заяви щодо підставності та законності позовних вимог, а з матеріалів справи вбачається, що прокурор та Ільницька сільська рада могли довідалися про відсутність у ФОП Поп М. В. підстав для користування земельною ділянкою площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, лише після складення акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18. Про необізнаність позивача про порушення при наданні спірної земельної ділянки у користування Поп М. В. також свідчить лист Ільницької сільської ради від 15.02.2018 № 02-29/171.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 скасоване, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої ФОП Поп М. В. заявлено до прийняття рішення у справі, прокурор не довів, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності, отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17. Від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справах № 911/3677/17 та 911/3680/17, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 18.12.2018 у справі № 911/544/16 та постановах Верховного Суду України від 12.07.2017 у справі № 6-2458цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16.
Прокурор також посилався у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 2, 73, 74, 79, 86, частини 4 статті 236, статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Так, прокурор зазначає, що, приймаючи оскаржувану у справі постанову, суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що ні в органу місцевого самоврядування (Ільницької сільської ради, правонаступником якої є Іршавська міська рада - позивач у справі), ні в прокурора не було об`єктивної можливості дізнатися про порушення закону при внесенні змін до спірного державного акта, ніж після встановлення порушення контролюючим органом, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Прокурор вважає, що саме дату складання акта перевірки від 06.04.2018, в якому зафіксовані порушення законодавства при внесенні змін до державного акта, слід вважати початком перебігу строку позовної давності. Однак суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи прокурора з цього приводу та не врахував цих обставин під час визначення дати початку перебігу строку позовної давності.
При цьому відповідачами жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факт обізнаності чи об`єктивної можливості довідатися про порушене право позивача поза межами строку позовної давності.
3.2. ФОП Поп М. В. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 залишити без змін, акцентуючи увагу на правомірності висновків суду про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності та безпідставності доводів прокурора, викладених в касаційній скарзі.
3.3. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 залишити в силі, наголошуючи на правильності висновків місцевого суду про відсутність підстав для внесення до державного акта на користування землею змін щодо наявності у відповідача права користування земельною ділянкою площею 0,39 га та доведеності прокурором позовних вимог, а також поважності пропуску строку позовної давності.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Ільницької сільської ради від 25.12.1997 "Про вилучення і надання земельних ділянок для державних і громадських потреб" вилучено в Ільницького дослідного заводу зварювального мастильного обладнання земельну ділянку площею 0,07 га та затверджено проект відводу земельної ділянки підприємцю Поп М. В. під будівництво АЗС стаціонарного типу, магазину-кафе, пункту миття автотранспорту, а також надано підприємцю Поп М. В. у постійне користування земельну ділянку площею 0,07 га.
На підставі зазначеного рішення Ільницької сільської ради Поп М. В. видано державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК №001799, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10, який посвідчив право Поп М. В. на користування земельною ділянкою площею 0,07 га.
Згідно з рішенням Ільницької сільської ради "Про вилучення та додаткове відведення земельних ділянок підприємцю Поп Марії Василівні під розміщення заправочної станції" від 28.12.1999 вилучено з користування Відкритого акціонерного товариства "ІЗМЗУ" земельну ділянку площею 0,20 га та надано підприємцю Поп М. В. дозвіл на додаткове відведення земельної ділянки за рахунок земель держземзапасу Ільницької сільської ради площею 0,39 га, у постійне користування під розширення заправочної станції. Зобов`язано підприємця Поп М. В. оформити необхідні документи в земельному відділі.
На підставі рішення Ільницької сільської ради від 28.12.1999 внесено відомості до державного акта на право постійного користування землею серії від 02.11.1998 ІІ-ЗК № 001799, а саме докреслено ще одну земельну ділянку та на сторінці "Зміни в землекористуванні" зроблено запис про додаткове надання земельної ділянки площею 0,39 га, які завірені печаткою та підписом начальника відділу земельних ресурсів Іршавського району ОСОБА_2.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2018 № 129645522 земельна ділянка площею 0,07 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0101, розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована за Ільницькою сільською радою та належить Поп М. В. на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серія ІІ-ЗК №001799.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2018 № 129646033 вбачається, що земельна ділянка площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована за Ільницькою сільською радою та належить Поп М. В. на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серія ІІ-ЗК № 001799.
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18, складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру за результатами проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при наданні у постійне користування земельної ділянки площею 0,39 га підприємцю Поп М. В. у с. Ільниця, вбачається, що внесення відомостей до державного акта від 02.11.1998 ІІ-ЗК № 001799 про додаткове надання в постійне користування Поп М. В. земельної ділянки площею 0,39 га в с. Ільниця проведено з грубим порушенням вимог частин 7, 8, 15 та 16 статті 19 Земельного кодексу України (у редакції від 18.12.1990, який був чинний до 2002 року).
Листом ГУ Держгеокадастру від 06.04.2018 № 10-7-0.1-1046/2-18 акт перевірки скеровано до слідчого відділу Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 07.06.2018, яка набрала законної сили 15.06.2018, у справі № 301/1173/18 розглянуто кримінальне провадження 12017070100001138 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей), та закрито на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Предметом розгляду вказаного кримінального провадження було незаконне внесення обвинуваченим ( ОСОБА_2 ) відомостей до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 ІІ-ЗК №001799 про наявність у Поп М. В. права на користування земельною ділянкою площею 0,39 га.
4.5. Як вбачається з довідки відділу в Іршавському районі ГУ Держгеокадастру від 25.07.2018 № П-193/0-0.21-241/131-18 державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 серія ІІ-ЗК № 001799, виданий Поп М. В. та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів у постійне користування за № 10, містить інформацію про право користування земельними ділянками площею 0,07 га на підставі рішення Ільницької сільської ради від 25.12.1997 та площею 0,39 га на підставі рішення Ільницької сільської ради від 28.12.1999.
4.6. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серії ІІ-ЗК № 001799 в частині внесення змін у землекористуванні щодо передачі земельної ділянки підприємцю Поп М. В. площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, та скасування рішення про державну реєстрацію права користування на цю земельну ділянку (номер запису про інше речове право 26204167 від 14.08.2018) з посиланням на незаконне внесення змін до державного акта за відсутності відповідної правової підстави для передачі земельної ділянки площею 0,39 га у постійне користування ФОП Поп М. В.
4.7. Статтею 19 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року, чинній на час внесення спірних змін до державного акта) передбачалося надання земельних ділянок у користування.
За змістом частин 7- 15 зазначеної норми надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Частиною 16 статті 19 Земельного кодексу України (1990 року, у відповідній редакції) проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що в рішенні Ільницької сільської ради від 28.12.1999 "Про вилучення та додаткове відведення земельних ділянок ФОП Поп М. В. під розміщення заправочної станції", яке визначено підставою для внесення змін до державного акта на землю, відсутня вказівка про надання у користування земельної ділянки площею 0,39 га.
Зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування лише надано дозвіл на додаткове відведення земельної ділянки підприємцю Поп М. В. площею 0,39 га та зобов`язано її оформити необхідні документи у земельному відділі.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив обставини щодо відсутності правових підстав для внесення до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 серія ІІ-ЗК №001799 змін щодо наявності в підприємця Поп М. В. права користування земельною ділянкою площею 0,39 га.
4.9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, виходив з того, що прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності та не довів поважності причин пропуску позовної давності.
4.10. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про нового набувача цього майна.
У пунктах 48 і 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 міститься уточнюючий правовий висновок про те, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
4.11. Як свідчать матеріали справи та установили суди, факт відсутності розробленого проекту відведення земельної ділянки площею 0,39 га у постійне користування ФОП Поп М. В. та неприйняття Ільницькою сільською радою рішення про затвердження такого проекту про передачу земельної ділянки в постійне користування відповідачеві встановлено у ході проведення позапланової перевірки та зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18, складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру (том 1, а. с. 35- 37).
Вказаний акт перевірки від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18 направлено ГУ Держгеокадастру (від 06.04.2018 № 10-7-0.1-1046/2-18) до слідчого відділу Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для відповідного реагування (том 1, а. с. 32- 34).
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 07.06.2018 у справі № 301/1173/18 розглянуто кримінальне провадження 12017070100001138 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей), та закрито на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, зі звільненням ОСОБА_2. від кримінальної відповідальності.
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 07.06.2018 у справі № 301/1173/18 вбачається, що у листопаді 2001 року ОСОБА_2 , виконуючи обов`язки начальника відділу земельних ресурсів Іршавського району Управління земельних ресурсів Закарпатської області, будучи службовою особою, наділеною правом складати та посвідчувати документи, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, з порушенням процедури щодо розгляду земельних питань на сесії сільської ради, достовірно знаючи, що питання про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки в постійне користування ФОП Поп М. В. площею 0,39 га Ільницькою сільською радою на сьомій сесії XXIII скликання від 28.12.1999 на голосування депутатів не виносилося та не ставилося, в адміністративному приміщенні відділу земельних ресурсів в Іршавському районі Управління земельних ресурсів Закарпатської області підписав та поставив відтиск гербової печатки "Відділу земельних ресурсів в Іршавському районі Управління земельних ресурсів Закарпатської області" про зміну в землекористуванні площею 0,39 га до Державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 II-ЗК № 001799, виданого підприємцю Поп М. В.
Отже, зазначене свідчить про встановлення обставин стосовно незаконного внесення відомостей до державного акта на право постійного користування землею від 02.11.1998 ІІ-ЗК № 001799 щодо наявності у ФОП Поп М. В. права на користування земельною ділянкою площею 0,39 га під час здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та фіксування цих фактів в акті від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18, складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру, що підтверджено в ході розгляду кримінального провадження, за результатами якого судом прийнято відповідну ухвалу від 07.06.2018.
4.12. Суд першої інстанції дійшов висновку, а суд апеляційної інстанції такий висновок не спростував, а саме щодо підтвердження матеріалами справи того, що прокурор та Ільницька сільська рада могли довідалися про відсутність у ФОП Поп М. В. підстав для користування земельною ділянкою площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, та незаконність внесення змін до державного акта на право власності на землю лише після складення ГУ Держгеокадастру акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18.
Крім того, суд першої інстанції установив, що про необізнаність Ільницької сільської ради про порушення закону при внесенні змін до державного акта про право на землю щодо користування ФОП Поп М. В. спірною земельною ділянкою площею 0,39 га, свідчить лист Ільницької сільської ради від 15.02.2018 № 02-29/171.
4.13. Ураховуючи встановлені судами обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який не був спростований судом апеляційної інстанції, стосовно неспростування відповідачем аргументів позовної заяви та наявності правових підстав для задоволення позову прокурора з урахуванням встановлення обставин щодо обізнаності прокурора та позивача про порушення прав та інтересів держави з моменту складання ГУ Держгеокадастру акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.04.2018 № 207-ДК/148/АП/09/01/-18.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
5.3. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для задоволення позовних вимог в цьому випадку, які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 необхідно скасувати, рішення місцевого суду - залишити в силі, а касаційну скаргу задовольнити.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 907/448/18 скасувати, рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 залишити в силі.
3. Стягнути на користь Львівської обласної прокуратури з фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни та державного реєстратора Іршавської міської ради пропорційно судові витрати у виді сплаченого судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції по 3 524, 00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн, 00 коп.) з кожного.
4. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2021 |
Оприлюднено | 10.12.2021 |
Номер документу | 101753975 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дроботова Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні