Ухвала

від 06.12.2021 по справі 367/9162/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9162/21

Провадження №2-з/367/738/2021

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заявник вказує про те, що має намір звернутися до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк , приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про визнання недійсною державної реєстрації та визнання права власності.

Обґрунтовуючи заяву, заявник вказує, що відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 23.02.2007, він придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , який був предметом іпотеки по іпотечному договору від 23.02.2007, що укладений з метою забезпечення зобов`язань по кредитному договору від 23.02.2007. Вказує, що сторонами по іпотечному та кредитному договорам були заявник та АТ Альфа-Банк .

Заявник вказує, що незважаючи на існування заборони на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, встановленої Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті №1381 від 13.04.2021, 01 грудня 2021 року за місцем його проживання з`явилися представники АТ Альфа-Банк , які пред`явили витяг з Державного реєстру речових прав, згідно якого 15 листопада 2021 року приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстов В.О., діючи як державний реєстратор, на підставі договору іпотеки від 23.02.2007 та інших документів, прийняв рішення про державну реєстрацію прав на вищезазначений іпотечний будинок за АТ Альфа-Банк .

Заявник зазначає, що, враховуючи, що АТ Альфа-Банк , є власником будинку, він може здійснити дії по його відчуженню, передачі в найм третім особам тощо, що істотно ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Враховуючи викладене, заявник просить: заборонити АТ Альфа-Банк вчиняти будь-які дії стосовно будинку АДРЕСА_1 , а саме: заборонити АТ Альфа-Банк , державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, на вчинення дій з передачі права власності, або права користування на нього третім особам, в будь-який передбачений цивільним законодавством спосіб, а саме, але не виключно, шляхом продажу, дарування, передачі в якості забезпечення своїх зобов`язань, виставлення на публічні торги, здача в найм (оренду), та будь-які інші дії, які ускладнять або унеможливлять користування спірним будинком протягом розгляду поданої позовної заяви про визнання права власності за ОСОБА_1 .

З приводу зустрічного забезпечення, заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення позову, посилаючись на відсутність підстав для його застосування, передбачених ст.154 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України , суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом другим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

23 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до п.1.1 Розділу 1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за Договором кредиту №287, укладеним між сторонами 23 лютого 2007 року, а також зобов`язань за цим договором, нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3210945600:01:072:0077, розташовану за цією ж адресою.

Відповідно до копії будинкової книги, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2017 року у справі №367/8504/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу відкрито загальне позовне провадження.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287470715 від 30.11.2021, Акціонерне товариство Альфа-Банк з 15 листопада 2021 року є власником житлового будинку, загальною площею 190, 3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер:536, виданий 23.02.2007, видавник Запісочний О.В., приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер:19/11, виданий 11.11.2020, видавник: АТ Альфа-Банк ; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер:ВА210909-004, виданий 09.09.2021, видавник: ТОВ БІЗНЕС АССІСТ ; довідка іпотеко держателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням, серія та номер:бн, виданий 15.11.2021, видавник АТ Альфа-Банк .

Враховуючи, що заявник вказує, що планує звернутися до суду із позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк , приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про визнання недійсною державної реєстрації та визнання права власності, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.

Таким чином, вимоги позивача в частині заборони вчиняти реєстраційні дії щодо предмета спору є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю, тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Вимога заявника щодо заборони вчинення будь-яких дій, які ускладнять або унеможливлять користування спірним будинком є неконкретною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 , 260-261 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.

Заборонити здійснювати реєстраційні дії з передачі права власності або права користування третім особам стосовно будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 123438532109, який належить на праві приватної власності Акціонерному товариству Альфа-Банк , код ЄДРПОУ 23494714.

Дані стягувача: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані боржника: Акціонерне товариство Альфа-Банк , код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Копію ухвали суду направити до відома та виконання сторонам по справі, державному реєстратору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук