Рішення

від 09.12.2021 по справі 240/12925/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/12925/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 04.06.2021 №354 в частині відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району Житомирської області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341, яка знаходиться за межами с. Андрушки Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради від 04.06.2021 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення ОСГ з мотивів: невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України); перебування земельної ділянки в оренді у ОСОБА_2 . На думку позивача, зазначені відповідачем підстава та фактичні мотиви відмови у задоволенні клопотання позивача є надуманими, незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачем надані відповідні документи, визначені ст. 118 Земельного кодексу України, зокрема і документи щодо місця розташування земельної ділянки, а також нотаріально посвідчену згоду орендаря на вилучення земельної ділянки на користь позивача.

Ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно з договором оренди землі від 05.03.2012 №87, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Попільнянському районі 13.03.2012, та додатковою угодою до вказаного договору від 02.02.2021, укладеною між Андрушківською сільською радою та ОСОБА_2 та зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 1824780300:04:000:0341, в масиві якої заявник просить виділити земельну ділянку площею 2 га, знаходиться у користуванні, на умовах оренди, з терміном оренди до 13.03.2022.

Представником позивача до суду подано письмову відповідь на відзив, в якій вказано, що ОСОБА_2 є законним землекористувачем земельної ділянки і надана ним згода на вилучення земельної ділянки є чинною та законною. Будь-яких підстав для відмови у задоволенні поданого клопотання у зв`язку з перебуванням зазначеної земельної ділянки у суборенді оскаржуване рішення не містить.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341, яка знаходиться на території Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та перебуває в оренді у гр. ОСОБА_2 , яким було надано нотаріально посвідчену згоду на вилучення даної земельної ділянки з метою забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками.

Рішенням 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради від 04.06.2021 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з підстав:

- невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (ч. 7 ст. 118 ЗК України);

- перебування земельної ділянки в оренді у ОСОБА_2 .

Згідно з договором оренди землі №87 від 05.03.2012, зареєстрованим у відділі Держкомзему Попільнянського районі 13.03.2012, та додатковою угодою до вказаного договору від 02.02.2021, укладеною між Андрушківською сільською радою та ОСОБА_2 та зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 1,00 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 знаходиться в користуванні на умовах оренди, з терміном оренди до 13.03.2022.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 266616587 від 20.07.2021) земельна ділянка площею 1,00 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0341, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, обтяжена іншими речовими правами: номер запису 36023201, дата державної реєстрації 15.03.2020; 41221848, дата державної реєстрації 23.03.2021.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеної відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно частин 1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із правового аналізу наведених норм слідує, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Так, судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача з клопотанням, просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Андрушки Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Отже, спірна земельна ділянка вже є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 1824780300:04:000:0341 та вона перебуває у користуванні (знаходиться в суборенді ФГ "Олгрис"), що підтверджується відповідним витягом та не заперечується сторонами.

У свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 04.06.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 для ведення особистого селянського господарства.

Суд зауважує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а тому подальше розпорядження нею як об`єктом цивільних прав здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.

Суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Водночас, Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом "дозволу" передбачена абзацом сьомим ст. 50 Закону України "Про землеустрій" саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзацом 12 ст. 55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 є сформованою, а тому, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відповідач порушить Закон України "Про землеустрій", оскільки склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними, що регламентується статтями 50 та 56 Закону України "Про землеустрій".

Беручи до уваги, що об`єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, та беручи до уваги, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341, яка знаходиться за межами с. Андрушки Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності рішення (відмови) у наданні відповідного дозволу позивачу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 04.06.2021 №294.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Так, рішення відповідача "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", винесене на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та з підстав наявності діючого договору оренди, не ґрунтується на вимогах закону, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо посилань відповідача на наявність діючого договору оренди та суборенди, суд зазначає, що на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №823/106/18.

Отже, наявність права оренди на земельну ділянку не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат у справі суду надано угоду про надання правничої допомоги від 08.06.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.06.2021 та квитанцію про сплату 7200,00 грн. за надання правничої допомоги.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, виходить із такого: дана справа відноситься до категорії справ незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін; позов носить немайновий характер; частина витрат взагалі немає відношення до правничої допомоги; неспівмірність очікуваних наслідків судового розгляду із витратами на правничу допомогу, оскільки позов задоволено частково з мотивів, наведених судом.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат, сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви, у заявленому розмірі не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000,00 грн. за ініціювання судового процесу з метою захисту прав позивача шляхом подачі адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Шкільна, 1, с. Андрушки, Житомирський район, Житомирська область, 13543, РНОКПП/ЄДРПОУ: 04347232) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 04.06.2021 №294 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0341 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09.12.2021.

Суддя Н.М. Майстренко