Рішення

від 18.09.2007 по справі 10568-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10568-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2007Справа №2-15/10568-2007

За позовом Підприємства «Комунальник» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, пр-т Перемоги, 82, код ЄДРПОУ 31532272)

До відповідача  Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя (95034, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Франка, 25, кв. 423, код ЄДРПОУ 02144217)

Про затвердження калькуляції

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Козак А.І., довіреність б/н від 23.01.2007 р., у справі

Від відповідача – Коняшкін А.О., довіреність № 02.15-8/1534 від 17.09.2007 р., у справі

        Обставини справи: Підприємство «Комунальник» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя про затвердження калькуляції витрат на бензин за вивіз твердих побутових відходів (ТПВ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору про надання послуг № 20 від 24.02.2006 р. відмовився від узгодження виставленої позивачем калькуляції а також від оплати наданих позивачем послуг по вивезенню ТПВ за період з 04.01.2007 р. по 02.03.2007 р., що і стало приводом для звернення з позовом до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов  проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач оплатив надані позивачем послуги за період з 04.01.2007 р. по 02.03.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                        ВСТАНОВИВ :

24.02.2006 р.  між Підприємством «Комунальник»   (Підприємство) та  Управлінням закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя  (Замовник) був укладений Договір про надання послуг на вивезення ТПВ. (а.с. 8-9)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Замовник передає, а Підприємство приймає на себе виконання робіт по регулярному вивезенню з території Замовника побутового сміття (ТПВ) у контейнерах сміттєвого типу «КО» та сміттєвозами поквартирного очищення та його поховання на полігоні.

Порядок розрахунків визначений розділом 2 Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплата за ввиконану Підприємством роботу здійснюється Замовником по діючим тарифам згідно об'єму, встановленому договором у розмірі 664,105 * 8,13 = 5399,17 грн. з ПДВ. Тариф може бути змінений згідно кон'юнктурі ринкових цін.

При підвищенні цін на енергоносії, ПММ, інші ресурси, а також при зміні рівня інфляції, змінах у податковому законодавстві, Підприємство має право змінити ціну на всі види послуг тільки за попередньої згоди із Замовником. (пункт 2.2 Договору).

Строк дії Договору встановлений розділом 7 Договору та становить з моменту підписання до 31.12.2006 р.

Додатковою угодою від 24.01.2007 р. до Договору № 20 від 24.02.2006 р. строк дії Договору № 20 був продовжений на 2007 р. до моменту проведення акцепту торгів. (а.с. 10)

Сума Додаткової угоди визначена у розмірі 15% від раніше вказаної суми за Договором : 8505,00 грн. (пункт 2 Додаткової угоди).

Позивач посилається на те, що з вересня 2006 року підвищилася вартість бензину, що потягло підвищення затрат Підприємства по вивезенню ТПВ. Вказане позивач підтверджує калькуляцією затрат на роботу автомашин типу КО, ГАЗ 53-14, ЗИЛ-4502, ГАЗ 52-07. Однак, відповідачем вказані калькуляції не були узгоджені, та не була здійснена оплата відповідно цих калькуляцій, що і стало приводом для звернення з позовом до суду про затвердження калькуляцій витрат на бензин за вивезення ТПВ.

          Дослідивши всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

 Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

 Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі зокрема справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів.

    Як вбачається з матеріалів справи вказаний спір виник при виконанні договору про надання послуг на вивезення ТПВ б/н від 24.02.2006 р., отже він є таким, що підвідомчий господарському суду.

   Позивач просить суд затвердити калькуляцію витрат на бензин за вивезення ТПВ.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу  України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

    визнання наявності або відсутності прав;

    визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

    відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    відшкодування збитків;

    застосування штрафних санкцій;

    застосування оперативно-господарських санкцій;

    застосування адміністративно-господарських санкцій;

    установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

    іншими способами, передбаченими законом.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний Підприємством «Комунальник» спосіб захисту свого права, а саме затвердити калькуляцію витрат на бензин за вивезення ТПВ, не передбачений ані законом, ані договором.

Таким чином, обраний Підприємством «Комунальник» спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що судом запрошувалося від позивача нормативне обґрунтування позовних вимог з посилання на конкретні норми чинного законодавства.

Однак позивачем такого обґрунтування суду не представлено.

За приписами  статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Позивачем таких обставин суду не представлено.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

  Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

 З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.