Рішення

від 01.12.2021 по справі 486/1342/21

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1342/21

Провадження № 2-о/486/43/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,

при секретарі - Коршак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Врадіївська територіальна громада Первомайського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, без участі заявника та представника заінтересованої особи

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/4 частки земельної ділянки площею 7,48 га., яка складається з чотирьох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 7,48 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0198, земельна ділянка НОМЕР_2 , площею 2,97 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0199, земельна ділянка НОМЕР_3 , площею 3,95 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0252, земельна ділянка НОМЕР_4 , площею 2,89 га, кадастровий номер 4822380400:02:000:0253, розташованих в межах території Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Вказує, що на час відкриття спадщини батько проживав спільно з нею у квартирі АДРЕСА_1 , будучи зареєстрованим в смт Врадіївка Миколаївської області. Оскільки місце реєстрації батька не співпадає з місцем фактичного його проживання, нотаріус відмовив їй у прийнятті заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з цим просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини та визначити місце відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

В судове засідання заявник та представник заінтересованої особи не з`явились, направили суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі. Заявник зазначила, що підтримує свої вимоги у повному обсязі, представник заінтересованої особи вказав, що просить вирішити справу на розсуд суду.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності та надавши їм правову оцінку, суд приходить до наступного.

З копії свідоцтва про народження заявника вбачається, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 (а.с. 5).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Буча Київської області, у віці 46 років, про що Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.05.2020 року складено актовий запис за № 161 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з 1/4 частки земельної ділянки площею 7,48 га., яка складається з чотирьох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 7,48 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0198, земельна ділянка НОМЕР_2 , площею 2,97 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0199, земельна ділянка НОМЕР_3 , площею 3,95 га, кадастровий номер 4822380400:03:000:0252, земельна ділянка НОМЕР_4 , площею 2,89 га, кадастровий номер 4822380400:02:000:0253, які розташовані в межах території Великовеселівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а.с. 8).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4, 16).

Заявник зазначає, що її батько ОСОБА_2 з 2017 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживав спільно з нею за її місцем проживання - квартирі АДРЕСА_1 . На підтвердження надала акт № 047 про фактичне проживання, складений 25.06.2021 року комісією КП ЖЕО , зі слів сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 13).

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 має право на спадкування за законом у першу чергу.

Відповідно до п. 3.21.Порядку вчинення нотаріальних дій Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно абз. 2 п.2) Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сімєю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Аналогічно згідно п.7) Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.3) роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч.2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.4.10) п.4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22) Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином, в судовому засіданні доведено той факт, що заявник ОСОБА_1 з 2017 року по 06.05.2020 року, тобто по день смерті ОСОБА_2 , постійно проживала разом з ним, що підтверджується актом про фактичне проживання, № 047 від 25.06.2021 року. При цьому, державна реєстрація смерті ОСОБА_2 вчинена Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.05.2020 року.

Одночасно заявник просить встановити місце відкриття спадщини за адресою її місця реєстрації - квартира АДРЕСА_1 .

У відповідності зі ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно із п.1.13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Відповідно до п. 1.14. Порядку, у разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заявник зазначає, що встановити у позасудовому порядку місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 неможливо, оскільки спадкодавець був зареєстрований в смт Врадіївка Миколаївської області, однак фактично проживав за місцем її реєстрації в м. Южноукраїнську Миколаївської області.

Дана обставина підтверджується дослідженими письмовими доказами у справі, зокрема актом про фактичне проживання, № 047 від 25.06.2021 року, який вище досліджений судом.

Таким чином суд погоджується, що місцем відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , є його останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлення вказаних фактів необхідно заявнику для оформлення спадщини за законом на земельну ділянку, яка належала на праві власності її батькові.

Відповідно до п.5) ч. 2 ст.293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини, підлягає задоволенню.

На виконання вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , заявником при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 464.00 грн. (а.с. 17).

Однак частиною 3 ст. 6 вказаного Закону визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки заявником заявлено дві вимоги - про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення місця відкриття спадщини, які задоволені судом, а судовий збір було сплачено тільки за одну вимогу, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 464.00 грн..

Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Врадіївська територіальна громада Первомайського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити місце відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем його останнього проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , судовий збір на користь державний у розмірі 464.00 (чотириста шістдесят чотири) гривні 00 коп..

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олександр Іванович Савін