Рішення

від 09.12.2021 по справі 161/16632/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16632/21

Провадження № 2/161/4153/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 грудня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання )в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/16632/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини витрат, понесених на сплату податку на нерухоме майно, у розмірі 4 200,14грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_2 , однак відповідачка в порушенням норм законодавства не бере участі у витратах на утримання майно. Як на підставу позову посилається на ст.ст. 322, 370, 541, 544 ЦК України.

27 жовтня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст. 128 , п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України , суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У суду є підстави для ухвалення заочного рішення.

Згідно з ст. 247 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 1997 року, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2017 у справі №161/310/17 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 7).

У період шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частки, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових пав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 10).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року у справі №161/20132/20 визнано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0042, що розташована в с. Липини Луцького району спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0042, що розташована в с. Липини Луцького району Волинської області (а.с. 8-9).

З Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення від 24.01.2018 за №2287-13 та №2288-13, від 02.04.2019 за №0036019-5513-0308 з вимогою здійснити оплату нарахованого податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 12-14).

Позивачем було сплачено 8 400,28 грн. (а.с. 15), половину з яких просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Приписами ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, як це визначено ч. 1 ст. 182 ЦК України та положеннями ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, за змістом ст. 317 ЦК України.

Разом з тим, розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Так, відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Положеннями ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 322 ЦК України.

Так, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст.360 ЦК України).

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Будь-яких, доказів, заперечень відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 82 , 89 , 131 , 141 , 229 , 247 , 263 , 264 , 280 , 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 14 коп. витрат, понесених на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк