Постанова

від 08.12.2021 по справі 640/24479/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24479/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресілюкс Україна до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості, за апеляційною скаргою Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресілюкс Україна (далі - позивач, ТОВ Ресілюкс Україна ) звернулось у суд з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості від 18 липня 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог скарги зазначає, зокрема те, що заявлений позивачем основний метод визначення митної вартості не застосований відповідно до положень частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Митного кодексу України. Також наголошує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Однак надані позивачем документи мають неповні/недостовірні відомості про митну вартість товару, що не дає можливість впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду. Наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що з метою розмитнення товару за електронною декларацією №/2020/623333 від 17 липня 2020 року, позивач подав наступні документи із визначенням митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) в розмірі 498826,92 грн:

- договір про надання послуг митного брокера від 15.09.2014 року;

- контракт №30/05/19 від 24.05.2019 року;

- підтвердження здійснення поставки товару від 14.07.2014 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) №20.SI0442 від 14.07.2020 року;

- автотранспортну накладну (CMR) №530031 від 14.07.2020 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №R 0052205 від 15.07.2020 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15.07.2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08.06.2020року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 14.07.2020 року;

- прейскурант (прайс-лист) на товар від 17.07.2020 року;

- електронну митну декларацію №/2020/007379 від 02.07.2020 року (щодо митного оформлення товару з тотожним артикулом;

- електронну митну декларацію № UA305060/2020/007960 від 15.07.2020 року (щодо митного оформлення подібних товарів);

- електронну митну декларацію № UA305060/2020/008065 від 16.07.2020 року (щодо митного оформлення подібних товарів);

- біржові ціни на сировину та діаграми на ПЕТ-преформу.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган рішенням від 18 липня 2020 року №UA100320/2020/00177, оформленим у вигляді Картки відмови в прийняті митної декларації, відмовив у митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2020 року №UA100320/2020/0001000/2, яким скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, застосувавши резервний метод визначення товару, збільшив суму митної вартості з 498826,92 грн до 1032735,70 грн.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного оформлення за електронною декларацією №UA100320/2020/623333 від 17 липня 2020 року, не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Також зазначено, що встановлено розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в документах, тому неможливо визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом, другорядні методи не застосовано через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, під час проведення консультацій з декларантом такої інформації не надано.

20 липня 2020 року з метою розмитнення товару позивачем подано митну декларацію №UA100320/2020/623525, яка була прийнята з урахуванням рішення ро коригування, товар було випущено в обіг під гарантії, передбачені Розділом Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано всіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товара, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що своєю чергою унеможливлювало б визначення митної вартості товара за ціною договора. Водночас повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товара можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товара.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України встановлює та регулює Митний кодекс України (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-2 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товара, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товара; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товара та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товара; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товара, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товара підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 5-6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товара.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 809/278/17, від 23 січня 2020 року в справі № 804/4365.

У силу приписів частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товара умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частини 6 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише в тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Поряд з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як убачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товара, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки.

Твердження відповідача про наявність у базі даних ЄАІС інформації про те, що подібний товар задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з цієї бази не вбачається умови договору (характеристика товару, його виробника, умови і обсяги поставки, наявність знижок тощо).

Судова колегія уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару. Своєю чергою наданими позивачем документами підтверджено, що визначена ним у митній декларації вартість товару базується на об`єктивних даних і піддається обчисленню.

Колегія суддів зауважує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товара і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У правових позиціях Верховного Суду неодноразово наголошувалося на невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з тієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька