Ухвала

від 08.12.2021 по справі 340/9967/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/9967/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання про забезпечення позову до подання позовної заяви

позивач: Знам`янська міська рада Кіровоградської області (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Михайла Грушевського, 19, код ЄДРПОУ 32986436)

відповідач-1: Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (27444, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Суботці, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04365106)

відповідач-2: державний реєстратор Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Свириденко Андрій Михайлович (27444, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Суботці, вул. Центральна, 24)

третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

В С Т А Н О В И В :

Знам`янська міська рада Кіровоградської області 06.12.2021 року звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з клопотанням про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якому просить суд до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі:

- зупинити дію пункту 1 рішення Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1977 від 28.10.2021 року "Про надання земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди терміном на 49 років з правом подальшого викупу гр. ОСОБА_1 ", в частині "з правом подальшого викупу";

- заборонити Суботцівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області приймати рішення щодо відчуження (продаж) у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3522280400:02:000:7507 площею 0,0480 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування цього клопотання заявник зазначив, що предметом позову, який Знам`янська міська рада Кіровоградської області просить забезпечити до подання позовної заяви, є:

- визнання протиправним та скасування рішення Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1977 від 28.10.2021 року "Про надання земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди терміном на 49 років з правом подальшого викупу гр. ОСОБА_1 ";

- скасування права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3522280400:02:000:7507 площею 0,0480 га, зареєстрованого за Суботцівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградською області;

- скасування реєстраційних дій державного реєстратора Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Свириденка А.М. - запису за №4524560 від 24.11.2021 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3522280400:02:000:7507 площею 0,0480 га за Суботцівською сільською радою Кропивницького району та запису за №45245807 від 24.11.2021 року щодо реєстрації іншого речового права (права оренди) на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 ;

- визнання права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3522280400:02:000:7507 площею 0,0480 га, на якій розміщено нежитлову будівлю - кафе за адресою: АДРЕСА_2 , за Знам`янською міською радою Кіровоградської області.

Заявник вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522280400:02:000:7507, на якій розміщено нежитлову будівлю - кафе за адресою: АДРЕСА_2 , входить до складу земель с. Водяне, яке було підпорядковане Знам`янській Другій селищній раді. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" Знам`янська Друга територіальна громада увійшла до новоутвореної Знам`янської міської територіальної громади. Відповідно до пункту 2 рішення Знам`янської міської ради №17 від 22.12.2020 року "Про реорганізацію шляхом приєднання Знам`янської Другої селищної ради" Знам`янська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Знам`янської Другої селищної ради. Попри те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522280400:02:000:7507 знаходиться в межах Знам`янської міської територіальної громади, Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області прийняла рішення №1977 від 28.10.2021 року "Про надання земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди терміном на 49 років з правом подальшого викупу гр. ОСОБА_1 ", а державним реєстратором цієї сільської ради Свириденком А.М. 24.11.2021 року здійснена державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Суботцівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області та тоді ж здійснено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з правом подальшого викупу за ОСОБА_1 Знам`янська міська рада Кіровоградської області вважає такі рішення та дії відповідачів протиправними та має намір оскаржити їх до суду. Підставою для забезпечення позову заявник вказує існування реальної загрози ускладнення виконання рішення суду, оскільки на даний час спірною земельною ділянкою розпоряджається інший суб`єкт владних повноважень без законних на те підстав, який може здійснити її продаж.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За правилами статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що Знам`янська міська рада Кіровоградської області має намір звернутися до суду з позовом з метою захисту права комунальної власності Знам`янської міської територіальної громади на земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:02:000:7507, з тих підстав, що до складу її території увійшли території розформованої Знам`янської Другої територіальної громади, у тому числі земельні ділянки, розташовані в межах села Водяне, проте відповідач-1 протиправно зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку та розпорядився цією земельною ділянкою, передавши її в оренду третій особі. Тож фактично спір виник між Знам`янською міською територіальною громадою та Суботцівською сільською територіальною громадою щодо їх комунальної власності та належності їм земельної ділянки з кадастровим номером 3522280400:02:000:7507, яка як стверджує заявник розташована в межах населеного пункту села Водяне.

Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1, 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-IX від 28.04.2021 року розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

"24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними."

Згідно зі статтями 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України:

- публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

- суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року у справі №902/517/17 вказала, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Суд вважає, що спір між суб`єктами права власності на землю не є публічно-правовим, а носить приватноправовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. Та обставина, що відповідачами у цьому спорі є орган місцевого самоврядування та його посадова особа (державний реєстратор), не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відтак позов, який має намір подати Знам`янська міська рада Кіровоградської області на захист права комунальної власності територіальної громади з вимогою про визнання права власності на спірну земельну ділянку, який вона просить забезпечити, не підсудний адміністративному суду. Тому з огляду на правила статей 153, 154 КАС України клопотання про забезпечення цього позову слід повернути заявнику без розгляду.

Відповідно до пунктів 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі повернення заяви.

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання клопотання про забезпечення позову, заявнику слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання про забезпечення позову повернути Знам`янській міській раді Кіровоградської області без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш